№2-а-292/09
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 вересня 2009 року м. Сімферополь
Центральний районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим у складі: головуючого, судді Заболотної Н.М., при секретарі Бережній В.О., розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Центрального району м. Сімферополя, ОСОБА_3 праці та соціальній політики АР Крим про зобов’язання вчинити певні дії,
в с т а н о в и в:
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Центрального району м. Сімферополя про зобов’язання вчинити певні дії. Свої вимоги позивач мотивує тим, що він є інвалідом ІІ групи та відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантіях їх соціального захисту» має право на щорічну до 05 травня допомогу, яка повинна надаватися в розмірі 8-мі мінімальних пенсій за віком. Враховуючи, що розмір мінімальної пенсії за віком в 2006 році склав 332 грн., позивач вважає, що відповідач мав виплатити йому за 2008 рік одноразову щорічну допомогу в розмірі 2756 грн. Однак, в порушення вимог Конституції грошова допомога в 2008 році виплачена в розмірі 400 грн. У зв’язку з чим просить задовольнити позов та стягнути з відповідача недоплачену грошову допомогу в розмірі 2356 грн.
09.06.2009 року позивач уточнив позовні вимоги, просив стягнути з відповідача суму грошової допомоги за 2008-2009 роки в розмірі 6866 грн., виходячи з розміру мінімальної пенсії – 481 грн.
13.08.2009 року позивач уточнив позовні вимоги та просив зобов’язати ОСОБА_3 праці та соціальної політики в АР Крим виділити недоплачену щорічну грошову допомогу за 2008 - 2009 роки в розмірі 6866грн. для виплати її ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Центральної районної ради м. Сімферополя.
В судовому засіданні при розгляді позову по суті позивач – ОСОБА_1 уточнений позов підтримав, просив його задовольнити з вищенаведених підстав.
Представник відповідача ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Центральної районної ради м. Сімферополя, ОСОБА_4, в судовому засіданні пояснила, що виплата щорічної одноразової допомоги інвалідам війни забезпечується ОСОБА_3 праці та соціальної політики АР Крим відповідно до Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантіях їх соціального захисту” у розмірах, затверджених Законом України „Про Державний бюджет України” за постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2004 року №177 „Про забезпечення щорічної виплати разової грошової допомоги, соціального захисту” у відповідності до роз’яснень ОСОБА_3 праці та соціальної політики України, також, Законом України „Про статус ветеранів війни, гарантіях їх соціального захисту” передбачено щорічно до 05 травня сплачувати ветеранам війни разову грошову допомогу у кратному відношенні до розміру мінімальних пенсії за віком. Для забезпечення виплати цієї допомоги в розмірах, передбачених законом, необхідно щорічно передбачати значні кошти, які виділяти у повному обсязі виходячи з наявних фінансових ресурсів, у Держави немає можливості, тому розмір щорічної разової допомоги ветеранам війни до Дня Перемоги і категорії отримувачів допомоги щорічно встановлюється Законом України „Про Державний бюджет України” на відповідний рік. Посилаючись на те, що ОСОБА_2 праці та соціального захисту Центральної районної ради м. Сімферополя діє виключно в межах виділених бюджетних асигнувань, стягнення сум з ОСОБА_2 праці та соціального захисту Центральної районної ради м. Сімферополя потягне порушення законодавства в області бюджетної політики України. У зв’язку з чим просила в задоволенні позовних вимог відмовити.
Представник відповідача ОСОБА_3 праці та соціальної політики в АР Крим в судове засідання не з’явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, клопотання до суду не надходило.
Суд відповідно до ч. 2,4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України вирішує справу за відсутністю представника відповідача на підставі наявних у справі доказів.
Заслухавши позивача, представника ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Центрального району м. Сімферополя, вивчивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню за таких підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 згідно посвідчення №036311 від 16.05.2007 року є інвалідом 2 групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни. ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Центральної районної ради м. Сімферополя в 2008 році виплатило ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі 400 грн., в 2009 році – 430 грн.
Пунктом 20 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів" внесені зміни до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та частина 5 статті 13 цього Закону викладена у такій редакції: щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008 у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу 1, пунктів 61,62,63,66 розділу II, пункту 3 розділу III Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів" і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 67 розділу І, пунктів 1-4,6-22,24-100 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів" від 28 грудня 2007 року № 107-VI зазначені положення Закону втратили чинність, як такі, що не відповідають Конституції України з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Зазначеним рішенням Конституційного Суду України визначено, що Конституція України не надає закону про Держбюджет вищої юридичної сили стосовно інших законів.
З урахуванням викладеного, Конституційний Суд України дійшов висновку, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування прав і свобод людини і громадянина.
Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиційне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли, внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в редакції від 25.12.1998 року, яка діє з дня ухвалення Конституційним Судом України зазначеного Рішення, визначено, що щорічно до 05 травня інвалідам війни 2-ї групи виплачується разова грошова допомога у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком
Статтею 28 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" розмір мінімальної пенсії встановлюється в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Таким чином, при розрахунку разової грошової допомоги, передбаченої статтею 13 зазначеного Закону, застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений у законі про Державний бюджет України на відповідний рік, виходячи з якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 58 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 року №107-VІ прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність на 2008 рік: з 01 квітня - 481 грн., з 01.10.2008 – 498 гривень.
Статтею 54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних демографічних груп населення установлено в розмірах, що діяли у грудні 2008 року.
Таким чином розмір разової грошової допомоги інвалідам війни у 2008 році складав: 481 х 8 = 3848грн., недоплачена позивачу допомога складає 3848грн. - 400грн. = 3448 грн., у 2009 році 498грн. х 8 = 3984грн., недоплачена допомога – 3984грн. – 430 грн. = 3554грн.,
Суд, згідно з положеннями частини 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за необхідне для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача вийти за межі позовних вимог та стягнути з відповідача - ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Центральної районної ради м. Сімферополя недоплачену грошову допомогу в розмірі 3448 грн. + 3554грн.= 7002 грн.
Відповідно до частини 1 статті 17-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.
Згідно з пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 18.02.2004 року №177 "Про забезпечення щорічної виплати разової грошової допомоги", передбаченої Законом ОСОБА_3 фінансів і Державне казначейство забезпечують щороку до 10 квітня виділення коштів ОСОБА_3 праці та соціальної політики для виплати разової грошової допомоги, передбаченої Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" у розмірах встановлених законом про державний бюджет на відповідний рік і для подальшого перерахування їх місцевим органам праці та соціального захисту населення.
Таким чином, кошти на виплату разової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" місцеві органи праці та соціального захисту населення (у даному випадку УПСЗН Центральної районної ради м. Сімферополя) отримують від ОСОБА_3 праці та соціальної політики АР Крим.
Відповідно до частин 1,2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Суд вважає, що правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на отримання щорічної грошової допомоги інвалідам війни основані на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституції та інших актах. Як свідчить позиція Європейського Суду у деяких справах, принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань, для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в цьому випадку це надання щорічної грошової допомоги учасникам війни, держава чи орган вважатимуся такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.
Статтею 1 Конституції України Україна проголошена демократичною, соціальною, правовою державою, статтею 2 Конституції України визнано, що найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права, свободи та їх гарантії визначають зміст та спрямованість діяльності держави, а їх утвердження і забезпечення є головним обов'язком держави. Відповідно до ст. 21 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.
Утверджуючи та забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до частини 2 статті 6, частини 2 статті 19, частини 1 статті 68 Конституції України вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення засад соціальної правової держави.
Суд враховує, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання суб'єктами владних повноважень на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань, судом не приймається до уваги. Так, у справі "Кечко проти України" Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Суд враховує, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів.
Відповідач - ОСОБА_3 праці та соціальної політики Автономної Республіки Крим повинен приймати всіх передбачених законом заходів для виділення ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Центральної районної ради м. Сімферополя на виплату грошової допомоги коштів, однак, відповідач не надав суду жодних доказів, які б свідчили про проведені ним заходи щодо виділення грошових коштів головним розпорядником бюджетних коштів.
Враховуючи положення Постанови КМУ від 18.02.2004 року № 177 "Про забезпечення щорічної виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" суд вважає за необхідне зобов'язати ОСОБА_3 праці та соціальної політики Автономної Республіки Крим виділити ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Центральної районної ради м. Сімферополя грошові кошти в розмірі 7002 грн. для виплати ОСОБА_1 разової грошової допомоги за 2008-2009 роки.
Керуючись Конституцію України, Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", Постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2004 року №177 "Про забезпечення щорічної виплати разової грошової допомоги", ст. 8,9,11,18, 71,99,100, 128,160-163 КАС України,
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Центрального району м. Сімферополя, ОСОБА_3 праці та соціальній політики АР Крим – задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Центрального району м. Сімферополя Автономної Республіки Крим на користь ОСОБА_1 недоплачену щорічну разову грошову допомогу за 2008-2009 роки у розмірі 7002 (сім тисяч дві) гривні 00 копійок.
Зобов’язати ОСОБА_3 праці та соціальної політики в АР Крим забезпечити виплату ОСОБА_1 недоплаченої щорічної грошової допомоги за 2008-2009 роки шляхом виділення ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Центральної районної ради м. Сімферополя коштів у розмірі 7002 грн. 00 коп.
На постанову може бути подана апеляція в Севастопольський апеляційний суд через Центральний районний суд м. Сімферополя у порядку ст. 186 КАС України шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів із дня проголошення постанови і подання апеляційної скарги протягом 20 днів після подачі заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Заболотна Н.М.