№ 2-а-65/2009
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 липня 2009 року Фрунзенський районний суд м.Харкова в складі:
головуючого – судді Бондарєвої І.В., при секретарі - Шевченко К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Фрунзенської районної у м.Харкові ради, ОСОБА_3 управління праці та соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації, Харківського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат ОСОБА_3 управління праці та соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації, ОСОБА_3 управління Державного казначейства України в Харківській області про зобов*язання вчинити певні дії,
встановив :
09.01.2009 р. позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Фрунзенської районної у м.Харкові ради (далі ОСОБА_2) про призначення недоотриманої соціальної допомоги, вказуючи, що він віднесений до 1-ї категорії осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, а також має статус інваліда війни.
За таких обставин він у 2007 -2008 р.р. мав право на отримання різних пільг і компенсацій, зокрема:
-Право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 4-х мінімальних заробітних плат, згідно ч.4.ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", причому розмір мінімальної заробітної плати, згідно ч.7 ст.48 вказаного Закону, визначається на момент виплати;
-Право на отримання щорічно до 5 травня разової грошової допомоги у розмірі 7-ми мінімальних пенсій за віком, згідно ч.5 ст.13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
У 2007 р. позивачеві була виплачена щорічна допомога на оздоровлення у розмірі 90 грн., та разова грошова допомога до 5 травня у розмірі 300 грн., тобто, на думку позивача, було порушено його право на отримання передбачених соціальних пільг у належному розмірі: 440 грн. х 4 та 481 грн. х 7
Зазначає, що у 2008 р. його право на отримання вказаних соціальних виплат у належному об*ємі також було порушено, сума недоплати за 2008 р. складає 5027 грн.
Просив суд зобов*язати ОСОБА_2 призначити йому недоотримані суми щорічної допомоги на оздоровлення і разової грошової допомоги за 2007 р. і 2008 р. у загальній сумі 9267,42 грн.
14.04.2009 р. позивач позовні вимоги уточнив, додатково просив суд зобов*язати ОСОБА_3 управління праці та соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації (далі ОСОБА_3 ОСОБА_2) перерахувати ОСОБА_2 9267,42 грн. для нарахування та виплати позивачу недоотриманих сум за 2007-2008 р.р., організувати і проконтролювати призначення, нарахування та виплату їх позивачеві; зобов*язати Харківський обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат ОСОБА_3 управління праці та соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації (далі ОСОБА_4) нарахувати та виплатити позивачу 9267,42 грн. недоотриманих сум за 2007-2008 р.р.; зобов*язати ОСОБА_3 управління Державного казначейства України в Харківській області (далі Казначейство) здійснити безспірне списання на користь позивача з рахунків відповідачів 9267,42 грн.
У судове засідання позивач та представники відповідачів не з*явились, надавши суду заяви про розгляд справи у їх відсутність.
ОСОБА_2 надало суду заперечення проти позову, у якому зазначало, що виплата щорічної разової допомоги до 5 травня здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, на підставі постанови КМУ №1 від 03.01.2002 р. (із змінами), виходячи з розміру 19 грн. 91 коп. Крім того, згідно п.2 ст.12 Паспорту бюджетної програми на 2007 р. розмір щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни складає для інваліда 3 групи 300 грн. ОСОБА_1 включено до списку на виплату щорічної одноразової допомоги до Дня перемоги у 2007 р. – 10.04.2007 р. № 1088/6 (300 грн.), у 2008 р. – 08.04.2008 р. № 1224/6 (350 грн.), тобто до ухвалення рішень Конституційного суду України, якими були визнані неконституційними положення Законів України „Про Державний бюджет на 2007 р.” та „Про Державний бюджет на 2008 р. та внесення змін до деяких законодавчих актів України”. Застосування мінімального розміру пенсії за віком для визначення надбавок, підвищень до пенсії та розмірів допомог Законом України „Про загальнообов*язкове державне соціальне пенсійне страхування” не передбачено. Щорічна допомога на оздоровлення у 2007-2008 р.р. інвалідам 3 групи, відповідно до постанови КМУ від 12.07.2005 р. №562, становила 90 грн. ОСОБА_1 включено до списку на виплату щорічної допомоги на оздоровлення у 2007 р. - 02.03.2007 р. № 622/9, у 2008 р. – розпорядженням від 17.04.2008 р. № 700209, тобто також до ухвалення рішень Конституційного суду України.
На думку відповідача, визнання рішеннями Конституційного Суду України неконституційними норм Законів України „Про Державний бюджет на 2007 рік» та „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів”, якими призупинялись статті Закону 796 щодо виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати, не надає законодавчих підстав застосувати показник мінімальної заробітної плати як розрахункову величину для визначення розмірів компенсацій і допомог.
ОСОБА_3 управління надало суду аналогічне заперечення проти позову, просили суд застосувати позовну давність.
ОСОБА_4 у своїх запереченнях проти позову зазначав, що нарахування, оформлення виплатних документів, їх подальша відправка до відділів зв*язку та банківських установ, складання звітності проводиться ОСОБА_4 на підставі розпоряджень ОСОБА_2 про призначення допомог або компенсацій. ОСОБА_4 не має права вносити зміни до будь-яких правових актів або самостійно визначати розміри соціальних виплат. Компенсація на оздоровлення була сплачена позивачеві у розмірі по 90 грн. у вересні 2007 р. та у вересні 2008 р., допомога до 5 травня у квітні 2007 р. у розмірі 300 грн. та у квітні 2008 р. у розмірі 350 грн.
За таких обставин суд вважає можливих розгляд справи у відсутність відповідачів.
Суд, дослідивши матеріали справи, беручи до уваги заперечення відповідачів проти позову, вважає позов таким, що підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1) та має статус інваліда війни 3 групи, що надає йому право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-інвалідів війни, що підтверджується наданими суду посвідченням серії А № 0204450, виданим 08.12.1998 р., та посвідченням серії Б № 195114, виданим 15.02.1999 р.
Із змісту заперечень відповідача - ОСОБА_2 вбачається, що у 2007 р. ОСОБА_5 було включено до списку від 02.03.2007 р. № 622/9 на виплату щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 90 грн.
Згідно розпорядження УПСЗН Фрунзенського района № 700075 від 31.03.2008 р., ОСОБА_1 призначена одноразова щорічна допомога на оздоровлення як потерпілому внаслідок Чорнобильської катастрофи та інваліду 3 групи у розмірі 90 грн.
Фактично позивач отримав вказані суми у вересні 2007 р. та у вересні 2008 р., що підтверджується відповідними довідками ОСОБА_4.
Відповідно до абзацу 3 ч.4 ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі Закон № 796-XII), щорічна допомога інвалідам 3-ої групи виплачується у розмірі 4-х мінімальних заробітних плат. При цьому, розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати (абзац 7 частини 4 статті 48 Закону № 796-ХІІ).
П.30 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» положення ст.48 Закону України „Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” щодо розміру виплати щорічної грошової допомоги на оздоровлення зупинено.
Постановою Кабінету Міністрів України від № 836 від 26.07.1996 року встановлено конкретні розміри допомоги на оздоровлення у визначеній сумі, що суперечить вимогам Закону № 796-ХІІ щодо кратного розміру такої допомоги відносно розміру мінімальної заробітної плати на час виплати.
Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року п.30 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» було визнано неконституційним.
Таким чином, виходячи з того, що з 09.07.2007 року ст.48 зазначеного Закону була діючою, органи соціального захисту населення повинні були здійснювати виплату щорічної допомоги на оздоровлення в порядку та розмірах, визначених базовим законом, а не Законом України «Про Державний бюджет на 2007 рік» або постановами Кабінету Міністрів України.
Законом України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», а саме п.п.11 п.28 розділу 2, стаття 48 Закону України „Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” щодо розміру та порядку виплати щорічної допомоги на оздоровлення викладена в новій редакції.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року зазначене положення Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» було визнано неконституційним.
Таким чином, виходячи із зазначеного рішення Конституційного Суду України, в 2008 році органи соціального захисту населення повинні були здійснювати виплату щорічної допомоги на оздоровлення в порядку та розмірах, визначених базовим законом, в редакції, що діяла до внесення змін Законом України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Відповідно до ст.3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Згідно із ст. 16 Конституції України, забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов'язком держави.
Враховуючи, що ні Верховною Радою України, ні Кабінетом Міністрів України за вищезазначений період не приймалось рішень щодо подальшого врегулювання питання виплати та розмірів щорічної допомоги на оздоровлення за Законом № 796-ХІІ, то виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами, в даному випадку підлягають застосуванню саме норми ст. 48 згаданого Закону та відповідні норми Законів України "Про державний бюджет України на 2007 р." та "Про державний бюджет України на 2008 р.", якими встановлені розміри мінімальної заробітної плати з 01.07.2007 р. у розмірі 440 грн. та з 01.04.2008 р. у розмірі 525 грн.
Таким чином, суд вважає, що допомога на оздоровлення позивачеві на момент її фактичної виплати у вересні 2007 р. мала становити 440 грн. х 4 = 1760 грн. , а на момент фактичної виплати у вересні 2008 р. мала становити 525 грн. х 4 = 2100 грн.
Враховуючи фактично отримані ним у 2007 - 2008 р.р. кошти на оздоровлення, суд вважає, що позивач недоотримав у 2007 – 2008 р.р. щорічну грошову допомогу на оздоровлення у розмірі 3680 грн., визначеному як різниця між виплаченими та невиплаченими у 2007 - 2008 р.р. сумами (1760 + 2100 – 90 – 90).
Враховуючи, що на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров*я, позовна давність не поширюється, суд дійшов висновку про необхідність зобов*язати ОСОБА_2 призначити, нарахувати та сплатити позивачеві недоплачені у 2007 р. і 2008 р. суми щорічної допомоги на оздоровлення, встановлені ст.48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, з урахуванням здійснених виплат.
Враховуючи стан здоров*я позивача, суд поновлює позивачеві строк на звернення до суду з вимогою про стягнення недоотриманої допомоги на оздоровлення за 2007 р. За 2008 р. строк на звернення до суду ним не порушений.
Щодо позовних вимог про стягнення недоотриманих сум допомоги до Дня Перемоги, суд зазначає наступне.
У квітні 2007 р. позивачеві була виплачена разова грошова допомога до 5 травня у розмірі 300 грн., відповідно до списку № 1088/6 від 10.04.2007 р.
У квітні 2008 р. позивачеві була виплачена разова грошова допомога до 5 травня у розмірі 350 грн., відповідно до списку № 1224/6 від 08.04.2008 р.
Вказані обставини підтверджуються відповідними довідками ОСОБА_4.
Відповідно до ч.5 ст.13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі закон 3551) щорічно до 5 травня інвалідам 3 групи виплачується разова грошова допомога у розмірі 7 мінімальних пенсій за віком.
Згідно ст. 17 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів .
Відповідно до ст. 29 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», зупинено дію частин п’ятих статей 12, 13, 14 та 15 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, які визначали кратність виплат щорічної допомоги до 5 травня залежно від розміру мінімальної пенсії за віком.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року у справі № 6-рп/2007 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) ст. 29 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», яким зупинено дію ч.5 ст.ст.12-15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 р. у справі № 10-рп/2008 визнані неконституційними норми Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 р. та про внесення змін до деяких законодавчих атів України”, якими ст.48 Закону № 796XII та ч.5 ст.13 закону № 3551 викладені в новій редакції.
Зазначені виплати до 5 травня здійснюються щороку та мають разовий характер. Таким чином, право особи на їх отримання та обов’язок органів соціального захисту населення здійснити такі виплати припиняються з моменту виплати певних сум, розмір яких визначається на час їх здійснення.
З 01.01.2007 року по 09.07.2007 року та з 01.01.2008 року по 22.05.2008 року конкретні розмір разової грошової допомоги до 5 травня були встановлені певними нормами Закону України «Про Держаний бюджет України на 2007 рік» та Закону України «Про Держаний бюджет України та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», відповідно.
Таким чином, органи соціального захисту населення, здійснивши у зазначений період виплату щорічної грошової допомоги до 5 травня у розмірах, встановлених законом про державний бюджет на відповідний рік, діяли правомірно, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені діючим законодавством України. Отже, з 01.01.2007 року по 09.07.2007 року та з 01.01.2008 року по 22.05.2008 року органи соціального захисту населення не мали повноважень здійснювати зазначені виплати у розмірах встановлених частинами 5 статей 12-15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та статтею 48 «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки протягом цього часу положення базових законів не діяли.
Застосування законодавства України у такий спосіб, ґрунтується на висновках Конституційного Суду України, наведених в мотивувальній частині рішення від 03.10.1997 року №4-зп, який у п.3 зазначив наступне: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».
Виходячи з наведеного, суд відмовляє у задоволенні позовної вимоги щодо виплати позивачеві щорічної допомоги до 5 травня, оскільки він отримав таку допомогу протягом 01.01.2007 р.-09.07.2007р. та 01.01.2008 р.-22.05.2008 р., у розмірах встановлених законом про державний бюджет на відповідний рік. Протягом цього часу органи соціального захисту населення діяли у відповідності з приписами діючого законодавства, а враховуючи разовий характер цих виплат, в момент їх здійснення позивач реалізував своє право на їх отримання, і як наслідок, у органу соціального захисту населення припинився обов’язок щодо їх виплати.
Оскільки права позивача не порушувались безпосередньо відповідачами ОСОБА_4, ОСОБА_3 ОСОБА_2 та Казначейством, їх дії та рішення є похідними від рішень, прийнятих відповідачем ОСОБА_2, суд вважає необхідним відмовити у задоволенні вимог до них у зв*язку з відсутністю спору між ними та позивачем.
За таких обставин суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.18, 22, 70, 71, 99, 100, 160, 161, 162, 167 КАС України, ч.4 ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", ст.ст.13 ч.5, 17, 17-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", ст.ст.46, 48, 64, п.1 ч.1 ст.92 Конституції України, ч.1 ст.19 Закону України "Про державні соціальні стандарти і державні соціальні гарантії", рішенням Конституційного суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 р., рішенням Конституційного суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 р., ст.ст.29, 62, 71, 76 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", ст.ст.58, 59 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік", Постановою КМУ № 279 від 13.03.2002 р., Постановою КМУ № 562 від 12.07.2005 р., Порядком використання коштів державного бюджету, затверджений Постановою КМУ № 936 від 20.09.2005 р., суд -
постановив :
Позовні вимоги задовільнити частково.
Зобов*язати ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Фрунзенської районної у м.Харкові ради здійснити нарахування та сплату ОСОБА_1 недоплачених у 2007 р. і 2008 р. сум щорічної допомоги на оздоровлення, встановлених ст.48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, з урахуванням здійснених виплат.
У задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Харківського Апеляційного Адміністративного суду через Фрунзенський районний суд м.Харкова шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі та поданням апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуючий – суддя