Справа № 2-а-763/09
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 червня 2009 року Жовтневий районний суд м.
Дніпропетровська
у складі: головуючого - судді Башмакова Є.А.
при секретарі – Жук Ю.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську
справу адміністративної юрисдикції за адміністративним позовом ОСОБА_1
Матвіївни до Управління пенсійного фонду України в Жовтневому районі м.
Дніпропетровська про поновлення пропущеного строку та стягнення недоплаченої
щомісячної соціальної допомоги дітям війни, -
ВСТАНОВИВ:
У червні 2009 року позивач звернулась до суду з вищезазначеним позовом.
В обґрунтування заявлених вимог послалась на те, що відповідно до Закону
України “Про соціальний захист дітей війни” має статус дитини війни, у зв’язку
з чим згідно ст. 6 того ж Закону має право на отримання щомісячної соціальної
допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Незважаючи на це у
2006-2008 роках така допомога їй не виплачувалася, що позивач вважає
неправомірним. На підставі викладеного просила суд поновити строк на
оскарження дій відповідача, визнати дій відповідача у відповідній частині
неправомірними, стягнути з останнього на свою користь заборгованість з виплати
щомісячної соціальної допомоги за період з січня 2006 р. до грудень 2008 р. у
розмірі 3891,90 грн. та зобов’язати відповідача у подальшому нараховувати та
виплачувати позивачеві щомісячну соціальну допомогу відповідно до Закону
України “Про соціальний захист дітей війни”.
У судове засідання позивач з’явилась, позовні вимоги підтримала та просила суд
їх задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнала, посилаючись
на те, що у спірному періоді Законами України “Про державний бюджет України на
2006 рік” та “Про державний бюджет України на 2007 рік” дія ст. 6 Закону
України “Про соціальний захист дітей війни” була зупинена. Управління
наполягає, що строк позовної давності сплив та наполягає на відмові у
задоволенні позовних вимог.
Заслухавши пояснення осіб, що приймають участь у справі, дослідивши матеріали
справи, суд приходить до наступного.
Відповідно до ч.2 ст.100 КАС України, якщо суд визнає причину пропуску строку
звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується
в порядку, встановленому цим кодексом.
Суд вважає, що недоступність «Офіційного вісника України»
пенсіонерам, та мінливість законодавства є поважною причиною пропуску строку
позивачки для звернення до суду, а тому позовні вимоги підлягають розгляду
навіть за умови наполягання представника відповідача про пропуск строку, як
підставу для відмови у задоволенні позову.
Судом встановлено, що позивачеві, що має статус дитини війни
відповідно до Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, УПФУ в
Жовтневому районі м. Дніпропетровська була призначена та виплачувалася пенсія,
що у 2006 -2008 р.р. нараховувалася без врахування підвищення йому розміру на
30% мінімальної пенсії за віком, передбаченого ст. 6 Закону України “Про
соціальний захист дітей війни”.
Аналізуючи виниклі між сторонами правовідносини, суд приходить до
наступного. Так, зі змісту позовних вимог вбачається, що позивач оспорює
правомірність визначення відповідачем розміру пенсії, що виплачувалася йому у
2006 – 2008 роках.
Станом на початок спірного періоду питання підвищення розміру пенсії
для дітей війни були врегульовані положеннями ст. 6 Закону України “Про
соціальний захист дітей війни”, якою було визначено, що для осіб, що мають
відповідний статус, розмір пенсії, довічного утримання або соціальної допомоги,
що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за
віком. З 01 січня 2006 року набрав чинності Закон України “Про державний бюджет
України на 2006 рік”, п. 17 ст. 77 якого у 2006 році була зупинена дія ст. 6
Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.
У подальшому Законом України від 19.01.2006 р. чинність ст. 6 Закону України
“Про соціальний захист дітей війни” була відновлена з 02.04.2006 р., у зв’язку
з чим пенсія позивача у період з 02.04.2006 р. до 31.12.2006 р. підлягала
підвищенню, а позовні вимоги щодо цього періоду підлягають задоволенню. За
таких обставин позовні вимоги в частині періоду з 01.01.2006 р. до 01.04.2006
р., коли дія ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” була
зупинена, задоволенню не підлягають.
З 01.01.2007 року набрав чинності Закон України “Про державний бюджет України
на 2007 рік”, ст. ст. 71, 111 якого у 2007 році коло осіб, на яких поширюється
чинність ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, було
істотно звужене, зокрема позивач право на відповідне підвищення пенсії втратив,
оскільки для решти осіб дія згаданої норми була зупинена.
09.07.2007 року Конституційним Судом України було ухвалене рішення у справі №
6рп-2007, яким визнані неконституційними положення п. 12 ст. 71 “Про державний
бюджет України на 2007 рік”. У зв’язку з цим законодавство, що регулює спірні
питання, повернулося до стану, що існував до набрання чинності Законом України
“Про державний бюджет України на 2007 рік”.
Оскільки згідно ст. 73 Закону України “Про Конституційний Суд України” акти,
визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення відповідного
рішення, але не з часу їх прийняття, дії відповідача за період з 01.01.2007
року до 08.07.2007 року не можуть бути визнані неправомірними, оскільки
відповідають чинному на той час законодавству, а позовні вимоги в частині, що
стосується цього періоду, задоволенню не підлягають. В той же час позовні
вимоги, заявлені щодо періоду з 09.07.2007 р. до 31.12.2007 р. є обґрунтованими
та підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в
редакції Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік», дітям війни
до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної
допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі
надбавки, встановленої для учасників війни. Тому відповідач нараховував та
виплачував позивачці визначені постановою КМУ № 530 від 28.05.2008 надбавки у
2008 році.
Хоча рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 і було визнано
неконституційним зупинення дії ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей
війни» на 2008 рік, 28.05.2008 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №
530, якою врегулював розміри надбавок до пенсії дітям війни. Ця постанова КМУ в
установленому законом порядку Конституційним Судом України неконституційною не
визнана, є такою, що підлягає застосуванню, як підзаконний акт, а тому позовні
вимоги в частині зобов’язання нарахування та виплати надбавки до пенсії у 2008
році задоволенню не підлягають.
Позовні вимоги в частині, що стосується зобов’язання відповідача у майбутньому
нараховувати та виплачувати позивачеві щомісячну соціальну допомогу відповідно
до Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, задоволенню не
підлягають як заявлені передчасно, за відсутності спору з цього приводу та до
порушення права позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 71, 94, 158 – 163 КАС України, -
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України
в Жовтневому районі м. Дніпропетровська про поновлення пропущеного строку та
стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги дітям війни –
задовольнити частково.
Визнати причини пропуску строку ОСОБА_1 до суду поважними.
Визнати неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в
Жовтневому районі м. Дніпропетровська, щодо не проведення нарахування та
виплати надбавки до пенсії ОСОБА_1 відповідно до рішення
Конституційного Суду України № 6рп-2007від 09.07.2007 року.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м.
Дніпропетровська провести нарахування та здійснити виплати ОСОБА_2
Матвіївні підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком за період з
09.07.2007 до 31.12.2007 року.
В іншій частині позовних вимог – відмовити.
Постанова набирає чинності після закінчення строку на подання заяви про
апеляційне оскарження постанови.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається до адміністративного
суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржувану
постанову, протягом десяти днів з дня її проголошення.
Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після
подання заяви про апеляційне оскарження до адміністративного суду апеляційної
інстанції через суд першої інстанції.
Суддя : Є.
ОСОБА_3