ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          23.09.2009 року                                                       Справа №  3/59

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:                   

головуючого судді – Тищик І.В. (доповідач)

суддів – Чимбар Л.О., Чоха Л.В.

при секретарі –Пруднікова Г.В.

        за участю представників сторін:

        позивач: не з’явився

        відповідач: не з’явився

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу приватного підприємства “Агрохім”, м. Кіровоград на рішення господарського суду Кіровоградської області від 20.07.2009 року у справі № 3/59

за позовом  приватного підприємства “Агрохім”, м. Кіровоград

до фермерського господарства “Каспришин А.В.”, с. Новоградівка, Бобринецького району, Кіровоградської області

про стягнення 44 000 грн. 56 коп.,

та

зустрічним позовом: фермерського господарства “Каспришин А.В.”, с. Новоградівка, Бобринецького району, Кіровоградської області

до приватного підприємства “Агрохім”, м. Кіровоград

про визнання недійсним п. 3.1, п. 3.2 договору № 60/06-08 від 18.06.08 р.

                                                   

                                                      ВСТАНОВИВ:

У травні 2009 року приватне підприємство "Агрохім" звернулося до господарського суду з позовом про стягнення 25 982 грн. 33 коп. основного боргу, 4914 грн. штрафу, 6 075 грн. 63 коп. відсотків за користування товарним кредитом, 4392 грн. 87 коп. відсотків за користування чужими коштами, 2 635 грн. 73 коп. пені за прострочення виконання зобов'язань (з урахуванням уточнень до позовної заяви).

У червні до господарського суду подана зустрічна позовна заява ФГ "Каспришин А.В." про визнання недійсним п. 3.1, п. 3.2 договору № 60/06-08 від 18.06.08р. як таких, що не відповідають чинним нормам законодавства, та про визнання недійсним п. 6.3 договору № 60/06-08 від 18.06.08р. стосовно сплати ПП "Агрохім" штрафу в розмірі 30% від суми заборгованості та відсотків за користування чужими грошовими коштами в розмірі 40%.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 20.07.2009 року у справі № 3/59 (суддя Болгар Н.В.) за позовною заявою ПП "Агрохім" було задоволено частково та стягнуто з ФГ "Каспришин А.В." на користь ПП "Агрохім" - 16 380 грн. боргу, 6 075 грн. 63 коп. за користування товарним кредитом, 2635 грн. 73 коп. пені. 440 грн. 01 коп. державного мита, 178 грн. 20 коп. витрат на оплату послуг по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу. У задоволенні первісного позову в іншій частині відмовлено.

Зустрічний позов ФГ "Каспришин А.В." задоволено частково та визнано недійсним правочин - пункти 3.1, 3.2 договору купівлі-продажу від 18.06.08 № 60/06-08 у частині їх редакції: "пункт 3.1 Зважаючи на те, що Сторони погодились із тим, що ціна Товару за цим Договором є вільною (може визначатися за згодою Сторін), то процедуру коригування ціни у порядку, передбаченому цим пунктом, Сторони домовились вважати погодженою на весь час чинності цього Договору та не вважати таке коригування односторонньою зміною умов Договору, що потребує окремого погодження сторін. Пункт 3.2. оплата за Товар здійснюється у національній валюті України (у гривнях) в сумі, яка є скоригованою на добуток множення суми, вказаної у відповідних Додатках на пропорцію між офіційним курсом НБУ долару США до гривні на дату оплати і курсом на дату підписання цього Договору. В разі, якщо офіційний курс НБУ долара США до гривні на дату оплати Товару дорівнює або є меншим офіційного курсу НБУ долара США до гривні на дату відвантаження такого Товару, покупець зобов'язується у розрахунку ціни такого Товару для цілей його оплати використовувати офіційний курс НБУ долара США до гривні на дату  відвантаження такого товару". Та стягнуто з ПП "Агрохім" на користь ФГ "Каспришин А.В." - 57 грн. державного мита та 208 грн. 33 коп. витрат по оплаті послуг з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу. У задоволенні зустрічного позову в іншій частині відмовлено.

Не погодившись з рішенням господарського суду, приватне підприємство "Агрохім" подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, їх недоведеність та порушення господарським судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду в частині відмови у стягненні 9602,33 грн. –основного боргу, 4392,87 грн. –відсотків за користування чужими грошовими коштами, 4914,00 грн. –штрафу та в частині часткового задоволення зустрічного позову ФГ "Каспришин А.В.", а саме, визнанні недійсним пунктів 3.1, 3.2 договору купівлі-продажу від 18.06.08 № 60/06-08 та в частині стягнення з ПП "Агрохім" на користь ФГ "Каспришин А.В." –57,00 грн. державного мита та 208,33 грн. витрат по оплаті послуг з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, і прийняти нове рішення яким відмовити повністю у задоволенні зустрічного позову.  

Відповідач за первинним позовом ФГ "Каспришин А.В." у відзиві на апеляційну скаргу послалися на законність і обґрунтованість рішення господарського суду;  необґрунтованість і безпідставність доводів, викладених в апеляційній скарзі, та просив залишити рішення без змін, апеляційну скаргу -  без задоволення.

Про час та місце судового засідання сторони повідомлені належним чином, однак, не скористалися наданим процесуальним правом на участь в засіданні суду апеляційної інстанції.

Враховуючи те, що наявні в справі документи дозволяють визначитися відносно законності оскаржуваного рішення, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників сторін.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає в силу наступного:

Як убачається з матеріалів справи, сторонами було укладено договір купівлі продажу на умовах товарного кредиту з відстроченням платежу від 18.06.08р. №60/06-08 (далі по тексту-договір), згідно якого сторони зобов’язалися: ПП "Агрохім" (продавець) - передати ФГ " Каспришин А.В." (покупець) у власність товари, згідно із специфікацією та на умовах, визначених у додатках до цього договору, які є невід'ємною його частиною, а покупець - прийняти товар та сплатити за нього грошову суму у розмірі та порядку, що передбачені цим договором та відсотки за користування товарним кредитом. Право власності на товар по договору переходить до покупця з моменту передачі товару, разом із яким продавець зобов'язався  надати видаткову накладну на товар, податкові накладні, оформлені у відповідності з Законом України "Про податок на додану вартість", документи на підтвердження якості товару (сертифікат виробника). Сторони домовились, що ціна, асортимент, кількість, одиниця виміру товару вказується в специфікаціях. Загальна сума договору складає 16 380 грн., і як оплата за товар здійснюється покупцем до 20.09.08р. При цьому рахунок-фактура на кінцеву загальну суму договору виставляється продавцем за три дні перед настанням терміну оплати платежу. Датою платежу сторони визначили дату зарахування грошових коштів на поточний рахунок продавця. Нарахування відсотків за користування товарним кредитом починається з моменту отримання  товару покупцем і завершується після повної оплати вартості товару. Відсотки за користування товарним кредитом обумовлені у розмірі 40 процентів річних, порядок їх розрахунку - у п. 3.4 договору.

На виконання умов договору по видатковій накладній № АХ-0000966 від 18.06.08р. ПП "Агрохім" передало товар "Євролайтінг" представнику ФГ "Каспришин А.В.", на суму 16 380 грн., що посвідчується видатковою накладною №АХ-0000966 від 18.06.2008р., актом звірки взаємних розрахунків станом на 01.08.2008р. (а.с.13-15) та не заперечується відповідачем. Наявність заборгованості за отриманий товар підтверджується матеріалами справи. Докази виконання зобов'язань щодо проведення розрахунку за отриманий товар покупцем до суду надані не були.

В межах провадження у справі позивач збільшив свої позовні вимоги в зв’язку зі зміною курсу гривні до долару США та здійсненням коригування ціни товару у відповідності з п.п. 3.1, 3.2 договору, що призвело до збільшення суми заборгованості та, відповідно, до збільшення штрафних санкцій та компенсаційних виплат.    

Таким чином, підставою зміни позовних вимог явилися п.п. 3.1, 3.2 договору купівлі-продажу від 18.06.2008р. за №60/06-08, які оспорюються  відповідачем у зустрічному позові.

З спірного договору убачається, що:

3.1. Ціна Товару за цим Договором визначається в гривнях і є вільною. В ціну Товару входить вартість тари, упаковки й маркування. Зважаючи на те, що Сторони погодились із тим, що ціна Товару за цим Договором є вільною (може визначатися за згодою Сторін), то процедуру коригування ціни у порядку, передбаченому цим пунктом, Сторони домовились вважати погодженою на весь час чинності цього Договору та не вважати таке коригування односторонньою зміною умов Договору, що потребує окремого погодження сторін.

3.2. Оплата за Товар здійснюється у національній валюті України (у гривнях) в сумі, яка є скоригованою на добуток множення суми, вказаної у відповідних Додатках на пропорцію між офіційним курсом НБУ долару США до гривні на дату оплати і курсом на дату підписання цього Договору. В разі, якщо офіційний курс НБУ долара США до гривні на дату оплати Товару дорівнює або є меншим офіційного курсу НБУ долара США до гривні на дату відвантаження такого Товару, покупець зобов'язується у розрахунку ціни такого Товару для цілей його оплати використовувати офіційний курс НБУ долара США до гривні на дату  відвантаження такого товару".

Договір було укладено на основі вільного волевиявлення сторін, що, згідно з ч. 4 ст. 179 Господарського кодексу України, дозволяє сторонам погоджувати на свій  розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Як встановлено ч. 7 ст. 179 названого Кодексу, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням  особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Згідно ч. ч. 1-3 ст. 189, ст. 190 Господарського кодексу України ціна (тариф)  є формою грошового визначення вартості продукції (робіт, послуг), яку реалізують суб'єкти господарювання; ціна є істотною умовою господарського договору і зазначається у ньому у гривнях; вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання на всі види продукції (робіт, послуг) самостійно за згодою сторін, за винятком тих, на які встановлено державні ціни.

Як правомірно було встановлено, господарським судом, ФК "Каспришин А.В." у зустрічному позові не виклав і не довів наявність підстав для визнання недійсними, такими що суперечать законодавству України, умови п. 3.1 договору в наступній частині: "Ціна Товару за цим Договором визначається в гривнях і є вільною. В ціну Товару входить вартість тари, упаковки й маркування". І тому зустрічний позов про визнання недійсним п. 3.1 договору у такій частині задоволенню не підлягає із-за його безпідставності.

У спірному договорі порядок оплати вартості товару визначений пунктами  3.7 - оплата узгодженої (кінцевої) ціни до 20.09.08 та 3.12 - дата платежу - дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок продавця. Оскільки строком (терміном) виконання грошового зобов'язання є саме 20.09.08, то грошовий еквівалент і іноземній валюті, що підлягає сплаті у гривнях, повинний визначатися у договорі за офіційним курсом долару США на вказану дату. Такої редакції щодо грошового зобов'язання покупця договір не містить.

Статтею 524 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має бути виражено у грошовій одиниці України - гривні, і сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті. Тобто, встановлюючи вільну ціну товару у договорі купівлі-продажу у гривнях, сторони такого договору мають право визначити грошовий еквівалент грошового зобов'язання в іноземній валюті.

Разом з тим, за ч. ч. 1, 2 ст. 533 Цивільного кодексу України грошове зобов'язання має бути виконано у гривнях; якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Законодавство України не містить заборони щодо визначення суб'єктами підприємницької діяльності грошового зобов'язання в іноземній валюті, однак, таке зобов'язання має бути  визначено як грошовий еквівалент в іноземній валюті, що підлягає сплаті у гривнях, за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу.

Як зазначено у ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Законодавство України, що регулює порядок укладання і зміни умов договору купівлі-продажу, зокрема Цивільний та Господарські кодекси України, не містить норм, на підставі яких здійснюється процедура коригування ціни як істотної умови такого договору, погодженої її сторонами. Тобто, сторони договору купівлі-продажу мають погодити ціну товару, а в разі необхідності - порядок її зміни.

В силу ч. 2 ст. 632 Цивільного кодексу України зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Статтею 525 цього Кодексу встановлено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Пунктом 9.2 сторони узгодили умову про те, що всі зміни або доповнення до даного договору оформлюються в письмовій формі і вважаються дійсними, якщо вони підписані уповноваженими представниками.

Як підставно встановлено господарським судом, термін "процедура корегування ціни Товару" у договорі не відповідає за змістом нормі ч. 2 ст. 533 Цивільного кодексу України, тобто процедура коригування ціни не є іншим порядком визначення ціни, ніж визначення грошового еквівалента в іноземній валюті суми, що підлягає сплаті у гривнях і визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу. Крім того, ціна у договорі вже визначена і становить 16 380 грн. на дату оплати - 20.09.08.

Частиною 2 ст. 694 Цивільного кодексу України встановлено, що товар передається в кредит за цінами, що діють на день продажу; зміна ціни на товар, проданий в кредит, не є підставою для проведення перерахунку, якщо інше не встановлено договором або законом. Відтак, умова договору щодо коригування ціни викладена без урахування норм законодавства України та протирічить умові п. 9.2 цього ж договору.

Виходячи з умов договору, передбачений у ньому товар продається з відстроченням платежу - до 20.09.08, тобто в кредит.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 691, ч. 2 ст. 694 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу; товар передається в кредит за цінами, що діють на день продажу. Зміна ціни на товар, проданий в кредит, не є підставою для проведення перерахунку, якщо інше не встановлено договором або законом. Ціна товару сторонами договору узгоджена. Докази наявності підстав зміни ціни відсутні, і ПП "Агрохім" не обґрунтовувалися та не доводилися у позовній заяві такі підстави.

Безпосередньо п. 3.1 договору ніяких умов щодо процедури коригування ціни не містить. Передбачене умовами п. 3.2 корегування ціни, не є зміною ціни на товар, і не є перерахунком такої ціни.

З огляду на викладене, господарський суд правомірно дійшов висновку про часткове задоволення зустрічного позову.

За приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

З урахуванням приписів ст.ст. 546, 549, 612, 625 ЦК України, ст.ст. 230-232 ГК України, а також встановленого судом факту наявності заборгованості відповідача за поставлений позивачем товар в сумі 16 380 грн. місцевий господарський суд правомірно стягнув з відповідача окрім суми заборгованості передбачену п. 6.3 договору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми неоплати за кожний день прострочення, а також відсотки за користування кредитом.

При цьому господарським судом правомірно відмовлено у стягненні суми нарахованого штрафу в силу наступного:

Згідно зі  ст.230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яка сплачується у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Законом України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” передбачено, що розмір пені за прострочку платежу обмежений подвійною обліковою ставкою НБУ.

Статтею 1 цього Закону, який є спеціальною нормою в даних правовідносинах, передбачений для платників грошових коштів за прострочку платежу єдиний вид відповідальності –пеню.

Згідно з вищевикладеним, застосування відповідальності за прострочку виконання грошового зобов’язання у вигляді штрафу та пені одночасно суперечить ст. 231 ГК України.

Окрім того, згідно зі статтею 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, а штраф і пеня відносяться до одного виду юридичної відповідальності.

Місцевим суд правомірно відмовлено в задоволенні вимог позивача щодо стягнення з відповідача відсотків річних за користування чужими коштами, оскільки вимога про стягнення відсотків річних вже задоволена при стягненні відсотків річних за користування товарним кредитом за період з 18.06.08р. по 22.05.09р. Стягнення подвійних відсотків річних не передбачено чинним законодавством.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що рішення господарського суду прийнято за умови всебічного та повного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, внаслідок чого відсутні підстави для його скасування. Доводи скаржника не приймаються колегією суддів в силу викладеного.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

           

Рішення господарського  суду Кіровоградської області від 20.07.2009 року у справі № 3/59 залишити без змін, а апеляційну скаргу приватного підприємства “Агрохім” –без задоволення.

            

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця до Вищого господарського суду України.

      

              Головуючий                                                                            І.В. Тищик

              Судді:                                                                                       Л.О.Чимбар

    

                                                                                                                 Л.В. Чоха