УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«24» січня 2007 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі:

Головуючого судді - Іващенко В.В.

Суддів                        - Летягіної О.В.

- Сінані О.М.

При секретарі            - Бахтагарєєвій М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до редакції газети „Сільська нов", ОСОБА_2 про захист честі та гідності, стягнення моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Білогірського районного суду Автономної Республіки Крим від 29.03.2006 року,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до редакції газети „Сільська нов", у якому просив суд зобов'язати відповідача опублікувати його статтю „А судді хто" на сторінках газети. Відмову в публікації статті визнати неправомірною; стягнути з відповідачів 5000грн. у відшкодування моральної шкоди.

Вимоги мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року у газеті „Сільська нов" була надрукована стаття „Я вам пишу, чого же більш...", в якій був надрукований ряд неперевірених, необ'єктивних відомостей, які, на думку позивача, його компрометують та не відповідають дійсності. Позивач вважав, що висловлювання автора статті ОСОБА_2, які містяться у статті, ображають його честь та гідність. Після надрукованої статті позивач більш ніж три місяці вимагав від редактора газети опублікувати його відповідь на вказану статтю на сторінках газети його статтю під назвою „А судді хто?", однак вона надрукована не була.

Рішенням Білогірського районного суду Автономної Республіки Крим від 29.03.2006 року позов  ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов'язано редакцію газети „Сільська Нов" опублікувати статтю ОСОБА_1 „А судді хто?" на сторінках газети. Відмову в публікації статті визнано неправомірною. Позовні вимоги щодо стягнення моральної шкоди - залишено без задоволення.

На зазначене рішення суду ОСОБА_ 1 подана апеляційна скарга, в якій ставиться питання про скасування рішення суду в частині відмови у відшкодуванні моральної шкоди, як постановленого з порушенням норм процесуального права, та задоволення його позовних вимог у повному обсязі.

Апелянт вважає, що судом неповно розглянуті обставини справи. Суд не прийняв до уваги, що висловлювання у статті „Я вам пишу, чого же більш..." зачіпають його честь та гідність, містять відомості, не підтверджені доказами, ствердження в ній не відповідають дійсності. У автора статті викликають сумнів ділові якості ОСОБА_1, та професійна спроможність. Таким чином, позивачу заподіяна моральна шкода, у відшкодуванні якої суд необгрунтовано відмовив.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення сторін, які з'явилися у засідання суду апеляційної інстанції,

Справа № 22-62/2007 р.                Головуючий у першій інстанції Бишов М.В.

                                                            Доповідач Летягіна О.В.

2

колегія  судців  вважає,  що  апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Згідно з вимогами ч.І ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційній суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Зі змісту апеляційної скаргиОСОБА_1 виходить, що рішення суду він оскаржує тільки в частині відмови в позові про стягнення суми відшкодування моральної шкоди, таким чином в іншій частині рішення суду колегією суддів не перевірялося.

Відмовляючи в позові в частині стягнення сум в відшкодування моральної шкоди, суд, проаналізувавши зміст надрукованої ІНФОРМАЦІЯ_1 року в газеті „Сільська Нов" статті ОСОБА_2 „Я вам пишу чого же більш...", виходив з того, що стаття не містить в собі яких-небудь образливих висловлень і вважає що в ній містяться оціночні судження діяльності позивача щодо написання скарг та заяв у державні органи, у зв'язку з чим їх достовірність доказуванню не підлягає.

П.1 ст.10 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод, передбачає, що кожен має право на свободу виявлення поглядів, вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Це право включає свободу придержуватися своїх поглядів, получати та передавати інформацію і ідеї без втручання органів державної влади та без залежності від кордонів. Крім того, відділяючі інформацію \ факти \ від поглядів \ оціночних суджень \ Європейський суд заявив, що існування фактів можливо довести, тоді як правдивість оціночних суджень доказуванню не підлягає.

Матеріали справи свідчать про те, що позивачем по справі - ОСОБА_1 не представлено суду доказів зниження рівня ділової репутації в наслідок оспорюваної публікації, а тому колегія суддів погоджується з висновками суду про те, що примушування до спростування оціночних суджень порушило б гарантоване Конституцією України, право на вираження думок і поглядів та призвело б до встановлення опосередкованої цензури, забороненої ст. 15 Конституції України.

Крім того, як вказано на останній сторінці газети „Сільська нов", редакція може публікувати матеріали в дискусійному порядку, не розглядаючи думку автора.

Таким чином, колегія суддів згодна з висновками суду щодо відмови в позові про відшкодування моральної шкоди за надрукування статті, яка ображає честь, гідність та ділову репутацію позивача, в зв'язку з необґрунтованістю позовних вимог.

Другим доводом позовних вимог про відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 вказує, про заподіяння моральної шкоди фактом не надрукування в газеті „Сільська нов" його статті „ А судді хто?".

Суд, своїм рішенням, зобов'язав редакцію газети опублікувати статтю ОСОБА_1 „ А судді хто?" з посиланням на положення Європейської конвенції та враховуючі те, що як вказано на останній сторінці газети „Сільська нов" , редакція може публікувати матеріали в дискусійному порядку , не розділяючи думку автора.

Враховуючі це, колегія суддів вважає можливим розцінювати сам факт публікації статті ОСОБА_1 достатньою сатисфакцією за заподіяну моральну шкоду при відмові в її публікації.

Колегія суддів вважає за необхідне застосувати при цьому норми Конвенції про захист прав людини та основних свобод, а саме рішення Європейського суду у

Справа № 22-62/2007 р.                Головуючий у першій інстанції Бишов MB.

Доповідач Летягіна О.В.

3

справі „Тома проти Люксембурга" (від 29.03.2001 року), в якому викладено поняття сатисфакції. Враховуючи те, що Конвенція є частиною національного законодавства, а відповідні рішення працездатними, колегія суддів вважає за можливе послатися на вказане рішення як джерело права. Зокрема, у вказаному рішенні, при визначенні розміру моральної (немайнової) шкоди, Європейський Суд використовував принцип, по якому сам факт визнання порушених прав є достатнім для справедливої сатисфакції.

З підстав наведеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції, відповідно до загальних положень цивільно-процесуального законодавства з'ясував усі обставини, які пов'язані саме з предмету спору, встановив характер правовідносин, зумовлених фактами, що мають місце, та правові норми, якими врегульовані ці правовідносини, і це не потребує додаткової перевірки.

Враховуючі наведене колегія суддів вважає рішення суду законним та обґрунтованим і підстав для задоволення апеляційної скарги не знаходить.

Виходячи з наведеного и керуючись ст.ст.303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319, 325 ЦПК України, судова колегія

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу - ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Білогірського районного суду Автономної Республіки Крим від 29.03.2006 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, і може бути оскаржена протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.