АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________________________________________________________

Провадження № 22ц/790/4369/16 Головуючий 1 інст. – Матвієвська Г.В.

Справа № 644/6938/15-ц Доповідач - Пономаренко Ю.А.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого – судді : Пономаренко Ю.А.,

суддів колегії : ОСОБА_1

ОСОБА_2,

за участю секретаря: Каплоух Н.Б.,

заслухавши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 24 травня 2016 року по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И Л А :

У липні 2015 року Товариство з обмеженою  відповідальністю  « Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»   звернулося  до  суду  з  позовом  до  ОСОБА_3   про стягнення  заборгованості за кредитним договором

В обґрунтування своїх позовних вимог посилалося на те, що  між ПАТ "Платинум Банк" та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір: № 25454/1846PL3 від 17березня 2011р. на суму 26487,44 грн.

Між ПАТ "Платинум Банк" та ТОВ "ФК "Бізнесфінанс" було укладено договір про відступлення права вимоги, за яким право вимоги по вищезазначеному кредитному договору було відступлене на користь ТОВ "ФК "Бізнесфінанс"

08 жовтня 2012 року між ТОВ "ФК "Бізнесфінанс" та ТОВ "ФК "Європейська  агенція з повернення боргів" було укладено договір факторингу № 2, у відповідності до умов якого, ТОВ "ФК" "Бізнесфінанс" відступило позивачу право вимоги та позивач набув право вимоги грошових коштів від відповідача в сумі 21819,87 грн.,

На виконання умов договору факторингу № 2 від 08 жовтня 2012 року ТОВ "ФК "Бізнесфінанс" було направлено відповідачу лист з повідомленням про відступлення права вимоги до ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів".

 Всупереч умовам кредитного договору, незважаючи на повідомлення, відповідач  лише частково виконав своє зобов'язання. Після відступлення ТОВ «ФК «Бізнесфінанс» позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній здійснив погашення кредитої заборгованості не до кінця, в загальному розмірі вніс 1720 грн. Враховуючи викладене, позивач просив стягнути з ОСОБА_3   заборгованість  у  розмірі  20099.87  грн. та  судові  витрати по справі.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 24 травня 2016 року Стягнуто з ОСОБА_3,  на  користь   ТОВ  «ФК«Європейська агенція з повернення боргів»  суму  заборгованості  за  кредитним договором № 25454/1846PL3  від 17 березня 2011 року  у  розмірі  20099,87  грн. та судовий збір в сумі 243,60 грн.

Не погодившись з вказаним рішенням суду 1 інстанції, ОСОБА_3 звернувся з апеляційною скаргою,

В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилався на те, що він визнає суму боргу у розмірі 19809,49 грн. проте просить скасувати рішення суду оскільки спір повинен розглядатися в третейському суді.

Відповідно до ст.303 ЦПК України апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно зі ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За вимогами ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухваленні рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, що були заявлені сторонами у суді першої інстанції, дослідивши матеріали справи, судова колегія апеляційну скаргу находить такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ОСОБА_3, усупереч вимог ст.526 ЦК України, не виконує взяті за умовами договору і передбачені ст.1054 ЦК України зобов'язання щодо повернення кредитних коштів та належної плати за їх користування, а відтак для нього настають наслідки, передбачені договором та ст.ст.611, 1049, 1050, 1054 ЦК України.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає його законним та обґрунтованим, постановленим у відповідності до вимог цивільного процесуального законодавства.

Розглядом справи достеменно встановлено, що 17 березня 2011 року між ПАТ "Платинум Банк" та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 25454/1846PL3, згідно умов якого останній отримав кредитні кошти на кредитну картку у сумі 26487,44 грн.

Банк свої зобов’язання виконав у повному обсязі, надавши відповідачу кошти у сумі 26487,44 грн..

Відповідно п. 1.1 кредитного договору, відповідач зобов’язався прийняти, належним чином використати та повернути кредит у сумі 26487,44 грн.

Відповідно до п. 1.1.2 та 2.2.8 кредитного договору, позичальник зобов’язався проводити погашення кредиту щомісяця згідно з формованим банком графіком у сумі 1303,00 грн., починаючи з 14.04.2011 року. Також відповідно до п. 2.3 кредитного договору нараховані відсотки повинні бути сплачені щомісяця з наступного за звітним.

26 липня 2012 року між ПАТ "Платинум Банк" та ТОВ "ФК "БІЗНЕСФІНАНС" було укладено договір про відступлення права вимоги, за яким право вимоги по вищезазначеному кредитному договору було відступлене на користь ТОВ "ФК "БІЗНЕСФІНАНС".

08 жовтня 2012 року між ТОВ "ФК "БІЗНЕСФІНАНС" та ТОВ "ФК "Європейська  агенція з повернення боргів" було укладено договір факторингу № 2, у відповідності до умов якого, ТОВ "ФК" "БІЗНЕСФІНАНС" відступило позивачу право вимоги від відповідача коштів (включаючи проценти, комісії, штрафні санкції та інші платежі), право на одержання яких належить ТОВ "ФК" 'БІЗНЕСФІНАНС", а позивач набув право вимоги грошових коштів від відповідача, що підтверджується  витягом з договору факторингу. 

На виконання умов договору факторингу № 2 від 08 жовтня 2012 року, згідно вимог ст. ст. 512 - 514, 516 ЦК України, ТОВ "ФК "БІЗНЕСФІНАНС" було направлено відповідачу лист з повідомленням про відступлення права вимоги до ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" по зазначеному в позові Кредитному договору.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони вільні в укладенні договору, обранні контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту та вимог розумності та справедливості.

Ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Згідно зі ст. ст. 11, 509 ЦК України зобов’язання виникають зокрема з договору.

Відповідно до ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов’язання повинні виконуватись належним чином у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно зі ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів, в порушення зазначених норм закону та умов договору відповідач не сплачував своєчасно кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що підтверджується розрахунком заборгованості за договором та припинив здійснювати погашення кредиту, що підтверджується випискою по особовим рахункам.

Внаслідок непогашення кредиту утворилася заборгованість, що становить 21819,87грн. яка складається з: заборгованість по тілу кредиту - 18569,22 грн.; заборгованість по процентам за користування кредитом - 1281,45 грн.; заборгованість по комісії за управління кредитом - 0 грн.; пеня за порушення графіку погашення заборгованості - 1969,2 грн..

З наданого позивачем розрахунку та пояснень в судовому засіданні вбачається, що після отримання кредиту ОСОБА_3 деякий час сплачував грошові кошти з метою повернення кредиту, відсотків за користування, однак здійснював це не регулярно, не у відповідності до встановленого графіку, посилався на фінансові труднощі.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо під ставності позовних вимог та стягнення на користь позивача всієї суми заборгованості відповідно до положень ст. ст. 523, 530, 551, 526, 1048, 1054 ЦК України.

Посилання апелянта на те, що суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги не звернув уваги на те, що у п. 6 договору кредиту міститься третейське застереження яким передбачено розгляд усіх спорів у третейському суді, судовою колегією не приймається виходячи з наступного.

Згідно з частиною першою статті 12 Закону України "Про третейські суди" третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди. На час виникнення спірних правовідносин Закон не містив заборони на укладення третейської угоди.

Рішенням Конституційного Суду України від 10 січня 2008 року у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзаців сьомого, одинадцятого статті 2, статті 3, пункту 9 статті 4 та розділу VIII «Третейське самоврядування» Закону України «Про третейські суди» (справа про завдання третейського суду) визнано, що відповідно до чинного законодавства підвідомчий суду загальної юрисдикції спір у сфері цивільних і господарських правовідносин може бути передано його сторонами на вирішення третейського суду, крім випадків, встановлених законом (стаття 17 ЦПК України, стаття 12 ГПК України, стаття 6 Закону України «Про третейські суди»), оскільки, гарантуючи право на судовий захист з боку держави, Конституція України водночас визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захистити свої права і свободи від порушень і протиправних посягань (частина п’ята статті 55 Конституції України). Статтею 5 Закону України «Про третейські суди» передбачено, що юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.

Крім того, згідно з роз’ясненнями, викладеними в абзаці 5 частини другої постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року N 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» договір сторін про передачу спору на розгляд третейського суду (стаття 17 ЦПК України) не є відмовою від права на звернення до суду за захистом. З наведених вище підстав, Постановою судової палати у цивільних справах Верховного суду України від 06 червня 2012 року у справі № 6-50цс12 встановлено, що третейська угода про передання спору на розгляд третейського суду не є відмовою від права на звернення до суду, а є одним із способів реалізації права на захист своїх прав.

Відтак, судова колегія не можна погодитися з доводами апеляційної скарги, щодо порушення судом першої інстанції правил підсудності та вважає, що рішення суду є законним і обґрунтованим, та таким, що ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування судова колегія не вбачається.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Колегія суддів, підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування чи зміни рішення суду першої інстанції судова колегія не вбачає.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, судова колегія,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 24 травня 2016 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно з моменту проголошення.

Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий - Ю.А. Пономаренко

Судді – Н.Ф. Шевченко

ОСОБА_1