Справа № 2-669/09

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2009 року                                                                                      смт. Нижньогірський

Нижньогірський районний суд АР Крим у складі:

головуючого судді – Петрова М.О.,

при секретарі – Юденко Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні  в смт. Нижньогірський цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 витребування частини земельної ділянки, стягнення матеріальної та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

    ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про витребування частини земельної ділянки та стягнення матеріальної та моральної шкоди.  

             Позов мотивовано тим, що  позивач є власником земельної ділянки площею 0,6 га. розташованої за присадибними ділянками за будинками № 14 та № 16 в с. Межевом Нижньогірського району, але не має можливості розпоряджатись вказаною земельною ділянкою з приводу порушення його прав як власника земельної ділянки відповідачами, оскільки відповідачі в 2001 році самовільно захопили частину вказаної земельної ділянки в розмірі 0,3663 га. якою користуються без згоди позивача. Також ОСОБА_2 на вказаній частині земельної ділянки викопав трубу, у зв’язку з чим утворилася траншея та погіршився стан земельної ділянки (гумусного слою). Вважає, що для його відновлення потрібна сума у 6290 грн. 90 копійок. Також вважає, що з часу видачі йому державного акту на землю, тобто з 26.04.2005 року по 2009 рік він не отримав прибуток з вказаної частини земельної ділянки, яку він оцінює у 60000 гривень, якщо б він вирощував на ній томати. Також просив стягнути в відповідачів 1500 гривень у відшкодування моральної шкоди, який складається з того, що він не міг користуватися земельною ділянкою на вимушений був здійснювати дії для фіксації вказаного порушення.

    У судовому засіданні позивач позов підтримав по викладеним у ньому мотивам. Просив задовольнити його у повному обсязі.

    Відповідач ОСОБА_2 у суді позовні вимоги не визнав, вказавши що державний акт на земельну ділянку отримано позивачем не законно. Вважає що не порушував прав позивача, оскільки користується частиною земельної ділянки впродовж тривалого часу, та не створює позивачу перешкод у користуванні земельною ділянкою. Також вказав що труби на території земельної ділянки позивача він не викопував, це зробила приватна фірма з дозволу Сільської ради та „Кримканалстрою”. Також вказав, що позивач на інший частині ділянки, з часу її виділення сільськогосподарські культури не вирощував у зв’язку з чим не може вимагати відшкодування не отриманого ним прибутку. Відповідачка ОСОБА_3 до суду не з'явилася, про причини не повідомила. Згідно пояснень відповідача ОСОБА_2, який є її чоловіком, вона до суду з’являтися не має наміру.

Заслухавши пояснення позивача та відповідача, розглянувши матеріали справи, суд вважає, що позов  підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що позивач на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку Серія КМ № 148158 є власником земельної ділянки розміром 0,6 га. на землях ОСОБА_4 сільської ради Нижньогірського району, його земельна ділянка межує з земельною ділянкою землекористувача ОСОБА_3

Згідно із довідкою про право власності на житловий будинок ОСОБА_2 надано у користування у 1987 році земельну ділянку розміром 0,25 га. для обслуговування житлового будинку яка знаходиться у с. Межовому Нижньогірського району.

Згідно з Державним актом на право власності на земельну ділянку Серія ЯГ № 339803 ОСОБА_3 є власником земельної ділянки розміром 0,6 га. на землях ОСОБА_4 сільської ради Нижньогірського району, її земельна ділянка межує з земельною ділянкою землекористувача ОСОБА_1

Згідно із списком громадян ОСОБА_4 сільської ради на отримання державних актів на земельні ділянки із резервного фонду ОСОБА_4 сільської ради поле № 7, для ведення особистого селянського господарства, затвердженого розпорядженням Нижньогірської районної державної адміністрації від 27.01.04р. ОСОБА_1 та ОСОБА_3  отримали 0,5999 га землі, номер 4, 5 списку (а.с. 11).

Із протоколу про адміністративне правопорушення № 005242 від 27.04.06р. складеного державним інспектором по контролю за використанням та охороною земель ОСОБА_5 слід, що ОСОБА_3 вчинила самовільний захват земельної ділянки ОСОБА_1 площею 0,36 га., чим порушила ст.. 125 ЗК України.

Постановою начальника Нижньогірського районного відділу земельних ресурсів ОСОБА_6 від 28.04.06 р. № 14 ОСОБА_3 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 53-1 КУоАП за самовільне захоплення земельної ділянки ОСОБА_1 площею 0,36 га. та не неї накладено штраф у розмірі 17 гривень.

 Згідно із актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 27 квітня 2006 року, складеного державним інспектором по контролю за використанням та охороною земель ОСОБА_5, на земельній ділянці, розташованому за присадибними ділянками будинків 14, 16 у с. Межове який належить ОСОБА_1 на підставі державного акту на землю, винесенні межові знаки в натурі, однак при проведенні перевірки встановлено, що цією ділянкою користується ОСОБА_3, при цьому будь-яких документів на земельну ділянку не має.

Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку виникає після одержання документу, що посвідчує право власності на неї та його державної реєстрації.

Згідно з ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю.

    Як слід зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Згідно зі ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Таким чином суд вважає, що право позивача на користування своєю земельною ділянкою пдлягає судовому захисту, та його позов у цчій частині підлягає задоволенню.

Разом з тим суд вважає, що позивачем не доведений факт погіршення земельної (викопування на ній труб та погіршення гумусного шару) ділянки саме відповідачами. Таких доказів чи актів обстеження, з підтвердженням хто саме провів викапування труб суду не надано.

Також не підлягають задоволенню і вимоги позивача щодо відшкодування на його користь не отриманого прибутку за 4 роки, тому що на інший частині ділянки позивач у вказаний період не здійснював сільськогосподарських робіт. Доказів, що він є приватним підприеємцем та метою його діяльності є отримання прибутку позивач суду не надав, як не надав і доказів реального неотримання вказаного прибутку. Не надано суду ї доказів, що що позивач намагався користуваттися своєю земельною ділянкою з часу отримання на неї правовстановлюючих документів.

Також суд вважає що позивачем не доведений факт заподіяння йому діями відповідачів моральної шкоди, оскілки тких доказів суду надано не було.

Згідно зі ст. 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам за рішенням суду.

Разом з тим суд не знаходить підстав для прийняття до уваги доводів відповідача, що державний акт на частину спірної земельної ділянку отримано позивачем незаконно, оскільки право власності підтверджуєтья державним актом на землю серії КМ № 148158, який ніким не оскаржений.

    Таким чином, суд вважає що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково

    На підставі наведеного, керуючись ст. 152, 212 ЗК України, ст.ст. 3, 10, 11, 60, 213-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Зобов’язати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 повернути ОСОБА_1, частину земельної ділянки, площею 0,3663 гектара розташованої на території ОСОБА_4 сільської ради Нижньогірського району АР Крим, кадастровий № 0123182000070011022, яка належить йому на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія КМ № 148158, виданого Нижньогірським районним відділом земельних ресурсів 26 квітня 2005 року на підставі Розпорядження Нижньогірської райдержадміністрації від 27.01.2004 року № 79.

У іншій частині позовних вимог позивачу відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду АР Крим у м. Феодосія через Нижньогірський районний суд АР Крим шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги.

Суддя     /підпис/

З оригіналом згідно                                                       ОСОБА_7