Справа №2-6/07 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ       УКРАЇНИ

01 лютого 2007 року  Ржищівський міський суд Київської області в складі:

головуючого                                    судді Закаблук О.В.

при секретарі:                                            Бондаренко О.М.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ржищів Київської області справу за позовом ОСОБА_1 до ВАТ "Ржищівський завод продтоварів" про заміну формулювання причини звільнення, стягнення моральної шкоди та середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

08.11.2006 року до Ржищівського міського суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ВАТ "Ржищівський завод продтоварів" про заміну формулювання причини звільнення, стягнення моральної шкоди та середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, в якій вказано, що

Згідно наказу НОМЕР_1 від 31 січня 2006 року позивачку було прийнято на роботу в ВАТ "Ржищівський завод продтоварів" на посаду ІНФОРМАЦІЯ_1, а також за сумісництвом я виконувала роботу ІНФОРМАЦІЯ_2 по контракту.

Позивачка неодноразово зверталася з проханням видати копію контракту, укладеного між нею та товариством, але їй весь час відмовляли, посилаючись на нестачу часу на такі дрібниці. Згідно пункту 8 Положення про порядок укладення контрактів при прийнятті на роботу працівника, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України № 170 від 19.03.1994 року, контракт оформляється у двох примірниках, що мають однакову юридичну силу і зберігаються у кожної із сторін контракту. Дана норма законодавства була порушена роботодавцем.

Згідно наказу НОМЕР_2 від 18 жовтня 2006 року позивачку було звільнено з роботи за п. 8 ст. 40 КЗпП України, тобто, як зазначено в трудовій книжці, за вчинення розкрадання майна власника за місцем роботи.

З таким формулюванням причини звільнення вона погодитись не може, так як "розкрадання майна власника" вона не вчиняла і коли вернулась з проханням пояснити даний факт, то ніяких офіційних звинувачень щодо неї висунуто не було.

10, жовтня 2006 року позивачка звернулась до голови правління з письмовою заявою про звільнення за власним бажанням, але у відповідь на свою заяву отримала свою трудову книжку з записом про звільнення вищезазначеного змісту.

Видати всі документи, які необхідні позивачці для належного звернення до суду, роботодавець не бажає.

Позивачка одинока мати, що підтверджується довідкою з управління праці та соціального захисту населення, в неї на утриманні знаходиться малолітня донька, ОСОБА_2,-ІНФОРМАЦІЯ_3.

Якщо не враховувати допомогу одинокої матері, то іншого доходу, крім заробітної плати, в їхньої сім'ї не було, а відповідач таким записом в трудовій книжці взагалі, можна сказати, позбавляє позивачку можливості влаштуватися на іншу роботу, а також вона не може стати на облік як безробітна.

Позивачка вже намагалась працевлаштуватися після звільнення на роботу до приватного підприємця ОСОБА_3, але по тій причині, що її звільнили за попереднім місцем робо-ги за п. 8 ст. 40 КЗпП України, їй було відмовлено в працевлаштуванні.

Що стосується центру зайнятості, то згідно статті 31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» тривалість виплати допомоги по  безробіттю скорочується на строк 90 календарних днів у разі звільнення з останнього місця роботи з підстав, передбачених пунктом 8 статті 40 Кодексу Законів про працю України. Таким чином, вона знову ж таки залишається без засобів до існування протягом трьох місяців.

За п. 8 ст. 40 КЗпП України трудовий договір може бути розірваний лише за вчинення за місцем роботи розкрадання майна власника, встановленого вироком суду, що набрав законної сили.

З вини відповідача позивачка перебуває у вимушеному прогулі, а тому гадає, що відповідач зобов'язаний сплатити середньомісячний заробіток за весь час перебування у вимушеному прогулі.

Крім того, вона отримала дуже великий нервовий стрес і була змушена звернутися до лікаря-невропатолога, в якого до сьогоднішнього дня проходить курс лікування.

Позивачка вважає, що такими своїми діями відповідач завдав їй моральної шкоди, оскільки вона переживає нервове потрясіння, відчуває внутрішній дискомфорт.

. Діями відповідача її було позбавлено душевної рівноваги. Вона перебуває в стані нервового напруження та під пресом негативних психологічних емоцій.

Не існує точного покажчика розміру моральної шкоди і не можливо оцінити глибини

втрати, тягар страждань, що спіткали її внаслідок зазначених переживань. Враховуючи всі

негативні впливи на душевну рівновагу позивачки, вона оцінює завдану їй моральну шкоду в 10000 (десять тисяч) гривень.

Також, вона вважає, що відповідач зобов'язаний сплатити їй середньомісячний заробіток за весь час вимушеного прогулу.

В позовній заяві позивачка просить змінити формулювання причини її звільнення з п. 8 ст. 40 Кодексу Законів про працю України на ст. 36 Кодексу Законів про працю України (за власним бажанням).

Стягнути з відповідача на її користь середньомісячний заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Стягнутий відповідача на її користь моральну шкоду в розмірі 10000 (десять тисяч) гривень.

В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_4 позовні вимоги, викладені в позовній заяві ОСОБА_1 до ВАТ "Ржищівський завод продтоварів" про заміну формулювання причини звільнення, стягнення моральної шкоди та середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу підтримала повністю та вказала, що згідно наказу НОМЕР_1 від 31.01.2006 року ОСОБА_1 було прийнято на роботу в ВАТ" Ржищівський завод продтоварів". Згідно наказу НОМЕР_2 від 18.10.2006 року її було звільнено з роботи за п.8 ст. 40 КЗпП України, тобто за вчинення розкрадання майна власника за місцем роботи.

З таким формулюванням причини звільнення не можна погодитись, так як звільнення за таким формулюванням допускається лише коли факт розкрадання підтверджений вироком суду, який набрав законної сили, або постановою про притягнення особи до адміністративної відповідальності. Жодного з вищезгаданих документів, які б підтвердили факт розкрадання на день звільнення не було і на даний час немає.

Постанова про закриття справи, на приєднанні якої наполіг відповідач, немає відношення до даної справи, оскільки дану постанову було прийнято судом 20.12.2006 року, тобто після звільнення ОСОБА_1 а також сам відповідач з заявою до правоохоронних органів звернувся 03.11.2006 року, після звільнення ОСОБА_1

ОСОБА_1 одинока, мати, що підтверджується довідкою з управління праці та соціального захисту населення, в неї на утриманні знаходиться малолітня дочка, - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3.

Якщо не враховувати допомогу одинокої матері, то іншого доходу, крім заробітної плати матері, в їхній сім"ї не було, а відповідач таким записом в трудовій книжці взагалі позбавив її можливості влаштуватись на роботу.

Крім того, вона отримала великий нервовий стрес і була змушена звернутися до лікаря-невропатолога, в якого тривалий час проходила курс лікування.

 

Представник позивача вважає, що такими діями відповідача позивачці надано моральної шкоди, яку вона оцінює в 10000 грн.

Також представник позивача вважає, що відповідач зобов"язаний сплатити ОСОБА_1 середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу, тобто за три місяці в розмірі 2100 грн., так як таке формулювання причини звільнення в її трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню, а саме: їй було відмовлено в працевлаштуванні у приватного підприємця ОСОБА_3.

Представник позивача ОСОБА_4 просить суд ухвалити рішення, яким змінити формулювання причини звільнення ОСОБА_1 з п. 8 ст. 40 Кодексу Законів про працю України на ст. 36 Кодексу Законів про працю України (за власним бажанням).

Стягнути з відповідача ВАТ "Ржищівський завод продтоварів" на користь ОСОБА_1 середньомісячний заробіток за весь час вимушеного прогулу, а саме: за три місяці в сумі 2100 грн..

Стягнути з відповідача ВАТ "Ржищівський завод продтоварів" на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 10000 (десять тисяч) гривень.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала повністю та показала, що її було звільнено з ВАТ "Ржищівський завод продтоварів" відповідно до п.8 ст. 40 КЗпП України. Такий запис в трудовій книжці та звільнення відбулося після того, як вона взяла цуценя собаки, яке було на території ВАТ "Ржищівського заводу продтоварів" та віднесла його сусідці, вона вважає, що не здійснила крадіжку, так як на її думку цуценя було бездоглядне і могло загинути.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 просить суд ухвалити рішення, яким змінити формулювання причини її звільнення з п. 8 ст. 40 Кодексу Законів про працю України на ст. 36 Кодексу Законів про працю України (за власним бажанням).

Стягнути з відповідача ВАТ "Ржищівський завод продтоварів" на її користь середньомісячний заробіток за весь час вимушеного прогулу, а саме: за три місяці в сумі 2100 грн..

Стягнути з відповідача ВАТ "Ржищівський завод продтоварів" на її користь моральну шкоду в розмірі 10000 (десять тисяч) гривень.

Представник відповідача- директор ВАТ "Ржищівський завод продтоварів" Донець В.П. позов не визнав повністю та показав, що вже близько 30-ти років працює на керівних посадах, а такий випадок бачить вперше. Позивачка ОСОБА_1 свою помилку не визнала, крім того, колектив цеху на зборах, які відбулися 19.10.2006 року засудив дії позивачки.

Представник відповідача Донець В.П. просить суд відмовити в задоволенні позовних

вимог ОСОБА_1                                

Суд, заслухавши представника позивача, представника відповідача та, дослідивши матеріали справи приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до ВАТ "Ржищівський завод продтоварів" про заміну формулювання причини звільнення, стягнення моральної шкоди та середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу підлягає до задоволення частково, обгрунтовуючи своє рішення слідуючими доказами:

-Згідно трудової книжки , серії НОМЕР_3 від 08.12.1999 року, виданої на ім"я ОСОБА_1, запис НОМЕР_4 свідчить, що вона наказом НОМЕР_1 від 31.01.2006 року прийнята на роботу ІНФОРМАЦІЯ_1-ІНФОРМАЦІЯ_2 по контракту.

Запис НОМЕР_5 трудової книжки свідчить, що ОСОБА_1 наказом НОМЕР_2 від 18.10.2006 року звільнена з роботи за вчинення розкрадання майна власника згідно п.8 ст. 40 КЗпП України.

-Згідно повідомлення про вручення поштового відправлення, б\н, Донець В.Г. Отримав листа від ОСОБА_1

-Згідно довідки НОМЕР_6 від 28.10.2006 року, виданої поліклінічним відділенням Ржйщівської міської лікарні на ім"я ОСОБА_1, остання була на прийомі у лікаря-невропатолога 20.10.2006 року.

 

-Згідно свідоцтв про народження серії НОМЕР_7 від 19.03.2002 року ОСОБА_2 народилась 09.03.2002 року, її батьками є ОСОБА_5 та ОСОБА_1.

-Згідно довідки НОМЕР_8 від 25.10.2006 року, виданої управлінням праці та соціального захисту населення на ім"я ОСОБА_1, - остання знаходиться на обліку при Ржищівському Управлінні праці та соціального захисту населення як одинока мати і отримує допомогу з 01.02.2003 року по 01.04.2020 рік.

-Згідно повідомлення НОМЕР_9 від 31.10.2006 року, ОСОБА_3 відмовила в працевлаштуванні на посаду офіціанта гр. ОСОБА_1, в зв"язку з тим, що причиною звільнення її з останнього місця роботи є п.8 ст. 40 КЗпП України.

-Згідно паспорту серії НОМЕР_10, виданого ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_1 має паспорт громадянки України.

-Згідно протоколу зборів трудового колективу бригади кондитерського цеху ВАТ "Ржищівський завод продтоварів" від 19.10.2006 року, на повістці дня стояло питання обговорення негідної поведінки ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1. В процесі обговорення члени бригади висловили громадський осуд ОСОБА_1 за крадіжку цуценяти, за наклеп на членів бригади і майстра цеху Міщенко А.В.

-Згідно копії постанови Ржищівського міського суду від 20.12.2006 року, відносно ОСОБА_1 було складено адміністративний матеріал про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 51 КУпАП. За результатами розгляду: еудом встановлено, що в діях ОСОБА_1 вбачаються ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 51 КУпАП, але провадження по справі відносно ОСОБА_1 закрито, в зв"язку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

-Згідно п.2 ч.1 ст. 232 КЗпП України, безпосередньо в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах розглядаються трудові спори за заявами працівників про поновлення на роботі незалежно від підстав припинення трудового договору, зміну дати і формулювання причини звільнення, оплату за час вимушеного прогулу або виконання нижчеоплачуваної роботи, за винятком спорів працівників, вказаних в ч. З ст. 221 і ст. 222 цього Кодексу.

-Згідно п. 8 ст. 40 КЗпП України трудовий договір може бути розірваний лише за вчинення за місцем роботи розкрадання майна власника, встановленого вироком суду, що набрав законної сили.

Пункт 8 ст. 40 КЗпП України дає право власнику звільнити працівника у разі скоєння за місцем роботи крадіжки майна власника. Форма власності та розмір украденого при цьому значення не мають (звільнення можливе і при скоєнні дрібної крадіжки). Ивдставою для звільнення являється лише така крадіжка, яка встановлена вироком суду, що набув законної сили, постановою органу, до компетенції якого відноситься застосування адміністративного стягнення (згідно зі ст. 221 КУпАП, таким органом являється суд) чи заходів громадського впливу.

-Згідно ч.1 ст. 233 КЗпП України, працівник може звернутися з заявою про вирішення

трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного

суду в тримісячний строк з дня  коли від дізнався або повинен був дізнатися про порушення

свого права, а у справах про звільнення- в місячний строк з дня вручення копії наказу про

звільнення або з дня видачі трудової книжки.

-Згідно ч.З ст. 235 КЗпП України, у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним , або таким , що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов"язаний змінити формулювання Г вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з , формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю закону. Якщо неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно вирішує вимоги про виплату  йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу в порядку і на умовах, передбачених ч.2 статті 235.

Відповідно, судом в судовому засіданні встановлено, що власник підприємства на час винесення наказу НОМЕР_2 від 18.10.2006 року про звільнення з роботи позивачки ОСОБА_1 не мав законних підстав для звільнення, передбачених п. 8 ст. 40 КЗпП України, так як постанова Ржщівського міського суду  від 20,12.2006 року відносно ОСОБА_1 була винесена пізніше моменту звільнення, а також збори колективу від 19.10.2006 року щодо негідної поведінки ОСОБА_1 були проведені   після звільнення позивачки з роботи, тому є законні підстави щодо часткового задоволення позовних вимог позивачки в частині зміни формулювання причини її звільнення з п.8  ч. 1 ст. 40 КЗпП України "вчинення за місцем роботи розкрадання" на п.4 ч. 1 ст. 36 КЗпП України "розірвання трудового договору з ініціативи працівника" та стягнення з ВАТ "Ржищівський завод продтоварів",   на   її користь середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу.

Що стосується задоволення позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди, то суд приходить до висновку щодо відмови в стягненні моральної шкоди.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 232,233,235 КЗпП України, ст.ст. 3,4, 208,209,213,215,218 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ВАТ "Ржищівський завод продтоварів" про заміну формулювання причини звільнення, стягнення моральної шкоди та середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу,- задовольнити частково.

Змінити формулювання причини звільнення ОСОБА_1 з п.8 ч. 1 ст. 40 КЗпП України "вчинення за місцем роботи розкрадання" на п.4 ч. 1 ст. 36 КЗпП України "розірвання трудового договору з ініціативи працівника".

Стягнути з ВАТ "Ржищівський завод продтоварів", вул. Комсомольська ,27 м.Ржищів., Київської області, на користь ОСОБА_1, проживаючої в АДРЕСА_1, середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу, а саме: за період з 18.10.2006 року по 29.01.2007 року.

В частині позову щодо стягнення моральної шкоди в розмірі 10000 (десять тисяч) грн, - відмовити.

Стягнути з ВАТ "Ржищівський завод продтоварів", вул. Комсомольська,27 м.Ржищів, Київської області, на користь ОСОБА_1, проживаючої в АДРЕСА_1, судові витрати в сумі 30 грн, сплачені позивачкою при подачі позовної заяви.

Стягнути з ВАТ "Ржищівський завод продтоварів", вул. Комсомольська 27 м.Ржищів, Київської області, на користь держави державне мито в сумі 8, 50 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.