АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

     “25” серпня 2009 року   Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду   Тернопільської області в складі:

                           

                            головуючого – Козака І.О.

                            суддів –Бершадської Г.В., Ходоровського М.В.

                            при  секретарі –Гачинській М.В.

    з участю – представника ОСОБА_1 ., ОСОБА_2 .-

                                              ОСОБА_3 .,

                                               представника ОСОБА_4 . - ОСОБА_5 .,    

                                               представника ОСОБА_6 . - ОСОБА_7 .,

                                               адвоката ОСОБА_8 .                                                                                                                                      

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_4  на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 23 березня 2009 року та на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду від 23 квітня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_1  до ОСОБА_6 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог ОСОБА_4  про припинення договору майнового найму та зустрічним позовом ОСОБА_6  до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2  про визнання недійним договору купівлі-продажу бази відпочинку та визнання права власності на Ѕ частину бази відпочинку, стягнення суми завдатку

 

В С Т А Н О В И Л А:

    ОСОБА_1 .   звернулаcя до суду із позовом до ОСОБА_6 ., третьої особи ОСОБА_4 . про припинення договору майнового найму бази відпочинку по АДРЕСА_1 , укладеного 07.06.2007р. між її покійним чоловіком ОСОБА_9 . та ОСОБА_6 ., посилаючись на те, що після смерті чоловіка померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , вона як спадкоємець частини його майна, не взмозі виконати зобов'язання по даному договору від 07.06.2007р., а саме, провести капітальний ремонт бази відпочинку та передати її у користування відповідачу, а тому зобов'язання слід припинити, як таке, що не може бути виконане у зв'язку із непередбачуваними обставинами.

    ОСОБА_6 . звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 ., ОСОБА_4 ., ОСОБА_2 ., в подальшому уточнивши його, про визнання недійсним договору купівлі-продажу бази відпочинку, визнання за ним права власності на Ѕ частину бази відпочинку, що знаходиться по АДРЕСА_1  та стягнення із ОСОБА_1 ., ОСОБА_4 . на його користь в рівних частках 1 800 000 грн., посилаючись на те, що після укладення 07.06.2007р. із ОСОБА_9 . договору майнового найму, він, відповідно до досягнутих домовленостей, передав ОСОБА_9 . 900 000 грн. завдатку для проведення реконструкції бази відпочинку, яка мала бути здійснення із подальшою передачею бази йому у користування у строк не пізніше одного року з моменту укладення договору. В подальшому сума внесених коштів мала зараховуватись в рахунок плати за користування майном. Умовами договору було передбачено відповідальність ОСОБА_9 . в разі порушення терміну передачі майна на строк понад три місяці у вигляді майнової неустойки в розмірі Ѕ частини власності на майно. Станом на червень 2008 року умови договору найму не виконані. Вказує, що порушення зобов'язання сталось з вини кредитора, тому ОСОБА_1 . та ОСОБА_4 ., як спадкоємці майна ОСОБА_9 ., зобов'язані повернути йому отриманий завдаток та додатково сплатити суму у розмірі завдатку або його вартості, що у сукупності становить 1800000 грн., а також у відповідності до умов ст.549 ЦК України передати Ѕ частину спірного майна – бази відпочинку в рахунок сплати неустойки (штрафу, пені) за порушення зобов'язання. Крім того, зазначав, що договір купівлі-продажу від 06.02.2008р. укладений між ОСОБА_1 . та ОСОБА_2 . було укладено з метою уникнення відповідальності перед кредиторами ОСОБА_9 . та заниження варстості спадкового майна.

    Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 23 березня 2009 року позов ОСОБА_1 . до ОСОБА_6 ., третьої особи без самостійних вимог ОСОБА_4 . про припинення договору майнового найму задоволено. Припинено договір майнового найму від 07.06.2007р. укладений між ОСОБА_9 . та ОСОБА_6 . у зв'язку із неможливістю його виконання.

    Зустрічний позов ОСОБА_6 . до ОСОБА_1 ., ОСОБА_4 ., ОСОБА_2 . про визнання недійсним договору купівлі-продажу бази відпочинку та визнання права власності на Ѕ частину бази відпочинку, стягнення подвійної суми завдатку -задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_6 . в користь ОСОБА_1 . 47 грн посенених судових витрат та 1683 грн. судового збору в дохід держави. Стягнуто з ОСОБА_1 . в користь ОСОБА_6 . 450 000 грн. як половину суми завдатку по договору майнового найму від 07.06.2007 року та 865 грн. понесених судових витрат по оплаті судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. Стягнуто з ОСОБА_4 . в користь ОСОБА_6 . 450000 грн. як половину суми завдатку по договору майнового найму від 07.06.2007 року та 865 грн. понесених судових витрат по оплаті судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. В решті позовних вимог відмовлено.

    Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду від 23 квітня 2009 року подання другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції про визнання мирової угоди в порядку виконання рішення суду – задоволено. Визнано мирову угоду укладену між ОСОБА_1 . від імені якої на підставі довіреності від 23.10.2008р. діє ОСОБА_3 . та ОСОБА_6 . від імені якого за довіреноістю від 03.11.2008р. діє ОСОБА_7 . відповідно до якої, з метою добровільного виконання рішення суду та в рахунок погашення заборгованості, ОСОБА_1 . передає у власність ОСОБА_6 . наступне майно, яке успадковане нею після смерті ОСОБА_9 .: 1/16 частина будинку АДРЕСА_2 , придбаного за договором купівлі-проаджу від 16.11.2001р.; ј частину квартири АДРЕСА_3 , придбаної за договором купівлі-продажу від 17.08.2006р.; ј частину квартири АДРЕСА_4 , придбаної за договором купівлі-продажу від 08.07.2006р.; 1/9 частину квартири АДРЕСА_5 , свідоцтво по право власності № 867 від 01.11.2006р.; 3/4 частини квартири АДРЕСА_6 , придбаної за договором купівлі-продажу від 29.08.2006р.; ѕ частини квартири АДРЕСА_7 , придбаної за договором купівлі-продажу від 29.08.2006р.; ј частина автомобіля “ ІНФОРМАЦІЯ_2 ” д.н.з. НОМЕР_1 , шасі №WMAT031224M239201;1/4 частині автомобіля “ ІНФОРМАЦІЯ_3 ” д.н.з. НОМЕР_2 , шасі WDC 1631131Ф570600; ј частину автомобіля “ ІНФОРМАЦІЯ_4 ” д.н.з. НОМЕР_3 , шасі WDB66936210768959; Ѕ частину будинку АДРЕСА_8 , договір дарування від 27.10.1997р. З метою підписання даної мирової угоди, сторони не будуть мати одна до одної будь-якої претензії майнового(грошового) та немайнового характеру, що стосується предмету спору по справі № 2-825/09.

    Не погоджуючись із вищевказаними рішенням та ухвалою Тернопільського міськрайонного суду ОСОБА_4 . звернулася до суду із апеляційними скаргами. Просить рішення суду скасувати як незаконне, провадження у справі закрити, оскільки дана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Ухвалу суду про затвердження мирової угоди від 23 квітня 2009 року просить також скасувати, як таку, що ухвалена з порушеням норм процесуального права, так як вона не була залучена судом до участі у справі, хоча постановляючи таку ухвалу суд вирішив питання про її права та інтереси як спадкоємця майна померлого ОСОБА_9 . та постановити нову ухвалу про відмову у затвердженні мирової угоди.

    У судовому засіданні представник ОСОБА_4 . - ОСОБА_5 .  та адвокат Козак ОСОБА_8 . апеляційні скарги пітримали, зіславшись на доводи викладені у них        

    Представник ОСОБА_1 .- ОСОБА_3 . та представник ОСОБА_6 . - ОСОБА_7 . заперечили відносно задоволення скарги, рішення та ухвалу суду вважають законними та обгрунтованими.

      Розглянувши справу, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду та ухвали суду в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія вважає, що апеляційні скарги до задоволення не підлягають, виходячи з наступних підстав.        

        Судом встановлено, що 07.06.2007 року між ОСОБА_9 . від імені та за дорученням якого діяла ОСОБА_1 . з однієї сторни та відповідачем ОСОБА_6 . з іншої сторони було укладено договір майнового найму приміщення бази відпочинку по АДРЕСА_1  на строк до 01.06.2010р., відповідно до умов якого ОСОБА_9 . зобов'язаний був здійсними визначений перелік робіт по реконструкції бази та передати її у придатному для користування стані ОСОБА_6 . після закінчення ремонтних робіт, але не пізніше одного року з моменту підписання договору – п.5.2 договору.

        З метою забезпечення виконання умов договору та проведення реконтрукції бази відпочинку між сторонами було досягнуто домовленості про внесення завдатку у розмірі співставному із майбутніми затратами у сумі 900 000 грн., які були передані ОСОБА_6 . ОСОБА_9 . В подальшому дані кошти мали бути зараховані в рахунок оплати за користування майном, про що сторони ствердили у судовому засіданні.

     Через півтора місяця після укладення договору майнового найму, а саме, ІНФОРМАЦІЯ_1   ОСОБА_9 . помер, що стверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_4  виданим відділом РАЦС м.Ізмаїл, Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції Одеської області.

    Встановлено, що виконання зобов'язання по договору майнового найму від 07.06.2007 року не проводилось.

   Спадкоємцями майна померлого є дружина ОСОБА_1 . та мати ОСОБА_4 ., які прийняли спадщину та вступили в управління спадковим майном.

     Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог- відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

    Виходячи із змісту вимог ч. 1 ст. 1282 ЦК України до спадкоємців переходить зобов'язання задовольнити вимоги кредитора спадкодавця повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину.

  Згідно з вимогами ст. 607 ЦК України зобов'язання припиняється неможливістю його виконання у зв'язку із обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.

   Таким чином, суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 . та припиняючи договір майнового найму бази відпочинку, обгрунтовано виходив з тих обставин справи, що неможливість виконання зобов'язання по договору викликані непередбачуваною обставиною, зокрема, смертю наймодавця, за яку жодна із сторін договору не несе відповідальності та позивач ОСОБА_1 . на даний час не має реальної можливості виконати умови спірного договору, так як спірне майно вибуло із її власності.

    Колегія суддів також погоджується із висновком суду щодо часткового задоволення зустрічного позову ОСОБА_6 . в частині стягнення із ОСОБА_1 . та ОСОБА_4 . в рівних частках суми фактично сплаченого завдатку, як спадкоємців майна померлого боржника ОСОБА_9 ., обгрунтовано дійшовши до висновку про відсутність вини кредитора у порушенні виконання зобов'язання, так як у відповідності до вимог ч. 3 ст. 571 ЦК України завдаток підлягає поверненню у разі припинення зобов'язання до початку його виконання або внаслідок неможливості його виконання

       Доводи апеляційної скарги, що дана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства спростовуються матеріалами справи, зокрема, як вбачається із змісту позовної заяви до суду із позовом звернулась фізична особа ОСОБА_1 ., як спадкоємець майна ОСОБА_9 ., з приводу захисту своїх спадкових прав, а тому даний спір відповідно до вимог ст. 1, 15 ЦПК України  повинен розглядатись за правилами цивільного судочинства.

    Твердження апелянта, що даний спір не підсудній Тернопільському міськрайонному суду, так як виник з приводу нерухомого майна, яке знаходиться на території Ізмаїльського району Одеської області колегія не приймає до уваги, оскільки спір виник з приводу виконання договору майнового найму та позивач вправі був подати позов за загальним правилом – за місцем проживанням відповідача.

      Не може бути підставою для скасування рішення суду і твердження апелянта, що справу розглянуто у її відсутності, хоч відсутня вона була через хворобу, тобто з поважної причини, по наступних мотивах. На протязі розгляду справи, слухання по справі неодноразово відкладались по телеграмах апелянта. Жодного разу в судове засідання вона не з'являлась. Як вбачається з матеріалів справи, в цей період участь по її справах в судах Одеської області приймав її представник ОСОБА_5 ., він же приймав участь і в суді апеляційної інстанції апеляційного суду Тернопільської області. Тому, колегія суддів вважає, що апелянт мав можливість захистити свої права при розгляді справи через свого представника відповідно до вимог ст. 38 ЦПК України.

        Безпідставними також є твердження апелянта про те, що при укладенні договору завдатку гроші в сумі 900 000 грн. не були передані позивачем ОСОБА_6 . покійному ОСОБА_9 ., оскільки, як вбачається з матеріалів справи, договір від імені ОСОБА_9 . вчинила по дорученню ОСОБА_1 . і в судовому засіданні остання підтвердила, що вказана сума ОСОБА_6 . була передана. Жодних доказів щодо протилежного ніхто із сторін не представив.

     Колегія також важає, що суд не допустив порушень діючого законодавства при визнанні мирової угоди..

      Суд першої інстанції визнаючи мирову угоду на стадії виконання рішення суду у відповідності до положень ст. 372 ЦПК України, вірно виходив з того, що умови мирової угоди не суперечать чинному законодавству і не порушують будь-які права, свободи та охоронювані законом інтереси сторін та інших осіб..

      Колегія вважає, що з такими висноками суду слід погодитись, оскільки вони відповідає вимогам закону та встановленим обставинам справи.  

    Відповідно до вимог ст. 10, ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.                  

      Безпідставними також є доводи скарги, що суд затверджуючи спірну мирову угоду вирішив питання про її права та інтереси, однак не залучив її до участі в справі, чим порушив її процесуальні права, так як дана мирова угода укладалась між сторонами на стадії виконання судового рішення і на цій же стадії визнавалась та затверджувалась судом. Діючим законодавством не передбачено у цьому випадку обов'язкового залучення всіх учасників розгляду справи; мирова угода укладена щодо майна, яке рішенням суду виділено саме ОСОБА_1 ., а не апелянтці, тому це жодним чином не зачіпає її майнових прав та інтересів.

        Твердження про те, що вказана мирова угода зачіпає інтереси іншої особи не заслуговує на увагу, оскільки це не стосується самої апелянтки і права її при цьому не порушені.

      Таким чином, рішення та ухвала суду ухвалені з додержанням вимог процесуального та матеріального права, доводи наведені в апеляційних скаргах їх висновків не спростовують, а тому підстав для їх скасування передбачених нормою ст. ст. 309, 312 ЦПК України, колегія суддів не вбачає.

      Керуючись  ч. 1 п. 1 ст. 307, ст. 308, ч.1 п.1 ст. 312; ст.ст. 313; 314, 315, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів, -                                    

              У Х В А Л И Л А:

          Апеляційні скарги ОСОБА_4  відхилити.                                    

    Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 23 березня 2009 року та ухвалу Тернопільського міськрайонного суду від 23 квітня 2009 року   залишити без змін.

    Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців в касаційному порядку, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.

Головуючий -  підпис

Судді - два підписи

З оригіналом вірно:

Суддя апеляційного суду
Тернопільської області                                          І.О. Козак