Справа № 2-2625/09
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
09 вересня 2009 Ленінський районний суд м. Кіровограда у складі
головуючого Циганаш І.А.
при секретарі Балануци О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства “Східний гірничо-збагачувальний комбінат”, третьої особи: відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Кіровограді про відшкодування моральної шкоди, заподіяної професійним захворюванням, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовом до Державного підприємства “Східний гірничо-збагачувальний комбінат”, третьої особи: відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Кіровограді про відшкодування моральної шкоди, заподіяної професійним захворюванням, вказав, що 36 років він пропрацював на Інгульській шахті ДП “ Східний гірничо – збагачувальний комбінат “ на посадах: підземного скрепериста, гірничого інженера з ТБ і БВР Експедиції №2, заступника начальника підземної дільниці з БВР, підземного гірничого майстра та заступника начальника підземної дільниці в умовах шкідливих виробничих факторів, таких як пил та шум, шкідливі умови праці на протязі тривалого часу на підземних роботах призвели до того, що він почав дуже хворіти, 19.03.2009 року Українським науково – дослідним інститутом промислової медицини було встановлено, що його захворювання є професійними та встановлено остаточний діагноз: хронічне обструктивне захворювання легень І – ІІ ст. ( пиловий бронхіт І-ІІ ст., емфізема легень І-ІІ ст. ), ЛН ІІ ст., нейросенсорна приглухуватість І ст. ( з легким зниженням слуху ), 15.04.2009 року висновком МСЕК йому було встановлено 50% втрати професійної працездатності та ІІІ групу інвалідності як наслідок професійного захворювання, актом розслідування хронічного професійного захворювання від 02.04.2009 року встановлені причини його професійного захворювання – тривалий час роботи в умовах несприятливого мікроклімату, пилу та шуму, який в порушення норм чинного законодавства не створив на робочому місці належних та не шкідливих умов праці, що як наслідок призвело до виникнення в нього професійного захворювання, розмір завданої йому моральної шкоди оцінює в 90000 грн., оскільки в наслідок професійного захворювання він втратив 50% професійної працездатності та став інвалідом ІІІ групи, постійно дошкуляє кашель та болі в легенях, крім цього, не може повноцінно спілкуватися з оточуючими його людьми в зв’язку зі зниженням слуху, його хворобливий стан змушує постійно лікуватись, обстежуватись у лікарів, але хронічний характер захворювань не дає надії на видужання у майбутньому, все це призводить до постійних душевних переживань та глибоких моральних страждань, що заподіянні з вини відповідача. Просить стягнути з відповідача на його користь 90 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.
У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, посилаючись на обставини викладені у позові.
Представник відповідача ДП “СГЗК” у судовому засіданні позовні вимоги не визнала, пояснила суду, що позовні вимоги позивача не відповідають нормам матеріального права, нормами трудового законодавства не передбачено обов’язку власника або уповноваженого ним органу відшкодовувати моральну шкоду, заподіяну працівнику внаслідок професійного захворювання, позивачем не надано жодних доказів порушення відповідачем його трудових прав, неналежного виконання відповідачем обов’язків щодо забезпечення безпечних та нешкідливих умов праці позивача, що в свою чергу є основною умовою, за наявності якої наступає відповідальність за завдану працівнику моральну шкоду, позивачем не надано і матеріали справи не містять висновків контролюючих органів щодо заборони проведення робіт в умовах підприємства та доказів притягнення відповідача до відповідальності за
порушення законодавства з охорони праці за неналежне забезпечення умов праці позивача, відповідачем виконувалися всі вимоги законодавства із забезпечення нейтралізації впливу шкідливих виробничих факторів на позивача, а саме протягом роботи на шахті позивач забезпечувався всіма необхідними засобами колективного та індивідуального захисту, лікувально – профілактичним харчуванням, скорочувався час дії шкідливих факторів на позивача, проводилося його оздоровлення, періодичне медичне обстеження, актом розслідування хронічного професійного захворювання позивача від 02.04.2009 року складеним комісією у складі спеціалістів відповідача, цеховим терапевтом СМСЧ №19, представником Фонду соц. страхування від нещасного випадку на виробництві та профзахворювання у м. Кіровограді та затвердженого головним лікарем СЕС вина підприємства або його посадових осіб у отриманні позивачем профзахворювання не встановлена, а у п. 18 акту зазначено, що згідно посадових інструкцій майстра гірничого підземної дільниці та начальника ( заступника ) підземної дільниці на позивача був покладений обов’язок забезпечувати безпечні умови праці на робочих місцях, використання засобів індивідуального захисту та контролювати виконання вимог промсанітарії та гігієни праці, витяг з акту МСЕК від 15.04.2009 року, яким позивачу встановлено втрату працездатності та групу інвалідності, та на який посилається як на підставу своїх вимог щодо моральної шкоди, не містить висновків щодо спричинення позивачу моральної шкоди, вважає, що один лише факт втрати професійної працездатності без встановлення факту спричинення моральної шкоди МСЕКом, тобто органом якому за законом надано таке право, не призводить до відшкодування моральної шкоди, оскільки він погашається відшкодуванням втраченого заробітку, витрат на медичну та соціальну допомогу, виплатою одноразової допомоги, яка забезпечує фінансову можливість соціальної реабілітації позивача, позивач необґрунтовано визначив розмір моральної шкоди в сумі 90000 грн., позивачем не враховано те, що згідно з довідкою МСЕК від 15.04.2009 року позивачу встановлено 50% втрати працездатності, що вказує не на повну, а лише на часткову втрату працездатності, встановлена позивачу ІІІ група інвалідності є працездатною, і він не позбавлений можливості працевлаштуватися, а лише обмежені умови в яких він може працювати, а за ці обмеження ( за часткову втрату працездатності ) позивач отримує страхову виплату втраченого заробітку від Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань в м. Кіровограді відповідно до ЗУ “ Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності “.
Представник третьої особи - відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Кіровограді в судове засідання не з’явився, про час та місце слухання справи повідомлявся в установленому законом порядку, причини неявки суду не повідомив.
Заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного підприємства “Східний гірничо-збагачувальний комбінат”, третьої особи: відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Кіровограді про відшкодування моральної шкоди, заподіяної професійним захворюванням підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 дійсно працював на шахті “Інгульська” Державного підприємства “Східний гірничо-збагачувальний комбінат”, 31.07.2008 року позивача було звільнено з роботи за власним бажанням у зв’язку із виходом на пенсію, ст. 38 КЗпП України.
Актом розслідування хронічного професійного захворювання від 02 квітня 2009 року ОСОБА_1 діагностовано хронічне обструктивне захворювання легень І-ІІ ст.( пиловий бронхіт І-ІІ ст., емфізема легень І-ІІ ст. ). ЛН ІІ ст., нейросенсорна приглухуватість І ст. ( з легким зниженням слуху ). Захворювання професійні.
Відповідно до вказаного акту визначено причину професійного захворювання – тривалий стаж роботи в умовах виробничих факторів: пилу, шуму.
Згідно виписки з акту огляду МСЕК від 15.04.2009 року у зв'язку з професійним
захворюванням ОСОБА_1 встановлено 50 % втрати професійної працездатності, визнано інвалідом ІІІ групи безтерміново, визначено, що позивач потребує лікування ( а.с. 8 ).
Законом України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили
втрату працездатності” відшкодування моральної шкоди працівникові при стійкій втраті працездатності у разі ушкодження здоров’я на виробництві було покладено на Фонд соціального страхування від нещасних випадків. Відповідно до п. 27 ст. 77 Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік” дію зазначеного Закону в частині відшкодування моральної шкоди було зупинено на 2006 рік. Оскільки на час звернення позивача до суду до Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” внесено зміни, а саме на Фонд вже не покладається обов’язок відшкодовувати потерпілому моральну шкоду, тому суд вважає, що моральну шкоду позивачу, законні права якого порушені, повинен відшкодовувати роботодавець.
Ст. 153 ч. 2 КЗпП України визначено, що забезпечення безпечних та нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
У судовому засіданні з'ясовано, що втрату працездатності позивача внаслідок професійного захворювання спричинено негативними виробничими факторами при виконанні ним трудових обов’язків, а тому з урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що відшкодувати позивачу моральну шкоду, заподіяну йому ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням трудових обов’язків повинен роботодавець, який не створив безпечних умов праці.
Визначаючи позивачу розмір моральної шкоди, суд враховує, що позивачу встановлено 50 % втрати професійної працездатності, визнано інвалідом ІІІ групи безтерміново, він переносить фізичний біль від отриманого професійного захворювання, потребує лікування, не працює, чим порушений його звичайний ритм життя, що призводить до моральних страждань та вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, а також те, що встановленням третьої групи інвалідності, позивача не позбавлено можливості працевлаштування, а лише обмежено умови, в яких він може працювати, що значно зменшує ступінь його фізичних і душевних страждань та обмеження життєдіяльності, а тому визначає розмір моральної шкоди у сумі 9 000 грн.
Дані правовідносини регулюються ст.ст. 153,158, 173, 233, 237-1 КЗпП України, ст. 4 Закону України “Про охорону праці”.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 57, 60, 79, 88, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -
В и р і ш и в:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного підприємства “Східний гірничо-збагачувальний комбінат”, третьої особи: відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Кіровограді про відшкодування моральної шкоди, заподіяної професійним захворюванням – задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства “Східний гірничо-збагачувальний комбінат” на користь ОСОБА_1 9 000 грн. у відшкодування моральної шкоди.
Стягнути з Державного підприємства “Східний гірничо-збагачувальний комбінат” на користь держави судовий збір у розмірі 8,50 грн.
Заяву про апеляційне оскарження рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються Кіровоградському апеляційному суду через Ленінський райсуд м. Кіровограда.
Суддя Ленінського
райсуду м. Кіровограда Циганаш І.А.