Справа №2-а-2996/10 22.06.2010 22.06.2010 22.06.2010

Справа № 22-Ц- 5493 / 2010 р. Головуючий першої інстанції Алєйніков В.О.

Категорія: 57 Суддя – доповідач апеляційного суду Вовненко Г.Ю.

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22 червня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючої - Вовненко Г.Ю.,

суддів - Паліюка В.П., Кутової Т.З.,

при секретарі – Красилюк В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві адміністративну справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва (далі – УПФ) на постанову Центрального районного суду м. Миколаєва від 23 березня 2010 року за позовом ОСОБА_1 до УПФ про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и л а :

У січні 2010 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до УПФ, в якому просила визнати протиправною бездіяльність щодо неперерахування їй як особі, яка має правовий статус дитини війни, доплати (підвищення) до ;пенсії, передбаченої Законом України від 18 листопада 2004 р. «Про соціальний захист дітей війни» (далі – Закон від 18 листопада 2004 р.), у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 1 січня 2009 р. до 31 грудня 2009 р. та зобов’язати УПФ здійснити перерахування такої допомоги і забезпечити виплату заборгованості в сумі 1792 грн. 80 коп.

Постановою Центрального районного суду м. Миколаєва від 23 березня 2010 року позов задоволено частково. Визнано бездіяльність неправомірною. Зобов’язано УПФ нарахувати та виплатити 30% підвищення до пенсії за віком за період з 01 січня 2009 року по 11 березня 2010 року.

В апеляційній скарзі УПФ, посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального права, просило постанову скасувати і ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідача, дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивачка отримує пенсію за віком та належить до категорії громадян, яким визначено статус дитини війни.

Положеннями ст.6 Закону від 18 листопада 2004 року (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що дітям війни пенсії або довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.

man;tag3:13pt;">Однак Законом України «Про державний бюджет України на 2006 рік» із змінами, внесеними Законом України від 19 січня 2006 року «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» встановлювалось в 2006 році поетапне запровадження пільг дітям війни, передбачених ст.6 Закону від 18 листопада 2004 року, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Оскільки Кабінет Міністрів України порядок запровадження пільг дітям війни не встановлював, то безпосередньо в 2006 році ці пільги введенні не були.

В подальшому в 2007 ;році пунктом 12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» дію ст.6 Закону від 18 листопада 2004 року на 2007 рік було зупинено.

Проте рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) положення пункту 12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» визнано такими, що не відповідають imes New Roman;tag3:13pt;">Конституції України (є неконституційними).

imes New Roman;tag3:13pt;">Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», ст.41 розділ ІІ, були внесені зміни до ст.6 Закону від 18 листопада 2004 року і передбачалось отримання особами, які мають статус дітей війни, підвищення у розмірі надбавки, що встановлена Законом України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту» для учасників війни, тобто в розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Але рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2007 положення ст. 41 розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» визнано неконституційними.

Відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Після 22 травня 2008 року законодавчі акти з питань соціальних гарантій осіб, які мають статус дітей війни не приймались.

Таким чином, право на здійснення перерахунку підвищення до пенсії у розмірах, визначених ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 року, діти війни мають у періоди з 9 липня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року до теперішнього часу, тобто і в 2009 році також.

Суд першої інстанції, який розглядав на той час справу за правилами адміністративного судочинства, повно та всебічно дослідив обставини спору, дав належну оцінку наявним доказам, а тому прийшов до обґрунтованого висновку про те, що УПФ як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсії та доплат до них, повинен був діяти відповідно до вимог ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р. і здійснити відповідні перерахування за 2009 рік. Однак УПФ у порушення зазначених ;положень цього Закону таких нарахувань не проводило, чим і допустило протиправну бездіяльність. На підставі чого суд обґрунтовано задовольнив позов частково, але в межах позовних вимог.

Що стосується строків перерахування, то суд допустився помилки, зазначивши, що така дія УПФ повинна була проводитися по 11 березня 2010 року, хоча такої вимоги позивачем не заявлялось. Тому ця вказівка підлягає виключенню, а постанова суду – зміні.

Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій із посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни не приймаються до уваги, оскільки питання фінансування цих видатків не є предметом цього спору. Проблеми надання бюджетних коштів УПФ для виконання покладених на нього обов’язків у справах цієї категорії виходять за межі заявлених вимог і тому судом не розглядалися.

Безпідставними є також посилання відповідача на можливість нецільового використання коштів УПФ, оскільки суди не ухвалювали рішення про проведення виплат із власних джерел фінансування останнього.

З огляду на викладене судова колегія вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, а судове рішення змінити в межах позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 307 – 308 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва задовольнити частково.

Постанову Центрального районного суду м. Миколаєва від 23 березня 2010 року змінити.

Виключити із резолютивної частини зазначеної постанови слова «по 11 березня 2010 року».

В іншій частині вказану постанову суду залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців після набрання ним законної сили.

Головуюча :

Судді: