Справа № 2-191/09.                                                                                                    

                                                                    Р І Ш Е Н Н Я

    ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

                    28 липня 2009 року                                          

           Любарський районний суд Житомирської області у складі:

                              головуючого-судді:      І.І.Замеги

               при секретарі:      Г.М.Войтович

розглянувши у попередньому судовому засіданні у смт.Любар справу за позовом ОСОБА_1, якого представляє ОСОБА_2 до Веселківської сільської ради Любарського району про визнання права власності на будинок,

ВСТАНОВИВ:

 Позивач вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року в АДРЕСА_1 у віці 66 років помер його батько ОСОБА_3.  Згідно з чинним цивільним законодавством, він являється спадкоємцем майна померлого, серед якого є будинок з господарськими будівлями за АДРЕСА_2, однак оформити спадщину він не може через відсутність правовстановлюючих документів на  будинок за вищевказаною адресою.

На підставі вищевикладеного позивач просить суд постановити рішення, яким визнати  за ним права власності на вказаний житловий будинок.

В судовому засіданні  представник позивача заявлені позовні вимоги  підтримав в повному об’ємі.

Представник Веселківської сільської ради в судове засідання на розгляд справи не з”явився, згідно наявної в матеріалах справи довідки проти задоволення позовних вимог не заперечує та просить справу слухати у його відсутності.

Вислухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд приходить до слідуючого.

 Рішенням Любарського районного суду Житомирської області від 11 грудня 2008 року встановлено факт визнання громадянином ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року в АДРЕСА_1, батьківства стосовно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження, який народився в АДРЕСА_2.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 15 січня 2009 року, гр. ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 року в АДРЕСА_2 і його батьками записані ОСОБА_3 та ОСОБА_4.

Як вбачається із довідки Веселківської сільської ради Любарського району № 602 від 28 жовтня 2008 року ОСОБА_1 вступив у фактичне володіння спадковим майном після смерті батька – ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

Із довідки № 63 від 22 травня 2009 року, виданої виконкомом Веселківської сільської ради Любарського району вбачається, що будинок за АДРЕСА_2 був зареєстрований шляхом відкриття особового рахунку № 301 на ім’я ОСОБА_3  в погосподарській книзі за 1972-1973 роки. Іншої процедури реєстрації будівель на той час не було. Зазначене домогосподарство не відноситься до самочинно забудованих.

Згідно з рішенням № 4 17-ї сесії Веселківської сільської ради Любарського району від 26 січня 1994 року – для будівництва та обслуговування житлового будинку та для ведення підсобного господарства - покійному ОСОБА_3 була передана у приватну власність земельна ділянка розміром  1.08 га.

Вказана земельна ділянка була передана ОСОБА_3 відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року «Про приватизацію земельних ділянок» і це рішення не скасовано і не переглянуто, а відповідно, право приватної власності на земельну ділянку не припинено.  

Із довідки № 18 від 03 лютого 2009 року, виданої Бердичівським міжміським бюро технічної інвентаризації вбачається, що у користуванні ОСОБА_1 перебуває цілий житловий будинок за АДРЕСА_2, на який правоустановчі документи не зареєстровано.

Відповідно до витягу із спадкового реєстру, наданого  Любарською нотаріальною конторою, за наявними в нотаріальній конторі відомостями після смерті ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 року спадкова справа не заводилась.

Відповідно до п. 4 Перехідних положень ЦК України – дія кодексу застосовується до цивільних правовідносин, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Поскільки ОСОБА_3 помер у ІНФОРМАЦІЯ_1 році, то до спірних правовідносин слід застосувати законодавство, яке діяло на момент їх виникнення, а саме норми ЦК України в ред.. 1963 року та Закону України «Про власність» . За ст. 12 ЗУ «Про власність», - праця громадян є основою створення і примноження їх власності, а об’єктами права приватної власності є житлові будинки, збудовані на відведеній у встановленому порядку земельній ділянці. Відповідно до ст.549 ЦК України спадкоємець визнається таким, що прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном, а прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту її відкриття.

        Оскільки в судовому засіданні встановлено, що жилий будинок 1933 року забудови по АДРЕСА_2 за матеріалами Веселківської сільської ради рахувався за померлим ОСОБА_3, а позивач є спадкоємцем майна за законом,  тому враховуючи вищенаведене суд приходить до висновку про можливість задоволення позовних вимог ОСОБА_1.

  Керуючись ст.ст. 10, 57, 60, 212-215, 218, 294,  ЦПК України, ст.ст. 548,549 ЦК (ред.. 1963 р.), ст. 182 ЦК України ( ред.. 2004 р.), ст. ст. 12,13 Закону України «Про власність»,  

                                                                  Суд,

                                                              РІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати за спадкоємцем ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження, громадянином України, в порядку спадкоємства за законом по смерті його батька – ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року в АДРЕСА_1, права власності на житловий будинок АДРЕСА_2.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Житомирської області через суд першої інстанції  шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

    Суддя                                                                         І.І.Замега