ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.04.2007 Справа № А27/230 (А25/45)
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Крутовських В.І. (доповідача)
суддів: Прокопенко А.Є., Дмитренко А.К.
при секретарі судового засідання: Чоха Є.О.
За участю представників сторін:
від позивача: Рязанцев С.В., довіреність №б/н від 08.12.06, представник;
від відповідача: Івонін М.Л., довіреність №29929/10/10 від 06.12.06, старший державний податковий інспектор юридичного відділу;
Розглянувши матеріали апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі, м.Дніпропетровськ на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 19.10.06р. у справі № А27/230(А25/45) про перегляд рішення господарського суду Дніпропетровської області у справі №А25/45 від 13.06.2002р. за нововиявленими обставинами
за позовом Дніпропетровського колективного виробничо-комерційного підприємства "Металопласт", 49000 м.Дніпропетровськ, вул. Артельна, 10
до Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі, 49087, м.Дніпропетровськ, пров.Універсальний, 8
про визнання недійсним рішення.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 13.06.2002р. по справі №А25/45 було відмовлено в задоволенні позову Дніпропетровського колективного виробничо-комерційного підприємства "Металопласт", м.Дніпропетровськ до ДПІ у АНД районі м.Дніпропетровська про визнання недійсним рішення №74-24-0002766211-1738 від 04.02.2002р.
Рішенням суду від 0507.2005р. по справі №А25/45 скасовано вказане рішення суду за нововиявленими обставинами з визнанням недійсним спірного рішення відповідача.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.10.2005р. рішення суду від 05.07.2005р. залишено без змін.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.07.2006р. були скасовані постанова апеляційної інстанції від 03.10.2005р. та рішення суду першої інстанції від 05.07.2005р. по справі №А25/45 з направленням справи на новий розгляд.
Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 19.10.2006р. рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.06.2002р. у справі №А25/45 скасовано. Позов задоволений. Визнано недійсним рішення ДПІ у АНД районі, м.Дніпропетровська №74-24-000275211-1738 від 04.02.2002р. про застосування та стягнення сум штрафних санкцій за відчуження активів без попередньої згоди.
Не погоджуючись з постановою суду відповідач просить її скасувати, посилаючись на те що, висновки суду не відповідають обставинам справи та судом неповно з”ясовані обставини та докази, що мають істотне значення для справи.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу посилається на те, що постанова суду винесена з дотриманням вимог чинного законодавства. Просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.
Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників, та також доводи відповідача, які викладені в апеляційній скарзі, та заперечення позивача на неї, колегія суддів дійшла висновку про те, що постанова господарського суду від 19.10.2006р. прийнята з дотриманням вимог чинного законодавства і підстав для її скасування не вбачається, виходячи з наступного:
Відповідачем по справі 04.02.2002р. було прийнято рішення №74-24-000275211-1738 про застосування та стягнення сум штрафних санкцій за відчуження активів без попередньої згоди, за яким до позивача було застосовано штраф по податку на додану вартість у сумі 189 575грн.
Вказане рішення було прийнято на підставі акту від 24.01.2002р. №000179 ”Про результати перевірки Дніпропетровського колективного виробничо-комерційного підприємства “Металопласт” з питань стану розрахунків з бюджетом та державними цільовими фондами при передачі активів іншим особам”. Було встановлено, що позивач в порушення пп.8.6.1 п.8.6 ст. 8 Закону України “Про порядок погашення зобов”язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” провів відчуження майна підприємства без дозволу ДПІ у АНД районі м.Дніпропетровська на користь співвласників в рахунок їх пайових внесків у статутний фонд підприємства.
Станом на 22.07.1998р. позивач мав заборгованість по платежам до бюджету у сумі 189 575грн. В зв”язку з чим, 22.07.1998р. йому відповідачем було направлено повідомлення №6431/24-28 про те, що усе майно та майнові права КВКП “Металопласт” перебуває у податковій заставі, на підставі до п.8.1 ст. 8 Закону України “Про порядок погашення зобов”язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, згідно з якого, з метою захисту бюджетних споживачів активи платника податку, який має податковий борг, передаються у податкову заставу. Підпунктом 8.2.2 п.8.2 ст. 8 вищевказаного закону, було встановлено, що право податкової застави поширюється на будь-які види активів платника податків, які перебували в його власності (у повному віданні) у день виникнення такого права, а також на будь-які інші активи, на які платник податків набуде прав власності у майбутньому, до моменту погашення його податкових зобов”язань або податкового боргу.
24.03.2005р. Конституційним Судом України у справі №1-9/2005 визнано неконституційною вказану норму в частині розповсюдження права податкової інспекції на все майно платника податку без врахування суми його податкового боргу.
Згідно з ч.2 ст. 152 Конституції України пп. 8.2.2 п.8.2 ст. 8 вищевказаного закону втратив чинність з дня ухвалення рішення Конституційним Судом України, тобто на час прийняття спірного повідомлення-рішення вказаний підпункт був чинним. Але, відповідно до ч.1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом”якшують або скасовують відповідальність особи.
З урахуванням викладеного, відчужувані позивачем об”єкти не знаходились у податковій заставі, а тому застосування штрафних санкцій є неправомірним.
Тому, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про те, що спірне рішення відповідача про застосування до позивача штрафних санкцій не можна вважати таким, що відповідає Конституції України з урахуванням відсутності визначення обсягу активів та їх індивідуалізації, що перебувають у податковій заставі, а також розміру наявного податкового боргу підприємства.
До того ж, відповідно до п.4 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Крім того, позивач виконав рішення суду від 13.06.2002р. у справі №А25/45, сплатив суму штрафу у розмірі 189 575грн. Предметом спору є лише відповідність чи ні чинному законодавству спірне рішення відповідача про нарахування штрафних санкцій, а не стягнення таких санкцій до державного бюджету.
З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про необхідність скасування рішення господарського суду від 13.06.2002р. та визнання спірного рішення податкової інспекції недійсним.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що постанова господарського суду винесена з дотриманням вимог чинного законодавства і тому, підстав для її скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 212, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У Х В А Л И В:
Постанову господарського суду Дніпропетровськ області від 19.10.2006р. у справі №А27/230 (А25/45) - залишити без змін, а апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі, м.Дніпропетровськ –без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця з дня складення ухвали в повному обсязі безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий В.І.Крутовських
Суддя: А.К.Дмитренко
Суддя: А.Є.Прокопенко
З оригіналом згідно
Помічник судді: Н.О.Стрюк