Справа № 1- 385\09
В И Р О К
І М’ Я М У К Р А Ї Н И
18 вересня 2009 року Печерський районний суд м. Києва в складі :
Головуючого - судді Білоцерківця О.А.
при секретарі - Шейчук О.Ю.,
з участю прокурора - Панчишина М.Я.,
адвокатів - ОСОБА_1, ОСОБА_2,
захисника із кола
близьких родичів - ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальну справу по обвинуваченню
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, громадянина України, українця, не одруженого, з середньою освітою, не військовозобов'язаного, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого: 04.10.2004 року Деснянським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 186 КК України до 3 років позбавлення волі,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України,
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця м. Києва, громадянина України, українця, не працюючого, не одруженого, не військовозобов'язаного, з середньою освітою, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше судимого:
- 21.06.2004 року Дніпровським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 185, ч.2 ст. 190. ст.70 КК України до 2 років позбавлення волі;
- 28.09.2004 року Деснянським районним судом м. Києва ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України до 3 років позбавлення волі;
- 12.05.2006 року Дарницьким районним судом м. Києва за ст. 15, ст.71, ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років 2 місяців позбавлення волі ,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_4, 21.12.2007 року, знаходячись на Ленінградській площі в м. Києві, з метою заволодіння чужим майном, вступив у попередню змову із ОСОБА_5 Реалізуючи свій злочинний умисел ОСОБА_4 і ОСОБА_5 направилися на територію школи № 84, яка розташована по бул. Л.Українки, 32-А в м. Києві. Приблизно о 16 год. 20 хв. вказаного дня, побачивши малолітніх ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, вони підійшли до останніх та вчинили на них напад. Під час нападу. ОСОБА_4 погрожуючи невстановленим слідством предметом у вигляді пістолета, який він заздалегідь взяв для цієї мети, став вимагати передачі їм мобільних телефонів. Потерпілі, сприйнявши предмет за зброю, а погрозу як небезпеку для свого життя і здоров'я, ніякого опору не чинили. Після цього, ОСОБА_5 обшукав кишені ОСОБА_9 та ОСОБА_8 та відібрав у ОСОБА_8 мобільний телефон «Нокіа 1100». ОСОБА_4, в цей час обшукав ОСОБА_7 та відібрав у нього мобільний телефон «Флай-Тошиба» та МП-3 плеєр. Заволодівши чужим майном, що належить ОСОБА_7, а саме мобільним телефоном «Флай ТС2060 Тошиба», вартістю 850 грн., в середині якого перебувала сім карта оператора мобільного зв'язку «ЮМС», вартістю 20 грн., на рахунку якої перебувало 25 грн. з флеш-картою пам'яті, вартістю 105 грн., МП-3 плеєром, вартістю 250 грн., а всього на загальну вартість 1250 грн., а також чужим майном, що належить ОСОБА_8, а саме мобільним телефоном „Нокіа 1100", вартістю 70 грн., сім-картою оператора мобільного зв'язку «Лайф», вартістю 30 грн., силіконовим чохлом мобільного телефону, вартістю 15 грн., а всього на загальну вартість 115 грн. Після чого ОСОБА_4 та ОСОБА_5 покинули місце вчинення злочину, а речами в подальшому розпорядилися на власний розсуд.
Підсудний ОСОБА_4 в судовому засіданні свою вину у вчиненому злочині визнав повністю, у вчиненому щиро розкаявся та суду пояснив, що дійсно 21.12.2007 року, знаходячись на Ленінградській площі в м. Києві, з метою вчинення грабежу він придбав іграшковий пістолет. Потім він зустрівся з ОСОБА_5 і з метою вчинення пограбування поїхали на бульвар Дружби Народів. Там вони з ОСОБА_5 підійшли до трьох школярів та погрожуючи їм іграшковим пістолетом стали вимагати від них мобільні телефони. Забравши в школярів два мобільних телефони та МП-3 плеєр, вони покинули місце вчинення злочину. Коли він погрожував пістолетом, ОСОБА_5 був поруч. Він забрав один телефон та плеєр, а ОСОБА_10 тільки телефон.
Підсудний ОСОБА_5 в судовому засіданні своєї вини у вчиненому злочині не визнав взагалі та суду показав, що в той день - 21.12.2007 року він взагалі ніякого злочину не вчиняв і з ОСОБА_4 телефонів та плеєра в потерпілих не забирав. В цей час він перебував вдома, про що можуть підтвердити свідки. На досудовому слідстві він визнавав свою вину та давав покази про вчинення ним злочину через те, що до нього застосовувалось насильство зі сторони працівників міліції.
Не дивлячись на те, що підсудний ОСОБА_4 свою вину визнав повністю, а підсудний ОСОБА_5 своєї вини не визнав взагалі - їх вина у вчинені інкримінованого їм діяння повністю доведена зібраними доказами по справі.
Оголошеними в судовому засіданні показаннями потерпілого ОСОБА_7, неявка в судове засідання кого визнана з поважних причин, згідно яких він та його друзі ОСОБА_11 та ОСОБА_9 21.12.2007 р., приблизно о 16 год., знаходились за будівлею школи №84 по бул Л.Українки в м. Києві, вони розмовляли між собою, через деякий час до них підійшло двоє раніше незнайомих йому чоловіків, один з них був високий на зріст десь 180-190 см, інший - трохи нижчий, приблизно 175-180 см.
Підійшовши до них, вказані чоловіки почали в грубій формі вимагати, щоб вони надали їм свої мобільні телефони. Після цього один із чоловіків, що вищого зросту, дістав із кишені куртки пістолет і перезарядивши перед ними, став спрямовувати на них. Помітивши пістолет у руках чоловіка, він сильно злякався, але не зважаючи на це, повідомив, що в нього немає мобільного телефону. Після цього, даний чоловік положив пістолет до своєї кишені і підійшов по ближче до нього і почав вимагати, щоб він віддав свій мобільний телефон, так як в нього на плечі лежали навушники. Даному чоловіку він повідомив, що навушники під’єднанні до МР-3 пле’єра, після чого він наказав надати йому плеєр. Діставши пле"єр із зовнішньої кишені куртки, що знаходиться на рукаві він передав його незнайомому чоловіку, так як боявся, що він буде стріляти у нього. В той момент, коли він діставав із кишені МР-3 плеєр, то інший чоловік, що був нижчого зросту, підійшов до його товариша ОСОБА_9 і став оглядати його портфель, але не знайшовши там нічого, відійшов у сторону.
Забравши у нього МР-3 плеєр, хлопці почали відходити в сторону, і в цей момент у його кишені завібрував його телефон „ФЛАЙ Тошиба". Почувши, що у нього в кишені, щось вібрувало, чоловік, що вищого зросту запитав, що у нього в кишені і він зізнався йому у тому, що там мобільний телефон. Після цього чоловік наказав йому надати йому свій мобільний телефон. Він, розуміючи, що в разі відмови чоловік може стріляти у нього, без будь-яких вагань дістав телефон „ФЛАЙ Тошиба" і передав даному чоловікові в руки.
Відходячи у сторону, незнайомий чоловік, що був нижчий на зріст наказав його знайомому ОСОБА_12 надати йому свій мобільний телефон. Після цього ОСОБА_12 надав незнайомому свій мобільний телефон.
Забравши телефони та плеєр, вказані чоловіки почали відходити, чоловік, що був вищий на зріст попередив їх, що якщо вони будуть бігти, то він буде стрілять їм по ногам, вони дуже злякалися, через що, ще хвилин 10 стояли на місці.
Оголошеними в судовому засіданні показаннями потерпілого ОСОБА_13, неявка якого визнана судом з поважних причин, згідно яких 21.12.2007 р. він зустрівся біля своєї школи, яка розташована по бул. Л.Українки, 32-А в м. Києві, зі своїми знайомими, а саме ОСОБА_7 та ОСОБА_9. Вони зайшли на територію спортивного майданчика, яка розташована позаду школи. Перебуваючи на території школи, вони помітили двох молодих людей, які направлялися до них. Один із хлопців був років 20-25, на зріст 180-190 см, другий хлопець віком 20-23 роки, на зріст 170-180 см, Підійшовши до них, хлопець, а саме той, що вищого зросту дістав із кишені пістолет і перезарядив його перед ними, після чого спрямував його на ОСОБА_7, і наказав їм віддати свої мобільні телефони. Помітивши пістолет він сильно злякався, тому що думав, що пістолет справжній. Але не зважаючи на це, він вважав, що вони не будуть із нього стріляти, так як школа розміщена у дворах будинків. В той момент, коли хлопець вищий на зріст підійшов до ОСОБА_7 і наказав, щоб він віддав свій мобільний телефон, тому що помітив у нього на плечі навушники, то чоловік нижчий на зріст підійшов до нього і наказав, щоб він віддав свій мобільний телефон, але він повідомив, що у нього немає телефону, хоча на справді у кишені куртки лежав мобільний телефон «Соні Еріксон К310», а у кишені джинсів «Нокіа 1100». Після цього чоловік нижчий на зріст пішов до ОСОБА_9 та став дивитися вміст його кишень та портфеля. Передивившись портфель ОСОБА_9, даний чоловік в черговий раз підійшов до нього і запитав, чи насправді у нього немає мобільного телефону. Зрозумівши, що він стане дивитися його кишені, він зізнався йому у тому, що у нього є мобільний телефон «Нокіа 1100», після чого дістав сам із кишені джинсів даний телефон та показав його незнайомому чоловіку, що був нижчий на зріст. Про інший телефон він нічого не говорив, так як вважав, що він не буде після цього передивлятися його кишені. Хлопець, подивившись на мобільний телефон, не став його у нього забирати. В той момент, коли чоловік нижчий на зріст передивлявся вміст їх кишень, то інший чоловік , що вищий під погрозою пістолетом забрав у ОСОБА_7 його МР-3 плеєр та мобільний телефон. В той момент, як чоловік вищий на зріст наказав меншому відходити, то менший наказав, щоб він надав йому свій мобільний, телефон «Нокіа 1100», але не дочекавшись від нього відповіді, він своєю рукою вхопив його мобільний телефон, який він утримував в лівій руці, і потяг його на себе, в результаті чого вирвав телефон у нього з рук. Після цього, дані хлопці зникли в невідомому напрямку.
Показання потерпілих суд бере до уваги як такі, що об’єктивно відтворюють обставини перебування підсудних, зокрема і ОСОБА_5, 21.12.2007 р. біля приміщення школи по бул. Л.Українки, 32-а в м. Києві. За своїм змістом це прямі докази вини ОСОБА_4, ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого діяння. Зокрема, вони вказують на сприймання потерпілими погроз щодо можливості пострілів з пістолету, яким погрожували підсудні – за реальне. Разом з тим, такі показання потерпілих відповідають іншим, дослідженим судом доказам у справі.
Показами свідка ОСОБА_9, який в судовому засіданні підтвердив показання, надані ним на досудовому слідстві, та показав, що він та його друзі ОСОБА_7 і ОСОБА_11 знаходились за будівлею школи, до них підішли двоє чоловіків, та почали вимагати, щоб вони віддали їм телефони, гроші, що в них є, при цьому один з чоловіків дістав пістолет і перезарядив його, та сказав, що якщо хтось буде бігти, то він буде стріляти, вони злякалися, тому деякий час стояли на місці. Він з впевненістю може стверджувати, що підсудні, що зараз знаходяться в залі судового засідання за гратами, це саме ті чоловіки, які підходили до них, погрожували пістолетом та забрали речі його друзів.
Показання свідка суд бере до уваги як такі, що достатньо повно, об’єктивно відтворюють обставини перебування підсудних, зокрема і ОСОБА_5 біля приміщення школи по бул. Л.Українки, 32-а в м. Києві, наявність у підсудних пістолету та погроз, висловлених на адресу потерпілих. За своїм змістом це прямі докази вини ОСОБА_4, ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого діяння. Зокрема, вони вказують на сприймання потерпілими погроз щодо можливості пострілів з пістолету, яким погрожували підсудні – за реальне.
Зазначені показання отримані у відповідності до вимог кримінально - процесуального закону, а тому є допустимими. Протягом досудового та судового слідства свідок надавав послідовні показання, він раніше не знайомий з підсудним, а тому відсутні підстави для обмови останніх.
Окрім цього, такі показання свідка відповідають іншим, дослідженим судом доказам у справі.
Оголошеними в судовому засіданні показаннями свідка ОСОБА_15, неявка якого в судове засідання визнана такою, що з поважних причин, згідно яких підсудний ОСОБА_5 є його товаришем. З ОСОБА_4 в нього дружні стосунки. В 2007 році взимку він зустрівся з підсудним ОСОБА_4, який запропонував купити в нього мобільний телефон. Він погодився та купив цей телефон у ОСОБА_4, оскільки знав, що в нього тяжке матеріальне становище.
Оголошеними в судовому засіданні показаннями свідка ОСОБА_16, неявка якого в судове засідання визнана такою, що з поважних причин, згідно яких, він працює на посаді оперуповноваженого Печерського РУ ГУ МВС України в м. Києві, 22.12.2007 р. йому на виконання була розписана заява ОСОБА_17 з приводу викрадення речей його сина незнайомими чоловіками на території школи, що знаходиться на бул. Л.Українки,32-а в м. Києві. В ході проведення оперативно-розшукових заходів, було встановлено, що злочин вчинили ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Даних осіб було затримано та порушено кримінальну справу. Підсудні були затримані в себе вдома. ОСОБА_4 зізнався у вчинені злочину та пояснив, що вчинив його з ОСОБА_5 підсудний ОСОБА_5 також спочатку визнав свою вину, а потім почав її заперечувати.
Зазначені показання отримані у відповідності до вимог кримінально - процесуального закону, а тому є допустимими. Протягом досудового слідства свідки надавали послідовні показання, вони раніше не знайомі з підсудними, а тому відсутні підстави для обмови останніх.
Протоколом усної заяви про злочин відповідно до якого ОСОБА_17 21.12.2007 року звернувся до правоохоронних органів з приводу того, що 21.12.2007 року близько 16-30 год. невідомий чоловік заволодів мобільним телефоном „Флай ТС2060 Тошиба", з сім- карткою оператора мобільного зв'язку «ЮМС».
Явкою з повинною, написаною 18.01.2008 року власноручно підсудним ОСОБА_4 в якій він повідомив про спільне вчинення ним та його товаришем на ім'я ОСОБА_17 відкритого викрадення мобільного телефону в двох малолітніх.
Явкою з повинною, написаною 18.01.2008 року власноручно підсудним ОСОБА_5, в якій він повідомив, що 21.12.2007 року він разом з ОСОБА_4 знаходились в м. Києві по бульв. Лесі Українки, де в школі забрали два телефони та плеєр в невідомих хлопців.
Протоколом виявлення огляду та вилучення від 18.01.08 року відповідно до якого в ОСОБА_18 було вилучено заставний білет № 2-48678 про здачу мобільного телефону „Флай ТС 2060 Тошиба" в ломбард. Як пояснив ОСОБА_18 даний білет він отримав після того як з ОСОБА_4 здав телефон в ломбард.
Протоколом виїмки мобільного телефону «Флай ТС 2060» з приміщення ломбарду ІІТ «Алдан» відповідно до якого працівниками міліції було вилучено мобільний телефон «Флай ТС 2060», який був зданий туди ОСОБА_4 після того як останній разом з ОСОБА_5 відібрав його в потерпілого ОСОБА_7
Протоколом пред'явлення особи для впізнання від 09.04.2008 року відповідно до якого потерпілий ОСОБА_7 впізнав ОСОБА_4, як особу, що відібрала в нього мобільний телефон, погрожуючи пістолетом.
Протоколом пред'явлення особи для впізнання від 09.04.2008 року відповідно до якого свідок ОСОБА_9 впізнав ОСОБА_5, як особу, що відібрала в його друзів мобільні телефони. Саме він обшукував його одяг та портфель.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_19 показав, що він є сусідом ОСОБА_5, ОСОБА_4 він не знає. 21.12.2007 року об 11 год. він зустрівся з ОСОБА_5, який йому запропонував піти до нього погратися на комп’ютері. Він погодився і, приблизно, до 21 год. він був в квартирі ОСОБА_5 де грав комп'ютерні ігри. В період з 14 год. до 18 год. ОСОБА_5 з квартири нікуди не відлучався. Це було саме 21.12.2007 року. Через деякий час він зустрівся з матір’ю ОСОБА_5, яка повідомила, що останнього затримали.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_11, відповідно до яких: з підсудними ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в нього добрі стосунки. ОСОБА_20 сказала йому, що потерпілі роблять підсудних винними. 21.12.20007 року він приходив до матері ОСОБА_5 Бачив, як хлопці гралися на комп'ютері. В цей день він домовився з матір'ю ОСОБА_5, що прийде позичити гроші. Тому він і зайшов без кількох хвилин в п'ять вечора. Коли зайшов в квартиру побачив підсудних ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Через деякий час він зустрівся з матір’ю ОСОБА_5, яка повідомила, що останнього затримали.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_21 суду показав, що 21.12.2007 року приблизно об 11-30 год. на вулиці зустрів ОСОБА_11. Прізвище якого не пам'ятає. Він запропонував ОСОБА_11 піти до ОСОБА_5 погратися на комп'ютері. Потім він та ОСОБА_11 прийшли до ОСОБА_5 та почали гратися на комп'ютері. В квартиру вони прийшли приблизно об 11-50 - 12-00 год. і були там до 21-00 год. ОСОБА_5 з квартири протягом дня не виходив. До квартири ОСОБА_5 заходив сусід ОСОБА_11. 21.12.2007 року він отримав заробітну платню і в цей день він взяв собі вихідний, а тому 21.12.2007 року йому запам’яталося.
Таким чином, оцінюючи в сукупності досліджені в судовому засіданні докази, суд вважає винність підсудних у вчинені злочину повністю доведеною, а покази підсудного ОСОБА_5 дані в судовому засіданні, про не причетність до вчинення злочину оцінює, як спосіб захисту підсудного від пред'явленого обвинувачення.
Покази свідків ОСОБА_19, ОСОБА_11 та ОСОБА_21, які в судовому засіданні суду показали, що підсудний ОСОБА_5 21.12.2007 року перебував в себе вдома - суд не може прийняти до уваги, як докази, що підтверджують факт відсутності підсудного ОСОБА_5 на місці вчинення злочину, виходячи з наступного.
Покази свідків ОСОБА_19, ОСОБА_11 та ОСОБА_21 за своїм змістом є суперечливими.
Так, згідно з показами свідка ОСОБА_19 він приблизно до 21-00 год. був в квартирі ОСОБА_5 де грав комп’ютерні ігри. З 14-00 год. до 18-00 год. ОСОБА_5 з квартири нікуди не відлучався. Це було саме 21.12.2007 року, так як в той день він поїхав до бабусі колоти кабана і це була п'ятниця. В квартирі він був з ОСОБА_5 та ОСОБА_21 В той же час свідок ОСОБА_11 суду показав, що він заходив в квартиру до ОСОБА_5 21.12.2007 року. ОСОБА_11 показував у суді, що в квартирі були підсудні ОСОБА_4 та ОСОБА_5, а потім - що в квартирі був ОСОБА_5 та ОСОБА_21. Свідки ОСОБА_21, ОСОБА_19 та ОСОБА_11 вказали, що всі вони перебувають в дружніх стосунках з ОСОБА_5, є його друзями та сусідами.
Свідки вказують на конкретну дату перебування в гостях у ОСОБА_3, однак зовсім не можуть пригадати інші дати, наприклад, день зустрічі з матір’ю цього підсудного, коли вона повідомила про затримання сина.
Суд критично відноситься до показань свідків, що саме 21.12.2007 року, а не в інший день вони відвідували квартиру за місцем проживання ОСОБА_3, свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні зазначав про систематичне зловживання спиртними напоями, через що у нього часто важке матеріальне становище.
Крім того, покази даних свідків спростовуються показами підсудного ОСОБА_4, який чітко та послідовно протягом досудового та судового слідства стверджував, що вчинив злочин разом з ОСОБА_22 і в судовому засіданні не було встановлено обставин, які б давали підстави підсудному ОСОБА_4 обмовляти підсудного ОСОБА_5 Також покази даних свідків спростовуються показами підсудного ОСОБА_3, які він дав на досудовому слідстві та в яких визнавав вчинення ним спільно з ОСОБА_4 розбійного нападу.
Покази зазначених свідків повністю спростовуються показами потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які чітко вказували, що саме підсудні ОСОБА_4 та ОСОБА_3 відібрали в них мобільні телефони та МП-3 плеєр. Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні також спростував покази зазначених свідків, вказавши, що саме ОСОБА_3 був з ОСОБА_4 на місці вчинення злочину та відібрали телефони в його друзів.
Вважаючи вину ОСОБА_4, ОСОБА_5 доведеною на підставі інших, допустимих, належних та достатніх, наведених вище доказів, суд вважає показання підсудного ОСОБА_5 стосовно того, що злочину він не вчиняв - необ’єктивними, а за метою - способом уникнення від кримінальної відповідальності.
Вирішуючи питання стосовно кваліфікації дій підсудних, суд приходить до наступних висновків.
Діяння, вчинене підсудним ОСОБА_4, є суспільно небезпечним та підлягає кваліфікації за ч. 2 ст. 187 КК України, оскільки підсудний вчинив умисні дії, які виразились у нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаному із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров’я особи, яка зазнала нападу, за попередньою змовою групою осіб.
Діяння, вчинене підсудним ОСОБА_5 є суспільно небезпечним та підлягає кваліфікації за ч. 2 ст. 187 КК України, оскільки підсудний вчинив умисні дії, які виразились у нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаному із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров’я особи, яка зазнала нападу, за попередньою змовою групою осіб.
При призначенні покарання підсудному ОСОБА_4, суд враховує тяжкість скоєного, особу підсудного, який за місцем проживання характеризується посередньо, стан його здоров’я, раніше судимий.
При призначенні покарання підсудному ОСОБА_5, суд враховує тяжкість скоєного, особу підсудного, який по місцю проживання характеризується позитивно, раніше судимий.
Відповідно до ст. 66 КК України, обставин, що пом’якшують покарання підсудного ОСОБА_4 судом визнано щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, оскільки під час досудового слідства та в суді, підсудний надавав послідовні показання, що лягли в основу обвинувачення у справі, відшкодування завданої шкоди.
Відповідно до ст. 67 КК України, обставиною, що обтяжує покарання підсудного ОСОБА_4 є вчинення злочину щодо малолітніх.
Відповідно до ст. 66 КК України, обставин, що пом’якшують покарання підсудного ОСОБА_5 - немає.
Відповідно до ст. 67 КК України, обставиною, що обтяжує покарання підсудного ОСОБА_5 є вчинення злочину щодо малолітніх.
Враховуючи особу підсудного ОСОБА_4, обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання підсудного, суд приходить до висновку про неможливість виправлення підсудного ОСОБА_4 без ізоляції від суспільства, однак існує наявність декількох обставин, які пом’якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину - щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, відшкодування завданої шкоди, а тому наявною є необхідність призначення йому основного покарання із застосуванням ст. 69 КК України - нижче найнижчої межі, передбаченої санкцією статті, та додаткового покарання у вигляді конфіскації майна.
Враховуючи особу підсудного ОСОБА_5, з урахування усіх обставин справи, суд приходить до висновку про неможливість виправлення підсудного ОСОБА_5 без ізоляції від суспільства та необхідність призначення йому основного покарання в межах санкції статті та додаткового покарання - у вигляді конфіскації майна.
Питання речових доказів вирішується у відповідності до ст. 81 КПК України.
Цивільні позови, які б відповідали вимогам ЦПК України, в матеріалах справи відсутні.
Судові витрати по справі відсутні.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 321, 322, 323, 324 КПК України, суд
З А С У Д И В:
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі із застосуванням ст. 69 КК України, нижче найнижчої межі, передбаченої санкцією статті у вигляді 5 років позбавлення волі та з конфіскацією майна.
Міру запобіжного заходу ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили залишити без змін – тримання під вартою в Київському СІЗО №13.
Строк відбуття покарання рахувати з моменту затримання – з 18.01.2008 р.
ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України та призначити йому покарання у вигляді 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
Міру запобіжного заходу ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили залишити без змін – тримання під вартою в Київському СІЗО №13.
Строк відбуття покарання рахувати з моменту затримання – з 18.01.2008 р.
Речові докази по справі, а саме:
- мобільний телефон «Флай-Тошиба», що переданий на зберігання власнику ОСОБА_7 – залишити останньому;
- заставний білет №2-48678 від 18.01.2008 р., що знаходиться в матеріалах справи, - залишити в ній.
Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду м. Києва протягом 15 діб з дня проголошення через районний суд, засудженими - з моменту отримання копії вироку.
СУДДЯ О.А. Білоцерківець