ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

За позовом  Приватного підприємства "Стратос", м. Дніпропетровськ

до  Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ

про стягнення 57 600 грн. 00 коп.

                                                                                       Суддя Юзіков С. Г.

                                              ПРЕДСТАВНИКИ:

позивача - Косолап О.В., юрист, дов. б/н від 15.08.2005р.

відповідача - не з'явився (про час і місце засідання суду сповіщені належно).

        СУТЬ СПОРУ: 

Позивач просить стягнути з Відповідача збитки у розмірі  57 600,00 грн.

Відповідач відзив на позов  не надав, причини неявки не повідомив.

Справа, згідно зі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, розглядається за наявними у ній матеріалами.

         Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника Позивача, господарський суд

                                                         ВСТАНОВИВ:

27.12.2005р,. шляхом  факсимільного зв'язку, сторонами  укладено договір доручення на перевезення вантажів автомобільним транспортом (далі Договір), за яким Позивач надав до перевезення, а Відповідач прийняв для організації перевезення, за дорученням та за рахунок Позивача, цукор вагою 20 т з  цукрового заводу с. Ланна у м. Запоріжжя для вантажоодержувача ПП ОСОБА_4 (п.1Договору).

            Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким,  що вчинений у письмовій формі, якщо  його  зміст зафіксований в одному або кількох документах,  у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.   Правочин вважається  таким,  що  вчинений  у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного,  електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

          28.12.2005р. Позивачем був завантажений цукор у кількості 20 т у автомобіль Рено д/н НОМЕР_1, причеп д/н НОМЕР_2, яким керував водій ТОВ "Євро-Меркур" ОСОБА_2, що підтверджується товарно-транспортною накладною НОМЕР_3

          Згідно з рахунком ВАТ "Ланнівський цукровий завод", вартість 20 т цукру становить 57 600,00 грн., уся партія цукру  коштує  345 600,00грн., які у повному обсязі сплачені Позивачем платіжним дорученням НОМЕР_4

          Вантаж до місця призначення не прибув, у зв'язку з чим Позивач 30.12.2005р. подав заяву до Красногвардійського РВ УМВС України у Дніпропетровській області про порушення кримінальної справи за фактом шахрайства.

Автомобіль Рено д/н НОМЕР_1 наданий Відповідачем Позивачеві для перевезення вантажу відповідно до Договору.

Відповідно до п. 2 Договору  Експедитор (Відповідач) повністю довірив та доручив представнику-водію транспортної компанії ТОВ "Євро-меркур" у особі ОСОБА_3 організувати та перевезти вантаж. Відповідач також надав дані водія: ОСОБА_2, автомобіля: Рено д/н НОМЕР_1, причеп д/н НОМЕР_2.

У п. 3 Договору Відповідач підтвердив факт укладення відповідного договору з транспортною організацією.

Відповідно до п. 10 Договору у випадку якщо надана Відповідачем інформація не відповідала дійсності, що призвело до втрати Позивачем вантажу, який перевозився не уповноваженим водієм, інформацію про якого надав Відповідач, він повинен сплатити штраф у розмірі втраченого вантажу.

Сторони приймають юридичну силу даного Договору-доручення, укладеного шляхом факсимільного  зв'язку ( п. 11 Договору).

28.12.2005р. на підставі Договору Позивач уклав договір на перевезення вантажу автомобільним транспортом з ТОВ "Євро-Меркур" -"Перевізником", в особі водія  ОСОБА_2, за яким Перевізник зобов'язався доставити вантаж з місця отримання до вантажоодержувача.

Відповідно до  934 ЦК України за   порушення   обов'язків   за  договором  транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно  до глави 51 ЦК України.

Згідно зі ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності  її  вини  (умислу  або  необережності),  якщо  інше  не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність  своєї  вини  доводить  особа,  яка   порушила зобов'язання.

Відповідно до ст. 623 ЦК Боржник,   який  порушив  зобов'язання,  має  відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. 

              Статтею 20 ГК України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та  споживач  має  право  на захист своїх прав і законних інтересів.  Права та законні інтереси

зазначених суб'єктів захищаються шляхом: … застосування штрафних санкцій.

           Згідно зі ст. 230, 231, 232 ГК України, штрафними    санкціями    у   цьому   Кодексі   визнаються господарські санкції у вигляді грошової  суми  (неустойка,  штраф, пеня),  яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним  правил  здійснення  господарської  діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не  визначено, санкції  застосовуються  в розмірі,  передбаченому договором.  При цьому  розмір  санкцій   може   бути   встановлено   договором   у відсотковому  відношенні  до суми невиконаної частини зобов'язання або  у  певній,  визначеній  грошовій  сумі,  або  у  відсотковому відношенні   до  суми  зобов'язання  незалежно  від  ступеня  його виконання,  або у кратному розмірі  до  вартості  товарів  (робіт, послуг).  Якщо  за  невиконання або неналежне виконання зобов'язання встановлено штрафні санкції,  то збитки відшкодовуються в частині, не покритій цими санкціями. Вимогу  щодо  сплати  штрафних  санкцій  за   господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин,  права чи законні інтереси якого порушено.

У силу ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений строк у відповідності з вказівками закону, договору, одностороння відмова від виконання  зобов'язань не допускається.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання  та  інші  учасники  господарських відносин  повинні  виконувати  господарські  зобов'язання належним чином відповідно до закону,  інших правових актів,  договору, а за відсутності   конкретних   вимог  щодо  виконання  зобов'язання  - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.      До    виконання    господарських   договорів   застосовуються відповідні положення  Цивільного  кодексу  України  з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.  Кожна сторона повинна вжити усіх заходів,  необхідних  для належного  виконання нею зобов'язання,  враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідач не надав суду доказів відсутності  своєї  вини у втраті вантажу Позивача.

Відповідно до ст. 33, 34  ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які  відповідно  до  законодавства  повинні бути  підтверджені  певними  засобами  доказування,   не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, суд вважає, що  позов підлягає задоволенню.     

Згідно зі ст. 49 ГПК України, судові витрати  слід покласти на Відповідача.

Керуючись ст. 33, 34, 49, 75, 82-85, 115-118 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

          Позов задовольнити повністю.

          Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_5) на користь Приватного підприємства "Стратос", 49006, м. Дніпропетровськ, вул. Шмідта, 4/3 (код ЄДРПОУ 23079116, р/р 2600409000846 у ДФ АКБ "Правекс-Банк", МФО 305932) 57 600,00 грн. -штрафу (у розмірі вартості втраченого вантажу), 576,00 грн. -витрат по сплаті державного мита, 118,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати накази після наОСОБА_4ня рішенням законної сили.

             Суддя                                                                                                 С.Г. Юзіков          

Рішення підписане 31.07.2006р.