У К Р А Ї Н А
Ленінський районний суд міста Севастополя
_____________________________________________________________________________
Справа № 2-3604/09
Категорія 26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
(повний текст)
21 вересня 2009 року Ленінський районний суд м. Севастополя в складі:
головуючого судді – Балюкової К.Г.
при секретарях – Усатій Л.В., Поліщук О.Л., Міщенко М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Севастополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю „Український промисловий банк” в особі філії „Кримська республіканська дирекція” про стягнення суми банківського вкладу,
В С Т А Н О В И В:
28.04.2009 р. позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Український промисловий банк” (далі по тексту ТОВ „Укрпромбанк”) в особі його філії „Кримської республіканської дирекції” ТОВ „Укрпромбанк” в якому просила суд розірвати дострокового договір банківського вкладу № 1006\0404877000122001 від 11.08.2008 р., стягнути з відповідача суму банківського вкладу за договором у розмірі 3221,93 евро, в тому числі 3133,53 евро суму основного боргу та 884 евро нарахованих відсотків.
Вимоги позову мотивовані тим, що 11.08.2008 р. між нею та ТОВ „Укрпромбанк” в особі його філії „Кримська республіканська дирекція” був укладений договір банківського вкладу, відповідно до якого, позивач передала до установи банку грошові кошти на суму 3133,53 есро із відсотковою ставкою 10,7 % річних, строком до 04.09.2009 р. 24 квітня 2009 р. вона звернулася до банку із заявою про дострокове розірвання договору та повернення суми вкладу, але адміністрація філії КРД „Укрпромбанк” повідомила її що з 21.01.2009 р. Національним банком України в ТОВ „Укрпромбанк” введена тимчасова адміністрація та з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану банку уведений мораторій на задоволення вимог кредиторів, на момент подачі позову відповідач суму банківського вкладу та відсотки по ньому позивачу не повернув. Позивач вважає, що відповідачем були порушені, як умови укладеного між сторонами договору, так й вимоги діючого законодавства, що регулює зазначені правовідносини, у зв’язку з чим, просила суд розірвати договір банківського вкладу та стягнути суму вкладу та нараховані по ним відсотки у судовому порядку.
В процесі розгляду справи позивачка подала заяву про уточнення своїх позовних вимог у зв’язку із закінченням строку дії договору банківського вкладу та в судовому засіданні 21.09.2009 р. та отриманням нею відстків по складу, просила суд лише стягнути на її користь з відповідача суму банківського вкладу – 3133,53 евро у гривневому еквіваленті, що за курсом валют складає 36568 грн.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав у повному обсязі, свої заперечення на позов мотивував тим, що Національним банком України в ТОВ „Укрпромбанк” введена тимчасова адміністрація та з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану банку уведений мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на шість місяців – з 21.01.2009 р. до 21.07.2009 р. банку заборонено видавати кошти, дія мораторію продовжена з 05.08.2009 р., в даний час у банку продовжує діяльність тимчасова адміністрація, таким чином, на його думку, підстав для задоволення вимог позивача немає.
Вислухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши письмові матеріали цивільної справи, суд знаходить позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 1058 ЦК України За договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
Згідно ч. 2 ст. 1060 ЦК України, за договором банківського вкладу, незалежно від його виду, банк зобов’язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 1061 ЦК України банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу.
Судом встановлено, що 11.08.2008 р. між сторонами був укладений договір банківського вкладу № 1006\0404877000122001 (надалі Договір) (а.с. 11-12), згідно якого банк прийняв від вкладника ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 3133,53 евро. Згідно пункту 1.1 Договору, строк його дії обмежувався 04.09.2009 р. (дата повернення) Відповідно до Договору банк повинен був повернути вкладнику суму вкладу повністю у дату повернення, тобто 04.09.2009 р.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Відповідно до частині другій статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Частиною 3 статті 22 Конституції України гарантується, що при прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, це також стосується і підзаконних актів, які повинні відповідати Конституції України та законам України.
Як вбачається з матеріалів справи (а.с. 10), 24.04.2009 р. позивач звернулася до відповідача з заявою про дострокове повернення суми вкладу, однак у поверненні суми вкладу їй було відмовлено з посиланням на призначення постановою Національного банку України від 20.01.2008 р. № 19/БТ в ТОВ „Укрпромбанк” з 29.01.2009 р. тимчасової адміністрації та з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану банку уведення мораторію на задоволення вимог кредиторів строком на шість місяців – з 21.01.2009 р. до 21.07.2009 р. Аналогічні підстави для відмови у видачі вкладу позивачці викладені відповідачем у письмових запереченнях на її позов. В період розгляду справи судом строк дії договору банківського вкладу сторін закінчився, однак у судовому засіданні 21.09.2009 р. представник відповідача також заперечував проти повернення суми вкладу позивачці із посиланням на введення нового мораторію 05.08.2009 р.
Водночас, вимогами ст. 1058, 1060 ЦК України встановлено, що за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника), або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов’язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов’язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором. Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.
Враховуючи викладене, суд вбачає суперечність пункту 3 листа Національного банку України № 47-112/1231 від 21.01.2009 року в частині уведення мораторію на задоволення вимог кредиторів ОСОБА_2 та зазначеними нормами Цивільного кодексу України.
Згідно з положеннями частини 4 статті 8 ЦПК України у разі невідповідності правового акта закону України або міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, суд застосовує акт законодавства, який має вищу юридичну силу.
Таким чином, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд приходить до висновку про необхідність застосування в даному випадку положень статей 1058, 1060 ЦК України, відповідно до яких відмова відповідача повернути суму вкладу є незаконною.
Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Стаття має перелік способів захисту прав та інтересів, який не є вичерпним, оскільки частиною 2 пункту 10 встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Право вибору способу захисту належить особі.
У зв`язку з вищенаведеним, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення з ТОВ „Укрпромбанк” суми належного їй банківського вкладу за договором № 1006\0404877000122001 від 11.08.2008 р. в розмірі 36568 грн., що є еквівалентом 3133,53 евро в національній валюті України (за курсом 100 евро= 11,67 грн) такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача витрати, понесені нею у зв'язку із зверненням до суду у розмірі 81 грн. коп..
Оскільки при зверненні до суду із даним позовом позивачкою держмито було сплачено не у повному обсязі, недоплата складає (365,68-51)314,68 грн., які підлягають стягненню в дохід держави з відповідача.
Керуючись ст. ст. 15, 16, 321, 526, 626, 629, 638, 1058, 1060, 1061 ЦК України, ст.ст. 3, 10, 60, 208, 209, 212, 215 ЦПК України, суд
В И Р І Ш И В:
Позов задовольнити.
Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю „Укрпромбанк” у особі філії „Кримська регіональна дирекція” ТОВ „Укрпромбанк” на користь ОСОБА_1 суму банківського вкладу по договору № 1006\0404877000122001 від 11.08.2008 р. у розмірі 36568 грн. , та у відшкодування судових витрат суму у розмірі 81 грн., а всього 36649 грн.
Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю „Укрпромбанк” у особі філії „Кримська регіональна дирекція” ТОВ „Укрпромбанк” держмито в дохід держави у розмірі 314 грн.68коп.
На рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення може бути подана заява про апеляційне оскарження, а протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження на рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду м. Севастополя через Ленінський районний суд м. Севастополя
Суддя – підпис
З оригіналом згідно:
Суддя Ленінського районного
суду м. Севастополя ОСОБА_3