ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.09.2009 року Справа № 32/8/43-08(32/207-07)
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Джихур О.В. (доповідача)
суддів: Виноградник О.М., Лисенко О.М.
секретар судового засідання: Ковзиков В.Ю.,
за участю представників сторін:
від позивача: Бєлік В.Г., представник, довіреність № б/н від 28.08.09; Шевченко В.В., представни, довіреність № б/н від 26.08.09;
від відповідача: Вишняков Д.О., представник, довіреність № б/н від 10.08.09;
розглянувши матеріали апеляційної скарги Відкритого акціонерного товариства “Свемон –Дніпро”, м. Дніпропетровськ
на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21 травня 2009 року у справі № 32/8/43-08(32/207-07)
за позовом Приватного підприємства “Прогрес”, м. Дніпропетровськ
до Відкритого акціонерного товариства “Свемон –Дніпро”, м. Дніпропетровськ
про стягнення 108 020,67 грн.,-
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 21 травня 2009 (суддя Васильєв О.Ю.) позов задоволено повністю, стягнуто з відповідача на користь позивача 81 371, 51 грн. –заборгованості, 20 945,88 грн. –інфляційних втрат, 5 703,28 грн. –3% річних та судові витрати на підставі ст.ст. 625,837 Цивільного кодексу України.
З вказаним рішенням не погодився відповідач, оскаржує його на предмет невідповідності нормам матеріального права, фактичним обставинам справи. Відповідач стверджує, що заборгованість по договору 2-09 від 02 вересня 2004 року становить на підставі акту звірки від 09 серпня 2005 року 2 681 грн. 68 коп. Сума боргу 81 371,91 грн. –це заборгованість по всім іншим договорам підряду, які були укладені між сторонами. В акті звірки від 09 січня 2007 року не вказано за якими зобов’язаннями виникла кредиторська заборгованість відповідача перед позивачем.
Відповідач просить рішення скасувати, в позові відмовити.
В доповненні до апеляційної скарги відповідач зазначає, що визнає позовну заяву частково в сумі 2 681 грн. 68 коп.
Посилаючись на ст. 33 Господарського процесуального кодексу України відповідач вказує, що позивачем не були надані до суду та до експертної установи жодних доказів, що підтверджують заборгованість відповідача саме за договором № 2-09 від 02 вересня 2004 року (т.3 а.с.14).
Позивач вважає рішення господарського суду законним та обґрунтованим, просить рішення залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
На підставі договору № 2-09 від 02 вересня 2004 року підрядник приватне підприємство “Прогрес” виконав для замовника відкритого акціонерного товариства “Свемон –Дніпро” підрядні роботи з улаштування приміщення, монтажу пожежної та охоронної сигналізації по об’єкту ВОЛЗ “Вуглик”.
Згідно акту виконаних робіт (форма КБ-2в) за грудень 2004 року, який підписаний повноважними представниками обох сторін вартість виконаних робіт склала 141 303,60 грн.
Відповідно до п.2 договору замовник повинен оплатити вартість робіт на протязі 5 днів на підставі акту форми КБ-2в.
Платіжним дорученням №282 від 21 вересня 2004 року відповідач сплатив аванс в розмірі 30 000 грн. (т.1 а.с.114).
Позивач зазначає, що відповідачем після виконання робіт було сплачено грошима 04 лютого 2005 року 23468,29 грн., 18 лютого 2005 року –5000 грн., що підтверджується банківськими виписками (т.1 а.с.110,112), проведено залік на суму 1463,80 грн.
Таким чином, позивач вважає, що залишок боргу по договору № 2-09 від 02 вересня 2004 року становить 81 371 грн. 51 коп. і просить стягнути її з відповідача. Свої доводи підтверджує актом звірки взаєморозрахунків від 09 січня 2007 року (т.1 а.с.119).
В свою чергу відповідач з вказаною сумою боргу не погоджується, стверджує, що розмір його заборгованості по договору № 2-09 становить 2681 грн. 68 коп., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків від 09 серпня 2005 року (т.1 а.с.32).
Матеріали справи свідчать, що на протязі спірного часу між сторонами було укладено декілька договорів підряду, крім договору № 2-09, зокрема договори № 15/11 від 15 листопада 2004 року, № 12/05 від 12 травня 2003 року.
З метою встановлення реальної заборгованості відповідача по договору № 2-09, господарський суд двічі призначав судову економічну експертизу, яка не була проведена через вину відповідача.
При таких обставинах судова колегія вважає, що господарський суд правомірно вирішив спір за наявними в справі матеріалами на підставі ст.75 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Відповідно до ч.1 ст.854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Згідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Сторони не виконали вимоги апеляційної інстанції щодо звірки розрахунків за договором № 2-09 (ухвали від 13 серпня 2009 року, 08 вересня 2009 року –т.3 а.с.52, 69). Ініціатива в проведенні звірки розрахунків була покладена на відповідача
Кожна із сторін представила свої відомості по наявності боргу по договору № 2-09.
Ухвалою від 08 вересня 2009 року апеляційний господарський суд зобов’язував відповідача представити платіжні документи в підтвердження оплати робіт по договору № 2-09 від 02 вересня 2004 року. Вказані документи не були надані відповідачем, останній пояснив, що бухгалтерські документи за 2004 рік знищені, в підтвердження чого надав акт № 7 від 03 січня 2008 року про виділення до знищення документів, що не підлягають зберіганню (т.3 а.с.81-86).
Таким чином, в порушення ст.ст.32, 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України відповідач не довів, в якій сумі він оплатив виконані позивачем по договору № 2-09 роботи, що заборгованість саме за цим договором становить 2681,68 грн.
Оцінюючи докази, що містяться в матеріалах справи, які були надані позивачем, судова колегія враховує, що платіжними дорученнями № 540 від 18 лютого 2005 року (т.1 а.с.110), № 588 від 21 вересня 2004 року (т.1 а.с.114), № 478 від 04 лютого 2005 року (т.1 а.с.112) підтверджено оплата робіт по договору № 2-09 від 02 вересня 2004 року в загальній сумі 58468,04 грн., оскільки в платіжних документах в графі “призначення платежу” мається посилання на договір № 2-09 від 02 вересня 2004 року.
Акти звірки від 09 січня 2007 року (т.1 а.с.119) і від 09 серпня 2005 року (т.1 а.с.32) мають суперечливий характер, тому, що в акті від 09 серпня 2005 року розмежован борг по кожному договору підряду, а в акті від 09 січня 2007 року таке розмежування відсутнє, у зв’язку з чим вказані акти не можна вважати такими, що підтверджують заборгованість по договору № 2-09.
Таким чином, судова колегія погоджується з висновком господарського суду щодо наявності у відповідача заборгованості по договору № 2-09 в сумі 81371,51 грн.
Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно розрахунку позивач нарахував за прострочку оплати виконаних робіт інфляційні втрати в розмірі 20 945,88 грн. та 3% річних в розмірі 5 703,28 грн. за період з 06 січня 2005 року по 30 квітня 2007 року.
Розрахунок інфляційних втрат та річні відповідають діючому законодавству та фактичним обставинам справи тому вказані суми також підлягають стягненню.
За визначених обставин доводи скаржника до уваги не приймаються.
З огляду на викладене підстави для скасування рішення господарського суду від 21 травня 2009 року відсутні.
Керуючись статтями 103-106 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд -
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21 травня 2009 року у справі № 32/8/43-08(32/207-07) залишити без змін.
Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Свемон –Дніпро”, м. Дніпропетровськ залишити без задоволення.
Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України у місячний строк.
Головуючий суддя О.В.Джихур
Суддя О.М.Виноградник
Суддя О.М.Лисенко