ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _________________________________________________________________________________________ |
У Х В А Л А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ |
"24" квітня 2007 р. | Справа № 11/586/06 |
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді В.Б.Туренко
суддів Л. І.Бандури, Л. В.Поліщук
при секретарі судового засідання О.О.Соломахіній
за участю представників сторін:
від позивача –не з’явився, про день, час та місце апеляційного розгляду повідомлений належним чином
від відповідача –Цвеліков С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському р-ні м. Миколаєва
на постанову господарського суду Миколаївської області від 15.02.07 р.
у справі №11/586/06
за Державної податкової інспекції у Ленінському р-ні м. Миколаєва
до ПП „Ріфат” м. Миколаїв
ПП „Транссервіс” м. Донецьк
про визнання угоди купівлі-продажу недійсною та стягнення 3000.02грн.
встановив:
13.11.06р. ДПІ у Ленінському р-ні м. Миколаєва звернулась з адміністративним позовом до ПП „Ріфат”, ПП „Транссервіс” про визнання недійсним на підставі ст.207 Господарського кодексу України, усної угоди купівлі-продажу будівельних матеріалів, укладеної 10.01.05р. між відповідачами та застосування наслідків, передбачених ч.1 ст.208 означеного Кодексу. Позовні вимоги обґрунтовані з посиланням на рішення Ленінського районного суду м. Донецька від 7.04.03р., яким визнані недійсними з моменту реєстрації –18.04.01р. установчі, фінансово-господарські документи ПП „Транссервіс” та свідоцтво платника ПДВ з причини здійснення реєстрації підприємства шляхом обману, без наміру займатися підприємницькою діяльністю, що свідчить, на думку ДПІ, про наявність наміру приховування прибутків від оподаткування, тобто про діяльність суперечну інтересам держави. (а.с. 3-5).
5.12.06р. позивачем подана заява про уточнення позовних вимог, в якій зазначено, що заподіяння шкоди державі полягало у слідуючому: ПП „Транссервіс” видало ПП „Ріфат” податкову накладну на загальну суму 3000.02грн., в т.ч. ПДВ –500.00грн., у зв’язку з чим останнє отримало право на віднесення суми ПДВ до податкового кредиту, тоді як ці суми не були задекларовані та сплачені продавцем (ПП „Транссервіс”), що підтверджено листом ДПІ у Ленінському р-ні м. Миколаєва за вихідним №1534/23-014 від 31.01.06р., актом анулювання свідоцтва платника ПДВ. Із посиланням на п.7.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 25.07.02р. № 1056 „Про заходи щодо забезпечення однакового і правильного застосування законодавства про податки”, ч.1 ст.208 Господарського кодексу України, позивач просив стягнути з ПП „Ріфат” будівельні матеріали –цеглу селікатну білу, отримані за усною угодою в доход державного бюджету. (а.с. 30).
Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач послався на те, що в обґрунтування заявлених вимог, податкова служба надала копії видаткової накладної №10/1 від 10.01.05р., податкової накладної № 7 від 10.01.05р., які були одержані останньою з порушенням закону, зокрема, п.9 ст.11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні”, а тому, згідно п.3 ст.70 КАС України, не повинні братися судом до уваги. Крім того, відповідач зазначив, що при проведенні позапланової перевірки ПП „Ріфат” за період з 1.01.05р. –23.01.06р. порушень податкового законодавства не встановлено, про що складена довідка від 6.02.06р. №59/23-612-32542894/8. (а.с. 39-51, 66, 75).
Постановою господарського суду Миколаївської області від 15.02.07 р. (суддя Василяка К.Л.), у позові відмовлено з тих мотивів, що вилучення копій документів, які подані позивачем в обґрунтування своїх позовних вимог, здійснено останнім із порушенням приписів ст.11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” та п.п.3.5., 3.6., 3.7. Інструкції про порядок вилучання посадовими особами органів ДПС України оригіналів та копій фінансово-господарських та бухгалтерських документів, затвердженої наказом ДПА України від 8.11.05р. №493, а тому зазначені докази не можуть бути прийняті до уваги при вирішенні спору. За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність позивачем належними засобами доказування тих обставин, якими обґрунтовує свої позовні вимоги, а відтак у суду відсутні підстави для задоволення позову. (а.с. 82-84).
Не погодившись із постановою, позивач 22.02.07р. звернувся із заявою про апеляційне оскарження, а 13.03.07р. - із апеляційною скаргою, в якій просив постанову скасувати, позов задовольнити, оскільки вважає, що вона не відповідає фактичним обставинам справи.
Письмові заперечення на апеляційну скаргу від відповідачів не надійшли.
Заслухавши доводи представника першого відповідача, дослідивши наявні у справі документи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із наступного.
10.01.05р. ПП „Транссервіс” передало ПП „Ріфат” будівельні матеріали –цеглу білу силікатну у кількості 9000шт. на загальну суму 3000.02грн., у т.ч. ПДВ –500.00грн., згідно видаткової накладної №10/01 від 10.01.05р. та податкової накладної №7 від 10.01.05р., оплата якої підтверджена квитанцією до прибуткового касового ордеру №11 від 31.01.05р. (а.с. 12-13).
ПП „Ріфат” зареєстровано реєстраційно-ліцензійною палатою Виконкому Миколаївської міської Ради за №16915 від 10.07.03р., на податковий облік взято 15.07.03р., як платник ПДВ зареєстровано 23.07.03р. із видачею відповідного свідоцтва №19613747 (а.с. 43).
ПП „Транссервіс” зареєстровано 18.04.01р. рішенням Ленінської райради м. Донецька за № 305, взято на податковий облік 23.04.01р. за № 3780, свідоцтво платника ПДВ №08163541 видано 28.04.01р., яке анульовано згідно акту №404 від 16.07.03р., дата анулювання 28.04.01р., остання звітність була подана 14.03.02р., відкритих рахунків підприємства немає (а.с. 6, 11). Рішенням Ленінського райсуду м. Донецька від 7.04.03р. визнані недійсними з моменту реєстрації –18.04.01р. установчі, фінансово-господарські документи, свідоцтво платника ПДВ (а.с. 8). Згідно довідки Головного управління статистики у Донецькій області від 19.07.06р. №22-2/2197 станом на 19.07.06р. ПП „Транссервіс” не виключено з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с. 22).
Відповідно до ч.7 ст.59 Господарського кодексу України, суб’єкт господарювання вважається ліквідованим з дня внесення до державного реєстру запису про припинення його діяльності.
Отже, ПП „Транссервіс”, не втративши статусу юридичної особи, мало право здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом відповідно до ст.ст. 42-44 ГК України, наслідком чого була укладена усна угода, хоча на день складення податкової накладної №7 від 10.01.05р. ПП „Транссервіс” не було платником ПДВ, що є порушенням п.7.2.4. п.7.2. ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”, але недотримання стороною (сторонами) договору законодавства про податки не є підставою для визнання його недійсним.
За змістом ст.ст. 207, 208 Господарського кодексу України, господарське зобов’язання є недійсним, якщо укладено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства. Правові наслідки такого зобов’язання залежать від наявності умислу - у обох сторін чи однієї, від виконання угоди –обома сторонами чи однією.
Як вбачається з позовної заяви позивач послався на протиправність умислу саме у ПП „Транссервіс”, обґрунтовуючи це рішенням Ленінського райсуду м. Донецька від 7.04.03р.
Однак, наявність умислу не може бути підтверджена лише рішенням районного суду про визнання установчих документів цієї сторони договору недійсними, оскільки рішення місцевого суду встановлює виключно факт невідповідності установчих документів вимогам чинного законодавства, а факт наявності умислу на укладення угод з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства таким рішенням місцевого суду підтверджуватися не може, а тому повинен доводитися саме у господарському суді.
Отже, рішення Ленінського райсуду м. Донецька від 7.04.03р. не є обов’язковим для господарського суду при вирішенні даної справи про визнання угоди недійсною.
У позовній заяві є посилання на те, що укладаючи угоду та виконуючи свої зобов’язання, ПП „Транссервіс” мало на меті приховування отриманого доходу від оподаткування , що підтверджується актом анулювання свідоцтва платника ПДВ та листом ДПІ у Ленінського р-ні від 31.01.06р. за вих. №1534/23-014, однак судова колегія не приймає такі доводи до уваги, враховуючи слідуюче:
- невиконання стороною зобов’язання за договором не може служити підставою для визнання його недійсним;
- жодним законодавчим актом України не передбачено обов’язок покупця перевіряти наміри продавця щодо сплати ним податків;
- порушення сторонами договору законодавства про податки не є підставою для визнання його недійсним.
Сама по собі угода купівлі-продажу будівельних матеріалів не є такою, що суперечить інтересам держави та суспільства. Такий товар не виключено законом із цивільного обігу, законодавчих обмежень стосовно його купівлі-продажу не було.
Відповідно до ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що при проведенні перевірок ДПІ має право вилучати у підприємств, установ та організацій копії фінансово-господарських та бухгалтерських документів, які свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків та зборів (обов'язкових платежів), а при проведенні арешту активів платника податків на підставі рішення суду –вилучати оригінали первинних документи із складенням опису, який скріплюється підписами представника органу ДПС та платника податків із залишенням копій таких документів платнику податків на підставі п. 9 ст.11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні". Вилучати у суб'єктів підприємницької діяльності документи, що не підтверджують факти порушення законів України про оподаткування забороняється.
Позапланова перевірка ПП „Ріфат" щодо дотримання вимог податкового законодавства здійснена Ленінської МДПІ у м. Миколаєві на підставі заяви керівника підприємства згідно п.6 ст.11-1 вказаного Закону і за її результатами складено довідку №59/23-612-32542894/8 від 6.02.06р. з якої вбачається, що порушень податкового законодавства не виявлено (а.с.42-51). Тому вилучення копій фінансово-господарських та бухгалтерських документів здійснено в порушення п.9 ст.11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні”.
Відповідно до ч.3 ст.70 КАС України, докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.
Враховуючи, що позивачем не надано належних доказів укладення угоди ПП „Транссервіс” з метою завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, тому підстави для визнання цієї угоди недійсною відсутні.
З огляду на наведене постанова суду першої інстанції скасуванню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу ДПІ у Ленінському р-ні м. Миколаєва залишити без задоволення, а постанову господарського суду Миколаївської області від 15.02.2007р. у справі № 11/586/06 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення ухвали в повному обсязі.
Головуючий суддя В.Б.Туренко
Суддя Л.І.Бандура
Суддя Л.В.Поліщук