У К Р А Ї Н А
Ленінський районний суд міста Севастополя
__________________________________________________________________ Справа № 2-4962/09
Категорія 26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(повний текст)
24 вересня 2009 року Ленінський районний суд м. Севастополя в складі:
головуючого судді – Балюкової К.Г.
при секретарі – Міщенко М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Севастополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю „Український промисловий банк” в особі філії „Кримської регіональної дирекції” ТОВ „Укрпромбанк” про стягнення суми вкладу, суми штрафних санкцій за несвоєчасне виконання зобов’язань, відшкодування моральної шкоди,
В С Т А Н О В И В:
Позивачка ОСОБА_1 18.08.2009 р. звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Український промисловий банк” (далі по тексту ТОВ „Укрпромбанк”), в якому просила суд визнати рішення та дії адміністрації відповідача з відмови у видачі їй сум вкладів за письмовими договорами, неправомірними та зобов’язати відповідача повернути їй заборгованість по депозитним вкладам в сумі 48100 грн. та 1374,09 доларів; зобов’язати відповідача сплатити проценти з моменту закінчення строків договорів до моменту фактичного повернення їй грошових коштів: по процентах – 4242,71 грн. та 86,44 долара США; компенсувати їй збитки, обумовлені інфляційними втратами у розмірі 2738,26 грн.; стягнути з відповідача 30000 грн. за спричинені неправомірними діями важку моральну шкоду.
Протягом розгляду справи позивачкою були уточнені позовні вимоги, згідно яких вона просила суд:
1. Визнати рішення та дії адміністрації відповідача щодо відмови у видачі їй вкладів, переданих за письмовими договорами, незаконними;
2. Зобов’язати відповідача виплатити їй вклад по депозитному договору № 1001\035315001318001 в сумі 1374,09 доларів США та суму 3% річних за час прострочення її повернення – 19,55 доларів США, що складає в загальному розмірі 1393,64 долара США;
3. Стягнути з відповідача суму її вкладу за депозитним договором № 1001\0305326001318001 у розмірі 39600 грн.;
4. Стягнути з відповідача суму її вкладу за депозитним договором № 1001\0404347001318001 у розмірі 8500 грн.;
5. Стягнути інфляційні втрати у розмірі 2379,39 грн. та 3% річних за період прострочення виплати вкладів у розмірі 623,68 грн. на підставі п.2 ст.625 ЦК України
6. Стягнути на її користь у відшкодування моральної шкоди, спричиненої неправомірними діями відповідача суму у розмірі 30000 грн.
Вимоги позову мотивовані тим, що 22.01.2008 р. між нею та відповідачем був укладений договір банківського вкладу № 1001\0404347001318001, відповідно до якого та додаткової угоди до договору, вона передала до установи банку грошові кошти в загальній сумі 8500 грн. із відсотковою ставкою 15% річних строком на 390 днів, тобто до 14.02.2009 р.
19.01.2009 р. нею та відповідачем був укладений договір № 1001\0353315001318001 на 1374,09 доларів США строком на 33 дні – по 20.02.2009 р. під 14% річних, яки досі їй не повернуті.
17.12.2008 р. між нею та відповідачем був укладений ще один договір банківського вкладу № 1001\0305326001318001 на суму 39600 грн. строком до 17 березня 2009 р. під 24% річних, по закінченню строку цього договору відповідач вклад їй не повернув, на її неодноразові усні та письмові звернення до відповідача з приводу отримання вкладів, останній повідомляв їй, що кошті ОСОБА_2 не видаються „із метою захисту інтересів кредиторів та вкладників, за цей строк проценти на кошті, що знаходяться у ОСОБА_2 нараховуватися не будуть”, що, на думку позивачки суперечить положенням ч.2 ст.625 ЦК України щодо виплати заборгованості із врахування індексу інфляції та 3% річних, а також процентів, встановлених договором.
Вимоги в частині відшкодування моральної шкоди мотивовані позивачкою тим, що в результаті протиправних дій відповідача з невидачі їй вкладів вона не змогла продовжити призначене санаторне-курортне лікування своєї дитини-інвалида після операції 17.02.2009 р. на стопі та зробити чергову операцію на лівій стопі, оскільки в неї не було необхідних коштів на її оплату та оплату післяопераційного лікування, що в неї як у матері викликало глибокі моральні страждання, оскільки незважаючи на зазначення в заявах того, що кошті їй потрібні для лікування, неодноразові розмови з цього з керівництвом ОСОБА_2, відповідач вклади їй не повернув, що також потягло для неї неможливість запланованого відпочинку у відпустці із дитиною у м.Москві та здачу завчасно придбаних залізничних квитків.
В судовому засіданні позивачка та її представник підтримали уточнені позовні вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, наполягали на їх задоволенні.
Представник відповідача в судове засідання не з’явився, подавши заяву про розгляд справи в його відсутність. У попередньому судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги не визнав у повному обсязі, свої заперечення на позов мотивував тим, що Національним банком України в ТОВ „Укрпромбанк” введена тимчасова адміністрація та з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану банку введений мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на шість місяців – з 21.01.2009 р. до 21.07.2009 р. банку заборонено видавати кошти, в даний час платоспроможність банку не відновлена, з 05.08.2009 р. введений новий мораторій, таким чином, на його думку, підстав для задоволення вимог позивача немає.
Вислухавши пояснення позивача, його представника, дослідивши письмові матеріали цивільної справи, суд знаходить позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 1058 ЦК України За договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
Згідно ч. 2 ст. 1060 ЦК України, за договором банківського вкладу, незалежно від його виду, банк зобов’язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 1061 ЦК України банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу.
Судом встановлено, що 22.01.2008 р. між ОСОБА_1 та відповідачем був укладений договір банківського вкладу № 1001\0404347001318001, відповідно до якого та додаткової угоди до нього, позивачкою були передані до установи ОСОБА_2 відповідача грошові кошти в загальній сумі 8500 грн. із відсотковою ставкою 15% річних строком на 390 днів, тобто до 14.02.2009 р. (ас.10-13).
19.01.2009 р. між сторонами по справі був укладений договір № 1001\0353315001318001 на суму 1374,09 доларів США, внесену позивачкою в установу ОСОБА_2 строком на 33 дні – по 20.02.2009 р. під 14% річних (а.с.14-15).
17.12.2008 р. між сторонами по справі був укладений ще один договір банківського вкладу № 1001\0305326001318001 на суму 39600 грн. строком до 17 березня 2009 р. під 24% річних (а.с.16-17).
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Відповідно до частині другій статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Частиною 3 статті 22 Конституції України гарантується, що при прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, це також стосується і підзаконних актів, які повинні відповідати Конституції України та законам України.
Як вбачається з матеріалів справи, 13.04.2009 р. (а.с.18-20) позивач письмово звернулася до відповідача з заявою про повернення сум її вкладів за вищезазначеними договорами, але у поверненні її вкладів листом від 05.05.2009 р. їй було відмовлено, оскільки згідно з постановою Національного банку України від 20.01.2008 р. № 19/БТ в ТОВ „Укрпромбанк” з 29.01.2009 р. призначена тимчасова адміністрація та з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану банку уведений мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на шість місяців – з 21.01.2009 р. до 21.07.2009 р. (а.с.9).
Однак, вимогами ст. 1058, 1060 ЦК України встановлено, що за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника), або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов’язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов’язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором. Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.
Враховуючи викладене, суд вбачає суперечність пункту 3 листа Національного банку України № 47-112/1231 від 21.01.2009 року в частині уведення мораторію на задоволення вимог кредиторів ОСОБА_2 та зазначеними нормами Цивільного кодексу України.
Згідно з положеннями частини 4 статті 8 ЦПК України у разі невідповідності правового акта закону України або міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, суд застосовує акт законодавства, який має вищу юридичну силу.
Таким чином, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд приходить до висновку про необхідність застосування в даному випадку положень статей 1058, 1060 ЦК України, відповідно до яких відмова відповідача повернути суму вкладів є незаконною у зв’язку з чим вимоги позову про визнання незаконною відмови відповідача в поверненні належних позивачці сум банківських вкладів підлягає задоволенню як обґрунтовані.
Відповідно до ч. 1 ст. 1061 ЦК України банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу. Згідно пояснень позивачки відсотки по сумі вкладу за весь час дії договору були отримані нею за весь період дії договору у повному обсязі та вимог з приводу виплати відсотків за період дії договору нею у позові не заявлено.
Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Стаття має перелік способів захисту прав та інтересів, який не є вичерпним, оскільки частиною 2 пункту 10 встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Право вибору способу захисту належить особі.
У зв`язку з вищенаведеним, суд вважає вимоги позивача щодо зобов’язання відповідача виплатити їй вклад по депозитному договору № 1001\035315001318001 в сумі 1374,09 доларів США та стягнення з відповідача суму її вкладів за депозитними договорами № 1001\0305326001318001 у розмірі 39600 грн. та № 1001\0404347001318001 у розмірі 8500 грн. такими, що підлягають задоволенню.
Стосовно вимог позову щодо стягнення штрафних санкцій, передбачених ст.625 ЦК України у вигляді стягнення суми індексу інфляції на вклади позивачки у національній валюті України у сумі 2379,39 грн. та стягнення 3% річних за весь період прострочення повернення сум вкладів позивачки за трьома договорами банківського вкладу в сумі 623,68 грн. та 19,55 доларів США після закінчення строків депозитів за ними, суд також вважає заснованими на нормах діючого законодавства, обґрунтованими, а тому підлягаючими задоволенню в у зазначеному вище розмірі.
Вимоги у частині відшкодування суми моральної шкоди суд також вважає обґрунтованими, оскільки позивачкою надані докази, щодо наявності на її утриманні малолітньої дитини-інваліду (а.с.7), проведення її дитині оперативного лікування у лютому 2009 р. та призначення реабілітаційного санаторно-курортного лікування, необхідності операції на лівій стопі (а.с.8), тому у суду не викликає сумнівів, щодо наявності потреби у позивачки коштів на проведення оперативного та санаторно-курортного лікування її дитини станом на лютий-травень 2009 р., у зв’язку з чим відмова відповідача у поверненні вкладів позивачці, навіть при зазначенні нею у своїх заявах про необхідність їх на лікування хворої дитини та надання відповідних медичних підтверджень, безперечно викликало у позивачки глибокі моральні страждання через неможливість забезпечення нею вказаного лікування своїй дитині. Також підтверджені належними доказами (а.с.21-22) посилання позивачки про неможливість виїзду її із дитиною у відпустку у м.Москву через відсутність коштів, що потягло повернення нею придбаних заздалегідь залізничних квитків.
Однак, суд вважає за необхідне задовольнити вимоги в даній частині вимог лише частково, у розмірі 1500 грн., виходячи з обсягу наданих на підтвердження даних вимог доказів та тривалості порушень прав позивачки. Суд вважає, що визначений судом розмір відшкодування моральної шкоди відповідає суті позовних вимог, характеру діяння відповідача, при цьому суд виходить з вимог ст.ст. 23 ЦК України, ст.22 Закону України „Про захист прав споживачів”, оскільки відповідно до ч.2 ст.1058 ЦК України договір банківського вкладу є публічним договором, згідно якого позивачка є споживачем банківських послуг, що надавалися їй за письмовими договорами сторін відповідачем по справі.
Оскільки при зверненні до суду позивачкою не були сплачені судові витрати, згідно ст.88 ЦПК України по результатах розгляду справи вони підлягають сплаті відповідачем (511,03+8,50)519,53 грн. держмита та 120 грн. на ІТЗ судового процесу.
На підставі ст. ст. 15,16,23, 321, 526, 626, 629, 638, 1058, 1060, 1061, 1075,1167 ЦК України, керуючись ст.ст. 3, 10, 60, 208, 209, 212, 215 ЦПК України, суд
В И Р І Ш И В:
Позов задовольнити частково.
Визнати незаконною відмову Товариства з обмеженою відповідальністю „Укрпромбанк” у особі філії „Кримська регіональна дирекція” ТОВ „Укрпромбанк” в поверненні суми депозитніх вкладів ОСОБА_1 за договорами № 1001\0404347001318001 від 22.01.2008 р., № 1001\0353315001318001 від 19.01.2009 р., № 1001\0305326001318001 від 17.12.2008 р.
Зобов’язати Товариства з обмеженою відповідальністю „Укрпромбанк” у особі філії „Кримська регіональна дирекція” ТОВ „Укрпромбанк” виплатити ОСОБА_1 вклад за депозитним договором № 1001\035315001218001 в сумі 1374 доларів США 04 центів та суму 3% річних за прострочення повернення вкладу в сумі 19 доларів 55 центів, а всього 1393 долара США 64 цента.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Укрпромбанк” у особі філії „Кримська регіональна дирекція” ТОВ „Укрпромбанк” на користь ОСОБА_1 суми банківських вкладів по договорам № 1001\0305326001318001 та № 1001\0404347001318001 у розмірах 39600 грн. та 8500 грн. , суму індексів інфляції у розмірі 2379 грн.39 коп., а також суму 3% річних у розмірі 623 грн.68 коп., у відшкодування моральної шкоди суму у розмірі 1500 грн., 52603 грн.07 коп.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Укрпромбанк” у особі філії „Кримська регіональна дирекція” ТОВ „Укрпромбанк” держмито в дохід держави у розмірі 519 грн.53коп., судовий збір на ІТЗ судового процесу в сумі 120 грн.
На рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення може бути подана заява про апеляційне оскарження, а протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження на рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду м. Севастополя через Ленінський районний суд м. Севастополя.
Суддя – підпис
З оригіналом згідно:
Суддя Ленінського районного
суду м. Севастополя ОСОБА_3