ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2
___________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
Іменем України
24.09.2009 року Справа № 15/144
Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Бойченка К.І.
суддів Баннової Т.М.
Семендяєвої І.В.
секретар судового засідання: Антонова І.В.
за участю представників:
від позивача: -Каргаєв Д.М., представник за дов. б/н від 19.01.09;
від відповідача: -Коваленко Є.О., юрисконсульт за дов. б/н від 07.07.09;
розглянувши
у судовому засіданні
апеляційну скаргу Комунального підприємства „Луганська обласна
паливно-енергетична компанія”, м. Луганськ
на рішення
господарського суду Луганської області
від 03.07.09
по справі №15/144 (суддя –Пономаренко Є.Ю.)
за позовом: Комунального підприємства „Луганська обласна
паливно-енергетична компанія”, м. Луганськ
до відповідача: Закритого акціонерного товариства „Аквасервіс”,
м. Алчевськ Луганської області
про стягнення 280932 грн. 01 коп.
В С Т А Н О В И В:
У травні 2009 року Комунальне підприємство „Луганська обласна паливно-енергетична компанія”, м. Луганськ (далі за текстом – КП „Луганська обласна паливно-енергетична компанія”, позивач), звернулось до господарського суду Луганської області з позовною заявою №167 від 12.05.09 з вимогами про стягнення з Закритого акціонерного товариства „Аквасервіс”, м. Алчевськ Луганської області (далі за текстом –ЗАТ „Аквасервіс”, відповідач), заборгованості у сумі 280932 грн. 01 коп. за договором оренди індивідуально визначеного майна №120 від 01.12.08 (далі за текстом –договір оренди) за період з грудня 2008 року по 23 квітня 2009 року.
В обґрунтування позову позивач посилається на те, що вказаний вище договір оренди визнано господарським судом Луганської області за рішенням від 09.04.09 у справі №15/40пд недійсним з 24.04.09, тобто з моменту набрання цим рішенням законної сили. Договір є обов’язковим для виконання, тому, позивач вважає, що з моменту укладення до моменту визнання договору оренди недійсним у відповідача існує заборгованість перед позивачем з орендної плати за орендоване майно, яку він повинен сплатити.
Рішенням господарського суду Луганської області від 03.07.09 у справі №15/144 у задоволенні позову відмовлено з покладання судових витрат на позивача.
Дане рішення суду першої інстанції мотивовано наступним:
-положеннями ст. 236 Цивільного кодексу України, ч. 3 ст. 207 Господарського кодексу України;
-доводи позивача про те, що договір оренди визнаний судом недійсним з 24.04.09, тобто з моменту набрання рішенням законної сили, місцевим господарським судом відхилені, оскільки питання щодо моменту недійсності правочинів чітко визначено ст. 236 Цивільного кодексу України, згідно частини 1 якої нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Вказана норма в імперативному порядку визначає момент, з якого правочин вважається недійсним. Тобто, висновок позивача про те, що договір є недійсним з моменту набрання законної сили рішенням суду є хибним та суперечить вказаній нормі Кодексу;
-договір оренди визнано недійсним з підстав відсутності необхідного у даному випадку нотаріально посвідчення, тобто з підстав нікчемності договору. Нікчемність правочинів є різновидом недійсності. Права та обов’язки сторін за нікчемним (як і за недійсним оспорюваним) правочином не підлягають виконанню з моменту підписання такого договору. Таким чином, у відповідача відсутнє зобов’язання за вказаним договором;
-судом першої інстанції доводи позивача про те, що з моменту укладення до моменту визнання договору оренди недійсним у відповідача існує заборгованість з оплати орендної плати, яку він повинен сплатити, були відхилені, оскільки виходячи з норм ч. 3 ст. 207 Господарського кодексу України, ст. 236 Цивільного кодексу України та інших, у будь-якому разі після визнання правочину недійсним припиняється виконання поточних зобов’язань, а кошти, що не були сплачені не підлягають сплаті або стягненню, оскільки правочин є недійсним з моменту вчинення. Норма ч. 3 ст. 207 Господарського кодексу України не передбачає обов’язковості виконання тих зобов’язань, що не були виконані до визнання недійсним правочину.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду Луганської області від 03.07.09 у справі №15/144, позивач подав до Луганського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу від 17.07.09 б/н, у якій просить згадане рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на те, що:
-оскаржуване рішення господарського суду Луганської області є незаконним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки воно винесено з неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи; висновки, викладені в цьому рішенні, не відповідають обставинам справи, а обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, є недоведеними;
-на думку позивача, той факт, що спірний договір оренди визнаний недійсним і припинений на майбутнє вже встановлений судом та не повинен доводитися знову. Оскільки рішенням суду, між тими ж сторонами, яке набрало законної сили, договір оренди був визнаний недійсним на майбутнє, права і охоронювані законом інтереси сторони за угодою (у даному випадку - позивача), які виникли до визнання його недійсним, підлягають судовому захистові на загальних підставах і вимоги по сплаті відповідачем орендної плати є обґрунтованими;
-висновок суду першої інстанції про те, що правочин визнаний судом недійсним є недійсним з моменту його вчинення, є, на думку позивача, необґрунтованим та таким, що суперечить вимогами діючого законодавства.
Відповідач заперечив проти доводів позивача, викладених в його апеляційній скарзі, за відзивом без номеру та дати, який 01.09.09 згідно з календарним штемпелем Алчевського відділення поштового зв’язку №14 на поштовому конверті надіслав до Луганського апеляційного господарського суду, та просить залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції у даній справі без змін, а апеляційну скаргу позивача - без задоволення.
Розпорядженням першого заступника голови Луганського апеляційного господарського суду від 17.08.09, відповідно до ст. 28 Закону України “Про судоустрій України”, для розгляду апеляційної скарги Комунального підприємства „Луганська обласна паливно-енергетична компанія”, м. Луганськ, від 17.07.09 б/н на рішення господарського суду Луганської області від 03.07.09 у справі №15/144 призначено судову колегію у складі: головуючий суддя –Парамонова Т.Ф., суддя - Єжова С.С., суддя - Семендяєва І.В.
У зв’язку з виходом з відпустки судді Бойченка К.І. та з метою забезпечення рівномірного навантаження на суддів розпорядженням голови Луганського апеляційного господарського суду від 07.09.09, відповідно до ст. 28 Закону України “Про судоустрій України”, ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, головуючого суддю Парамонову Т.Ф. виключено із складу судової колегії по розгляду апеляційної скарги у справі №15/144 та введено до складу цієї колегії головуючого суддю Бойченко К.І.
У зв’язку з відпусткою судді Єжової С.С. розпорядженням голови Луганського апеляційного господарського суду від 17.09.09, відповідно до ст. 28 Закону України “Про судоустрій України”, ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, суддю Єжову С.С. виключено із складу судової колегії по розгляду апеляційної скарги у справі №15/144 та введено до складу цієї колегії суддю Баннову Т.М.
Згідно з ч. 2 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.
Апеляційний господарський суд не зв’язаний з доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача до задоволення не підлягає, з огляду на наступне.
Частиною 1 статті 2 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” передбачено, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Як вбачається з матеріалів даної справи, 01.12.08 КП „Луганська обласна паливно-енергетична компанія”, як Орендодавець, та ЗАТ „Аквасервіс”, як Орендар, підписали договір оренди індивідуально визначеного майна №120, у розділі 1 якого визначили його предмет.
Згідно п. 1.1 договору оренди Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно –гідротехнічні споруди (вузол) Ісаківського водосховища, що включають: земляну дамбу, протяжністю по гребеню 548 м; береговий водоскид автоматичної дії із залізобетонним автодорожнім мостом; водозабірну башту з монолітного залізобетону висотою 23 метри з донним водоспуском, що розташований за адресою: Перевальський район, смт. Михайлівка, Ісаківське водосховище, та знаходяться на балансі КП „Луганська обласна паливно-енергетична компанія”.
Дамби, що входять до складу гідротехнічних споруд –об’єкту оренди, є нерухомістю, тобто капітальними спорудами.
Поняття гідротехнічних споруд наведено у пункті 1.9.18 Методики обстеження і паспортизації гідротехнічних споруд систем гідравлічного вилучення та складування промислових відходів та хвостів, затвердженої наказом Держкоммістобудування і архітектури від 19.12.95 №252.
Згідно вказаної норми гідротехнічними спорудами визнаються споруди для використання водних ресурсів, а також для боротьби з шкідливим впливом вод: греблі й дамби різного призначення та їхні конструктивні елементи; водоскиди, водоспуски, споруди водовідведення: тунелі, канали, труби, лотки; регуляційні споруди, накопичувачі промислових відходів, ставки, відкриті водозабори, гідромеханічне та механічне обладнання, призначене для нормального функціонування споруд.
Пунктом 3.1 договору оренди сторони встановили розмір орендної плати (47133,3 грн.), а п. 3.3 –строк сплати оренди.
За умовами п. 10.1 договору оренди, його укладено строком на десять років, що діє з 01.12.2008 до 30.11.2018 включно.
01.12.08 сторони склали та підписали акт приймання-передачі, за яким позивач передав відповідачу зазначене майно.
Відповідно до ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Позивач наполягає на стягненні з відповідача заборгованості за договором оренди у сумі 280932 грн. 01 коп. за період оренди з грудня 2008 року по 23 квітня 2009.
Обґрунтовуючи позовні вимоги КП „Луганська обласна паливно-енергетична компанія” вказує на те, що:
-у лютому 2009 року відповідач звернувся до господарського суду Луганської області з позовом про визнання договору оренди №120 від 01.12.08 недійсним;
-рішенням господарського суду Луганської області від 09.04.09 (набрало законної сили 24.04.09) у справі №15/40пд позов було задоволено повністю, договір оренди індивідуально визначеного майна №120 від 01.12.08 було визнано недійсним;
-при цьому місцевим господарським судом в мотивувальній частині рішення від 09.04.09 у справі №15/40пд було зазначено, що позов підлягає задоволенню повністю, оскаржуваний договір оренди слід визнати недійсним та дія цього договору оренди припиняється на майбутнє, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 207 Господарського кодексу України у разі, якщо за змістом зобов’язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов’язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє;
-тому, як вважає позивач, договір оренди №120 від 01.12.08 визнаний недійсним з 24.04.09, тобто з моменту набрання законної сили рішенням господарського суду Луганської області від 09.04.09 у справі №15/40пд.
Відповідно до ст. 793 Цивільного кодексу України договір оренди будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) на строк 3 роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню.
Відповідно до ст.ст. 209, 210 Цивільного кодексу України правочин у випадках, встановлених законом, підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Також, частиною 1 статті 210 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин, який підлягає державній реєстрації, є вчиненим з моменту його державної реєстрації.
Статтею 794 Цивільного кодексу України визначено, що договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладений на строк не менше ніж 3 роки, підлягає державній реєстрації.
Зі змісту ч. 3 ст. 640 Цивільного кодексу України вбачається, що договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності нотаріального посвідчення та державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.
Зі змісту загаданого позивачем рішення місцевого господарського суду від 09.04.09 у справі №15/40пд за позовом ЗАТ „Аквасервіс” до КП „Луганська обласна паливно-енергетична компанія” про визнання недійсним договору, на який посилається КП „Луганська обласна паливно-енергетична компанія” як на підставу позовних вимог щодо стягнення боргу з орендної плати у сумі 280932 грн. 01 коп. у даній справі (№15/144), слідує, що питання про те, чи дотримано сторонами вимог діючого законодавства щодо державної реєстрації вищевказаного договору оренди судом не досліджувалось.
Матеріали даної справи (№15/144) свідчать про те, що договір оренди, на який посилається КП „Луганська обласна паливно-енергетична компанія” як на підставу позовних вимог, нотаріально посвідчений не був та його державна реєстрація здійснена не була.
Таким чином, зобов’язання по сплаті орендної плати виникає на підставі договору оренди, який вчинено в належній, встановленій Законом формі, та який є укладеним.
У даному випадку ЗАТ „Аквасервіс” не має невиконаних обов’язків за договором оренди індивідуально визначеного майна №120 від 01.12.08 щодо сплати орендної плати внаслідок його не вчинення.
За таких обставин, позов КП „Луганська обласна паливно-енергетична компанія” про стягнення з ЗАТ „Аквасервіс” заборгованості з орендної плати у сумі 280932 грн. 01 коп. до задоволення не підлягає за відсутністю підстав позовних вимог.
Судовою колегією Луганського апеляційного господарського суду врахована правова позиція Вищого господарського суду України, що викладена у постанові від 02.12.08 у справі №15/21пд.
Враховуючи вищевикладене, доводи апелянта судовою колегією залишаються поза увагою.
За таких обставин, підстав для скасування рішення господарського суду Луганської області від 03.07.09 у справі №15/144 судова колегія не вбачає, а тому, залишає його без змін.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита у сумі 1404 грн. 66 коп. за подання апеляційної скарги до Луганського апеляційного господарського суду покладаються на заявника скарги (позивача у справі) –Комунальне підприємство „Луганська обласна паливно-енергетична компанія”, м. Луганськ.
У судовому засіданні за згодою представників сторін оголошені вступна та резолютивна частини даної постанови.
Керуючись ст. ст. 43, 49, 85, 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів, -
П О С Т А Н О В И В:
1.Апеляційну скаргу Комунального підприємства „Луганська обласна паливно-енергетична компанія”, м. Луганськ, від 17.07.09 б/н на рішення господарського суду Луганської області від 03.07.09 у справі №15/144 залишити без задоволення.
2.Рішення господарського суду Луганської області від 03.07.09 у справі №15/144 залишити без змін.
Відповідно ч. 3, ч. 5 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя К.І. Бойченко
Суддя Т.М. Баннова
Суддя І.В. Семендяєва