Справа №2-210/10 14.09.2010 14.09.2010 14.09.2010

Провадження №22ц-6577/10

Справа N 22ц 6577 – 2010 року. Головуючий у 1 інстанції Павлової Ж..П.

Категорія - 27. Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України.

14 вересня 2010 року. м. Миколаїв.

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі:

головуючого Лисенка П.П.,

суддів: Базовкіної Т.М. та Колосовського С.Ю.,

із секретарем судового засідання Завтурою О.С.,

з участю:

представника позивача ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3,

у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою представника приватного підприємства “Баядера” – ОСОБА_4 переглянула рішення місцевого Заводського районного суду м. Миколаєва від 20 квітня 2010 року, ухваленого в цивільній справі за позовом приватного підприємства “Баядера” до ОСОБА_3 про стягнення суми неповернутої позики.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які беруть участь у справі і з’явилися у дане судове засідання, перевіривши у межах оскарження обставини та докази ,-

у с т а н о в и л а :

10 вересня 2009 року приватне підприємство “Баядера” пред’явило зазначений позов, який обгрунтовувало наступним.

2 червня 2009 року сторони в простій письмовій формі уклали договір безпроцентної позики, за умовами якого підприємство бралося надати позичальнику 20 000 гривень під зобов’язання того повернути їх до 2 вересня 2009 року

В той же день, за видатковим касовим ордером № 1744 та розпискою позичальник отримав гроші і витратив їх на власний розсуд.

Посилаючись на відмову ОСОБА_3 повернути позичені грошові кошти в обумовлений строк, просило стягнути з того на його користь 20 000 гривень неповернутої позики, 4 000 гривень штрафу за прострочку виконання зобов’язання і понесені судові витрати.

Відповідач позов не визнав, зазначивши що договір був безгрошовий.

Рішенням місцевого Заводського районного суду м. Миколаєва від 20 квітня 2010 року у позові відмовлено за його недоведеністю.

Представник приватного підприємства “Баядера” подав на це рішення апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати і ухвалити у справі нове рішення – про задоволення вимог підприємства.

Апеляційну скаргу слід задовольнити, рішення суду 1 інстанції скасувати і ухвалити у справі нове рішення - про часткове задоволення позову.

Відмовляючи приватному підприємству “Баядера” у позові, суд 1 інстанції виходив з того, що у справі достатньо доказів безгрошевості договору позики, укладеному між сторонами, а тому у відповідача не виникло обов’язку повертати по ньому, начебто, позичені гроші.

Проте, у повній мірі з таким висновком місцевого суду погодитися не можна.

За статтями 59,60, 213 ЦПК України та постановою № 14 Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року “Про судове рішення у цивільній справі” рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.

Рішення визнається законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільно-процесуального законодавства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При ухваленні рішення суд оцінює докази з урахуванням вимог статей 58 і 59 ЦПК України про їх належність та допустимість. Обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть вважатися встановленими в цивільній справі, якщо такі засоби доказування відсутні.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

При цьому, згідно із статтею 60 ЦПК України, обов’язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень.

Недоведеність позову є підставою для відмови у його задоволенні.

Останнє стосується і заперечень відповідача.

Оскаржене рішення місцевого суду не відповідає виписаним положенням.

Так, у справі є дійсний, оскільки протилежним в установленому законом порядку він не визнаний, договір позики, а тому сторони по ньому повинні виконувати взяті на себе зобов’язання.

Позивач належним та допустимими доказами довів, що виконав свій обов’язок і надав відповідачеві у позику гроші, а той, у встановлений договором строк, їх не повернув. Іншого відповідач допустимими доказами не довів. Пояснення осіб, які раніше працювали на підприємстві і були з нього звільненні, дані органам міліції не є такими, оскільки порушують принцип безпосередності отримання інформації судом і, більше того, частина їх носить передбачувальний характер, інша ж частина - не конкретизована і характеризує загальну атмосферу на підприємстві.

За такого, місцевий суд зобов’язаний був стягнути неповернуту позику.

Оскільки він такого не зробив, то стягнення слід провести за рішенням апеляційної інстанції.

В той же час, вимога про стягнення з відповідача штрафу – не підлягає задоволенню, оскільки пункт про це суперечить засадам чинного цивільного законодавства, а значить є нікчемним і не може застосовуватися.

Крім того, з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати останнього в суді першої та апеляційної інстанцій, відповідно до задоволеної частини вимог, а це – 540 гривень ( 120 гривень + 120 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи + 200 гривень + 100 гривень судового збору = 540 гривень).

Керуючись ст. ст. 307, 309, 313-314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу представника приватного підприємства “Баядера” – ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення місцевого Заводського районного суду м. Миколаєва від 20 квітня 2010 року місцевого скасувати і ухвалити у справі нове рішення, яким позовні вимоги приватного підприємства “Баядера” задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь приватного підприємства “Баядера” 20 000 гривень неповернутої позики і 540 гривень судових витрат, а всього 20 540 гривень.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України.

Головуючий Судді: