КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

УХВАЛА

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

 24.04.07 р.          № 32/874-33/409

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Шипка  В.В.

 суддів:            Борисенко  І.В.

          Алданової  С.О.

 при секретарі:          

 За участю представників:

 від позивача -Буза Т.М. – (дов. № 006/03 від 01.03.2007р.)

відповідача:                            Лотос Ю.С. – (дов. № 327 від 03.09.2006р.)

 

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державна податкова інспекція у Солом"янському  районі м. Києва

 на рішення Господарського суду м.Києва від 21.03.2005

 у справі № 32/874-33/409  (Лосєв А.М. (переведений))

 за позовом           Товариство з обмеженою відповідальністю "Центр розвитку спеціальної техніки "Спектр Скан"

 до           Державна податкова інспекція у Солом"янському  районі м. Києва

             

             

 про          визнання недійсними податкових повідомлення - рішення

 

ВСТАНОВИВ:

 Товариство з обмеженою відповідальністю “Центр розвитку спеціальної техніки “Спектр Скан” звернуось до Господарського суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Солом”янському районі м. Києва про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень.

Рішенням господарського суду м. Києва від 16.01.2004р. у справі № 32/874 позов задоволено повністю.

Визнано недійсним податкове повідомлення – рішення Державної податкової інспекції у Солом’янському районі м. Києва від 16.10.2003р. № 32-2611/2 про визначення податкового зобов”язання з податку на прибуток у загальній сумі 84660,00 грн.

Визнано недійсним податкове повідомлення – рішення Державної податкової інспекції у Солом’янському районі м. Києва від 16.10.2003р. № 33-2611/2 про визначення податкового зобов”язання з податку на додану вартість у загальній сумі 24490,00 грн. та зменшення суми бюджетного відшкодування за грудень 2001р. у загальній сумі 27897,00 грн.

Стягнуто з Державної податкової інспекції у Солом’янському районі м. Києва на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Центр розвитку спеціальної техніки “Спектр Скан” 203 грн. судових витрат.

Повернуто із Державного бюджету України Товариству з обмеженою відповідальністю “Центр розвитку спеціальної техніки “Спектр Скан” 85 грн. державного мита, сплаченого платіжним дорученням № 354 від 27.10.2003р., як внесеного у більшому розмірі, ніж передбачено законодавством.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2004р. у справі № 32/874 рішення господарського суду м. Києва від 16.01.2004р. залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 22.06.2004р. у справі № 32/874 рішення господарського суду м. Києва від 16.01.2004р. та постанову київського апеляційного господарського суду від 19.03.2004р.скасовано в частині задоволення позовних вимог про визнання недійсним податкового повідомлення – рішення від 16.10.2003р. № 32-2611/2  з передачею справи до господарського суду м. Києва для нового розгляду зазначених позовних вимог. В решті рішення та постанову залишено без змін.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 13.07.2004р. розгляд справи призначено на 04.08.2004р. та присвоєно номер 32/874-33/409.

Рішенням господарського суду м. Києва від 21.03.2005р. у справі № 32/874-33/409 позов задоволено.

Визнано  недійсним  податкове  повідомлення-рішення  Державної  податкової інспекції у Солом’янському районі м. Києва №32-2611/2 від 16.10.2003р.

Стягнуто з Державної податкової інспекції у Солом’янському районі м. Києва на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Центр розвитку спеціальної техніки “Спектр Скан” 203,00 грн. судових витрат.

Повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю “Центр розвитку спеціальної техніки “Спектр Скан” з Державного бюджету України державне мито у сумі 85,00 грн., сплаченого платіжним дорученням №354 від 27.10.2003р., оригінал якого знаходиться в матеріалах господарської справи №32/874-33/409.

Не погоджуючись із згаданим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, просив скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 21.03.2005р. по справі № 32/874-33/409 та прийняти нове, яким відмовити у задоволені позову.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.04.2005р. у справі № 32/874-33/409 апеляційну скаргу ДПІ у Солом’янському районі м. Києва прийнято до провадження.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2005р. зупинено провадження у справі 32/874-33/409 до вирішення Господарським судом м. Києва справи № 29/135.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.02.2006р. поновлено апеляційне провадження у справі № 32/874-33/409.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.03.2006р. у справі № 32/874-33/409 було зупинено апеляційне провадження у справі № 32/874-33/409 до вирішення Вищим адміністративним судом України пов’язаної справи № 29/135.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.03.2007р. поновлено апеляційне провадження у справі № 32/874-33/409 та призначено на 24.04.2007р.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції апеляційну скаргу підтримав та  просив її задовольнити.

Представника позивача в судовому засіданні заперечував проти апеляційної скарги та просив суд рішення залишити без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Податковим повідомленням-рішенням Державної податкової інспекції у Солом’янському районі м. Києва №32-2611/0 від 06.03.2003р. позивачу донараховано податок на прибуток за 4 квартал 2001р. – 2 квартал 2002р. в сумі 71 040,00 грн. та застосовано штрафні(фінансові) санкції у розмірі 13 620,00 грн.

Позивач не погодився з вказаним рішення та оскаржив його в адміністративному порядку.

За результати розгляду скарги на виконання Рішення Державної податкової адміністрації України від 25.09.2003р. №14912/7/25-1215, Державна податкова інспекція у Солом’янському районі м. Києва надіслала позивачу податкове повідомлення-рішення №32-2611/2 від 16.10.2003р., яким, згідно з пп. “б” пп.4.2.2 п.4.2. ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та пп.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, визначено суму податкового зобов'язання позивача з податку на прибуток у сумі 84 660,00 грн. (71 040,00 грн. – основний платіж, 13 620,00 грн. – штрафні (фінансові) санкції).

Зазначене податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем на підставі Акту №29/26-20/10/30578494 від 04.03.2003р. “Про результати позапланової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства Товариства з обмеженою відповідальністю “Центр розвитку спеціальної техніки “Спектр Скан” при взаємовідносинах з ПП “Вікор-Сервіс” за період 4 квартал 2001р. – 2 квартал 2002р.” (далі – Акт перевірки).

Відповідач донараховуючи позивачу податок на прибуток в сумі 71 040,00 грн. посилався на порушення позивачем вимог пп.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.1997р. №283/97-ВР (із змінами та доповненнями), згідно з яким не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку.

Згідно з Актом перевірки, позивачем було віднесено до складу валових витрат вартість товарів, отриманих від ПП “Вікор Сервіс” відповідно до (видаткових) накладних з реквізитами ПП “Вікор Сервіс” та за підписом Толокіної І.Ю. як директора підприємства. Але, на думку відповідача, зазначені накладні не можуть бути підставою для підтвердження віднесення до складу валових витрат сум компенсації вартості отриманих товарів у 4 кварталі 2001р. – 2 кварталі 2002р., оскільки Рішенням Святошинського районного суду м. Києва №2-4247/2002р. від 23.12.2002р. вони визнані недійсними.

Колегія суддів не погоджується з висновками відповідача, викладеними в пункті 2 резолютивної частини Акту перевірки, з огляду на наступне.

Згідно п.5.1. ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.1997р. №283/97-ВР (із змінами та доповненнями) валові витрати виробництва це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До валових витрат, відповідно до пп.5.2.1. п.5.2. ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” включаються суми будь-яких витрат, сплачених протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Відповідно до пп.5.3.9. п.5.3. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (із змінами та доповненнями) не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пп.11.2.1 п.11.2 ст. 11 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата  оприбуткування  платником  податку  товарів,  а для робіт (послуг)  -  дата  фактичного  отримання  платником  податку результатів робіт (послуг).

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва №2-4247/2002р. від 23.12.2002р. було визнано недійсними первинні документи з реквізитами ПП “Вікор-Сервіс”, які підписані від імені Толокіної Ірини Юріївни як директора ПП “Вікор Сервіс”, з моменту їх складання. Такими, що визнані недійсними, вищезазначене Рішення визначає такі документи: рахунки-фактури №116 від 02.04.2002р., №126 від 11.04.2002р., №127 від 11.04.2002р., №103 від 15.03.2002р., №114 від 01.04.2002р., №115 від 02.04.2002р.,  №128 від 12.04.2002р.,  №208 від 07.05.2002р., №206 від 07.05.2002р., №207 від 07.05.2002р.,  №100 від 12.03.2002р.; накладні №63 від 12.03.2002р., №76 від 01.04.2002р., від 15.03.2002р., №78 від 03.04.2002р.,  №200 від 07.05.2002р., №199 від 07.05.2002р., №198 від 07.05.2002р., №85 від 12.04.2002р., №84 від 11.04.2002р., №83 від 11.04.2002р., №77 від 02.04.2002р.; податкові накладні №65657 від 12.03.2002р., №70658 від 15.03.2002р., №81670 від 01.04.2002р., №82673 від 02.04.2002р.,  №83688-а від 03.04.2002р., №100675 від 11.04.2002р., №101676 від 11.04.2002р.,  №101676 від 12.04.2002р., №202692 від 07.05.2002р., №203691 від 07.05.2002р., №204690 від 07.05.2002р.

Проте, в Акті перевірки відповідач посилається на інші документи ніж ті, що перелічені вище.

Зокрема, з Акту перевірки вбачається, що ТОВ “Центр розвитку спеціальних технологій “Спектр Скан” перебував у договірних правовідносинах з ПП “Вікор Сервіс”. Взаємовідносини між підприємствами здійснювались без укладання договорів на підставі рахунків-фактури та накладних, виписаних позивачу ПП “Вікор Сервіс”.

Внаслідок господарських операцій купівлі товарів (робіт, послуг) ПП “Вікор Сервіс” було виписано ТОВ “Центр розвитку спеціальних технологій “Спектр Скан”, а саме: рахунки-фактури, накладні, податкові накладні.

За надані ПП “Вікор Сервіс” товари ТОВ “Центр розвитку спеціальних технологій “Спектр Скан” здійснило оплату шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ПП “Вікор Сервіс” на загальну суму 284 202,60 грн. (в т.ч. ПДВ – 47 361,10 грн.), що підтверджується виписками по банківському рахунку позивача, та не заперечується відповідачем (копії у справі).

В пп.2.2 Акту перевірки відповідач зазначає про те, що позивач відніс до складу валових витрат вартість товарів, отриманих від ПП “Вікор Сервіс” відповідно до (видаткових) накладних з реквізитами ПП “Вікор Сервіс” та за підписом Толокіної І.Ю., які, на думку відповідача, є такими що суперечать вимогам чинного законодавства і не можуть бути підставою для підтвердження віднесення до складу валових витрат сум компенсації вартості отриманих товарів у 4 кварталі 2001р. – 2 кварталі 2002р., оскільки Рішенням Святошинського районного суду м. Києва №2-4247/2002р. від 23.12.2002р. вони визнані недійсними.  

Проте, з накладних, на які відповідач посилається в Акті перевірки, не вбачається, що вони підписані саме Толокіною І.Ю., оскільки дані накладні містять лише зазначення посади і підписи особи, яка відпустила товар та особи, яка його прийняла, без зазначення прізвищ або будь-яких інших даних, що дають змогу ідентифікувати особу власника підпису саме як Толокіну І.Ю.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва №2-4247/2002р. від 23.12.2002р. визнано недійсними первинні документи з реквізитами ПП “Вікор Сервіс”, які підписані від імені Толокіної І.Ю. як директора ПП “Вікор Сервіс” з моменту їх складання. Тобто, мова йде лише про ті первинні документи з реквізитами ПП “Вікор Сервіс”, які підписані від імені Толокіної І.Ю. як директора підприємства, а не будь-якої іншої особи.

Належних доказів на підтвердження того, що підпис на рахунках-фактури та накладних, наданих позивачу ПП “Вікор Сервіс”, вчинений саме Толокіною І.Ю. відповідачем суду не надано.

До того ж, накладні, на підставі яких позивач відніс до складу валових витрат вартість товарів, отриманих від ПП “Вікор Сервіс” (№94/1-11 від 02.11.2001р., №123/2-12 від 03.12.2001р., №123/3-12 від 03.12.2001р., №218/4-03 від 04.03.2002р., №221/4-03 від 04.03.2002р., №279/1-04 від 01.04.2002р.), виписані раніше ніж Толокіну І.Ю. було призначено на посаду директора ПП “Вікор Сервіс” (Наказ №2 від 02.04.2002р.).

Відповідач не надав суду доказів визнання недійсними в установленому порядку а ні рахунків-фактур та видаткових накладних, а ні угод, укладених між позивачем та ПП “Вікор Сервіс”, про які зазначається в Акті перевірки.

Крім того, постановою Вищого адміністративного суду України від 21.11.2006р. по справі № 29/135 за позовом Державної податкової інспекції у Солом”янському районі м. Києва до Приватного підприємства “Вікор Сервіс” та Товариства з обмеженою відповідальністю “Центр розвитку спеціалізованої техніки “Спектр Скан” про визнання угоди недійсною задоволена касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю “Центр розвитку спеціалізованої техніки “Спектр Скан” і в задоволені позову ДПІ у Солом’янському районі м. Києва до Приватного підприємства “Вікор Сервіс” та Товариства з обмеженою відповідальністю “Центр розвитку спеціалізованої техніки “Спектр Скан” про визнання угоди від 04.03.2002р. на загальну суму 129132,00 грн. недійсною відмовлено.

Отже, Рішення Святошинського районного суду м. Києва №2-4247/2002р. від 23.12.2002р. про визнання недійсними первинних документів з реквізитами ПП “Вікор Сервіс” за підписом Толокіної І.Ю. як директора ПП “Вікор Сервіс” з моменту їх складання не стосується документів (накладних, рахунків-фактури), складених ПП “Вікор Сервіс” до 02.04.2002р. за винятком тих, що зазначені в резолютивній частині даного Рішення.

Надані позивачем до матеріалів справи накладні та рахунки-фактур, складені ПП “Вікор Сервіс”, мають реквізити, передбачені ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, зокрема містять інформацію щодо змісту та обсягу господарських операцій, одиниць виміру господарських операцій позивача з ПП “Вікор Сервіс”. Тобто, оскільки вищезазначені накладні та рахунки-фактур містять відомості про господарські операції позивача з ПП “Вікор Сервіс”, вони є первинними документами в розумінні Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”.

Проте, з матеріалів справи вбачається, що накладні та рахунки-фактур, надані позивачем, містять відбиток печатки ПП “Вікор Сервіс”.

В Рішенні Святошинського районного суду м. Києва №2-4247/2002р. від 23.12.2002р. встановлено, що відділенням дозвільної системи Печерського РУ ГУ МВС України в м. Києві ПП “Вікор Сервіс” дозвіл на виготовлення печаток та штампів не надавався.

Згідно з ч. 4 ст. 35 ГПК України рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Сторонами не надано доказів звернення в апеляційному або касаційному порядку зі скаргою на вищезазначене рішення Святошинського районного суду м. Києва або доказів його скасування.

Отже,  накладні №94/1-11 від 02.11.2001р. на суму 5 514,60 грн., №123/2-12 від 03.12.2001р. на суму 28 286,40 грн., №123/3-12 від 03.12.2001р. на суму 48 153,60 грн., №218/4-03 від 04.03.2002р. на суму 38 250,00 грн., №221/4-03 від 04.03.2002р. на суму 129 132,00 грн., №279/1-04 від 01.04.2002р. на суму 34 266,60 грн. та рахунки-фактур №94 від 02.11.2001р. на суму 5 514,60 грн., №123 від 03.12.2001р. на суму 77 040,00 грн., №218/4 від 04.03.2002р. на суму 38 250,00 грн., №221/4 від 04.03.2002р. на суму 129 132,00 грн., №279 від 01.04.2002р. на суму 34 266,00 грн., надані позивачу ПП “Вікор Сервіс”, колегією суддів не приймаються як доказ фактичного отримання товарів (робіт, послуг) за договорами з ПП “Вікор Сервіс”.

Згідно рахунків-фактур, виставлених позивачу ПП “Вікор Сервіс”, позивач здійснив оплату шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ПП “Вікор Сервіс” на загальну суму 284 202,60 грн., що підтверджується виписками по банківському рахунку позивача (копії у справі) та не заперечується відповідачем.

Колегія суддів дійшла висновку про правомірність віднесення позивачем до валових витрат 284 202,60 грн. відповідно до вимог пп.11.2.1 п.11.2 ст. 11 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, оскільки факт здійснення позивачем оплати на користь ПП “Вікор Сервіс” за надані товари (роботи, послуги), підтверджується виписками з банківських рахунків позивача та Актом перевірки.

Відповідачем не надано доказів визнання недійсними первинних документів, якими підтверджуються взаєморозрахунки між позивачем та ПП “Вікор-Сервіс”.

У відповідності до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Таким чином, віднесення позивачем до валових витрат сум, сплачених ПП “Вікор-Сервіс”, підтверджується належними доказами, у відповідності до вимог податкового законодавства.

Відповідно до п. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта  владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов вірного висновку, що податковим повідомленням-рішенням ДПІ у Солом’янському районі м. Києва №32-2611/2 від 16.10.2003р. позивачу було неправомірно донараховано податок на прибуток за 4 квартал 2001р. – 2 квартал 2002р. в сумі 71 040,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові)  санкції з цього податку у розмірі  13 620,00 грн.

Виходячи з наведеного, колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга Державної податкової інспекції у Солом’янському районі м. Києва не підлягає задоволенню, а постанова Господарського суду м. Києва від 21.03.2005 року у справі № 32/874-33/409 не підлягає скасуванню.

Керуючись п. 6 розділу 7 “Прикінцеві та перехідні положення”, ст. ст. 195 198,200, 205-206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

 Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом’янському районі м. Києва залишити без задоволення, постанову Господарського суду м. Києва від 23.11.2006 року у справі № 32/874-33/409 залишити без змін.

Матеріали справи № 32/874-33/409  повернути до Господарського суду м. Києва.

Ухвала може бути оскаржена  до Вищого адміністративного суду України протягом місяця у встановленому законом порядку.

 Головуючий суддя          Шипко  В.В.

 Судді

           Борисенко  І.В.

          Алданова  С.О.