СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
|
20 квітня 2007 року |
Справа № 2-22/18691-2006А |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Волкова К.В.,
суддів Фенько Т.П.,
Черткової І.В.,
секретар судового засідання Алєєва А.М.
за участю:
позивача: ОСОБА_1, паспорт ІНФОРМАЦІЯ_1 від 11.05.99;
представників сторін:
позивача: ОСОБА_2, довіреність № б\н від 16.04.07;
ОСОБА_3, довіреність №б\н від 11.12.06;
відповідача: не з'явився;
розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Яковлєв С.В.) від 19.02.2007 року у справі № 2-22/18691-2006А
за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)
до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим (вул. М. Залки, 1/9,Сімферополь,95053)
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
ВСТАНОВИВ:
Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим НОМЕР_1 від 26.10.2006 року про донарахування податку з доходів фізичних осіб у розмірі 27083,33 грн.
Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Яковлєв С.В.) від 19.02.2007 року у справі № 2-22/18691-2006А позов задоволено. Господарський суд під час вирішення спору дійшов висновку, що позивачем підчас здійснення господарських операцій з товариством з обмеженою відповідальністю „Вістем” вартість товару була сплачена у повному обсязі, до того ж позивачу було невідомо про визнання недійсними установчих документів та свідоцтва платника податку на додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю „Вістем”, який був постачальником позивача, на підставі рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 03.03.2005 року у справі №2-3844/2004, що свідчить про неправомірність донарахування сум податку з доходів фізичних осіб.
Не погодившись з постановою господарського суду першої інстанції, Державна податкова інспекція у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим звернулась до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду скасувати, у задоволенні позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскільки первинні документи від імені товариства з обмеженою відповідальністю „Вістем” були підписані невстановленими особами, які не мали намір здійснювати господарську діяльність, тому зазначені документи не можуть підтверджувати валові витрати позивача з придбання товару.
У судовому засіданні 17.03.2007 року позивач та його представники проти вимог апеляційної скарги заперечували та просили залишити без змін постанову суду першої інстанції. Представник відповідача у судове засідання не з'явився про час та місце слухання справи повідомлений належним чином, про причини неявки до суду апеляційної інстанції не повідомив.
Після оголошеної перерви 20.03.2007 року представники сторін не з'явились, про час та місце слухання справи повідомлені належним чином.
Судова колегія вважає можливим розглянути спір за відсутністю представника відповідача, оскільки матеріалів справи достатньо для розгляду спору по суті, а згідно частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Переглянувши постанову суду першої інстанції відповідно до статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія встановила наступне.
Державною податковою інспекцією у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим у період з 04.10.2006 року до 10.10.2006 року було проведено невиїзну документальну перевірку суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 з питань дотримання податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2005 року до 31.03.2006 року. По результатах перевірки був складений акт НОМЕР_2 від 10.10.2006 року.
Під час перевірки було встановлено порушення вимог статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України „Про прибутковий податок з громадян”, а саме, віднесення до складу валових витрат сум, підтверджених документами підприємства, установчий договір якого визнано недійсним з моменту реєстрації, у зв'язку з чим був занижений дохід у 2005 році, який підлягав оподаткуванню, в сумі 208333,00 грн., а також донараховано податок з доходів фізичних осіб в сумі 27083,33 грн.
На підставі акту перевірки податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення НОМЕР_1 від 26.10.2006 року про донарахування податку з доходів фізичних осіб у розмірі 27083,33 грн.
Вивчивши матеріали справи, вислухавши позивача та його представників, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції у зв'язку з наступним.
Відповідно до статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України „Про прибутковий податок з громадян” оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств".
Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” валові витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 зазначеного Закону встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Матеріалами справи підтверджено, що на підставі договорів поставки , укладених з товариством з обмеженою відповідальністю „Вістем” 01.07.2005 року, 12.07.2005 року та 27.07.2005 року, позивач отримав від останнього товар - цукор - на загальну суму 250000,00 грн. Факт отримання вказаного товару підтверджений податковими та товарно-транспортними накладними, виданими товариством з обмеженою відповідальністю „Вістем”, про отримання товару зроблений запис у Книзі обліку придбаного товару позивача.
Відповідно до наявних у матеріалах справи копій квитанцій до прибуткових касових ордерів позивач вніс до каси товариства з обмеженою відповідальністю „Вістем” 250000,00 грн., здійснюючи оплату за придбаний цукор.
В акті перевірки вказано, що рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 03.03.2005 року у справі №2-3844/2004 визнані недійсними установчі документи товариства з обмеженою відповідальністю „Вістем” з моменту внесення до державного реєстру, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю „Вістем” № 39041939, тому, на думку податкового органу, у позивача були відсутні правові підстави відносити кошти, витрачені на придбання цукру у товариства з обмеженою відповідальністю „Вістем”, до валових витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу. В апеляційній скарзі відповідач дійшов аналогічного висновку, оскільки від імені контрагента позивача -товариства з обмеженою відповідальністю „Вістем”, діяли особи які не мали повноважень підписувати документи, тому відповідач вважає валові витрати непідтвердженими належним чином.
Проте, судова колегія вважає, що визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість саме по собі не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи і до моменту виключення з державного реєстру, та не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.
Матеріали справи свідчать про понесення позивачем витрат на придбання цукру у товариства з обмеженою відповідальністю „Вістем” відповідно до умов укладених договорів поставки , його отримання позивачем, тому судова колегія вважає, що позивач правомірно включив до валових витрат суму коштів, перерахованих товариству з обмеженою відповідальністю „Вістем” за придбаний товар.
Таким чином, як випливає з вищенаведеного, саме по собі визнання недійсним установчих документів продавця при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на склад валових витрат покупця.
Стаття 19 Конституції встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок з доходів фізичних осіб покупцю, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування.
Відповідно до вимог частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, судова колегія вважає висновки, зроблені податковим органом, помилковими, оскільки вони суперечать обставинам справи та нормам матеріально права, до того ж відповідачем не було надано доказів неправомірності віднесення позивачем до складу валових витрат сум, сплачених товариству з обмеженою відповідальністю „Вістем” за придбаний товар.
Враховуючи викладене, судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги Державної податкової інспекції у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим та вважає постанову суду першої інстанції такою, що прийнята відповідно до вимог матеріального та процесуального права.
Керуючись статтею 195, пунктом 1 частини 1 статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини 1 статті 205, статтями 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим залишити без задоволення.
2. Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 19.02.2007 року у справі № 2-22/18691-2006А залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення.
Ухвалу може бути оскаржено протягом одного місяця до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя К.В. Волков
Судді Т.П. Фенько
І.В. Черткова