ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

 "01" липня 2008 р.Справа №  4/118

 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Хилька Ю.І. розглянувши справу № 4/118

за позовом: фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, 25014, АДРЕСА_1,

до відповідача: закритого акціонерного товариства "Креатив", 25014,                м. Кіровоград, проспект Промисловий, 19,

про стягнення 58 527, 54 грн.  

П Р Е Д С Т А В Н И К И :

від позивача - участі не брали. В судовому засіданні  02.06.2008 року та  25.06.2008 року ОСОБА_2 довіреність №КД-8238 від 05.12.2007 року;

від відповідача - Круглякова Ю.С. довіреність №272-10 від 07.05.2008 року;

Суть спору:

Заявлено позов про стягнення 58527 грн. 54 коп. заборгованості за виконані роботи при наданні послуг по перевезенню вантажів, з яких 53620 грн. безпосередня заборгованість, 4217 грн. 48 коп. пені та 690 грн. 06 коп. три відсотки  річних та  судових витрат. В судовому засіданні представник позивача вимоги підтримав повністю. Представник відповідача  просить визнати позовні вимоги необґрунтованими, оскільки згідно до п. 1.3 договору між сторонами транспортний засіб повинен надаватись замовнику лише на підставі замовлення, які відповідачем позивачу не надавались. Перелічені в позовній заяві акти виконаних робіт відповідач не підписував, оскільки вказані транспортні послуги не надавались. У відповідача відсутні перелічені в позовній заяві акти виконаних робіт та товарно-транспортні накладні, а відправлені разом з позовною заявою копії цих документів дуже поганої якості, внаслідок чого немає можливості належним чином ознайомитися з ними. Відповідач просить суд зобов'язати позивача надати для огляду в судовому засіданні оригінали документів, оскільки  вважає, що  заборгованість відсутня.

Відповідно до ст. 77 ГПК України в судовому засіданні 26.06.2008 року оголошувалась перерва до 17 год. 01.07.2008 року.

Розглянувши справу за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст. 75 ГПК України, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд, -

                                        В С Т А Н О В И В :

Правовідносини між учасниками спору виникли на підставі договору перевезення вантажів від 01.01.2007 року (в подальшому договір), предметом якого сторони в результаті вільного волевиявлення визначили проведення господарських операцій по наданню послуг з перевезення та доставки вантажів по замовленню замовника (відповідач по справі), проведенню оплати наданих послуг. Місце призначення вантажу зазначається в товаротранспортній накладній та замовленні на перевезення вантажу. Згідно до п. 1.3 договору сторони визначили, що транспортний засіб  для перевезення вантажу надається замовнику на підставі замовлення, направленого у вигляді факсограми за факсом ______________, тобто без визначення номера телефону для направлення замовлення. У відповідності до п. 2.1 замовник здійснює оплату перевезення вантажу з розрахунку фактично здоланого автомобілем шляху при перевезенні вантажу до місця призначення, розрахунок вартості перевезення проводиться відповідно до додатку до договору. Згідно до п. 2.3 договору оплата за здійснені перевезення проводиться протягом 10 календарних днів з моменту подання перевізником товаротранспортної накладної з відміткою та печаткою вантажоодержувача, акту  виконаних робіт та  рахунку-фактури.

Термін дії договору визначено до 31.12.2007 року, а в частині проведення розрахунків до їх повного виконання.

Вказані умови договору та додатки до договору, які є невід'ємною частиною договору, прийняті сторонами без будь-яких заперечень чи зауважень, договір підписано повноважними представниками сторін, а їх підписи посвідчено відбитками печаток підприємства і підприємця.

Відповідно до п.п. 3.4.1. „Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, та затвердження Умов і правил провадження діяльності з відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів”, яка затверджена наказом МВС України № 17 від 11.01.1999 р. та зареєстрована в Мін’юсті України 28.04.1999 р. за № 264/3557, відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю користування ними покладається на керівників підприємств, установ і організацій, господарських об'єднань, суб’єктів господарської діяльності. Відповідач не надав доказів того, що печатку було втрачено або викрадено.

Однак, порушуючи умови договору в односторонньому порядку, відповідач не провів оплату фактично виконаних і переданих йому за актами приймання-передачі робіт послуги з перевезення вантажів в період з 03.10.2007 року до 26.10.2007 року, у зв'язку з чим зобов'язання відповідача по проведенню оплати послуг набули статусу заборгованості на суму 53620 грн., враховуючи що відповідач за вказаний період провів лише часткову оплату наданих послуг.

Таким чином, в період з 03.10.2007 року по 26.10.2007 року відповідач не виконує взяті на себе зобов'язання по проведенню оплати наданих  послуг в розмірі 53620 грн.

Господарський суд вважає, що між сторонами виникли правовідносини з договору про надання послуг, що регулюються главою 63 Цивільного кодексу України.  

Аналізуючи позовні вимоги про стягнення суми основного боргу, господарський суд вважає, що вони підлягають до повного задоволення, оскільки факт виконання робіт повністю підтверджено матеріалами справи та не спростовано відповідачем.

Висновок про обґрунтованість позовних вимог господарський суд робить на підставі аналізу законодавства, що  регулює  спірні  правовідносини.

Суд вважає, що між сторонами досягнуто згоди по всіх істотних умовах договору, наявні договірні відносини у відповідності до вимог ст.ст. 11, 639, 901 ЦК України підтверджують що це саме договір про надання послуг.

Згідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк. Саме невиконання умов договору з боку відповідача і стало причиною звернення позивача до суду за захистом свого порушеного права.

Відповідач позовні вимоги заперечив, доказів сплати заборгованості суду не надав. Господарським судом в судовому засіданні, за участю представників сторін, досліджено шляхом огляду оригіналів актів приймання - передачі виконаних робіт та товаротранспортних накладних відповідність наданих до суду копій вказаних документів їх оригіналам та зроблено висновок про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення суми основного боргу за фактично надані послуги, надання яких та сума, що підлягає до оплати відповідає інформації викладеній в наступних документах.

На виконання умов договору позивач та відповідач підписали Акт виконаних робіт № 391 від 8.10.2007 року на суму 2726,40 гривень; Акт виконаних робіт № 392 від 8.10.2007 року на суму 1267,35 гривень; Акт виконаних робіт № 393 від 8.10.2007 року на суму 1057,90 гривень; Акт виконаних робіт № 394 від 8.10.2007 року на суму 1750,15 гривень; Акт виконаних робіт № 395 від 8.10.2007 року на суму 1309,95 гривень, Акт виконаних робіт № 396 від 9.10.2007 року на суму 2940 гривень; Акт виконаних робіт № 399 від 9.10.2007 року на суму 1309,95 гривень; Акт виконаних робіт № 400 від 9.10.2007 року на суму 1345,45 гривень; Акт виконаних робіт № 402 від 10.10.2007 року на суму 1309,95 гривень; Акт виконаних робіт № 403 від 11.10.2007 року на суму 1508,75 гривень, Акт виконаних робіт № 404 від 11.10.2007 року на суму 1309,95 гривень; Акт виконаних робіт № 406 від 12.10.2007 року на суму 1274,45 гривень; Акт виконаних робіт № 409 від 12.10.2007 року на суму 1412,90 гривень; Акт виконаних робіт № 407 від 13.10.2007 року на суму 2080,30 гривень; Акт виконаних робіт № 410 від 15.10.2007 року на суму 1057,90 гривень; Акт виконаних робіт № 411 від 15.10.2007 року на суму 1345,45 гривень; Акт виконаних робіт № 412 від 16.10.2007 року на суму 2673,1 5 гривень; Акт виконаних робіт № 413 від 16.10.2007 року на суму 1309,95 гривень; Акт виконаних робіт № 415 від 17.10.2007 року на суму 1309,95 гривень; Акт виконаних робіт № 416 від 17.10.2007 року на суму 1345,45 гривень; Акт виконаних робіт № 417 від 18.10.2007 року на суму 1309,95 гривень; Акт виконаних робіт № 418 від 18.10.2007 року на суму 1057,90 гривень; Акт виконаних робіт № 419 від 18.10.2007 року на суму 1838,90 гривень; Акт виконаних робіт № 420 від 18.10.2007 року на суму 1345,45 гривень; Акт виконаних робіт № 422 від 19.10.2007 року на суму 1341,90 гривень; Акт виконаних робіт № 423 від 19.10.2007 року на суму 1412,90 гривень; Акт виконаних робіт № 424 від 19.10.2007 року на суму 1625,90 гривень; Акт виконаних робіт № 427 від 24.10.2007 року на суму 1345,45 гривень; Акт виконаних робіт № 429 від 26.10.2007 року на суму 1345,45 гривень; Акт виконаних робіт № 430 від 26.10.2007 року на суму 2655,40 гривень; тобто на загальну суму 53620 грн.

Крім того, виконання умов договору позивачем підтверджується виготовленими працівниками відповідача і переданими згідно до умов договору позивачу товаротранспортними накладними № № 001270, 001271, 001268, 001273, 001266, 001277, 001283, 001280, 001286, 001335, 001289, 001291, 001290, 001296, 001298, 001297, 001304, 001302, 001305, 001337, 001342, 001339, 001338, 001381, 001343, 001346,  001345, 001355, 001368,001364., які після виконання замовлення були повернуті відповідачу разом з актами виконаних робіт в якості підстави для проведення оплати.

При цьому, господарським судом враховується, що відповідно до п. 1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Міністерством юстиції України 20.02.1998 року за № 128/2568 товарно-транспортна накладна - єдиний для вcix учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матер1альних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та o6ліку виконаної роботи.

Господарським судом не приймається до уваги та розцінюється як необґрунтоване пояснення представника відповідача про відсутність будь-яких правовідношень між учасниками спору на виконання умов договору перевезення вантажів через відсутність заявок замовника, оскільки не визначивши в п. 1.3 договору номер телефону для факсимільного зв'язку для передачі замовлення, вже при укладанні договору сторони фактично визнали вказану умову договору не істотною.

Про встановлені між сторонами спору загально прийнятні правила проведення господарських операцій без надання замовлення в письмовому вигляді, а лише в результаті проведення узгоджених дій по наданню послуг засвідчує практика проведення аналогічних господарських операцій та оплати за надані послуги коли відповідачем за аналогічних обставин прийнято до оплати акти з печаткою і підписами відповідача за 05.10.2007 року - чотири перевезення вантажів, 09.10.2007 року - три перевезення вантажів, 17.09.2007 року - два перевезення, які були відповідачем оплачені без будь-яких заперечень чи зауважень, що повністю підтверджується наданими позивачем банківськими виписками, тобто сторони діяли в межах визначених цивільним законодавством правил, виходячи з вимог ділового обороту.

За приписом ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Управнена сторона, приймаючи виконання господарського зобов'язання, на вимогу зобов'язаної сторони повинна видати письмове посвідчення виконання зобов'язання повністю або його частини.

Саме підписані відповідачем акти приймання-передачі виконаних робіт без будь-яких заперечень чи зауважень, господарський суд приймає в якості доказів того, що позивач належним чином та в повному обсязі виконав свої зобов'язання по наданню послуг.

Крім того, позивач на виконання умов договору передав відповідачу рахунки для проведення оплати наданих послуг в період з 03.10.2007 року по 26.10.2007 року в кількості 35 штук.

Аналізуючи позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3 % річних господарський суд вважає, що вимоги підлягають до часткового задоволення, оскільки відповідач прострочив виконання зобов'язання. Підставою для нарахування та стягнення процентів річних господарський суд визнає приписи ч. 2 ст. 625 ЦК України згідно до яких боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, а також три проценти річних від простроченої суми.

Однак, господарський суд не погоджується з застосованою позивачем методикою проведення розрахунку процентів річних, оскільки він не відповідає умовам укладеного між сторонами договору в частині порядку проведення оплати і фактичної дати виникнення заборгованості.

Як вбачається з умов п. 4.3 договору в разі неоплати замовником виставленого перевізником рахунка за надані протягом календарного місяця послуги на термін більше трьох календарних днів, ніж передбачено п. 2.3 договору, замовник сплачує перевізнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення оплати наданих послуг. Пеня розраховується виходячи з розміру заборгованості. Поряд з цим, п. 2.3 договору передбачено, що оплата за здійсненні перевезення проводиться протягом 10 календарних днів з моменту подання перевізником товаротранспортної накладної з відміткою та печаткою вантажоодержувача, акту виконаних робіт та рахунка-фактури. Таким чином, для визначення дати з якої обов'язок по оплаті наданих послуг набуває статус заборгованості визначальним є умова п. 4.3 договору з посиланням на формулювання: “за надані протягом календарного місяця послуги”. Позовні вимоги стосуються наданих в жовтні 2007 року послуги, тому враховуючи  умови договору порушення виконання зобов'язання є 13.11.2007 року і саме з цієї дати буде правомірним проводити нарахування пені та процентів річних, виходячи з розміру заборгованості за жовтень 2007 року в сумі 53620 грн.

Господарський суд вважає, що до стягнення підлягають 3% річних в розмірі 612 грн. 59 коп. за період з 13.11.2007 року по 01.04.2008 року.

Враховуючи вказане обґрунтування, господарський суд також вважає частково обґрунтованими вимоги про стягнення пені на суму 3801 грн. 87 коп., замість заявленої позивачем в сумі 4217 грн. 48 коп.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено виконання зобов’язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею), згідно статті 549 ЦК України, є грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

При проведенні розрахунку пені позивачем враховано вимоги ч. 6 ст. 232 ГК України про те, що нарахування пені припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Цивільного кодексу України учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи (далі - особи).

Згідно ч. 2 ст. 4 Цивільного кодексу України основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу (далі - закон).

Згідно ч. 6 ст. 4 Цивільного кодексу України цивільні відносини регулюються однаково на всій території України.

Статтею 1          Господарського кодексу України визначено, що цей Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

У відповідності до ч. 2 ст. 4 Господарського кодексу України особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання визначаються цим Кодексом. Отже, норми Господарського кодексу є спеціальними щодо встановлення відповідальності по грошових зобов’язаннях суб’єктів господарювання.

Частина 1 ст. 231 Господарського кодексу України має імперативний характер і встановлює, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Згідно ч. 2 ст. 343 цього ж кодексу платник грошових коштів сплачує на користь одержувача  цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Окрім того, згідно ст. 1 спеціального Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР (із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 10.01.2002 р. № 9221-ІІІ), який регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. В той же час, стаття 3 Закону, яка також носить імперативний характер, вводить певні обмеження щодо меж згоди сторін, а саме: розмір пені, передбачений  статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Заявлена до стягнення пеня перебуває в межах подвійної облікової ставки НБУ за вказаний період, яка фактично складала 16 та 20 % у відповідні періоди.

Таким чином, на думку господарського суду до стягнення може бути визначена лише пеня, яка нарахована у відповідності до вимог вказаних нормативних актів, тобто виходячи з розміру, що не перевищує подвійну облікову ставку НБУ, тобто 16% та 20% річних у відповідні періоди: з 13.11.2007 року по 31.12.2007 року, тобто за 48 днів на суму 1128 грн. 22 коп. (53620 Х 16% : 365 Х 48) та за період з 01.01.2008 року по 01.04.2008 року, тобто за 91 день в розмірі 2673 грн. 65 коп. (53620 Х 20%:365Х 91), тобто загальна сума пені що підлягає до стягнення в межах заявленого строку в позовній заяві складає 3801 грн. 87 коп.

Господарським судом не вбачається підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, оскільки належні до сплати штрафні санкції у вигляді пені не є надмірно великими порівняно із збитками кредитора (всього 7%) та відповідачем не подано до суду доказів про майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні та про наявність не лише майнових але й інших інтересів сторін, що заслуговують на увагу при вирішенні питання про зменшення штрафних санкцій. При цьому господарським судом враховується, що відповідачем зовсім не виконано зобов'язання по проведенні оплати вартості наданих послуг, тобто ступінь виконання зобов'язання, який суд може взяти за підставу для зменшення розміру штрафних санкцій фактично є нульовим.

Суми, що підлягають до стягнення перебувають в межах позовних вимог.

Натомість, господарський суд вважає за можливе розглянути справу без проведення взаємозвірки розрахунків враховуючи наступне.

За приписами Постанови Вищого господарського суду України від 22.07.2003 року по справі № 21/308 акти звірки бухгалтерів є тільки документом, по якому бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій, а наявність чи відсутність будь-яких зобов'язань сторін підтверджується первинними документами - договором, накладними, рахунками тощо. Однак, господарським судом враховується, що на виконання вимог ухвали від  07.04.2008 року позивач 12.05.2008 року направляв відповідачу акт звірки взаєморозрахунків, визначивши в ньому заборгованість на суму 53620 грн. (а.с. 97-100), однак відповідач не виконав пропозицію позивача про заповнення та підписання акту і направлення одного примірника до господарського суду Кіровоградської області. Натомість, представник відповідача у відзиві № 306-10 від 19.05.2008 року надав пояснення про відсутність у відповідача перелічених в позовній заяві товарно-транспортних накладних, що повністю спростовано в результаті огляду в судовому засіданні оригіналів вказаних документів, які виписувались саме працівникам відповідача. Пояснення щодо відсутності товарно-транспортних накладних у відповідача може засвідчувати лише про відсутність належного бухгалтерського обліку на підприємстві відповідача або про недобросовісне користування представником відповідача наданими їй процесуальними правами.

Судові витрати, відповідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, оскільки через порушення ним взятих зобов'язань позивач за захистом своїх прав змушений був звертатись до суду та сплатив судові витрати.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 36, 43, 44, 49, 80, 82, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

                                             В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з закритого акціонерного товариства "Креатив", 25014, м. Кіровоград, проспект Промисловий, 19 (р/р 260033381301 в ЗАТ "Петрокоммерц-Україна" м. Київ, МФО 300120, код ЄДРПОУ 31146251) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, 25014, АДРЕСА_1 (р/р невідомі, свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця серія ВОО № НОМЕР_2 від 27.05.1999 року, ідент. код НОМЕР_1) заборгованість по оплаті наданих послуг в розмірі 53620 грн., пеню в розмірі 3801 грн. 87 коп., проценти річних в розмірі 612 грн. 59 коп. на загальну суму 58034 грн. 46 коп., суму сплаченого державного мита в розмірі 580 грн. 35 коп. та 117 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Сторони у справі протягом цього строку мають право подати апеляційну скаргу до апеляційного суду на вказане рішення через господарський суд Кіровоградської області.

Суддя                                                                                             Ю.І. Хилько