Справа №2-3780/09р.

                                     Р І Ш Е Н Н Я (ЗАОЧНЕ)

                                ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня    2009року Печерський районний суд м. Києва

в складі: головуючого –судді                                Цокол Л.І.

при секретарі                                                          Бєлоус В.В.  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1  до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» про  стягнення боргу з урахуванням відсотків ,    

                                 В С Т А Н О В И В :

            Позивач  ОСОБА_1    звернулась   до суду і просить стягнути з відповідача суми вкладів  з урахуванням індексу інфляції , 3% річних від суми, що залишились невиплаченими  ,  процентні ставки за кожним договорами  , а всього  2 806,47 доларів США та 2 014,19 ЄВРО , а також відшкодувати судові витрати. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення умов укладених  договорів банківського вкладу не здійснює  виплату внесених вкладів , чим завдає збитків  .

            Відповідач свого представника для участі в судовому розгляді не направив, заперечень не подав.

            За згодою позивача судом проведено заочний розгляд справи.  

             Суд вислухавши пояснення  позивача , дослідивши письмові докази по справі, прийшов до наступного висновку.

             Відповідно до ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена свого права власності чи обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

             Відповідно до ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони(владника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов’язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на не або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. Відповідно до ч1 ст. 1060 цього кодексу  договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу  зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Частина друга  вказаної статті передбачає, що за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов’язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором. Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.

             Під час судового розгляду встановлено наступне.

             17 грудня 2007  року між позивачем   ОСОБА_1 та ТОВ «Укрпромбанк» був укладений  договір банківського вкладу №1019/0404373004047001. У відповідності до умов  даного договору вкладник передав банку, а банк прийняв від вкладника на зберігання на умовах депозитного вкладу грошові кошти в сумі  2 304,88 доларів США  строком на 390  днів та зобов’язався виплачувати вкладнику 11,9%річних від суми вкладу.

            04 жовтня 2008 року між позивачем ОСОБА_1 та ТОВ «Укрпромбанк» був укладений договір банківського вкладу №1019/0305857004047001. У відповідності до умов договору вкладник передав, а банк прийняв на умовах депозитного вкладу на зберігання грошові кошти в сумі 1 882,78 ЄВРО строком на 122 дні та зобов’язався сплачувати відповідний розмір процентної ставки з урахуванням кількості днів знаходження вкладу на рахунку.

            Внесення грошових коштів позивачем  на відкриті відповідачем депозитний  рахунок  підтверджено відповідним платіжним документом .

             Строк дії договору закінчився  відповідно 09 січня  та 02 лютого   2009 року. Відповідачем умови договору про повернення суми вкладу виконані не були, незважаючи на подання позивачем відповідної заяви.

               Підставою для відмови  позивачу у поверненні вкладу  стало введення Правлінням Національного банку України мораторію на задоволення вимог кредиторів  строком на шість місяців – з 21 січня 2009 року по 21 липня 2009 року.  

               В даному випадку суд зазначає, що відповідно до ст. 85 Закону України «Про банки та банківську діяльність» мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється  на зобов’язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації. Протягом дії мораторію забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства України, а також не нараховуються неустойка (штраф,пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів).          

               Відповідно до ст. 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається крім випадків обмеження права розпоряджатись рахунком за рішенням суду у випадках встановлених законом.

                Оцінюючи встановлені обставин суд прийшов до переконання , що умов за яких би право позивача щодо розпорядження своїм майном було обмежено , не існувало.

               Таким чином грошові кошти внесені позивачем в сумі  2 304,88 доларів США  та відсотки за користування вкладом  в сумі  290,79 доларів США, а також 1 882,78 ЄВРО та відсотки в сумі 63,40 ЄВРО  підлягають стягненню в примусовому порядку .

               При цьому суд вважає вимоги позивача про стягнення 3% річних в порядку встановленому ст. 625 ЦК України та застосування індексу інфляції  такими , що задоволенню не підлягають, оскільки в період дії мораторію  будь-які фінансові санкції  не нараховуються.    

             Відповідач також повинен відшкодувати позивачу судові витрати пов’язані з оплатою витрат на ІТЗ у розмірі 252 гр. та сплатити судовий збір в дохід держави.

            На підставі викладеного та керуючись  ст. 41 Конституції України, ст.ст.  4,15,16, 317,321,386,1058,1060,1061,1066, 1074 ЦК України, ст. ст. 8,10,60,88,208,212,213,214,215,224-226  ЦПК України, суд, -                                  

                                          В И Р І Ш И В  :  

               Позовні вимоги  задовольнити частково.

               Стягнути  з Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» на користь ОСОБА_1  суми вкладів з нарахованими процентами  в розмірі  1 946,18 ЄВРО та 2 595,67  доларів США , судові витрати в розмірі 252 гр.

               В решті вимог відмовити.

               Стягнути з  Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» судовий збір в дохід держави в розмірі 476,81гр.

                Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду м. Києва через районний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти  діб та подальшої подачі апеляційної скарги протягом двадцяти діб.

               Заочне рішення може  бути переглянуте судом , що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка подається протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя