суддя-доповідач 1 інстанції – Карягіна В.А.
суддя - доповідач - Радіонова О.О.
ДОНЕЦЬКІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 серпня 2009 року справа № 2-а-663/09/1204
приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого: Радіонової О.О.
суддів: Горбенко К.П., Яманко В..
при секретарі судового
засідання
за участю представників сторін:
від позивача ОСОБА_5
від відповідачів Запорожцевій Г.В.
не з’явились
не з’явились
розглянувши апеляційну скаргу у відкритому судовому засіданніУправління Пенсійного фонду України в Біловодському районі Луганської області
на постановуБіловодського районного суду Луганської області
від07 квітня 2009 року
по справі№ 2-а-663/09/1204 (суддя Карягіна В.А..)
за позовомОСОБА_1
ОСОБА_2
ОСОБА_3
ОСОБА_4
доУправління Пенсійного фонду України в Біловодському районі Луганської області
простягнення підвищення до пенсії за віком
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулися до Біловодського районного суду Луганської області з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Біловодському районі Луганської області про відновленя пропущеного строку звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів за період з 01.01.2006р. по теперішній час, зобов»язання відповідача нарахувати та здійснити виплати на користь позивачів підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як дітям війни за період 2006-2008рр.
Ухвалою від 30 березня 2009р. суд об»єднав в одне провадження адміністративні справи за позовами позивачів та надав загальний номер справи №663 (а.с.48).
Постановою Біловодського районного суду Луганської області від 07 квітня 2009 року (арк. справи 49-51) позов задоволено частково, в наслідок чого визнано неправомірною бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачам підвищення до пенсії як дітям війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком у період з 09.07.2007р. по 31.12.2007р. та з 22.05.2008р. по 31.12.2008р. та зобов»язано відповідача здійснити виплату ОСОБА_1, ОСОБА_2., ОСОБА_3, ОСОБА_4 підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни за період з 09.07.2007р. по 31.12.2007р. та з 22.05.2008р. по 31.12.2008р. включно з урахуванням здійснених виплат в розмірі 1426,13 грн. кожному позивачу. В іншій частині позову відмовлено.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивачів судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1,70 грн. кожному.
В апеляційній скарзі відповідач (арк. справи 60-61) просить скасувати постанову суду першої інстанції, як прийняту з порушенням норм матеріального права та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог на підставі того, що законодавством не прийнято жодного нормативного акту, який би встановлював мінімальний розмір пенсії за віком для розрахунку доплат, просить врахувати ст. 99 КАС України про розгляді скарги та розглянути справу за відсутності представника відповідача.
Позивачі у судове засідання не з»явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені.
Відповідач в судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку, але надіслав суду клопотання від 16.07.2008р., в якому просив розглядати справу за відсутності його представника, яка судом задоволена на підставі ч. 4 ст. 196 КАС України.
Судова колегія Донецького апеляційного адміністративного суду вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки відповідно до ст. 129 Конституції України одним з основних принципів судочинства є забезпечення апеляційного оскарження, ч.2 ст. 124 Конституції України передбачає право особи на захист судом її прав. Юрисдикція судів розповсюджується на всі правовідносини, які виникають у державі. Згідно ст. 2 Закону України «Про судоустрій», суд здійснює правосуддя у відповідності із принципом верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією України і законами прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб. Частиною 3 Закону України «Про судоустрій» встановлено, що судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи в порядку, встановленому Конституцією України та законами.
Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов»язків цивільного характеру.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Як правильно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, відносяться до категорії «діти війни». (арк.спр.6, 16,26,36).
Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року № 2195-4, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Пунктом 17 статті 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20 грудня 2005 року № 3235-IV, який набрав чинності з 1 січня 2006 року, встановлено, що з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом зупинити на 2006 рік дію абзацу 7 статті 5 та статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 19 січня 2006 року N 3367-IV, який набрав чинності з 2 квітня 2006 року, пункт 17 статті 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» було виключено, статтю 110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» було викладено в наступній редакції: «Установити, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", запроваджуються з 1 січня 2006 року, а статтею 6, - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету». При цьому, Порядок надання пільг, передбачених статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", у 2006 році Кабінетом Міністрів України розроблено не було.
Таким чином, колегія суддів дійшла до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав дії відповідача правомірними щодо відмови у виплаті позивачам, як дитині війни, за 2006 рік підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Пунктом 12 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» було зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з урахуванням статті 111 цього Закону, якою було встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України N 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року у справі N 1-29/2007 про соціальні гарантії громадян був визнаний таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) пункт 12 статті 71, стаття 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19 грудня 2006 року N 489-V, яким була зупинена на 2007 рік дія статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточними, не можуть бути оскаржені та мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, правильним висновок суду першої інстанції щодо того, що позивачі мали право на отримання підвищення до пенсії за період з 09.07.2007р. по 31.12.2007р. та їм неправомірно було відмовлено у її нарахуванні та виплаті.
Підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року N 107-VI, що набрав чинності з 1 січня 2008 року, стаття 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладена в новій редакції, яка передбачає, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Зазначені зміни були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року N10-рп/2008. У вказаному рішенні Конституційним судом України було зазначено, що положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Статтею 152 Конституції України передбачено, що Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Суд першої інстанції правильно визначив, виходячи з рішення Конституційного суду N10-рп/2008 від 22 травня 2008 року, що передбачене статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком діяло з 22 травня 2008 року, оскільки з 1 січня 2008 року вказана стаття 6 була викладена в іншій редакції, за якою виплата 30 % підвищення пенсії передбачена не була.
Беручи до уваги позовні вимоги позивача за 2008 рік, (а саме з 01.01.2008 р. по 31.12.2008 р.) колегія суддів зазначає, що кінцевим строком відновлення порушеного права позивача на отримання підвищення до пенсії за віком, як дитині війни за 2008 рік, вважати 31 грудня 2008 року, про що правильно було зазначено у рішенні суду першої інстанції.
Колегія суддів не приймає посилання скаржника на відсутність бюджетного фінансування в обсязі, передбаченому Законом України "Про соціальний захист дітей війни" для здійснення соціальних виплат, з огляду на приписи статті 88 Закону України „Про Державний бюджет на 2007 рік” та статті 113 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” в яких визначено, що в разі недостатності виділених з Державного бюджету України коштів по бюджетних програмах, пов’язаних з розмежуванням джерел виплати пенсій між Державним бюджетом України та Пенсійним фондом України, пенсії, визначені законодавством для відповідних категорій громадян, виплачуються у повному обсязі за рахунок власних надходжень Пенсійного фонду України.
Судова колегія не приймає доводи відповідача щодо пропущення позивачами строку звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів та погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачами вказаний строк не був пропущений.
Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.
Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Біловодському районі Луганської області - залишити без задоволення.
Постанову Біловодського районного суду Луганської області від 07 квітня 2009 року по адміністративній справі № 2-а-663/09/1204 – залишити без змін.
Ухвала проголошена у судовому засіданні 18серпня2009 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України безпосередньо протягом одного місяця з дня її проголошення.
Головуючий суддя О.О.Радіонова
Судді К.П.Горбенко
В.Г.Яманко
Згідно з оригіналом.
Суддя: О.О.Радіонова