Справа № 133/389/16-ц Провадження № 22-ц/772/3270/2016Головуючий в суді першої інстанції ОСОБА_1

Категорія 27 Доповідач Нікушин В. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2016 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області у складі:

головуючого-судді Нікушина В.П.,

суддів: Медвецького С.К., Оніщука В.В.,

за участю секретаря Ліннік Я.С.,

за участю ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитом, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 04.07.2016 року, ухвалене по даній справі,

В С Т А Н О В И Л А :

В лютому 2016 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (надалі ПАТ КБ «Приватбанк») звернулося в суд з вказаним позовом до ОСОБА_2

Позовні вимоги мотивовані тим, що 26.08.2008 року між закритим акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» (правонаступник ПАТ КБ «Приватбанк») та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір, за умовами якого ОСОБА_2 був наданий кредит на суму 6200 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.

За умовами договору ОСОБА_2 зобов’язана була сплачувати базову місячну відсоткову ставку в розмірі 3% з розрахунку 360 днів у році, що сумарно становило 36% річних на залишок заборгованості за кредитом, а також здійснювати погашення кредиту, сплачувати комісійні. Кінцевий термін повернення кредиту відповідав строку дії картки.

Банк взяті на себе зобов’язання щодо надання кредиту виконав в повному обсязі. ОСОБА_2 взяті на себе зобов’язання щодо повернення кредитних коштів та сплати платежів, передбачених договором, не здійснювала і станом на 31.01.2016 року заборгувала ПАТ КБ «Приватбанк» 24139,10 грн. із яких:

3476,40 грн. - заборгованість за кредитом;

16475,12 грн. - заборгованість по процентах за користування кредитними коштами;

2800 грн. - заборгованість за пенею і комісією;

250 грн. - штраф (фіксована складова);

1137,58 грн. - штраф (процентна складова).

Заочним рішенням суду, яке було предметом перегляду, позовні вимоги задоволені в повному обсязі за виключенням вимог про стягнення штрафу. Проте з ним не погодилась ОСОБА_2 і оскаржила в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі вона просить рішення скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, ОСОБА_2 посилається на те, що рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. На підтвердження доводів апеляційної скарги наведені обставини про те, що суд не досліджував питання про розмір кредитної заборгованості та розмір кредитної ліміту. Окрім цього, судом залишено поза увагою питання дотримання вимог Закону України «Про захист прав споживачів» при укладені кредитного договору, а також норм цивільного законодавства, що регулюють питання строків позовної давності.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, ОСОБА_2, представників відповідачки та ПАТ КБ «Приватбанк», перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах вимог апеляційної скарги, прийшла до наступного висновку.

Доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість рішення суду в частині стягнення процентів за користування кредитними коштами та пені, знайшли своє підтвердження.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції погодився з доводами позивача про те, що в результаті неналежного виконання ОСОБА_2 кредитних зобов’язань її заборгованість перед ПАТ КБ «Приватбанк» щодо повернення кредиту становила 3476,40 грн. та 16475,12 грн. - заборгованості по процентах за користування кредитними коштами. Окрім цього, суд погодився з тим, що стягненню підлягала і пеня в сумі 2800 грн.

З огляду на встановлені обставини, які знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи, колегія суддів не може повністю погодитись з висновками суду першої інстанції щодо стягнення з ОСОБА_2 заборгованості по процентах та пені.

Користуючись кредитними коштами ОСОБА_2 зобов’язана була згідно Заяви сплачувати 3% щомісячних на залишок заборгованості. Відповідно до вимог пункту 5.4. Правил користування платіжною карткою проценти мали вноситись щомісячно за попередній місяць, а кредит мав би бути погашений в повному обсязі не пізніше останнього дня місяця, вказаного в платіжній картці. Зазначені положення узгоджуються з вимогами ч. 1-ї ст. 1048 ЦК України та ч. 1-ї ст. 1049 ЦК України.

Відповідно до розрахунку заборгованості, загальна сума процентів, нарахованих на поточну заборгованість по кредиту, яким користувалась відповідачка станом 31.01.2016 року склала 2455,32 грн. (7322,71 грн. - 4867,39 грн.) 7322,71 грн. є загальна сума процентів нарахованих на поточну заборгованість із яких 4867,39 грн. були сплачені відповідачкою.

У випадку несвоєчасного виконання боргових зобов’язань за правилами пункту 5.5.1. Правил користування платіжною карткою боржник сплачує проценти за підвищеною процентною ставкою, або ж додаткову комісію, розміри яких визначені Тарифами. Банком заявлена позовна вимога про стягнення з ОСОБА_2 загальної заборгованості за процентами (в накопичувальному підсумку) в сумі 16397,04 грн., яка складається з 2455,32 грн. - відсотків на поточну заборгованість та 14019,80 грн. - нарахованих процентів на прострочену заборгованість за кредитом.

Жодна із складових частин укладено між сторонами і кредитного договору в тому числі і Тарифи, посилання на які містяться в тому ж пункті 5.5 Правил користування платіжною карткою не визначає розміру підвищеної процентної ставки. Надавши розрахунок про стягнення з відповідачки процентів на прострочену заборгованість, Банк на їх підтвердження не навів доказів щодо розміру підвищеної процентної ставки та не навів правової підстави або ж положень кредитного договору, якими б визначався її розмір. Дана обставина при її очевидності була залишена поза увагою суду першої інстанції. Не спромігся обґрунтувати вимоги в цій частині представник позивача в ході апеляційного розгляду справи.

В зв’язку з цим колегія суддів прийшла до висновку, що вимоги в частині стягнення процентів на прострочену заборгованість кредиту не підлягали до задоволення через їх недоведеність.

Доводи апеляційної скарги про те, що позовні вимоги не підлягали до задоволення з підстав пропуску строку, про що відповідачка заявляла і в заяві про перегляд заочного рішення, знайшли своє часткове підтвердження щодо стягнення пені в сумі 2800 грн. За приписами п. 1-го ч. 2-ї ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Отже в даному випадку пеня підлягала стягненню за період з 31.01.2015 року по 31.01.2015 року в розмірі 1200 грн.

Доводи апеляційної скарги, що стосуються оскарження рішення в іншій частині не підлягають до задоволення з огляду на наступні обставини.

За своєю юридичною природою кредитний договір у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку має ознаки договору приєднання. Особливістю такого договору є те, що він складається із Заяви з Пам’яткою клієнта, Умов і правил надання банківських послуг та Тарифів. Ці положення знайшли своє відображення в пункті 1.1. Умов та правил надання банківських послуг. Із наявної в матеріалах справи Заяви вбачається, що ОСОБА_2 ознайомившись з Умовами та правилами банківських послуг виявила бажання оформити на своє ім’я кредитку з визначеним кредитним лімітом, засвідчивши це своїм підписом (а. с. 6). Вказана обставина спростовує її твердження про те, що вона не була ознайомлена з умовами кредитування та посилання на те, що Банком при укладенні кредитного договору були порушені вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки їй не був вручений оригінал договору.

Кредитну картку «Універсальна» ОСОБА_2 отримала 26.08.2008 року за номером 4149437314167147 з визначеним лімітом у 2000 грн.

Відповідно до пункту 3.1.3 Правил користування платіжною карткою після закінчення строку дії картки, вона продовжується Банком шляхом надання Клієнту картки з новим строком.

Як вбачається із розрахунку заборгованості та із виписки балансу використання та повернення кредитних коштів ОСОБА_2, нею вчинялись фінансові операції щодо зняття коштів та їх повернення з використанням кредитної картки до 05.08.2013 року включно.

При цьому були використані продовжені кредитні картки, що спростовує її твердження про те, що вона не отримувала таких карток та не користувалась кредитними коштами після закінчення строку дії картки, виданої при укладенні кредитного договору.

Положення кредитного договору, укладеного між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 активно реалізовувались до 05.08.2013 року, а саме до здійснення відповідачкою останнього платежу в сумі 1000 грн.

Станом на 31.01.2016 року заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором перед ПАТ КБ «Приватбанк» становила по тілу кредиту 3476,40 грн.

Заперечуючи наявність боргових зобов’язань перед ПАТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_2 в апеляційній скарзі посилалась на те, що нею було одноразово отримано в касі 2000 грн., які станом на 15.03.2010 року були повністю повернуті. Як на доказ відсутності боргів за кредитом вона посилалась на те, що до 2013 року Банк не нараховував пеню за неповернення кредиту. Однак такі доводи не відповідають встановленим по справі обставинам, оскільки із наданого позивачем розрахунку станом на вказану дату борг ОСОБА_2 за тілом кредиту становив 1846,34 грн., зростання якого відбулось в зв’язку з тим, що вона після 15.03.2010 року, неодноразово через банкомат отримувала кошти в межах визначеного Банком кредитного ліміту.

Відсутність нарахувань пені та існування боргу по ній станом на 01.03.2013 року пояснюється тим, що відповідачкою здійснювалась сплата процентів за користування кредитними коштами, пеня за несплату тіла кредиту не нараховувалась, оскільки за умовами договору періодичність їх сплати не визначалась, а лише встановлювався термін остаточного погашення кредиту.

Умовами кредитного договору, укладеного між сторонами по справі, сплата комісії за кредитне обслуговування взагалі не передбачалась. Заявлена вимога про стягнення і 2800 грн. є нічим іншим як пенею нарахованою, починаючи 01.03.2013 року.

Обставини щодо виникнення надлімітного (овердраф) використання кредитних коштів у правовідносинах між сторонами по справі не встановлено і з приводу цього позивачем не заявлялось жодних вимог.

Щодо тверджень про пропуск строку позовної давності на звернення з вимогами про стягнення заборгованості по кредиту та процентах за користування кредитними коштами, то вони не відповідають фактичним обставинам справи.

Здійснивши останній платіж за кредитним договором 05.08.2013 року, ОСОБА_2 визнала існування боргових зобов’язань перед ПАТ КБ «Приватбанк». За таких обставин і відповідно до ч. 1-ї статті 264 ЦК України перебіг строку позовної давності було перервано. ПАТ КБ «Приватбанк» з позовом звернулось до суду в межах трирічного строку позовної давності, визначеної статтею 257 ЦК України.

Отже за наведених обставин, керуючись ст.ст. 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області,

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Заочне рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 04.07.2016 року, ухвалене у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитом, скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитом задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» 3476,40 грн. - заборгованості за кредитом, 2455,31 грн. - процентів нарахованих на поточну заборгованість та 1200 грн. - заборгованості по пені.

Врешті позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20-ти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий-суддя: /підпис/

Судді: /підписи/

Згідно з оригіналом: