ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 жовтня 2009 року Справа № 2а-4049/09/0870 м.Запоріжжя
За позовом: Луганського державного університету внутрішніх справ імені ОСОБА_1, 91493, Луганська область, м. Луганськ, вул. Генерала Дідоренка, 4
до: ОСОБА_2, 72300, АДРЕСА_1
про стягнення витрат, пов’язаних з утриманням у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України, -
У складі головуючого судді Нечипуренко О.М.
секретар судового засідання Ємельянова Г.В.
У засіданні приймали участь представники:
від позивача – ОСОБА_3 (довіреність № 2313 від 14.10.09р.)
від відповідача – не прибув
ВСТАНОВИВ:
14.07.09р. до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Луганського державного університету внутрішніх справ імені ОСОБА_1 (надалі позивач) до ОСОБА_2 (надалі ОСОБА_2 або відповідач) про стягнення витрат, пов’язаних з утриманням у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України.
15.07.09р. відкрито провадження у адміністративній справі № 2а-4049/09/0870 та призначено її до розгляду на 31.08.09р.
У зв’язку з неявкою у судове засідання 31.08.09р. представника відповідача, на підставі ст. 128 КАС України, розгляд справи відкладався до 15.09.09р.
Представник позивача у судове засідання 15.09.09р. не прибув та надав суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач у судовому засіданні 15.09.09р. заявив клопотання про зупинення провадження у справі для надання додаткового часу для ознайомлення з матеріалами справи.
Клопотання відповідача не суперечить вимогам чинного законодавства України, приймається судом до розгляду та задовольняється.
15.09.09р. судом винесено ухвалу про зупинення провадження у справі. 16.09.09р. судом винесено ухвалу про поновлення провадження у справі та призначено судове засідання на 20.10.09р.
Позивач у судовому засідання 20.10.09р. позов підтримав з підстав, викладених у позові та просить задовольнити його у повному обсязі. Зокрема зазначає, відповідач з 05.08.02р. по 19.05.09р. проходив публічну службу в органах внутрішній справ. 01.07.06р. ОСОБА_2 для подальшого проходження служби був відряджений до УМВС України в Запорізькій області та призначений на посаду опероуповноваженого сектору державної служби боротьби з економічною злочинністю Якиміського районного відділу ГУМВС України в Запорізькій області.
Позивач пояснив, що наказом ГУМВС України в Запорізькій області № 133о/с ОСОБА_2 був звільнений з органів внутрішніх сил в запас Збройних сил України за власним бажанням, чим порушив п. 3.6 угоди про підготовку фахівця в Луганському державному університеті внутрішніх справ імені ОСОБА_1, а саме порушив встановлений 3-річний термін перебування на службі МВС після закінчення навчання.
З урахуванням викладеного. Позивач просить позов задовольнити та стягнути з відповідача витрати, пов’язані з його утримання у вищому навчальному закладі у розмірі 9192,61 грн.
Відповідач належним чином сповіщений про день і час розгляду справи, у судове засідання 20.10.09р. не прибув, про причини неявки суд не повідомив, відзиву та витребуваних судом документів не надав. Проти позову не заперечив. Про дату, час та місце проведення розгляду справи був повідомлений належним чином.
Відповідно до статті 128 КАС України, неприбуття в судове засідання без поважних причин представника сторони або неповідомлення ним про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи.
За таких обставин, на підставі ст.128 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу по суті без участі представника відповідача, за наявними у справі матеріалами.
На підставі ст. 160 КАС України в судовому засіданні 20.10.09р. судом проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Судом оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.
Відповідно до ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства, в ході судового розгляду здійснювалось повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: комплексу «Камертон».
Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, надані позивачем, заслухавши пояснення представника Луганського державного університету внутрішніх справ імені ОСОБА_1, суд
ВСТАНОВИВ :
Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_2 проходив публічну службу в органах внутрішніх справ з 05.08.2002 року по 19.05.2009 року.
Наказом Луганської академії внутрішніх справ імені 10-річчя незалежності України відповідач з 05.08.2002 року був прийнятий на службу до органів внутрішніх справ та зарахований курсантом до ЛАВС, йому було присвоєно звання «рядовий міліції».
Відповідно до вимог наказу МВС № 660 від 30.08.1999 року, 30.03.2006 року між відповідачем та Луганським державним університетот внутрішніх справ імені ОСОБА_1 була укладена угода про підготовку фахівця в ЛДУВС за державним замовленням та його працевлаштування.
З матеріалів справи вбачається, що 01.07.2006 року наказом Луганського державного університету внутрішніх справ імені ОСОБА_1 № 66 о/с відповідач був відряджений для подальшого проходження служби до УМВС України в Запорізькій області з 03.07.2006р.
Як свідчать докази, надані позивачем, у жовтні 2008 року, ОСОБА_2 був призначений на посаду оперуповноваженого сектору державної служби боротьби з економічною злочинністю Якимівського районного відділу ГУМВС України в Запорізькій області.
19.05.2009 року наказом ГУМВС України в Запорізькій області № 133 о/с відповідач був звільнений з органів внутрішніх справ в запас Збройних сил України за ст. 64 п. «ж» (за власним бажанням) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України.
Згідно з п. 3.6 угоди про підготовку фахівця в Луганському державному університеті внутрішніх справ імені ОСОБА_1 за державним замовленням та його працевлаштування, відповідач зобов’язаний у разі звільнення з ОВС після закінчення навчання до встановленого 3-річного терміну перебування на службі, відшкодувати МВС України витрати за період навчання на підставі п. 4 цієї угоди.
З урахуванням викладеного, позивач звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом про стягнення з ОСОБА_2 витрат, пов’язаних з утриманням його у вищому навчальному закладі у розмірі 9192,61 грн.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми законодавства, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.
Згідно ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод, інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень.
Відповідно до ст.9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно до ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Відповідно до п. 2. ч. 1. ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби. Даний спір є спором з приводу проходження та звільнення відповідача з публічної служби – служби в органах внутрішніх справ.
Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов'язки визначені Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 року №114.
Механізм відшкодування витрат особами, навчання яких за державним замовленням у вищих навчальних закладах МВС прирівнюється до проходження військової служби, пов’язаних з їх утриманням у таких закладах, визначається Порядком відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 313 від 01.03.2007 року.
Відповідно до приписів вказаного Порядку, витрати, пов’язані із утриманням у вищому навчальному закладі МВС відшкодовуються у разі:
- дострокового розірвання договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС у зв’язку з небажанням особи продовжувати навчання або порушенням нею дисципліни;
- відмови від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу в органах внутрішніх справ протягом перших трьох років після закінчення навчання.
Відповідно до п. 4.1.1 угоди про підготовку фахівця в Луганському державному університеті внутрішніх справ імені ОСОБА_1, яка укладена 30.03.06р. між позивачем та відповідачем, в разі звільнення з ОВС в період проходження служби після розподілу з вищому навчальному закладі до встановленого 3-річного терміну перебування на службі за власним бажанням, відповідач зобов’язаний відшкодувати фактичні витрати, пов’язані з утриманням у навчальному закладі.
Ці положення угоди відповідають вимогам Порядку відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 313 від 01.03.2007 року.
Згідно з п. 2 цього Порядку відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ України, відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат, пов’язаних з грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням; перевезенням до місця проведення основної і канікулярної відпустки та у зворотньому напрямку, за направленням до місця служби після закінчення навчального закладу; сплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв.
У відповідності до п. 4 цього Порядку, розрахунок фактичних витрат здійснюється відповідно до норм утримання у вищому навчальному закладі.
Як свідчать докази, надані позивачем (розрахунок вартості навчання ОСОБА_2В.), вартість навчання відповідача у Луганському державному університеті внутрішніх справ імені ОСОБА_1, вартість навчання відповідача, що підлягає відшкодуванню складає 9192,61 грн., у тому числі: грошове утримання 2243,19 грн., харчування – 4875,00 грн., речове забезпечення – 1104,41 грн., медичне забезпечення – 95,43 грн., комунальні послуги – 874,58 грн.
Згідно з цим розрахунком, здійсненим відповідно до Порядку розрахунку витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах, затвердженого наказом Міністерства оборони України, Міністерства фінансів України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Служби безпеки України від 16 липня 2007 року № 419/831/240/605/537/219/534, відповідач повинен відшкодувати витрати, пов’язані з утриманням у вищому навчальному закладі в розмірі 9192, 61 грн.
Відповідно до п. 6 Порядку відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ України, у разі відмови особи добровільно відшкодувати витрати стягнення їх суми здійснюється в судовому порядку.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідач у добровільному порядку не відшкодував витрати, пов’язані з його утриманням у Луганському державному університеті внутрішніх справ імені ОСОБА_1 у розмірі 9192,61 грн.
На підставі викладеного, враховуючи положення ч. 1 ст. 11 КАС України (розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості), суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги про стягнення з ОСОБА_2 9192,61 грн. витрат, пов’язаних з його утриманням у вищому навчальному є обгрунтованими.
З огляду на викладене, відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, враховуючі, що відповідач у судове засідання не прибув, витребувані судом документи не надав, суд вважає позовні вимоги Луганського державного університету внутрішніх справ імені ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 9192,61 грн. є доведеними, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Оскільки на час розгляду справи в суді відповідачем не надано доказів сплати заборгованості, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача вказаної є законними та підтвердженими зібраними у справі доказами.
Керуючись ст. ст. 94, 158, 160, 162, 163, 167 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Позов Луганського державного університету внутрішніх справ імені ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення витрат, пов’язаних з утриманням у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України, задовольнити.
2. Стягнути з ОСОБА_2 (72300, АДРЕСА_1) витрати, пов’язані з утриманням його у вищому навчальному закладі у розмірі 9192,61 грн. (дев’ять тисяч сто дев’яносто дві грн. 61 коп) на користь Луганського державного університету внутрішніх справ імені ОСОБА_1. Видати виконавчий лист.
3. Стягнути з ОСОБА_2 (72300, АДРЕСА_1) судові витрати у розмірі 91,92 грн (дев’яносто одна грн. 92 коп) на користь Луганського державного університету внутрішніх справ імені ОСОБА_1. Видати виконавчий лист.
Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Постанова в повному обсязі у відповідності до вимог ст. 160 КАС України оформлена і підписана 23.10.09р.
Суддя О.М. Нечипуренко