ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.04.2007                                                                                   Справа № 2-250/07 

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:   судді Науменко І.М. -доповідач

суддів: Білецької Л.М., Голяшкіна О.В.           

при секретарі судового засідання: Прокопець Т.В.

За участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_1:  ОСОБА_3 представник, довіреність НОМЕР_1;

від позивача ТзОВ "Інвестиційно-консалтингова компанія "Славутич-капітал":  ОСОБА_3 представник, довіреність №25/12-2006  від 25.12.06;

від відповідача:  Первушин Юрій Юрійович адвокат, довіреність №б/н  від 09.01.07;

інші представники сторін в судове засідання не з”явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином

розглянувши апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства виробничо-торговельного комплексу „Славутич” на ухвалу Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 04.12.06р.   у справі № 2-250/07

за позовом            ОСОБА_1;

                    Товариства з обмеженою відповідальністю „Інвестиційно-консалтингова компанія „Славутич-Капітал”;

                   ОСОБА_2;

до              відкритого акціонерного товариства виробничо-торговельного комплексу „Славутич”

          товариства з обмеженою відповідальністю „Петро і К”

третя особа  Шоста Дніпропетровська державна нотаріальна контора

про  визнання права власності на 30/100 часток нерухомого майна

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 04.12.06р. у справі № 2-250/07 (суддя Католікян М.О.) накладено арешт  на нерухоме майно, яке належить ТОВ „Петро і К”, розташоване за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Маршала Малиновського,88, а саме: будівлю станції технічного обслуговування „Г-2”, „Г¹-1”, „г-1”, загальною площею 4220,7 кв.м.; ганок „г”.

          Приймаючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що претензії позивачів можуть бути обґрунтованими, а невжиття заходів із забезпечення позову може ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду у справі, порушити законні права позивачів в разі ухвалення рішення на їх користь.

          Не погодившись з ухвалою районного суду від 04.12.06р., ВАТ ВТК „Славутич”  звернулося до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції у справі №2-250/07, посилаючись на те, що позовні вимоги стосуються тільки 30/100 частин спірного нерухомого майна, але судом накладено арешт на все майно.

          Товариство з обмеженою відповідальністю „Інвестиційно-консалтингова компанія „Славутич-Капітал” подало відзив на апеляційну скаргу в якому просить передати дану справу для розгляду до апеляційного суду Дніпропетровської області.

          Інші сторони витребуваний відзив на апеляційну скаргу не надали.

          Справа розглядається за правилами Господарського процесуального кодексу України, оскільки згідно ЗУ „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення підсудності справ з питань приватизації та з корпоративних спорів” від 15.12.2006р. № 483-V, ст.. 12 Господарського процесуального кодексу України доповнено пунктом 4 такого змісту "4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів". Відповідно до ч.5 ст. 16 Господарського процесуального кодексу України, справи у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарського товариства, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням господарського товариства згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Згідно „Прикінцевих положень” ЗУ „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення підсудності справ з питань приватизації та з корпоративних спорів” від 15.12.2006р. № 483-V, після набрання чинності цим Законом заяви і скарги у справах, передбачених абзацом першим пункту 1 та пунктом 4 частини першої статті 12 Господарського процесуального кодексу України, по яких не порушено (не відкрито) провадження, розглядаються господарським судом у порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України. Судові рішення у справах, передбачених пунктом 2 Прикінцевих положень цього Закону, які ухвалені судами до набрання чинності цим Законом і не набрали законної сили, можуть бути оскаржені до апеляційного господарського суду за місцезнаходженням господарського товариства в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, і в строки, визначені процесуальним законом, за правилами якого була розглянута справа чи постановлено рішення суду першої інстанції. Неоскаржені судові рішення у справах, передбачених пунктом 2 Прикінцевих положень цього Закону, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цим Законом, набирають законної сили в порядку і у строки, встановлені Господарським процесуальним кодексом України.

          Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду, дослідивши матеріали справи, вивчивши апеляційну скаргу, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як видно з матеріалів справи, 20 листопада 2006 року позивачі звернулися до суду із цим позовом. Свої позовні вимоги позивачі обгрунтували тим що вони є акціонерами ВАТ ВТК «Славутич». У листопаді 1998 року між ВАТ ВТК «Славутич»та ГОВ «Петро і К»було укладено договір купівлі-продажу незакінченого будівництвом об'єкту нерухомості (цех безалкогольних напоїв), який розташований за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Маршала Малиновського, 88. Про укладення зазначеного договору позивачі дізналися лише у вересні 2006 року. Під час укладення правочину Голова Правління ВАТ ВТК «Славутич» Каширніков Л.Г. згідно зі Статутом підприємства не мав повноважень підписувати договір. Крім того, договір був укладений за штучно заниженою вартістю та посвідчений нотаріусом з порушенням відповідної інструкції. В  судовому засіданні в суді першої інстанції,  представник позивачів  просила  забезпечити позов  шляхом накладення арешту на спірне нерухоме майно.

В силу ст. 151 ЦПК України суддя може вжити заходи із забезпечення позову, якщо невжиття цих заходів може ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи.

Дана норма права збігається зі ст.. 66 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої, господарський суд за заявою сторони, прокурора або його заступника, який подав позов, або за власною ініціативою вправі прийняти заходи з забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження по справі, якщо неприйняття цих заходів може утруднити або зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

З поданих матеріалів вбачається, що 12.11.1998 р. між ВАТ ВТК «Славутич»та ТОВ  «Петро і К»дійсно було укладено договір купівлі-продажу незакінченого будівництвом об'єкту   нерухомості   (цех  безалкогольних   напоїв),   який   розташований   за  адресою:   м. Дніпропетровськ, вул. Маршала Малиновського, 88. За поданою заявою продане нерухоме майно згодом було перетворене у станцію технічного обслуговування.

Зважаючи на те, що претензії позивачів можуть бути обґрунтовані, а невжиття заходів із забезпечення позову може ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду у справі, порушити законні права позивачів в разі ухвалення рішення на їх користь, необхідно забезпечити позов.

Однак суд першої інстанції не врахував той факт, що спірними є тільки 30/100 часток нерухомого майна, а тому арешт слід накласти тільки на 30/100 часток нерухомого майна.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування ухвали суду першої інстанції частково, оскільки згідно п.1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставою для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Керуючись ст.ст.101, 103-105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства виробничо-торговельного комплексу „Славутич” -задовольнити частково.

Ухвалу Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 04.12.06р. у справі № 2-250/07 -скасувати частково.

Накласти арешт на 30/100 часток наступного нерухомого майна, яке належить ТОВ „Петро і К”, розташоване за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Маршала Малиновського,88, а саме: будівлю станції технічного обслуговування „Г-2”, „Г¹-1”, „г-1”, загальною площею 4220,7 кв.м.; ганок „г”.

Справу направити для розгляду до господарського суду Дніпропетровської області.

Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України.

          Головуючий суддя                                                                              І.М. Науменко

           Суддя                                                                                         Л.М. Білецька                                                                          

           Суддя                                                                                                    О.В. Голяшкін

З ОРИГІНАЛОМ ЗГІДНО:

Помічник судді                                                            К.С. Лукінова