ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 2а-7161/08/1370
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 вересня 2009 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Гулика А.Г.;
при секретарі Андрушакевич Т.В.,
за участю:
представника позивача: ОСОБА_1. (довіреність від 25.11.2008 року серія ВМА № 439780);
представника відповідача: Федоронько Л.І. (довіреність від 26.01.2009 року № 33/10-16);
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління юстиції у Львівській області про стягнення середньої заробітної плати за час перебування в стані непрацездатності, середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку, -
в с т а н о в и в :
ОСОБА_2 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з вищезазначеним адміністративним позовом до Головного управління юстиції у Львівській області, в якому просить стягнути з відповідача заробітну плату, за час знаходження в стані тимчасової непрацездатності, за період з 16.03.2007 року по 13.04.2007 року, в сумі 1130 грн. 64 коп.; стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 16.03.2007 року по 22.03.2007 року в сумі 269 грн. 20 коп.; стягнути з відповідача середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, починаючи з 22.03.2007 року по 07.09.2009 року в сумі 34457 грн. 60 коп.
Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно постанови Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 11.02.2008 року ОСОБА_2 визнано звільненим з роботи за п. 1 статті 40 Кодексу законів про працю України - у зв'язку з ліквідацією установи з 22.03.2007 року, а відтак позивач вважає, що у відповідності до статті 47 Кодексу законів про працю України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені статтею 116 Кодексу законів про працю України. Однак, на думку позивача, Головним управлінням юстиції у Львівській області порушено вимоги статті 116 Кодексу законів про працю України, згідно з якою при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник не працював в день звільнення, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. В період з 16.03.2007 року по 13.04.2007 року, ОСОБА_2 перебував на амбулаторному лікуванні, а тому вважає, що розрахунок, проведений Головним управлінням юстиції України у Львівській області 22.10.2008 року, здійснений не в повному обсязі, оскільки відповідачем не оплачено лікарняного листка за період непрацездатності. Оскільки невиплата звільненому працівникові сум, у строки передбачені статтею 116 Кодексу законів про працю України, відбулася, на думку позивача, з вини Головного управління юстиції у Львівській області, відповідач зобов'язаний йому виплатити середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку з ним, а саме - 22.10.2008 року.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав з підстав, викладених в позовній заяві. Подав до суду письмову заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача заробітну плату, за час знаходження в стані тимчасової непрацездатності, за період з 16.03.2007 року по 13.04.2007 року, в сумі 1130 грн. 64 коп.; стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 16.03.2007 року по 22.03.2007 року в сумі 269 грн. 20 коп.; стягнути з відповідача середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, починаючи з 22.03.2007 року по 07.09.2009 року в сумі 34457 грн. 60 коп., мотивуючи це тим, що Головне управління юстиції у Львівській області зобов'язане сплатити позивачу вимушений прогул за 5 робочих днів, за період з 16.03.2007 року по 22.03.2007 року, з врахуванням наданого відповідачем розміру середньомісячної заробітної плати - 1184 грн. 34 коп. та 22 робочих дні в місяці, то з відповідача слід стягнути за вимушений прогул суму в розмірі 269 грн. 20 коп. (5 робочих днів по 53 грн. 84 коп.). В період з 16.03.2007 року по 13.04.2007 року ОСОБА_2 перебував на амбулаторному лікуванні, про що свідчить листок непрацездатності, який, як зазначає позивач, був поданий Головному управлінню юстиції у Львівській області як правонаступнику Державної виконавчої служби України. Отже, Головне управління юстиції у Львівській області зобов'язане оплатити позивачу період тимчасової непрацездатності. З врахуванням вказаного відповідачем розміру середньомісячної заробітної плати - 1184 грн. 34 коп. та 22 робочих дні в місяці, то за період перебування на лікарняному (з 16.03.2007 року по 13.04.2007 року) з відповідача слід стягнути заробітну плату за 21 робочий день в сумі 1130 грн. 64 коп. (21 робочий день по 53 грн. 84 коп.). Враховуючи, що днем звільнення ОСОБА_2, згідно постанови Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 11.02.2008 року, є 22.03.2007 року по день розгляду справи в суді - 07.09.2009 року, з наведених вище підстав з відповідача слід стягнути 34 457 грн. 60 коп. (640 робочих днів по 53 грн. 84 коп.) - середнього заробітку по день фактичного розрахунку.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, з тих підстав, що пунктом 2.8. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року № 58 передбачено, що якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності - облархівом, держархівом м. Києва, держархівом м. Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму. Отже, оскільки було ліквідовано орган, який звільняв позивача із займаної посади, ОСОБА_2 необхідно було звернутися з вимогами до Міністерства юстиції України. Тому, при зверненні позивача 09.07.2008р. до Головного управління юстиції у Львівській області з вимогами про внесення змін у записах у трудовій книжці та проведення остаточного розрахунку, йому була надана відповідь із вищезазначеним роз'ясненням. Крім того, зазначає, що у резолютивній частині постанови Дрогобицького міськрайонного суду від 11.02.2008 року не визначено орган, який зобов'язаний здійснити зазначені дії. 06.10.2008 року на підставі звернення ОСОБА_2. та відповідно до ч. 1 статті 116 Кодексу законів про працю України, Головним управлінням юстиції у Львівській області, відповідно до постанови Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 11.02.2008 року, видано наказ № 935-К про звільнення з роботи з посади начальника Державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області, у зв'язку з ліквідацією Державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області 22.03.2007 року, згідно п. 1 статті 40 Кодексу законів про працю України. Відповідно до статті 47 Кодексу законів про працю України, на підставі наказу, відділом кадрової роботи та державної служби Головного управління юстиції у Львівській області в присутності ОСОБА_2. 06.10.2008 року було внесено відповідний запис до трудової книжки та видано її власнику. Відповідно до ч. 3 статті 49-2 Кодексу законів про працю України, 10.10.2008 року Головним управлінням юстиції у Львівській області скеровано до Львівського міського центру зайнятості наказ № 935-К від 06.10.2008 року «Про звільнення ОСОБА_2.» та звіт за формою № 4-ПН про фактичне вивільнення працівника. Тобто, Головним управлінням юстиції у Львівській області повністю дотримані та виконані відповідні вимоги Кодексу законів про працю, а тому твердження позивача не відповідає дійсності. Що стосується проведення з позивачем розрахунку при звільненні, зазначає наступне. Наказом № 935-К від 06.10.2008 року про звільнення ОСОБА_2. було зазначено про здійснення виплати позивачу вихідної допомоги у розмірі середньомісячного заробітку, згідно із статтею 44 Кодексу законів про працю України, та проведено розрахунок ОСОБА_2. з виплатою компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за відпрацьований період з 17.11.2006 року по 22.03.2007 року і додаткової відпустки - 13 календарних днів за 2007 рік. На підставі зазначеного наказу, позивачу нараховано компенсацію за невикористані дні відпустки у розмірі 1194 грн. 56 коп. та вихідну допомогу у розмірі середньомісячного заробітку у розмірі 1184 грн. 34 коп. Вказує, що позивачем лише 15.10.2008 року, в телефонному режимі, було повідомлено номер рахунку ощадного банку, куди й було перераховано усі суми, які належать до виплати. 16.10.2008 року ОСОБА_2. перераховано, на вказаний ним рахунок, всю суму, яка належала до виплати, у розмірі 1956 грн. 06 коп. Щодо твердження позивача про неоплату Головним управлінням юстиції періоду перебування на листку непрацездатності від 16.03.2007 року при звільненні, зазначає, що останній не подавався ОСОБА_2. до Головного управління юстиції у Львівській області. Просить суд повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Суд, заслухавши пояснення позивача та його представника, представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, та дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, вважає, що в позові слід відмовити, виходячи з наступного.
Постановою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 11.02.2008 року позов ОСОБА_2 до Міністерства юстиції України, Головного управління юстиції у Львівській області про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволено частково, а саме: позивача визнано звільненим з роботи з посади начальника Державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області за п. 1 статті 40 Кодексу законів про працю України, у зв'язку з ліквідацією Державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області з 22.03.2007 року. Стосовно вимог позивача про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовлено.
Ухвалою Львівського Апеляційного адміністративного суду від 08.07.2008 року апеляційну скаргу позивача було залишено без задоволення, а постанову Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 11.02.2008 року - без змін.
06.10.2008 року, відповідно до ч. 1 статті 116 Кодексу законів про працю України, Головним управлінням юстиції у Львівській області, на підставі звернення позивача, відповідно до постанови Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 11.02.2008 року, видано наказ № 935-К про звільнення ОСОБА_2. з роботи з посади начальника Державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області у зв'язку з ліквідацією Державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області 22 березня 2007 року, згідно п. 1 статті 40 Кодексу законів про працю України.
Згідно з п. 1 статті 40 Кодексу законів про працю України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Норма статті 47 Кодексу законів про працю містить вимогу, відповідно до якої, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов'язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.
06.10.2008 року, відповідно до статті 47 Кодексу законів про працю України, на підставі наказу № 935-К від 06.10.2008 року, відділом кадрової роботи та державної служби Головного управління юстиції у Львівській області, внесено відповідний запис до трудової книжки та видано її власнику - ОСОБА_2.
Тому, твердження позивача, що Головним управлінням юстиції у Львівській області не виконано вимог статей 47 та 116 Кодексу законів про працю України не відповідає дійсності та обставинам справи.
Стаття 49-2 Кодексу законів про працю України, зазначає, що, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно, з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. Водночас власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про наступне вивільнення працівника із зазначенням його професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці. Державна служба зайнятості пропонує працівникові роботу в тій же чи іншій місцевості за його професією, спеціальністю, кваліфікацією, а при її відсутності - здійснює підбір іншої роботи з урахуванням індивідуальних побажань і суспільних потреб. При необхідності працівника може бути направлено, за його згодою, на навчання новій професії (спеціальності) з наступним наданням йому роботи.
Відповідно до ч. 3 статті 49-2 Кодексу законів про працю України, 10.10.2008 року Головним управлінням юстиції у Львівській області скеровано до Львівського міського центру зайнятості наказ № 935-К від 06.10.2008 року «Про звільнення ОСОБА_2.» та звіт за формою № 4-ПН (факт) про фактичне вивільнення працівника, що підтверджується супровідним листом від 10.10.2008 року № 08-27/1454 за підписом начальника Головного управління юстиції у Львівській області.
Відповідно до ч. 5 статті 20 Закону України «Про зайнятість населення» при вивільненні працівників у зв'язку з змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією підприємств, установ, організацій, на підприємство покладається обов'язок подавати до державної служби зайнятості списки фактично вивільнених працівників не пізніше 10 днів після звільнення.
Тобто, Головним управлінням юстиції у Львівській області повністю дотримані та виконані відповідні вимоги Кодексу законів про працю та Закону України «Про зайнятість населення», а тому твердження позивача не відповідає дійсності.
Слід зазначити, що ч. 3 статті 49-2 Кодексу законів про працю України встановлює, що при вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці, працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.
Згідно статті 40 Кодексу законів про працю України, при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку.
При звільненні працівника, згідно статті 116 Кодексу законів про працю України, виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Наказом № 935-К від 06.10.2008 року про звільнення ОСОБА_2. зазначено про здійснення виплати позивачу вихідної допомоги у розмірі середньомісячного заробітку згідно із статтею 44 Кодексу законів про працю України, провести розрахунок ОСОБА_2. та виплатити компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки за відпрацьований період з 17.11.2006 року по 22.03.2007 року і додаткової відпустки - 13 календарних днів за 2007 рік.
Відповідно до довідки Головного управління юстиції у Львівській області від 22.04.2009 року № 227, середня заробітна плата ОСОБА_2, за січень-лютий 2007 року, розрахована відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 110 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», становить 1184 грн. 34 коп.
На підставі зазначеного наказу № 935-К від 06.10.2007 року, відділом фінансового забезпечення, бухгалтерського обліку та звітності Головного управління юстиції у Львівській області, позивачу нарахована та виплачена компенсація за невикористані дні відпустки у розмірі 1194 грн. 56 коп. та вихідна допомога у розмірі середньомісячного заробітку в розмірі 1184 грн. 34 коп., про що листом від 15.10.2008 року № Т-759/6-08 повідомлено Департамент кадрової роботи та державної служби Міністерства юстиції України
Згідно платіжного доручення від 16.10.2008 року № 5463, ОСОБА_2 перераховано, на вказаний ним рахунок, всю суму, яка належала до виплати у розмірі 1956 грн. 06 коп.
Відповідно до інформації відділу фінансового забезпечення, бухгалтерського обліку та звітності Головного управління юстиції у Львівській області від 15.09.2009 року № 5370/10-16/2, нарахування заробітної плати ОСОБА_2 у березні 2007 року проводилось централізованою бухгалтерією Державної виконавчої служби Львівської області, згідно документів, що були передані при ліквідації Державної виконавчої служби, а також особового рахунку за 2007 рік і реєстрів перерахувань на особові вклади, ОСОБА_2 нараховано та виплачено у березні 2007 року, на його особовий рахунок №2381015171, аванс у сумі 450 грн. 00 коп. та зарплата у сумі 608 грн. 74 коп., що знаходить своє документальне підтвердження в наявних, в матеріалах справи, реєстрах перерахувань, затверджених Філією Західного головного регіонального управління Закритого акціонерного товариства КБ Приватбанк від 21.03.2007 року та 05.04.2007 року, витягу з особового рахунку ОСОБА_2, а також розрахункового листа за березень 2007 року, відповідно до якого позивачу було нараховано та виплачено заробітну плату за 19 робочих днів березня 2007 року та оплачено листок непрацездатності за період з 26.02.2007 року по 02.03.2007 року.
Щодо твердження позивача про неоплату Головним управлінням юстиції у Львівській області періоду його перебування лікарняному - з 16.03.2007 року по 13.04.2007 року, згідно з листком непрацездатності серії НОМЕР_1 від 16.03.2007 року, судом, при огляді особової справи позивача, встановлено, що листок непрацездатності, на який посилається позивач, до Головного управління юстиції у Львівській області - не подавався. Крім цього, ця обставина встановлена постановою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 11.02.2008 року по справі № 2-а-16/08, яка ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.07.2008 року по справі № 22-а-6563/08 - залишена без змін, та набрала законної сили.
Згідно з ч.1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.
Відповідно до положень, закріплених статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
У відповідності до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно статті 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Окрім того, суд вважає за необхідне наголосити на тому, що Інструкція «Про порядок ведення трудових книжок працівників» затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року № 58 є підзаконним нормативно-правовим актом компетентних органів, у сфері оспорюваних правовідносин, що виданий на підставі закону, відповідно до нього і для його виконання.
Суд звертає увагу на те, що усі рішення та дії суб'єкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийнятті (вчинені) на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.
Відповідно до вимог статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Положення статті 19 Конституції України закріплене у статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, яка передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно частини 3 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Зважаючи на вищевикладене, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи та наявних у ній доказів, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги не обґрунтовані та не підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі відмови у задоволенні позовних вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок Державного бюджету України. Оскільки позивач, відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» звільнений від сплати державного мита, як такий, що звернувся до суду з позовом про стягнення заробітної плати, а саме для вирішення спору що виникає з трудових відносин (проходження публічної служби), а інші судові витрати сторонами документально підтверджені не були, то жодні витрати з Державного бюджету України, на користь відповідача, судом не присуджуються.
Керуючись статтями 7-11, 14, 69-71, 86, 87, 94, 159, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
постановив:
У задоволенні позову відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд шляхом подачі в десятиденний строк з дня постановлення постанови заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або в порядку ч. 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 21 вересня 2009 року.
Суддя (підпис) А.Г.Гулик
З оригіналом вірно.
Суддя А.Г.Гулик
ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 2а-7161/09/1370
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(вступна та резолютивна частини)
16 вересня 2009 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Гулика А.Г.;
при секретарі Андрушакевич Т.В.,
за участю:
представника позивача: ОСОБА_1. (довіреність від 25.11.2008 року серія ВМА № 439780);
представника відповідача: Федоронько Л.І. (довіреність від 26.01.2009 року № 33/10-16);
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління юстиції у Львівській області про стягнення середньої заробітної плати за час перебування в стані непрацездатності, середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку, -
в с т а н о в и в :
Зважаючи на складність у викладенні повного тексту рішення суду, пов'язаного з потребою в обґрунтуванні доводів сторін, на що може бути витрачений значний час, суд вважає за необхідне проголосити його вступну та резолютивну частини, а з повним текстом постанови особи, які беруть участь у справі зможуть ознайомитись 21 вересня 2009 року.
Керуючись статтями 7-11, 14, 69-71, 86, 87, 94, 159, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
п о с т а н о в и в :
У задоволенні позову відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд шляхом подачі в десятиденний строк з дня постановлення постанови заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або в порядку ч. 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя А.Г.Гулик