Справа № 2-2764
2009 рік
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
13 серпня 2009 року Замостянський районний суд м. Вінниці
в складі: головуючого – судді Ковальської І.А.,
при секретарі Мантак О.Л.,
за участю позивача ОСОБА_1,
представника відповідача Кудельського А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ВАТ «Керамзит», ВАТ «Ощадбанк» в особі філії – Вінницького районного відділення № 5321 про стягнення середньої заробітної плати за час затримки по день фактичного розрахунку, компенсації та індексації за несвоєчасну виплату зарплати та моральної шкоди, -
Встановив:
Позивачка звернулася до суду з позовом до ВАТ завод «Керамзит» про стягнення середньої заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримки проведення розрахунку при звільненні.
Позовні вимоги мотивовані тим, що наказом № 213 від 28 грудня 2007 року ВАТ завод «Керамзит» позивачку звільнено з роботи. В порушення вимог ст. 47 КЗпП України в день звільнення з нею не було проведено розрахунок, а повідомлено, що кошти будуть перераховані на картковий рахунок по заробітній платі, однак кошти не виплатили.
В ході судового розгляду позивач уточнила позовні вимоги з тих підстав, що після звернення до суду 18 квітня 2008 року на її рахунок було перераховано заробітну плату за грудень 2007 року в сумі 1916,17 грн. та компенсацію за невикористані відпустки в сумі 5976,52 грн.
В зв’язку з цим позивачка в ході судового розгляду уточнила позовні вимоги та просила стягнути з відповідача компенсацію за несвоєчасну виплачену заробітну плату в сумі 660,33 грн. та індексацію за несвоєчасну виплату заробітної плати в грудні 2007 року в розмірі 59,64 грн.
Позивач також просила стягнути з відповідача середній заробіток в розмірі 37486,95 грн. з тих підстав, що згідно ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові суму строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, а її середньоденний заробіток становив 90,33 грн.
Позивачка вважає, що внаслідок порушень відповідачем її прав їй також заподіяні моральні страждання, втрачено нормальні життєві зв’язки, які вимагають додаткових зусиль для організації свого життя, заподіяну моральну шкоду оцінила в розмірі 5000 гривень. Також просила стягнути витрати, пов'язані з оплатою адвокатських послуг, в сумі 1500 грн.
В ході судового розгляду справи судом було притягнуто в якості співвідповідача – ВАТ «Ощадбанк» в особі філії – Вінницького районного відділення № 5321, на рахунок якого було перераховано заробітну плату ОСОБА_1
В судовому засіданні позивачка підтримала уточнені позовні вимоги в повному обсязі, детально пояснивши обставини, викладені в позовній заяві.
Представник відповідача ВАТ завод «Керамзит» ОСОБА_2 позов визнав частково лише в частині індексації заробітної плати в розмірі 59 гривень 64 копійки за грудень 2007 року, однак пояснив, що позивач звернувся по дану компенсацію лише в ході судового розгляду. З приводу виплати компенсації за несвоєчасну виплату розрахунку при звільненні вважає, що виплата підприємством була проведена 4 січня 2008 року та не виплачена в зв'язку з виною ВАТ «Ощадбанку». Також: вважає, що в частині стягнення компенсації за невчасну виплату заробітної плати за жовтень 2007 року в грудні 2007 року слід відмовити, у зв'язку з тим, що позивач перебував на посаді головного бухгалтера товариства, та відповідно до посадової інструкції головного бухгалтера саме в посадові обов’язки позивача входили обов’язки щодо витрачання фонду заробітної плати, проведення інвентаризації грошових коштів. Щодо стягнення з відповідача моральної шкоди представник відповідача заперечив, так як вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди є безпідставними, необґрунтованими та непідтвердженими належними доказами.
Щодо стягнення середньої заробітної плати за час затримки по день фактичного розрахунку в повному обсязі заявленої суми у розмірі 28273 гривень 29 копійок представник відповідача заперечив, зіславшись на норми Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", а саме пункту 20, в якій зазначено, що при частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.
Представник ВАТ «Ощадбанк» в особі філії – Вінницького районного відділення № 5321 в судове засідання не з’явився з невідомих причин, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, тому суд розглянув справу у його відсутність на підставі наявних доказів.
Вислухавши пояснення сторони, дослідивши матеріали справи, суд встановив, що відповідно до наказу голови правління ВАТ «Керамзит» за № 213 від 28 грудня 2007 року ОСОБА_1 було звільнено з посади головного бухгалтера згідно ст. 40 п. 3 КЗпП України.
Згідно платіжного доручення № 8000 від 4 січня 2008 року на картковий рахунок ОСОБА_1 згідно договору № 8 від 21 червня 2006 року було перераховано заробітну плату за грудень 2007 року в сумі 6481,22 грн. Відповідно до листа керуючого Вінницького районного відділення № 5321 ВАТ «Державний ощадний банк України» за вих. № 2220 від 18 квітня 2008 року філія повідомила, що кошти в сумі 6481,22 грн., платіжне доручення № 8 від 4 січня 2008 року для зарахування на картковий рахунок ОСОБА_1 поступили в відділення 4 січня 2008 року з вини бухгалтера Черпатюк Л.С. кошти не були відправленні вчасно для зарахування на рахунок клієнта.
Відповідно до листа керуючого Вінницького районного відділення № 5321 ВАТ «Державний ощадний банк України» за вих. № 2529 від 8 травня 2008 року філія повідомила, що кошти на ім’я ОСОБА_1 в сумі 6481,22 грн. поступили на картковий рахунок 18 квітня 2008 року.
За таких обставин суд прийшов до висновку, що при звільненні позивачці вчасно було нараховано заробітну плату та переведено на рахунок банку, а тому і відсутні підстави для нарахування середньомісячної заробітної плати за час затримки розрахунку.
Оскільки затримка у виплаті заробітної плати ОСОБА_1 сталася з вини працівника банку, суд вважає, що моральну шкоду слід стягнути з Вінницького районного відділення № 5321 ВАТ «Державний ощадний банк України» з урахуванням перенесених позивачкою моральних страждань в розмірі 1000 грн.
Суд вважає, що в зв’язку з частковим задоволенням позову з відповідача також підлягають стягненню на користь позивача витрати на правову допомогу в розмірі 500 гривень з урахуванням суті спору та суми задоволеного позову.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10, 57, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, керуючись ст.ст. 116, 117, 237-1 Кодексу законів про працю, ст. 1167 ЦК України, суд –
Вирішив:
Позов задоволити частково.
Стягнути з ВАТ «Ощадбанк» в особі філії – Вінницького районного відділення № 5321 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 1000 гривень та витрати за правову допомогу 500 гривень.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Вінницької області через Замостянський районний суд м. Вінниці шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.
Головуючий: