Справа № 2-2828/09                                                                  

Р І Ш Е Н Н Я

(заочне, в порядку гл. 8 розділу ІІІ ЦПК України)

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

13 квітня 2009 р.                           Жовтневий районний суд

                                     м. Дніпропетровська

У складі:

Головуючого         – судді Мазниці А.А.

Секретаря         – Шевченко Д.С.

За участю:

Позивача         – ОСОБА_1

Розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради про визнання права власності, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач у березні 2009 року звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в якому просив в изнати за ним право власності на самовільно збудовані у домоволодінні № 7 по вул. Паризької Комуни у м. Дніпропетровську літ. Д – гараж площею 27,9 кв.м., переобладнаний з сараю, літ. З – гараж площею 9,0 кв.м., літ. И – сарай над Б площею 21,7 кв.м., літ. Л – сарай площею 1,8 кв.м.

В обґрунтування своїх вимог зазначив, що він протягом 1983-1992 років у належній йому частині домоволодіння за вищезазначеною адресою без дозволу здійснив будівництво чотирьох господарчих споруд загальною площею 60,4 кв.м. Однак розпорядитися цим майном він немає можливості, оскільки немає на нього правовстановлюючих документів.

В судовому засіданні позивач заявлені вимоги підтримав у повному обсязі, на їх задоволенні наполягав.

Відповідач – виконком Жовтневої районної в м. Дніпропетровську Ради – свого представника для участі в судовому засіданні не направив, про день та час проведення судових засідань повідомлявся належним чином (а.с. 25, 33), надав суду заперечення на позов (а.с. 26, 29, 30), в яких проти позову ОСОБА_1 заперечує та просить суд у його задоволенні відмовити, посилаючись на те, що в матеріалах справи відсутній висновок про відповідність самовільно зведених споруд архітектурним, санітарним і екологічним нормам і правилам, що є підставою для вирішення справи за відсутності відповідача і постановлення заочного рішення.

Вислухавши пояснення позивача, дослідивши письмові докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що позивачеві ОСОБА_1 на підставі договорів дарування від 10 червня 1988 року та 17 серпня 1988 року (а.с. 7-12) належить загалом 1/2 частина житлового будинку з частиною господарчих і побутових будівель та споруд (домоволодіння), розташованих по вул. Паризької Комуни, 7 в м. Дніпропетровську. Згідно Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку (а.с. 21-24) позивач є власником земельної ділянки площею 0,0598 га, на якій розташоване зазначена частина домоволодіння.

Як вбачається з технічного паспорту спірного домоволодіння (а.с. 13-19), в ньому наявні самовільні споруди, зокрема літ. Д – гараж площею 27,9 кв.м., переобладнаний з сараю, літ. З – гараж площею 9,0 кв.м., літ. И – сарай над Б площею 21,7 кв.м., літ. Л – сарай площею 1,8 кв.м. , на визнання права власності на які претендує позивач. Оскільки, як вбачається з пояснень позивача і не спростовується наявними у справі доказами, для будування зазначених споруд позивачем не були отримані відповідні дозволи та узгодження, а також не був складений проект, їх результат слід вважати самовільним будівництвом у розумінні ст. 376 ЦК України.

Аналізуючи фактичні обставини справи, суд доходить висновку про те, що спірні правовідносини врегульовані положеннями ст. ст. 357, 376 ЦК України.

Так, згідно ч. 4 ст. 357 ЦК України, співвласник житлового будинку, іншої будівлі, споруди може зробити у встановленому законом порядку за свій рахунок добудову (прибудову) без згоди інших співвласників, якщо це не порушує їхніх прав. Така добудова (прибудова) є власністю співвласника, який її зробив, і не змінює розміру часток співвласників у праві спільної часткової власності.

Відповідно до ч. 5 ст. 376 ЦК України, на вимогу власника або користувача земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

З урахуванням положень зазначених норм, а також примаючи до уваги, що позовач є власником земельної ділянки, на якій розташована належна йому частина домоволодіння (а.с. 21-24),  суд вважає позовні вимоги обгрунтованими, заснованими на законі і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 79, 88 ЦПК України судові витрати у розмірі 81, 00 грн. (а.с. 2, 3, 31, 32) підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.    

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 357, 375, 376 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 60, 212, 213, 215, 224-226 ЦПК України, -                                                

В И Р І Ш И В :

Позов – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на самовільно збудовані у домоволодінні № 7 по вул. Паризької Комуни у м. Дніпропетровську літ. Д – гараж площею 27,9 кв.м., переобладнаний з сараю, літ. З – гараж площею 9,0 кв.м., літ. И – сарай над Б площею 21,7 кв.м., літ. Л – сарай площею 1,8 кв.м.

В порядку розподілу судових витрат стягнути з Виконавчого комітету Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради на користь ОСОБА_1 81, 00   грн.  

Позивач має право оскаржити заочне рішення у загальному апеляційному порядку.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, що може бути подана протягом десяти днів з дня отримання ним копії рішення. Без попереднього подання такої заяви заочне рішення оскарженню відповідачем в апеляційному порядку не підлягає.

У випадку відмови в задоволенні заяви про перегляд заочного рішення, воно може бути оскаржене відповідачем у загальному апеляційному порядку.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про його апеляційне оскарження, якщо таку заяву не буде подано.

У випадку подання заяви про апеляційне оскарження, але не подання у двадцятиденний строк апеляційної скарги, рішення набирає законної силі після закінчення такого строку.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає чинності після розгляду справи апеляційним судом.

Заява про апеляційне оскарження рішення може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення, Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                     А.А. Мазниця