УХВАЛА

 Іменем    України

24 січня 2007 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі:

Головуючого, судді Шестакової Н.В.

Суддів:                        Кателіна В.П.

Кузнєцової О.О. При секретарі       Іванові O.K.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до колективного підприємства «Кримська мехколонна» № 8 і ОСОБА_2 про визнання запису у трудовій книжці недійним, стягнення матеріального та морального збитку та судових витрат

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Центрального районного суду від 07 липня 2006 року та додаткове рішення того ж суду від 11 вересня 2006 року,

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2006 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до колективного підприємства «Кримська мехколонна» № 8 і ОСОБА_2 про поновлення на роботі в посаді головного бухгалтера і стягнення компенсації за час вимушеного прогулу, витрат на лікування і моральної шкоди, вважаючи незаконним наказ НОМЕР_1 про її звільнення за грубе порушення трудової дисципліни на підставі п.1 ст.41 КЗпП України. У червні 2006 року позивачка уточнила позовні вимоги і просила визнати недійсним запис у трудовій книжці за №НОМЕР_2 року, зроблений відповідно наказу НОМЕР_1 від 23.02.2006 року, а також стягнути з першого відповідача витрати на лікування у сумі 109грн. 34коп., моральну шкоду у розмірі 10000грн. і судові витрати.

Остаточні позовні вимоги мотивовані тим, що з 15 квітня 1999 року вона заходилася з відповідачем у трудових відносинах, наказом від НОМЕР_1  звільнена на підставі п.1 ст. 41 КЗпП України за грубе порушення трудової дисципліни. Зазначає, що відповідач незаконно звільнив її з посади головного бухгалтера, порушивши процедуру залучення до відповідальності та не урахувавши, що на її утриманні знаходиться неповнолітня дитина. На теперішній час наказ скасовано, але у трудову книжку відповідні зміни не було внесено; протиправними діями відповідачів її завдана матеріальна та моральна шкода.

Рішенням суду у позові відмовлено.

Додатковим рішення стягнуто з ОСОБА_1 витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 30 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення та додаткового рішення з тих підстав що вони ухвалені з порушенням норм процесуального та матеріального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи; запис у трудовій книжці про її звільнення з роботи на підставі п.1

Справа №22-1058/2007р.                                         Головуючий в 1 інстанції Тимошенко К.Г.

і                                                                           Доповідач Шестакова Н.В.

2

ст.41 КЗпП України позбавляє її можливості   претендувати у майбутньому на заняття управлінських посад і роботи за фахом.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши доповідь судді, пояснення позивачки і представників відповідачів, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що трудові права позивачки не порушені, оскільки вона фактично виконувала свої обов'язки після видання наказу про звільнення; наказ про її звільнення був скасований наступного дня, тому позивачка та не мала жодного дня вимушеного прогулу; також необгрунтована моральна шкода.

Колегія суддів погоджується з висновками суду про необрунтованість позову.

Як свідчать матеріали справи, наказ в.о.директора КП НОМЕР_1 від 23.02.2006 року про звільнення позивачки з посади головного бухгалтера на підставі п.1 ст.41 КЗпП України (а.с.6) був скасований наказом №НОМЕР_3 (а.с.23). Як зазначено у наказі №НОМЕР_3, попередній наказ скасовано на період хвороби позивачки, після закінчення хвороби буде видано новий наказ про її звільнення за статтею. Позивачка у засіданні суду апеляційної інстанції не оспорює, що вона не мала жодного прогулу за виною підприємства, однак вважає порушеними свої трудові права, оскільки записНОМЕР_2 у трудовій книжці може негативно вплинути на її роботу у майбутньому.

Суд першої інстанції виходив з уточнених позовних вимог, колегія суддів апеляційного суду згідно зі ст.303 ЦПК України також не має повноважень обговорювати первісні позовні вимоги, тому предметом апеляційного розгляду є законність висновків суду щодо уточнених позовних вимог, які не містять вимоги про визнання незаконним наказу НОМЕР_1 від 23.02.2006 року або наказу №НОМЕР_3.

Відповідно до п.2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях усі записи в трудової книжці, у тому числі, про звільнення, повинні точно відповідати тексту наказу.

Приймаючи до уваги те, що запис за №НОМЕР_2 року про звільнення позивачки з посади головного бухгалтера відповідає змісту наказу НОМЕР_1 від 23.02.2006 року, не має правових підстав вважати його недійсним.

Апеляційна скарга не містить зазначення обставин, які б були підставою для визнання недійсним запису НОМЕР_2 у трудовій книжці. Також не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги щодо неправильного викладення предмету позову у додатковому рішенні, оскільки суд першої інстанції виправив описку у додатковому рішенні ухвалою суду від 27.11.2006 року (а.с. 106). Оскільки не доведені вимоги щодо визнання недійсним запису НОМЕР_2 у трудовій книжці, не підлягають задоволенню інші вимоги про стягнення матеріальної та моральної шкоди, а також судових витрат.

На підставі наведного колегія суддів вважає, що рішення і додаткове рішення суду відповідає вимогам матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.303,307,308 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Центрального районного суду від 07 липня 2006 року та додаткове рішення того ж суду від 11 вересня 2006 року залишити без зміні   

Ухвала набирає законної сили  з  моменту її ііфголршення  і  може  бути оскаржена в касаційному-порядку до Верховного Суду України на протязі двох місяців.

Судді: