Справа №2-496/10 16.08.2010 16.08.2010 16.08.2010

Справа № 22ц-5261/10 Головуючий у 1-й інстанції Тихонова Н.С.

Категорія 41 Доповідач апеляційного суду ОСОБА_1

У Х В А Л А

Іменем України

16 серпня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Лисенка П.П.,

суддів: Мурлигіної О.Я., Шолох З.Л.,

при секретарі судового засідання Аніщенко Д.В.,

за участю: позивачів ОСОБА_2, ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_4,

третіх осіб ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7,ОСОБА_8,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_2

на рішення

Ленінського районного суду м. Миколаєва від 13 квітня 2010 року

за позовом

ОСОБА_2, ОСОБА_9 до виконавчого комітету Миколаївської міської ради (далі – виконком Миколаївської міськради), комунального підприємства «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації» (далі – КП «МБТІ»), товариства з обмеженою відповідальністю «Ніконджитбудсервіс» (далі – ТОВ «Ніконджитбудсервіс») про визнання рішення в частині незаконним, та визнання недійсною державну реєстрацію,

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2009 року ОСОБА_2 та ОСОБА_9 звернулися з позовом до виконкому Миколаївської міськради, КП «МБТІ», ТОВ «Ніконджитбудсервіс» про визнання незаконним рішення виконкому Миколаївської міськради за № 468 від 23 червня 2001 року в частині дозволу оформлення права власності за ТОВ «Ніконджитбудсервіс» на гуртожиток за адресою: м. Миколаїв вул. Космонавтів, 128, та визнання недійсним свідоцтва про право власності, яке видано товариству на будівлю. Позивачі також просили визнати недійсною держреєстрацію прав власності на гуртожиток за товариством в КП «МБТІ», яка здійснена як на підставі свідоцтва, так і на підставі рішення суду.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 13 квітня 2010 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду в частині позовних вимог про визнання рішення частково незаконним та недійсним свідоцтва про право власності на будинок та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову.

Представник відповідача, заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, просить залишити рішення суду без змін.

Треті особи не вважають, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

З’ясувавши обставини справи колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням виконкому Миколаївської міськради № 468 від 23 червня 2001 року, поряд з іншим, дозволено оформлення права власності на будинок гуртожитку по вул. Космонавтів, 128 в м. Миколаєві за ТОВ «Ніконджитбудсервіс» та реєстрацію права власності в КП «МБТІ». На підставі вказаного рішення, виконком Миколаївської міськради 3 липня 2001 року видав товариству свідоцтво про право власності на будинок гуртожитку і тоді ж свідоцтво було зареєстровано в КП «МБТІ» за реєстровим № 303 (а.с. 24).

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 11 квітня 2005 року, ухваленим за позовом ТОВ «Ніконджитбудсервіс» та інших осіб до ОСОБА_10, за вказаним товариством визнано право власності на 9068/10000 частини гуртожитку. Право власності на інші частини гуртожитку цим рішенням визнано за ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ТОВ «Дарья», ЧП ПКФ Дизайн – Студії «ВиЛор» (а.с.25). Рішення не скасовано і на підставі нього за ТОВ «Ніконджитбудсервіс» 31 травня 2005 року зареєстровано право власності на частину будівлі гуртожитку.

Ухвалюючи рішення про визнання рішення виконкому Миколаївської міськради в частині незаконним та про визнання недійсною реєстрацію права власності на гуртожиток суд виходив з того, що справа в цій частині підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

ОСОБА_7 з висновками суду погодитися не можна.

Так виконком Миколаївської міськради, як виконавчий орган місцевого самоврядування, є суб’єктом владних повноважень. Постановляючи оскаржуване рішення виконавчий орган територіальної громади вирішував питання місцевого значення в межах своєї компетенції.

Згідно з ч. 1 ст. 17 КАС України на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності поширюється компетенція адміністративних судів.

За такого питання визнання рішення виконкому Миколаївської міськради незаконним не може бути розглянутим в порядку цивільного судочинства.

Доводи ОСОБА_2 щодо можливості розгляду справи за правилами ЦПК України необґрунтовані. В даному випадку виконавчий орган місцевого самоврядування не виступав стороною в цивільно – правових відносинах, а оскаржувані дії пов’язані, як це виходить з доводів позову, з порядком прийняття рішення.

Щодо реєстрації прав на майно, то відносини пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності регулюються Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі - Закон).

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону, обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, зокрема, право власності на нерухоме майно.

В силу ч. 1 ст. 6 Закону, систему органів державної реєстрації прав становить спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань державної реєстрації прав - Міністерство юстиції України, та його територіальні органи , які є органами державної реєстрації прав.

До створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав, реєстрація об'єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації, що зазначено у п.1.3 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року N 7/5.

Таким чином КП «МБТІ» виконує делеговані йому владні повноваження у сфері суспільних правовідносин, пов'язаних зі здійсненням від імені держави дій щодо реєстрації прав власності на нерухоме майно, а отже у розумінні п.7 ст.3 КАС України є суб'єктом владних повноважень.

Виходячи з викладеного колегія суддів вважає, що позовні вимоги щодо оскарження реєстрації прав нерухомого майна також не підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства. Таки справи відноситься, виходячи з п. 1 ст. 3 КАС України, до справ адміністративної юрисдикції.

Постановляючи рішення суд на вказані обставини уваги не звернув. Тоді як вони давали підстави для закриття провадження у справі за частиною позовних вимог.

Враховуючи викладене колегія суддів вважає, що рішення суду в частині оскарження рішення та реєстрації прав власності у відповідності з ч.1 ст. 310 ЦПК України необхідно скасувати, з закриттям провадження у справі за цими позовними вимогами.

Керуючись ст.ст. 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 13 квітня 2010 року в частині позовних вимог ОСОБА_2, ОСОБА_9 до виконавчого комітету Миколаївської міської ради, комунального підприємства «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації», товариства з обмеженою відповідальністю «Ніконджитбудсервіс» про визнання рішення в частині незаконним і визнання недійсною державну реєстрацію права власності скасувати, а провадження у справі за цими позовними вимогами закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України.

Головуючий:

Судді: