Справа № 2-1828/09

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

25 вересня 2009 року Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого:                              судді Козлова Р.Ю.,

при секретарях:                           Адерейко Т.В., Гуцинюку М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Адвокатського об’єднання «Юридична колегія «Егіда» про захист прав споживача, зобов’язання вчинити дії, відшкодування матеріальної і моральної шкоди, заподіяної неналежним виконанням умов договору,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що у жовтні 2007 року він звернувся до Адвокатського об’єднання «Юридична колегія «Егіда» з метою отримання юридичної допомоги. 8 жовтня 2007 року між позивачем та адвокатом Адвокатського об’єднання «Юридична колегія «Егіда» ОСОБА_2 було укладено угоду №39-58, згідно з умовами якої відповідачка ОСОБА_2 зобов’язалася здійснювати захист позивача та представляти його інтереси в усіх установах, організаціях та судах, а позивач, у свою чергу, зобов’язався сплатити відповідачці гонорар, обумовлений сторонами даної угоди. На виконання умов даного договору позивач передав відповідачці грошову суму в розмірі 1000 грн. та надав документи, необхідні для підготовки та подачі до суду позовних заяв. Зокрема, позивачем було передано відповідачці копію заяви до голови Сквирської міської ради, копію акту по розгляду заяви від 14.09.2007 року, копію відповіді Сквирської міської ради від 03.10.2007 р., копію відповіді від 15.10.2007 р. №231 відділу містобудування та архітектури м Сквира, копію відповіді від 18.10.2007 р. Сквирської міжрайонної податкової інспекції №4313/8/23/, копію відповіді Сквирського РВ ГУ МВС України в Київській області від 18.10.2007 р.№8969, копію рішення виконавчого комітету Сквирської міської ради від 12.10.2007р., квитанцію про сплату державного мита, квитанцію про сплату послуг на інформ.-технічне забезпечення судового розгляду справи, копію рішення виконавчого комітету Сквирської міської ради від 11.10.2007 р.№267-15-V, копію депутатського звернення від 21.09.2007 р., копію відповіді Управління ДАІ ГУМВС України в Київській області №18 від 02.11.2007 р., копію відповіді служби автомобільних доріг Київської обл. від 26.12.2007 р., копії протоколу №6  та приписів №6 та №11 відділу містобудування та архітектури м Сквира.

Відповідно до наданих документів відповідачкою було підготовлено та подано до Сквирського районного суду Київської області позовну заяву у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа – Сквирська міська рада, про визнання дій відповідача по самовільному будівництву незаконними, заборони експлуатації даної будівлі і відшкодування моральної шкоди. Також, відповідачкою було підготовлено та подано до суду позовну заяву у справі за позовом   ОСОБА_1 до Сквирської міської ради, ОСОБА_3 про скасування рішення № 267-15- V від 11.10.2007 р. 15 сесії 5 скликання Сквирської міської ради «Про розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_3, цільове призначення якої змінюється». Проте, ухвалами суду вказані позовні заяви були залишені без руху для усунення виявлених судом недоліків. Посилаючись на складність даної справи відповідачка повідомила позивачу про необхідність додатково сплатити 1900 грн., після чого позивач передав відповідачці вказану суму. 09 березня 2008 року позивачем був отриманий лист відповідачки, в якому остання повідомляє позивача про розірвання вищевказаної угоди.

Посилаючись на те, що надані відповідачкою послуги є неналежної якості, а також на те, що після розірвання угоди ним було виявлено відсутність в матеріалах справи вищевказаних додатків, підписи від його імені в апеляційних скаргах були підроблені відповідачкою без його згоди та відома, позивач просив суд визнати дії відповідачів по наданню йому послуг невиконаними та неякісними та стягнути на його користь 2900 грн.

У судовому засіданні позивач доповнив позовні вимоги, просив суд зобов’язати відповідачку ОСОБА_2 повернути вищевказані документи, які були передані ним відповідачці для підготовки та подачі позовних заяв, визнати дії відповідачів по наданню йому послуг невиконаними та неякісними, стягнути з відповідачки ОСОБА_2 6000 грн. у відшкодування матеріальної шкоди та 5000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, стягнути з відповідача Адвокатського об’єднання «Юридична колегія «Егіда» 5 000 грн. відшкодування моральної шкоди.

Позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов.

Представники відповідачів заперечували проти задоволення позовних вимог.

Заслухавши пояснення учасників процесу, показання допитаного у якості свідка ОСОБА_1, дослідивши матеріали даної справи, витребувані зі Сквирського районного суду Київської області матеріали справи №2-500/2008 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа – Сквирська міська рада, про визнання дій відповідача по самовільному будівництву незаконними, заборони експлуатації даної будівлі і відшкодування моральної шкоди, витребувані з Шевченківського РУ ГУМВС України в м. Києві матеріали, на підставі яких було відмовлено у порушення кримінальної справи за заявою ОСОБА_1, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених вимог.

Судом встановлено, що 8 жовтня 2007 року між позивачем та адвокатом Адвокатського об’єднання «Юридична колегія «Егіда» ОСОБА_2 було укладено угоду №39-58, згідно з умовами якої відповідачка ОСОБА_2 зобов’язалася здійснювати захист позивача та представляти його інтереси в усіх установах, організаціях та судах, а позивач, у свою чергу, зобов’язався сплатити відповідачці гонорар, обумовлений сторонами даної угоди.

Відповідно до п.10 даної угоди на момент її підписання позивач сплачує відповідачці суму в розмірі 2000 грн., яка поверненню не підлягає.

У листопаді 2007 року відповідачкою було підготовлено та подано до суду позовну заяву у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа – Сквирська міська рада, про визнання дій відповідача по самовільному будівництву незаконними, заборони експлуатації даної будівлі і відшкодування моральної шкоди та позовну заяву у справі за позовом ОСОБА_1 до Сквирської міської ради, ОСОБА_3 про скасування рішення № 267-15- V від 11.10.2007 р. 15 сесії 5 скликання Сквирської міської ради «Про розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_3, цільове призначення якої змінюється».

Ухвалою Сквирського районного суду Київської області від 28 листопада 2007 року позовну заяву у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа – Сквирська міська рада, про визнання дій відповідача по самовільному будівництву незаконними, заборони експлуатації даної будівлі і відшкодування моральної шкоди повернуто позивачеві як неподану. Крім того, ухвалою того ж суду від 22 листопада 2007 року у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Сквирської міської ради, ОСОБА_3 про скасування рішення № 267-15- V від 11.10.2007 р. 15 сесії 5 скликання Сквирської міської ради «Про розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_3, цільове призначення якої змінюється» відмовлено.

Не погодившись з вищевказаними ухвалами суду відповідачка підготувала відповідні скарги та подала їх до Апеляційного суду Київської області та Київського апеляційного адміністративного суду. Ухвалою колегії судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області від 20 березня 2008 року ухвалу Сквирського районного суду Київської області від 28 листопада 2007 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Апеляційна скарга на ухвалу Сквирського районного суду Київської області від 22 листопада 2007 року на момент існування правовідносин між сторонами даної справи Київським апеляційним адміністративним судом розглянута не була.

26 лютого 2008 року відповідачка ОСОБА_2 направила позивачеві лист, яким повідомила про дострокове розірвання угоди від 8 жовтня 2007 року згідно п.п. 19.5 та 19.6 даної угоди у зв’язку з вчиненням позивачем дій, які позбавляють відповідачку можливості виконати покладені на неї обов’язки.

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог закону.

Згідно з п.1 угоди від 8 жовтня 2007 року, адвокат бере на себе обов’язок здійснювати захист клієнта та представляти його інтереси в усіх установах, організаціях та судах.

Як було встановлено в ході розгляду справи, відповідачкою ОСОБА_2 були здійсненні дії, направлені на захист прав позивача та представництво його інтересів, зокрема, було складено та подано позовні заяви до суду, підготовлені апеляційні скарги та відповідні клопотання. Та обставина, що ухвалами суду першої інстанції позовні заяви ОСОБА_1 були повернуті позивачу сама по собі не може свідчити про неналежну якість наданих відповідачкою послуг юридичного характеру.

У лютому 2008 року угода від 8 жовтня 2007 року була достроково розірвана з ініціативи відповідачки, а відтак правовідносини між сторонами даного правочину припинилися. Питання про визнання розірвання даної угоди в односторонньому порядку неправомірним позивач перед судом не порушує.

Обґрунтовуючи свої вимоги в частині зобов’язання відповідачки повернути йому вищевказані документи позивач посилається на п.21 угоди, згідно з яким при розірванні договору адвокат повертає клієнту отримані ним документи.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, листом відповідачки ОСОБА_2 від 18 березня 2007 року позивачеві було повернуто оригінал заяви на ім’я голови Сквирської міської Ради від 10.10.2007 р. та оригінал довіреності на представництво інтересів позивача, посвідченої приватним нотаріусом Сквирського міського нотаріального округу.

Інші документи, про витребування яких просить позивач, були долучені до матеріалів позовних заяв та направлені до суду. Будь-яких доказів того, що на даний час вказані документи перебувають у відповідачки, яка ухиляється від виконання свого обов’язку щодо їх повернення позивачу, суду надано не було.

Позовні вимоги про стягнення з відповідачки 2000 грн., переданих позивачем на виконання умов угоди також задоволенню не підлягають, оскільки відповідно до п.10 даної угоди, вказані кошти поверненню не підлягають. В момент укладання даної угоди позивач був ознайомлений з її змістом, а відтак погодився з визначеними нею умовами.

 Згідно з ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Оскільки позивач не надав суду будь-якого документального підтвердження додаткової оплати ним послуг відповідачки, позовні вимоги в частині стягнення вказаних коштів задоволенню не підлягають як необґрунтовані.

Показання ОСОБА_1, допитаного за його клопотанням у якості свідка, про те, що ним дійсно було додатково оплачено послуги відповідачки, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки суду не було надано будь-яких документів, які б підтверджували факт цієї оплати. Крім того, ОСОБА_1 є позивачем по даній справі, а відтак особою, зацікавленою у результаті вирішення спору.

Позовні вимоги в частині стягнення вартості пального, яке було використане позивачем з метою забезпечення явки відповідачки до офіційних установ м. Сквири, витрат на оплату послуг нотаріуса по оформленню довіреності та оплати судових витрат для подачі позовних заяв до суду задоволенню не підлягають, оскільки вказані витрати не є збитками в розумінні ст. 22 ЦК України, які позивач був змушений понести у зв’язку з неправомірною поведінкою відповідачки.

Посилання позивача про те, що підписи в апеляційних скаргах та клопотаннях до судів апеляційної інстанції від його імені були сфальсифіковані відповідачкою не можуть бути прийняті до уваги, оскільки в ході розгляду даної справи не було здобуто будь-яких доказів того, що вказані підписи виконані саме ОСОБА_2 Крім того, дізнавшись про подачу вищевказаних апеляційних скарг позивач, у разі його незгоди, не був позбавлений можливості звернутись із заявами про їх відкликання, однак таким правом не скористався, фактично погодившись с діями відповідачки по оскарженню ухвал районного суду.

Оскільки факт порушення прав позивача з боку відповідачів свого підтвердження не знайшов, позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди також задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного та керуючись ст. 526 ЦК України, ст. ст. 3, 10, 60, 88, 209, 213 – 215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Адвокатського об’єднання «Юридична колегія «Егіда» про захист прав споживача, зобов’язання вчинити дії, відшкодування матеріальної і моральної шкоди, заподіяної неналежним виконанням умов договору - відмовити.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

СУДДЯ