Справа № 11-428/09 Головуючий в 1 інстанції Миронюк М.Г.
Категорія ч. 2 ст. 186, Доповідач в апеляційній інстанції Силка Г.І.
ч.2 ст. 187 КК України
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Луцьк 25 вересня 2009 року
Колегія суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду
Волинської області в складі:
головуючого судді - Хлапук Л.І.,
суддів - Силки Г.І., Опейди В.О.,
з участю прокурора - Смолюка Б.С.,
засудженого - ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Луцьку кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Ковельського міськрайонного суду від 30 червня 2009 року, яким
1. ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, громадянина України, з середньою освітою, непрацюючого, одруженого, судимого вироком Ковельського міськрайонного суду від 04 вересня 2008 року за ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 309, 70 КК України на 4(чотири) роки позбавлення волі, ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 28 листопада 2008 року, на підставі ст. 75, 76 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням строком на 3(три) роки,
засуджено за ч.2 ст. 186 КК України на 4(чотири) роки позбавлення волі;
за ч. 2 ст. 187 КК України на 7(сім) років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань визначено ОСОБА_1. покарання у виді позбавлення волі на строк 8(вісім) років, з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.
На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків, до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднано невідбуте покарання за вироком Ковельського міськрайонного суду від 4 вересня 2008 року - 1(один) рік позбавлення волі, призначивши остаточне покарання ОСОБА_1. у виді позбавлення волі на строк 9(дев'ять) років з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.
Міру запобіжного заходу засудженому до вступу вироку в законну силу залишено попередню - тримання під вартою.
Строк відбуття покарання засудженому постановлено рахувати з 27 лютого 2009 року.
Зараховано в строк відбування покарання засудженому тримання його під вартою з 27.08.2008 року по 28.11.2008 року.
2) ОСОБА_2,ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженку та жительку м. Ковель, АДРЕСА_2, громадянку України, з середньою освітою, непрацюючу, заміжню, несудиму,
засуджено за ч.2 ст. 187 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 5(п'ять) років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2. звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 (три) роки та згідно ст. 76 КК України покладено на неї обов'язки: не виїжджати за межі постійного місця проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої системи; періодично з'являтися в ці органи для реєстрації.
Міру запобіжного заходу ОСОБА_2. до набрання вироку законної сили залишено попередню - підписку про невиїзд.
Вироком стягнуто з ОСОБА_1 в доход держави судові втрати в сумі 427,52 грн. та з ОСОБА_2. - 243,38 грн. за проведення судових експертиз по справі.
Вироком вирішено долю речових доказів,-
ВСТАНОВИЛА:
Цим вироком ОСОБА_1 визнано винними та засуджено за те, що він перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, повторно, в середині січня 2009 року близько 19 год., в будинку по АДРЕСА_3, застосувавши насильство, яке не є небезпечним для життя і здоров'я потерпілої ОСОБА_3, що виразилося в штовханні руками останню в груди, від чого вона двічі падала на підлогу, спричинив їй фізичний біль та відкрито викрав гроші в сумі 24 грн., дві шоколадки «Геркулес» вартістю 1,1 грн. кожна, банку кави «Галка», вартістю 8 грн., пляшку олії ємкістю 1 л. вартістю 12 грн., дві пачки меленого перцю вартістю 1 грн. кожна, а всього майна на загальну суму 48, 2 грн.
Крім цього, він та ОСОБА_2., в стані алкогольного сп'яніння, за попередньою змовою між собою 25 лютого 2009 року, близько 17 год., в будинку по АДРЕСА_3, вчинили напад з метою заволодіння майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя і здоров'я ОСОБА_3, що виразилось в штовханні її руками, від чого вона неодноразово падала на підлогу та нанесенні ударів в різні частини тіла, спричинивши потерпілій згідно висновку судово-медичної експертизи легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я і заволоділи грошима в сумі 50 грн.
В апеляції засуджений ОСОБА_1. не оспорюючи доведеність винуватості та кваліфікації ним вчиненого, зазначає, що призначене йому покарання не відповідає ступеню тяжкості вчинених ним злочинів. Просить врахувати, що він помирився з потерпілою, дружина його є вагітною, а мати хворою та пом'якшити йому покарання.
Заслухавши доповідача, який доповів суть вироку суду першої інстанції, повідомив ким та в якому обсязі він оскаржений, виклав основні доводи апеляції, пояснення засудженого, який підтримав апеляцію, прокурора, який просив апеляцію залишити без задоволення, а вирок суду без зміни, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляція до задоволення не підлягає з таких підстав.
Висновки суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні ним злочинів, за які він засуджений, підтверджуються зібраними по справі і дослідженими в судовому засіданні доказами, які ніким не оскаржується.
Обставин, які б ставили під сумнів достовірність зібраних у справі доказів та правильність висновків суду про винуватість ОСОБА_1 у злочинах, за які він засуджений, не встановлено.
Дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна, поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчинене повторно та за ч. 2 ст. 187 КК України, як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаним з насильством, яке є небезпечним для здоров'я особи, яка зазнала нападу, вчинений за попередньою змовою групою осіб.
У відповідності до ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах санкції статті Особливої частини Кримінального Кодексу України та з урахуванням ступеню тяжкості вчинених злочинів, особи винного та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання. При цьому воно має бути необхідне і достатнє для виправлення особи та попередження нового злочину.
Як вбачається з матеріалів справи, хоча у ОСОБА_1 і є вагітна дружина та хвора мама, на що він посилається в своїй апеляції, однак він вчинив два тяжкі злочини під час іспитового строку, що свідчить про його небажання стати на шлях виправлення та про його підвищену суспільну небезпечність.
Злочини вчинив в стані алкогольного сп'яніння, та щодо особи похилого віку, що є обставинами, які обтяжують покарання. Засуджений заподіяні збитки потерпілій не відшкодував.
Враховані судом також і дані щодо його особи, а саме, що ОСОБА_1. за місцем проживання характеризується негативно, не працює, раніше судимий за тяжкий злочин проти власності, страждає хронічним алкоголізмом.
Посилання засудженого в своїй апеляції, що він примирився з потерпілою ОСОБА_3 є безпідставним, оскільки в матеріалах справи такі дані відсутні. Потерпіла ОСОБА_3 просила покарати його згідно закону.
Враховуючи вищенаведене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно прийшов до висновку, що виправлення і перевиховання ОСОБА_1 можливе лише в умовах ізоляції його від суспільства та обрав мінімальне покарання у межах санкцій статей Закону за якими його засуджено.
Покарання засудженому призначено відповідно до вимог ст.ст. 50, 65, 70, 71 КК України, і воно є необхідне та достатнє для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.
Підстав до пом'якшення призначеного покарання ОСОБА_1., як за сукупністю злочинів так і сукупністю вироків колегія суддів не вбачає.
На підставі наведеного і керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Волинської області, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Ковельського міськрайонного суду від 30 червня 2009 року щодо нього - без зміни.
Головуючий \ підпис \ Л.І. Хлапук
Судді \ підпис \ \ підпис \ Г.І. Силка, В.О. Опейда
Оригіналу відповідає:
Суддя Апеляційного суду
Волинської області Г.І. Силка