Категорія статобліку 2.8
ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
м. Запоріжжя, вул. Кремлівська, 65-в
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 вересня 2009 року о 18 год. 17 хв. Справа № 2а-4713/09/0870
Запорізький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Стрельнікової Н.В.
при секретарі Світлицькій О.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_1, м. Запоріжжя
до: Правобережного міжрайонного центру зайнятості, м. Запоріжжя
про визнання неправомірною відмови та зобов'язання вчинити дії,
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1, паспортНОМЕР_1 від 14.10.1997 р.
від відповідача: не з'явився
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся із адміністративним позовом до Правобережного міжрайонного центру зайнятості в якому просить суд визнати заяву від 01.06.2009 р. про реєстрацію в центрі зайнятості, як такого, що шукає роботі, правомірною та зареєструвати його в центрі зайнятості як такого, що шукає роботу; зареєструвати позивача як безробітного від 08.06.2009 р. з виплатою допомоги по безробіттю згідно чинного законодавства; компенсувати матеріальні та моральні збитки у розмірі 7073,52 грн. В обґрунтування позову посилається на те, що відмова відповідача в реєстрації ОСОБА_1 в центрі зайнятості як такого, що шукає роботу, є неправомірною з огляду на те, що в період з 29.11.2002 р. по 25.05.2009 р. він не веде підприємницької діяльності та не отримує дохід від цієї діяльності у грошовій або іншій формі, лише як за основним місцем роботи в ТОВ «Фортуна-Атракціон», працюючи ІНФОРМАЦІЯ_1 Вказує, що у зв'язку із відмовою в реєстрації він був позбавлений права отримувати допомогу по безробіттю у розмірі встановленому ЗУ «Про загальнообов'язкове державне страхування на випадок безробіття», а також втратив можливість отримати гідне місце роботи та винагороду за роботу, і зазнав моральних збитків в розмірі 7073,52 грн.
Позовною заявою від 08.07.2009 р. позивач уточнив вимоги та просить суд визнати неправомірними дії Правобережного міжрайонного центру зайнятості про відмову у реєстрації як такого, що шукає роботу, а також в присвоєнні статусу безробітного з восьмого дня після реєстрації; зобов'язати зареєструвати позивача в центрі зайнятості як безробітного від 08.06.2009 р. з виплатою допомоги по безробіттю згідно чинного законодавства; стягнути з відповідача моральні збитки у розмірі 7073,52 грн.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав.
Відповідач в судове засідання не з'явився, відзив не надав.
Відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Враховуючи викладене, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності відповідача, за наявними у справі доказами.
З матеріалів справи та наявних в ній доказів, судом встановлено наступне.
29 березня 2001 р. ОСОБА_1 був зареєстрований як фізична особа-підприємець відділом реєстрації та єдиного реєстру Хортицької РДА Запорізької міськради за НОМЕР_2
29.11.2002 р. ОСОБА_1 прийнятий на посаду касира-операціоніста ігрового залу до ТОВ «Фортуна-Атракціон».
20.05.2009 р. позивач був звільнений з ТОВ «Фортуна-Атракціон» на підставі ч. 1 ст. 36 КЗпП України, за угодою сторін.
01.06.2009 р. ОСОБА_1 звернувся до Правобережного міжрайонного центру зайнятості з заявою про реєстрацію в центрі зайнятості.
09.06.2009 р. листом за № 596 Правобережний міжрайонний центр зайнятості відмовив ОСОБА_1 у реєстрації його як безробітного.
Не погоджуючись із діями Правобережного міжрайонного центру зайнятості про відмову у реєстрації як такого, що шукає роботу, а також в присвоєнні статусу безробітного, ОСОБА_1 звернувся до суду.
Вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступного.
Правові, економічні та організаційні основи зайнятості населення України і його захисту від безробіття, а також соціальної гарантії з боку держави в реалізації громадянами права на працю визначає Закон України «Про зайнятість населення».
Частиною 1 ст. 18 Закону України «Про зайнятість населення» передбачено, що для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово не працюючих громадян у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, створюється державна служба зайнятості, діяльність якої здійснюється під керівництвом Міністерства праці та соціальної політики України, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування.
Відповідно до п. 1 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, затвердженого Постановою КМУ від 14.02.2007 р. № 219 (надалі за текстом - Порядок), громадяни мають право на безоплатне сприяння державної служби зайнятості у працевлаштуванні. До державної служби зайнятості за сприянням у працевлаштуванні можуть звертатися всі незайняті громадяни, які бажають працювати, а також зайняті громадяни, які бажають змінити професію або місце роботи, влаштуватися на роботу за сумісництвом чи у вільний від навчання час.
Статтею 3 Закону України «Про зайнятість населення» передбачено, що в Україні до зайнятого населення належать громадяни: а) працюючі по найму на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) на підприємствах, в установах і організаціях, незалежно від форм власності, у міжнародних та іноземних організаціях в Україні і за кордоном у фізичних осіб; б) громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно до Закону України «Про особисте селянське господарство»; в) обрані, призначені або затверджені на оплачувану посаду в органах державної влади, управління та громадських об'єднаннях; г) які проходять службу в Збройних Силах України, Службі безпеки України, Державній прикордонній службі України, військах внутрішньої та конвойної охорони і Цивільної оборони України, органах внутрішніх справ України, інших військових формуваннях, створених відповідно до законодавства України, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, альтернативну (невійськову) службу; е) які проходять професійну підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації з відривом від виробництва; навчаються в денних загальноосвітніх школах і вищих навчальних закладах; ж) працюючі громадяни інших країн, які тимчасово перебувають в Україні і виконують функції, не пов'язані із забезпеченням діяльності посольств і місій.
Тобто, згідно чинного законодавства, на облік до центру зайнятості може стати як зайняте так і не зайняте населення із реєстрацією останніх як таких, що шукають роботу.
Пунктом 7 Порядку визначено, що для громадян, зареєстрованих у державній службі зайнятості як таких, що шукають роботу, підбирається протягом семи календарних днів з моменту реєстрації підходяща робота, критерії якої визначені статтею 7 Закону України «Про зайнятість населення».
01.06.2009 р. ОСОБА_1 звернувся із заявою до Правобережного МЦЗ з проханням поставити його на облік, без конкретизації який саме облік мається на увазі.
Листом від 09.06.2009 р. за вих. № 596 позивачу було відмовлено у взяті його на облік саме як безробітного. Будь-які інші листи про відмову у взятті на облік позивача, у матеріалах справи відсутні та не надані ОСОБА_1 у судовому засіданні.
Тобто предметом судового оскарження є лист-відмова Правобережного МЦЗ про відмову у взятті на облік ОСОБА_1 як безробітного. Тому, вимоги позивача про визнання неправомірними дій Правобережного міжрайонного центру зайнятості про відмову у реєстрації як такого, що шукає роботу є безпідставними та не ґрунтуються на матеріалах справи.
В той же час суд вважає, що із змісту заяви позивача від 01.06.2009 р. можна дійти висновку, що він мав на меті отримати статус саме безробітного, а тому зазначив у заяві про те, що (мовою оригіналу): «Справку виданную ГНИ о том, что за период с 01.01.2006 р. По 31.03.2009 года согласно отчетности я не веду предпринимательской деятельности предоставляю. Справку-перечень виданную 25.05.2009 р. отделом регистрации и единого реестра Хортицкой районной администрацией о том, что я подал следующие документы: заявление о закрытии предпринимательской деятельности физической особи-предпринимателя, копии квитанции, виданной банком, свидетельство о государственной регистрации физического лица-предпринимателя» представляю».
Відповідно до статті 2 Закону України «Про зайнятість населення» безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.
Відповідно до п. 12 Порядку для одержання статусу безробітного громадянин особисто подає у день, що настає після закінчення встановленого строку для пошуку підходящої роботи, до центру зайнятості заяву із зазначенням у ній інформації про те, що він не займається видами діяльності, що визначені частиною третьою статті 1 Закону України «Про зайнятість населення», і не отримує пенсію на пільгових умовах, а також копію довідки про його ідентифікаційний номер.
Згідно абз. «б» ч.3 ст. 1 Закону громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно до Закону України «Про особисте селянське господарство» відносяться до зайнятого населення, а тому відповідно виключають можливість надання громадянину статусу безробітного.
Частиною 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» передбачено, що державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - це засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.
Дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем є датою державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем.
З огляду на наявні в матеріалах справи документи, позивач не надавав до центру зайнятості документ, про виключення його з Єдиного державного реєстру як фізичної особи-підприємця.
В усних поясненнях суду позивач зазначив, що дійсно не може завершити процедуру припинення підприємницької діяльності до кінця, оскільки має заборгованість перед Пенсійним фондом, яку не має змоги оплатити.
З приводу цього суд зазначає, що жодні причини, з яких позивач не припинив підприємницьку діяльність не можуть бути підставами для надання йому статусу безробітного.
Таким чином, позовні вимоги в частині визнання неправомірними дій Правобережного міжрайонного центру зайнятості в присвоєнні статусу безробітного з восьмого дня після реєстрації є безпідставними і задоволенню не підлягають.
Посилання позивача на той факт, що він хоча і зареєстрований приватним підприємцем, але не отримує від вказаної діяльності доходу, суд до уваги не приймає та вказує на наступне.
Частиною 2 ст. 3 Господарського кодексу України (надалі за текстом ГК України) передбачено, що господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.
Згідно зі ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Тобто, наявність чи відсутність у підприємця прибутку не позбавляє останнього статусу фізичної особи-підприємця, оскільки він господарює на власний ризик.
Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1. на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2. з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3. обгрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4. безсторонньо (неупереджено);
5. добросовісно;
6. розсудливо;
7. з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дескримінації;
8. пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9. з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10. своєчасно, тобто проятгом розумного строку.
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що при розгляді заяви ОСОБА_1 від 01.06.2009 р. Правобережний міжрайонний центр зайнятості діяв у порядку визначеному чинним законодавством, а також у межах та у спосіб наданих повноважень, будь-яких порушень прав, свобод та інтересів позивача при розгляді заяви допущено не було.
Враховуючи вищевикладене, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправними дій Правобережного міжрайонного центру зайнятості слід відмовити.
Оскільки в судовому засіданні не встановлено протиправність дій суб'єкта владних повноважень, то у задоволенні позовних ОСОБА_1 щодо зобов'язання відповідача вчинити певні дії та стягнути моральні збитки у розмірі 7073,52 грн. також відмовляється.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 71, 159-163 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
У адміністративному позові ОСОБА_1 до Правобережного міжрайонного центру зайнятості про визнання неправомірною відмови та зобов'язання вчинити дії, - відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня її складення у повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.
Суддя (підпис) Н.В. Стрельнікова
Постанова складена у повному обсязі 28.09.2009 р.
Постанова не набрала законної сили
Суддя Н.В. Стрельнікова