Справа 1-85/09        

                                                                    В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

                                                                                               селище Верховина

10 вересня 2009 року                                                                            

Верховинський районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого-  судді Атаманюка Р.І.,

з участю: секретаря Ласкурійчук С.І.,

                            прокурора Фістера О.М.

                потерпілої  ОСОБА_1,                                                                                                              

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Верховина справу про обвинувачення ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця  селища Верховина, жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, присілок Підпогар  Верховинського району Івано-Франківської області, громадянина України,  неодруженого, ІНФОРМАЦІЯ_3, непрацюючого, раніше судимого: 19.10.2006 року Верховинським районними судом за ст. 164 ч.1 КК України до громадських робіт тривалістю 100 год.; 02.04.2008 року Верховинським районним судом за ст..164 ч.2 КК України/ до громадських робіт тривалістю 200 год., у вчиненні злочину, передбаченого ч.2  ст.164  КК України,-

ВСТАНОВИВ:

    ОСОБА_2, будучи раніше судимим за злочин, передбачений ч.2 ст.164 КК України, злісно ухилився від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дитини.

    Злочин вчинив за наступних обставин: згідно рішення  Верховинського районного суду від 07.12.2000 року ОСОБА_2 по виконавчому листу № 2-358  зобов’язаний сплачувати аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4 в  користь матері ОСОБА_1 в розмірі ј частини всіх видів заробітку, але не менше Ѕ неоподатковуваного мінімуму доходів громадян до досягнення дитиною повноліття. Однак ОСОБА_2, будучи раніше судимим вироком Верховинського районного суду від 02.04.2008 року за ч.2 ст.164 КК України за злісне ухилення від сплати аліментів, незважаючи на попередження відділу ДВС Верховинського районного управління юстиції злісно ухилявся від сплати аліментів, хоча є працездатною особою і за виконання робіт в односельчан отримував грошову винагороду. Станом на 15.06.2009 року заборгованість ОСОБА_2 по сплаті аліментів склала починаючи з 2008 року 4127,55 грн.

    В порядку ст.299 КПК України, суд за клопотанням учасників процесу вважає недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються.

    Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_2 винним себе повністю визнав , суду пояснив, що він допустив заборгованість по сплаті аліментів у зв’язку з тим, що постійної роботи не мав. На даний час повністю погасив потерпілій заборгованість по сплаті аліментів. У вчиненному щиро розкаюється,  просить суворо не карати.

При зазначених обставинах, суд приходить до висновку, що вина підсудного ОСОБА_2 у вчиненні злочину доведена повністю та його дії слід кваліфікувати за  ч.2ст.164  КК України,  оскільки він будучи раніше судимим за злочин, передбачений ч.2 ст.164 КК України, злісно ухилився від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дитини.

Призначаючи покарання підсудному суд враховує ступінь тяжкості вчиненого  злочину, особу підсудного, що характеризується посередньо, раніше судимий, обставини  справи пом’якшуючі, що у вчиненому щиро розкаявся, повністю відшкодував потерпілій заподіяні збитки та приходить до висновку, що йому слід призначити покарання у виді громадських  робіт.    

Керуючись ст.ст. 323,324 КПК України, суд,-

                                                      ЗАСУДИВ:

Визнати ОСОБА_2 винним за ч.2 ст. 164 КК України та призначити покарання у виді громадських робіт тривалістю 220( двісті двадцять) годин.

Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу залишити попередній – підписку про невиїзд.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Івано-Франківської області на протязі 15 діб з часу його проголошення шляхом подачі апеляції через Верховинський районний суд.

Головуючий:                                                                        Р.І. Атаманюк