П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 лютого 2011 р., 11 год. 15 хв. м. Львів            № 2а-656/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого –судді                               Кравчука В.М.,

за участю секретаря судового засідання Ганачівської Л.Ю.,

представника позивача ОСОБА_1,                                        

та відповідача           ОСОБА_2,                              

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Дрогобицький міськрайонний центр зайнятості

до ОСОБА_2

про про стягнення незаконно отриманої матеріальної допомоги з безробіття ,

В С Т А Н О В И В :

18.01.2011 року на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Дрогобицького міськрайонного центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення виплаченої допомоги по безробіттю в сумі 3 713,30 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»відповідачу –ОСОБА_2 було надано статус безробітного та призначено допомогу по безробіттю. Однак після надання йому такого статусу позивачу стало відомо про те, що на момент реєстрації –ОСОБА_2 як безробітного та призначення допомоги, він вже був зареєстрований як суб’єкт підприємницької діяльності. Вважає, що зазначена обставина впливає на порядок та умови виплати допомоги, а нарахована та виплачена відповідачу сума допомоги по безробіттю за період з грудня 2005 р. по квітень 2010 р. в розмірі 3 713,30 грн. підлягає поверненню.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.

Відповідач проти позову заперечує, вважає, що хоч і був зареєстрований як приватний підприємець на монет виплати допомоги, проте самою підприємницькою діяльністю не займався, доходу не отримував, а в 2010 р. рішенням суду припинено підприємницьку діяльність, тому допомогу по безробіттю отримав правомірно.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, Суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини:

23.12.2005 р. та повторно 10.03.2009 р., ОСОБА_2 звернувся до Дрогобицького міськрайонного центру зайнятості із заявою про надання статусу безробітного. Текст заяви формалізований, відповідає встановленому зразку і заповнювався працівником центру зайнятості. В абзаці 2 заяви зазначено «в даний час не зареєстрований як суб‘єкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займаюся, пенсію не отримую». Окрім того, аналогічний запис зроблено власноручно відповідачем.

Наказом Дрогобицького міськрайонного центру зайнятості ОСОБА_2 надано статус безробітного та призначено допомогу по безробіттю.

Згідно з довідкою Дрогобицького міськрайонного центру зайнятості за період з 16 грудня 2005 р. по 03 березня 2009 р. ОСОБА_2 нараховано та виплачено 3 713,30 грн. допомоги по безробіттю. Розмір та фактичне отримання зазначеної суми відповідач не заперечує.

Після завершення виплати допомоги Дрогобицьким міськрайонним центром зайнятості отримано інформацію про те, що відповідач зареєстрований як фізична особа –підприємець 06.02.2003 р.

Згідно витягу та довідки з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців наданої державним реєстратором Виконавчого комітету Дрогобицької міської ради станом на 14.10.2010 р. ОСОБА_2 зареєстрований як фізична особа-підприємець з 06.02..2003 р. та взятий на облік платника податків з 18.02.2003 р. У зв’язку з не поданням в ДПІ документів фінансової звітності, ДПІ у Дрогобицькому районі звернулось до суду з позовом про припинення підприємницької діяльності.

Згідно з постановою Львівського окружного адміністративного суду від 05.07.2010 р. припинено підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця ОСОБА_2.

Відповідач визнав, що не повідомляв працівника центру зайнятості про те, що з 06.02.2003 р. зареєстрований як фізична особа-підприємець, оскільки вважав, що протягом семи років він доходу не отримує від зайняття підприємницькою діяльністю, ніде не працює, а тому сама лише реєстрація як підприємця, на його думку, не впливає на надання йому статусу безробітного та виплату допомоги.

Наказом від 14.12.2010 р. директор Дрогобицького міськрайонного центру зайнятості наказав вжити заходів до повернення незаконно отриманої допомоги з безробіття в сумі 3 713,30 грн. в зв’язку з неповідомленням факту державної реєстрації фізичної особи – підприємця під час перебування на обліку в центрі зайнятості.

Зазначені фактичні обставини сторони визнають. Спір виник у зв‘язку із правовою оцінкою дій відповідача, який під час отримання статусу безробітного не повідомив про державну реєстрацію його як фізичної особи – підприємця. Вирішуючи спір, Суд виходив з наступного.

Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»від 02.03.2000 р., Законом України «Про зайнятість населення»від 01.03.1991 р., Порядком розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним, затверджений наказом №125/116, 11.03.2008 р. Міністерства праці та соціальної політики України, ДПА України.

Статтею 12 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»встановлено, що виконавча дирекція Фонду є виконавчим органом правління Фонду, який забезпечує виконання рішень правління. Функції виконавчої дирекції Фонду покладаються на органи державної служби зайнятості. Функції робочих органів виконавчої дирекції Фонду покладаються на центр зайнятості Автономної Республіки Крим, обласні, Київський і Севастопольський міські, районні, міськрайонні, міські та районні у містах центри зайнятості.

У свою чергу, виконавча дирекція Фонду та її робочі органи контролюють правильність нарахування, своєчасність сплати страхових внесків, а також витрат за страхуванням на випадок безробіття, проводять розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення в порядку, встановленому центральними органами виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, державної податкової політики, Пенсійним фондом України за погодженням з правлінням Фонду.

Відповідно до Положення Про державну службу зайнятості, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження положень щодо застосування Закону УРСР "Про зайнятість населення" № 47 від 24.06.1991 року, основними завданнями державної служби зайнятості є, зокрема, раціональне й ефективне використання державного фонду сприяння зайнятості населення..

Відповідно до частини 3 статті 36 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до п. 5 ч.2 ст. 12 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та з метою забезпечення цільового та ефективного використання коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття Наказом № 125/116, 11.03.2008 р. Міністерства праці та соціальної політики України, ДПА України затверджено Порядок розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним (надалі –Порядок).

Пунктом 6 Порядку передбачено, що у разі встановлення центрами зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.

Пунком 8 Порядку передбачено, що у разі неможливості вручення повідомлення про необхідність повернення коштів з підстав, передбачених абзацом першим пункту 132 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.2002 р. № 1155, відмови особи чи роботодавця повернути кошти, а також у разі неповернення їх у встановлений строк стягнення таких коштів здійснюється у судовому порядку відповідно до законодавства.

Наведені положення Порядку фактично встановлюють право центру зайнятості на звернення до суду з вимогою про стягнення безпідставно отриманої суми допомоги по безробіттю. Суд приймає до уваги, що єдиним способом стягнення виплаченої допомоги на випадок безробіття є звернення до суду з відповідним позовом.

З наведеного Суд дійшов висновку, що позивач, Дрогобицький міськрайонний центр зайнятості, є суб‘єктом владних повноважень - робочим органом виконавчої дирекції Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття. Заявлений ним позов подано на виконання визначених законом владних управлінських функцій. Право на звернення до суду із позовом є способом реалізації компетенції цього органу. Тому спір належить до компетенції адміністративного суду відповідно до пункту 4 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України.

Оцінюючи підстави позову, Суд керується статтею 2 Закону України «Про зайнятість населення»від 01.03.1991 р., у якій визначено, що безробітними є працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.

Відповідно до Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних (в редакції, що діяла станом на квітень 2007 року), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 р. № 219 (надалі –Порядок № 219) незайняті громадяни…, які звертаються до державної служби зайнятості за сприянням у працевлаштуванні, підлягають реєстрації. Під час проведення реєстрації кожна особа самостійно або за допомогою працівника центру зайнятості заповнює із застосуванням автоматизованої системи картку особи, що звернулася до центру зайнятості (далі - картка), засвідчує особистим підписом достовірність внесених до неї даних та ознайомлюється з пам'яткою "Ваші права - Ваші обов'язки". Форму картки затверджує Мінпраці.

Зайняті громадяни, які бажають змінити професію або місце роботи, влаштуватися на роботу за сумісництвом чи у вільний від навчання час і звернулися до державної служби зайнятості, підлягають обліку. Під час прийому таких громадян працівник центру зайнятості проводить консультацію, про що робить відповідний запис у картці.

У п. 11 Порядку № 219 передбачено, що державна служба зайнятості здійснює підбір підходящої роботи для громадян відповідно до вимог статті 7 Закону України "Про зайнятість населення". За відсутності підходящої роботи рішення про надання громадянам статусу безробітних приймається державною службою зайнятості за їх особистою заявою з восьмого дня після реєстрації у центрі зайнятості за місцем проживання як таких, що шукають роботу, і оформляється наказом центру зайнятості, номер і дата якого зазначаються у картці. З наказом про надання чи ненадання статусу безробітного, визначення розміру і строку виплати допомоги по безробіттю чи припинення виплати такої допомоги громадянин повинний ознайомитися під розписку в картці обліку прийнятих рішень центру зайнятості.

Відповідно до п. 12 Порядку № 219 для одержання статусу безробітного громадянин особисто подає у день, що настає після закінчення встановленого строку пошуку підходящої роботи, до центру зайнятості відповідну заяву та письмову інформацію про те, що він не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів і не зареєстрований як фізична особа - підприємець, а також копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера.

Таким чином, умовою набуття статуту безробітного є відсутність у ОСОБА_2 статусу підприємця. Відповідно до Положення про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.1998 р. № 740, що діяло до 01.07.2004 року, скасування державної реєстрації позбавляє суб'єкта підприємницької діяльності статусу юридичної особи і є підставою для виключення його з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (п. 36). Скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи здійснюється шляхом виключення його з Реєстру суб'єктів підприємницької діяльності на підставі таких документів: особистої заяви підприємця-громадянина або рішення суду (господарського суду) у випадках, передбачених законодавством; довідки органу державної податкової служби про зняття з обліку; довідки установ банків про закриття рахунків; довідки органу внутрішніх справ про здачу печаток і штампів; оригіналу свідоцтва про державну реєстрацію (п. 37).

Станом на 14.10.2010 р. ОСОБА_2 не був виключений з реєстру фізичних осіб підприємців, що підтверджується витягом з ЄДР, в судовому засіданні визнав, що із відповідною заявою про скасування державної реєстрації не звертався, дій пов’язаних з ліквідацією суб’єкта господарювання у встановленому законом порядку не вчиняв, бо вважав, що самого лише судового рішення достатньо для того, що б припинити підприємницьку діяльність. Таке його уявлення про порядок припинення підприємницької діяльності було помилковим. Водночас, у ст. 68 Конституції України зазначено, що незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

З урахуванням наведеного, покликання позивача про безпідставне отримання ОСОБА_2 статусу безробітного внаслідок повідомлення ним завідомо неправдивих даних знайшло підтвердження в судовому засіданні. Як наслідок, ОСОБА_2 отримав допомогу з безробіття, права на яку не мав, тобто безпідставно.

Відповідно до ст.1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, встановленої законом, зобов’язана повернути потерпілому це майно. Зазначена норма застосовується і тоді, коли майно набуте без вини набувача.

З огляду на це, Суд вважає, що за період з 16.12.2005 р. по 03.03.2009 року допомога з безробіття у розмірі 3 713,30 гривень сплачена ОСОБА_2 безпідставно, а тому цю суму слід з нього стягнути на користь позивача. Покликання відповідача на те, що він не отримував жодного доходу від підприємницької діяльності, а з 2010 р. взагалі перебуває в процесі припинення підприємницької діяльності, Судом не береться до уваги. Оскільки можливість отримання доходу під час реєстрації як підприємця залежала передусім від його дій. Відсутність доходів не є підставою для одержання статусу безробітного.

Враховуючи наведене, Суд вважає, що факти, на які покликався позивач як на підставу своїх вимог знайшли підтвердження, а тому позов слід задовольнити.

Відповідно до ч.4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 160-163 КАС України, Суд –

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1) на користь Дрогобицького міськрайонного центру зайнятості (ідентифікаційний код 22408552, м. Дрогобич, вул. П.Орлика, буд. 3а) 3713 (три тисячі сімсот тринадцять) гривень 30 (тридцять) копійок.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

          Повний текст постанови складено 17 лютого 2011 року.

Суддя                                                                                           Кравчук В.М.