Справа №2-35/10 22.04.2010 22.04.2010 22.04.2010

Справа № 22ц-951/10 Головуючий у 1-й інстанції Царюк Л.М.

Категорія 5 Доповідач апеляційного суду ОСОБА_1

УХВАЛА

Іменем України

22 квітня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Козаченка В.І.,

суддів: Мурлигіної О.Я., Довжук Т.С.,

при секретарі судового засідання Аніщенко Д.В.,

за участю:

позивача ОСОБА_2,

відповідачки ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_2

на рішення

Жовтневого районного суду Миколаївської області від 19 січня 2010 року

за позовом

ОСОБА_2 до ОСОБА_3 і садівничого товариства «Вимпел» (далі – СТ «Вимпел») про визнання недійсним договору купівлі – продажу, визнання права власності та витребування майна з чужого, незаконного володіння,

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2009 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до ОСОБА_3 та СТ «Вимпел» про визнання недійсним договору купівлі – продажу садового будинку разом з господарськими спорудами, який розташовано на земельній ділянці № 549 в садівничому товаристві, укладеного між відповідачами, визнання за ним право власності на майно та покладення обов’язку на ОСОБА_3 повернути нерухоме майно, яке перейшло йому у власність після смерті матері.

Рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 19 січня 2010 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позову. На думку апелянта, висновки суду суперечать обставинам справи та вимогам матеріального права.

Відповідачка та представник СТ «Вимпел», заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, просять залишити рішення суду без змін.

З’ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що мати позивача ОСОБА_6, яка померла 2 січня 1997 році, за життя була членом СТ «Вимпел». В її користуванні перебувала земельна ділянка № 549. У 1990 році на вказаній земельній ділянці було побудовано садовий будинок з господарськими спорудами (а.с. 2-3). Однак, за життя ОСОБА_7 будинок не був прийнятим в експлуатацію державною технічною комісією у встановленому порядку. Не була проведена реєстрація будинку та забудовнику не було видано технічного паспорту для подальшого оформлення права приватної власності на будинок. На будинок не отримано правовстановлюючого документа. Земельна ділянка ОСОБА_7 також не була приватизована.

За змістом ст. 25 ЦК України здатність фізичної особи мати цивільні права та обов’язки є правоздатністю. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження і припиняється у момент її смерті.

Отже цивільні права і обов’язки ОСОБА_7, в тому числі як члена садівничого кооперативу, який має право на користування земельною ділянкою, припинено з часу її смерті.

Відповідно до положень статутів СТ «Вимпел», у разі смерті члена садівничого товариства права на вступ у товариство надається спадкоємцю померлого.

Позивач після смерті матері відповідних заяв про вступ в товариство не подавав, та не приймався в члени СТ «Вимпел». Тоді як власником садового будинку у садівничому товаристві, за вказаних умов, може бути член цього товариства.

В свою чергу відповідачка у встановленому порядку прийнята в члени СТ «Вимпел» та на законних підставах користується земельною ділянкою № 549 .

Так, згідно з п.3.2 статуту СТ «Вимпел», затвердженого на зборах товариства 16 вересня 2006 року та зареєстрованого 19 березня 2007 року, рішення про прийом у члени товариства приймається правлінням СТ і набуває сили після затвердження його загальними зборами членів товариства. Такий же порядок прийому в члени кооперативу передбачався статутом , зареєстрованим 17 червня 1999 року (п. 24).

15 квітня 2006 року СТ «Вимпел» прийняло ОСОБА_3 в члени товариства. Згідно з рішенням правління СТ «Вимпел», відповідачці була передана вказана вище земельна ділянки, яка нікім не оброблялася, разом із спорудами. При цьому правління отримало від відповідачки 870 грн. за будинок та будівельні матеріали. Ці гроші увійшли в залік внесків за період з 1997 року по 2005 рік (а.с. 63). Одночасно правління склало акт про передачу відповідачці земельної ділянки разом з забудовами на неї. Тоді ж, відповідачка сплатила вступний внесок (а.с. 61,62). Рішенням загальних зборів членів кооперативу від 1 квітня 2007 року було затверджено членство ОСОБА_3 в кооперативі (а.с. 106-116). 29 серпня 2008 року відповідачка отримала державний акт на право власності на вказану вище земельну ділянку (а.с. 69).

Встановивши, що позивач не набув права на членство в СТ «Вимпел», а садовий будинок не може бути визнаним за вказаних вище умов об’єктом цивільних правовідносин, суд обґрунтовано відмовив в задоволенні позову.

Доводи апелянта суперечать доказам у справі та вимогам матеріального права.

Зокрема, посилання апелянта на забудову земельної ділянки за життя його матері та акту – прийому передачі підрядником йому садового будинку, сам по собі не має правового значення. Для визначення садового будинку як самостійного об’єкту права власності необхідні вказані вище умови. Як на недобудований нерухомий об’єкт права власності позивачу також не може перейти, оскільки таке право пов’язано з переходом права на користування земельною ділянкою, на якій побудовано згаданий об’єкт.

Щодо права на компенсацію вартості будівельних матеріалів та насаджень, то це право не тотожне праву власності на садовий будинок і не дає підстав для задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 19 січня 2010 року – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту його проголошення, але протягом двох місяців з дня набрання законної сили може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України.

Головуючий: Судді: