справа № 2-а-432 2009 року
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
7 вересня 2009 року м.Дубно
Суддя Дубенського міськрайонного суду Рівненської області Остапчук А.О. , розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Дубенському районі Рівненської області про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни», -
В С Т А Н О В И В :
В обґрунтування своїх вимог позивачка посилається на те, що вона народилася у 1939 році і відповідно до ст.1 Закону України №2195-IV від 18 листопада 2004 року «Про соціальний захист дітей війни» - є дитиною війни. Їй повинна виплачуватися щомісячна соціальна допомога у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. У 2006-2008 роках їй така допомога не виплачувалася.
Верховна Рада України своїм Законом України №3235-1V від 20.12.05 року «Про державний бюджет України на 2006 рік», ст..77 та ст..110 Законом України №489-V від 19.12.2006 року «Про Державний бюджет України на 2007 рік», ст..71 п.12 призупинила дію ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Однак Конституційний Суд України своїм Рішенням №6-рп/2007 від 9 липня 2007року положення пункту 12 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007рік» визнав не конституційними. Відповідно до пункту 6 Рішення Конституційного Суду України це Рішення є обов'язковим до виконання на всій території України, є остаточним і не може бути оскарженим.
Таким чином, не виплата належної їй державної соціальної допомоги, передбаченої ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є протиправною, оскільки суперечить ОСОБА_2 України та Законам України.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», розмір соціальної допомоги особам, що мають статус дітей війни, становить 30% мінімальної пенсії за віком. Мінімальний розмір пенсії за віком, згідно з ст.28 Закону України №1058-IV від 9 липня 2003 року «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму, визначеного законом для осіб, які втратили працездатність. Мінімальний розмір пенсій за віком, встановленні абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначається Законами України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік. Так, згідно з Законом України №3235-IV від 20 грудня 2005 року «Про Державний бюджет України на 2006 рік», прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність встановлено: з 1 січня 2006року - 350 гривень; з 1 квітня 2006року - 359 гривень; з 1 жовтня 2006 року - 366 гривень. Заборгованість за 2006 – 2008 роки становить 4471,20 грн.
У позовній заяві ОСОБА_1 просить стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Дубенському районі Рівненської області недоплачену суму та поновити пропущений строк.
Управління Пенсійного фонду України в Дубенському районі позов не визнало. В своїх запереченнях посилається на відсутність нормативно-правового регулювання виплати щомісячного підвищення до пенсії «дітям війни» за період з 1 січня 2006 року по 31 грудня 2008 року, а також бюджетних асигнувань на вказані цілі. Зазначає, що за таких умов не було підстав для нарахування та виплати позивачу підвищення до пенсі. Управління діяло в межах діючого на той час законодавства, а тому його дії є правомірними. Крім цього, просить застосувати, передбачені ст.100 КАС України наслідки пропуску строку позовної давності і в задоволенні позову відмовити. Просять справу слухати у порядку письмового провадження, без їх участі.
Вислухавши доводи сторін та вивчивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно до ст.1 Закону України №2195-IV від 18 листопада 2004 року «Про соціальний захист дітей війни» має статус «дитини війни».(а.с.5).
Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з наступними змінами та доповненнями, розмір соціальної допомоги особам, що мають статус дітей війни, становить 30% мінімальної пенсії за віком. ОСОБА_3 набирає чинності з 1 січня 2006 року, зазначено у ст..1 Розділу 1V «Прикінцевих положень». Мінімальний розмір пенсії за віком, згідно з ст.28 Закону України №1058-1V від 9 липня 2003 «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму, визначеного законом для осіб, які втратили працездатність. Згідно з положенням ч.2 ст.3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Пунктом 17 ст. 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» зупинено на 2006 рік дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Законом України від 19 січня 2006 року № 3367-IV було внесені такі зміни до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»: виключено пункт 17 ст. 77; стаття 110 викладена в такій редакції: установити, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", запроваджуються з 1 січня 2006 року, а статтею 6, - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Вказані положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» не були визнані неконституційними.
Порядок запровадження у 2006 році пільг, передбачених ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Кабінетом Міністрів України визначений не був і ці пільги фактично запроваджені не були.
Таким чином, у 2006 році відповідач не мав підстав проводити виплату підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, а тому позовні вимоги в цій частині не підлягають до задоволення.
Згідно з п.12 ч.1 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням ст.111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» призупинено на 2007 рік.
Статтею 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
9 липня 2007 року рішенням Конституційного суду України № 6-рп/2007 визнано такими, що не відповідають ОСОБА_2 України п.12 ст.71 та ст.111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
Не дивлячись на це, Верховна Рада України 27 грудня 2007 року, ухвалила ОСОБА_3 України №107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", яким внесла зміни до деяких законодавчих актів, обмеживши ряд прав та свобод громадян України.
Конституційний Суд України у Рішенні від 22 травня 2008 року у справі за поданням Верховного Суду України і 101 народного депутата України щодо відповідності ОСОБА_2 України ряду положень Закону України №107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" зазначив, що ОСОБА_2 України у статті 92 визначила сфери, зокрема бюджетну, які мають врегульовуватися виключно законом. Закон про Держбюджет є основним фінансовим документом держави. Через своє спеціальне призначення цей закон не повинен регулювати відносини в інших сферах суспільного життя. ОСОБА_2 України не надає закону про Держбюджет вищої юридичної сили стосовно інших законів. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони.
Відповідно до частин 2,4,6 статті 9 КАС України, суд вирішує справи на підставі ОСОБА_2 (254 к/96-ВР) та законів України, а також, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. У разі невідповідності нормативно-правового акта ОСОБА_2 України (254 к/96-ВР), закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу. Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що встановлені законом, то застосовуються правила міжнародного договору.
Обчислення підвищення до пенсії, виходячи з розміру, встановленого постановою Кабінету Міністрів України №530 від 28 травня 2008 року, є порушенням засад пріоритету законів над підзаконними актами, а тому розрахунок такого підвищення повинен здійснюватися з розміру, встановленого ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Отже в період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року відповідач був зобов»язаний нараховувати та сплачувати підвищення до пенсії в розмірі, встановленому ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», в редакції закону, яка діяла до 1 січня 2006 року.
У Постанові Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року "Про застосування ОСОБА_2 України при здійсненні правосуддя" зазначено, що суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону або іншого нормативно-правового акта з позиції відповідності ОСОБА_2 України і у всіх необхідних випадках застосовувати ОСОБА_2 як акт прямої дії.
Згідно ч.2 ст.19 ОСОБА_2 України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов»язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені ОСОБА_2 та законами України.
Стаття 22 ОСОБА_2 України вимагає при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускати звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (ст.55 ОСОБА_2).
ОСОБА_2 України має найвищу юридичну силу, зазначено у ст..8 ОСОБА_2 України. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі ОСОБА_2 України і повинні відповідати їй. ОСОБА_2 України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі ОСОБА_2 України гарантується.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України 17 липня 1997 року, передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до ч.2 ст.99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропуску строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом (ст. 100 КАС України).
Суд вважає, що про існування існування Рішення Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 9 липня 2007 року вона дізналася з дискусій у засобах масової інформації з цього приводу в кінці 2008 року.
Завданням адміністративного судочинства, зазначено у ч.1 ст.2 КАС України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб»єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Одночасно, суд вважає, що є невірним такий спосіб захисту порушених прав позивача як стягнення на її користь недоотриманої щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни у визначеній позивачкою грошовій сумі, оскільки суд не може перебирати на себе функцію органу, на якого законодавством покладено повноваження щодо нарахування такої соціальної допомоги. Разом з тим, для захисту порушеного права позивачки зважаючи на її похилий вік, суд вважає необхідним поновити пропущений строк звернення до суду, оскільки дискусії щодо правильності таких виплат розпочалися в кінці 2008 року та зобов»язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії, як «дитині війни», в розмірі передбаченому ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції від 18 листопада 2004 року.
Отже, як видно з матеріалів справи, пенсія за 2006-2008 роки позивачці виплачувалася з порушенням вимог ст.6 Закону України M2195-IV від 18 листопада 2004 року «Про соціальний захист дітей війни», що порушило її право на передбачене законом державне пенсійне забезпечення та обмежило, передбачені ОСОБА_2 України права, свободи та інтереси.
Відповідно до ч.2ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб»єкта владних повноважень обов»язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.
Відповідач, виконуючи свої повноваження, не діяв відповідно до чинного законодавства і не нарахував позивачці належну їй доплату до пенсії. У зв»язку з цим, порушене право ОСОБА_1 підлягає захисту.
Посилання відповідача на те, що законом не визначено, які органи повинні здійснювати нарахування та виплату вказаного підвищення, не приймаються судом, оскільки згідно з п.п.7 п.2.1. Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах управління відповідно до покладених на нього завдань призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, допомогу на поховання та інші соціальні виплати відповідно до чинного законодавства.
Згідно статті 8 Закону України «Про пенсійне забезпечення» виплата пенсій здійснюється з коштів Пенсійного фонду України, який формується в тому числі з коштів державного бюджету України. Згідно ст.88 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» в разі недостатності коштів по бюджетних програмах, пов»язаних з розмежуванням джерел виплати пенсій між Державним бюджетом України та Пенсійним фондом України, пенсії, визначені законодавством для відповідних категорій громадян, виплачуються в повному обсязі за рахунок власних надходжень Пенсійного фонду України.
Відповідно до ч.2 cm.11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
За правилом ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб»єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений ОСОБА_2 і законами України, та чи з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано.
Зважаючи на вищевикладене, а також на позицію Конституційного суду України, висловлену у Рішеннях від 9 липня 2007 року №6-рп/2007 та від 22 травня 2008 року №10-рп/2008, суд вважає, що не нарахування позивачці щомісячної державної соціальної допомоги, передбаченої ст.6 Закону України №2195-IV від 18 листопада 2004 року «Про соціальний захист дітей війни» є протиправною і такою, що суперечить ОСОБА_2 України та Законам України.
Враховуючи наведене, на підставі статей 8, 22, 55, ОСОБА_2 України, статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, ратифікованої Верховною Радою України 17 липня 1997 року, Рішень Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 9 липня 2007 року та №10-рп/2008 від 22 травня 2008 року, статей 3 та 6 Закону України №2195-IV від 18 листопада 2004 року «Про соціальний захист дітей війни», керуючись статтями 3,7-12,99,100,159-163 КАС України, -
ПОСТАНОВИВ:
Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Дубенському районі Рівненської області про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни» - задоволити частково .
Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Дубенському районі Рівненської області по не нарахуванню ОСОБА_1 щомісячної державної соціальної допомоги відповідно до ст.6 Закону України M2195-IV від 18 листопада 2004 року «Про соціальний захист дітей війни» - неправомірними.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Дубенському районі Рівненської області ОСОБА_1 нарахувати та виплатити недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року, відповідно до ст.6 Закону України M2195-IV від 18 листопада 2004 року «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої Законом на відповідний період згідно з вимогами ст.28 Закону України M1058-IV від 9 липня 2003 року «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», як особі, що має статус дитини війни.
В решті позовних вимог ОСОБА_1 — відмовити.
Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Дубенському районі Рівненської області на користь ОСОБА_1 судові витрати сумі 3 гривні 40 копійок ІТЗ.
Постанова може бути оскаржене до Львівського апеляційного адміністративного суду через Дубенський міськрайонний суд з поданням в 10-денний строк заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням в 20-деннний строк, після подачі цієї заяви, апеляційної скарги.
Постанова може бути також оскаржене і без подання заяви про апеляційне оскарження у випадку подання апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення постанови.
У випадку неподання заяви про апеляційне оскарження в 10-денний строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання заяви про апеляційне оскарження, але неподання апеляційної скарги в 20-денний строк, постанова набирає чинності після закінчення цього строку.
Якщо подано заяву про апеляційне оскарження, але не подано скаргу в 20-денний строк, то постанова теж набирає законної сили.
Суддя: