ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_________________________________________________
__________________________________________________________________________________
10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"27" березня 2007 р. Справа № 4/305-06
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Зарудяної Л.О.
суддів: Вечірка І.О
Ляхевич А.А.
при секретарі Кравчук Н.В. ,
за участю представників сторін:
від позивача: Кульбачний Б.М., довіреність від 20.09.2006 р.
від відповідача: не з'явився
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КТК Транс", м. Хмельницький
на рішення господарського суду Вінницької області
від "06" листопада 2006 р. у справі № 4/305-06 (суддя Білоус В.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КТК Транс", м. Хмельницький
до Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, с.Лука Мелешківська Вінницького району Вінницької області,
про стягнення 7000 грн. штрафних санкцій
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Вінницької області від 06 листопада 2006 року у справі №4/305-06 в позові ТОВ "КТК Транс" до СПД ОСОБА_1 про стягнення 7000 грн. штрафних санкцій відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Вінницької області.
Апеляційна скарга мотивована тим, що:
- судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, зокрема, не досліджено факти, які б свідчили, чи підписував відповідач договір б/н від 03.08.2005 р.; чи наявний підпис відповідача, його печатка та номер факсу відправника на поданій копії договору; чи існує лист відповідача, в якому він зобов'язався до 16 год. 08.08.2005 р. завантажити поданий автомобіль, пройти митний контроль та оплатити його затримку;
- судом не досліджено співвідношення договору від 03.08.2005 р. та договору-заявки НОМЕР_1 від 03.08.2005 р., укладених між сторонами;
- господарським судом були порушені приписи ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 38 ГПК України щодо незадоволення клопотання позивача про оголошення перерви для залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог.
Представник позивача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча про час і місце розгляду апеляційної скарги належним чином був повідомлений, про що свідчить реєстр вихідної кореспонденції від 04.01.2007 р.
Відповідно до ч.5 ст. 28 ГПК України, громадяни можуть вести свої справи в господарському суді особисто або через представників, повноваження яких підтверджуються нотаріально посвідченою довіреністю.
Із вказаних вимог Закону вбачається, що СПД ОСОБА_1 мав право направити для участі в судовому засіданні будь-яку особу з довіреністю на участь у розгляді справи, а при неможливості направити таку особу - прийняти участь у розгляді справи особисто.
Однак, відповідач таким правом не скористався.
Нез'явлення представника відповідача в засідання суду не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.
Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 03.08.2005 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір доручення про надання транспортно-експедиційних послуг для перевезення вантажним автомобільним транспортом. Згідно договору, довірений (відповідач - СПД ОСОБА_1), який діє за дорученням і за рахунок довірителя, доручає, а перевізник (позивач - ТОВ "КТК Транс") бере на себе зобов'язання з організації доставки вантажів до пункту призначення та передачі їх вантажоодержувачу (а.с. 36).
Відповідно до умов укладеного договору, відповідач зобов'язаний своєчасно інформувати позивача про терміни готування вантажу до відправлення; забезпечити завантаження (відвантаження) транспортного засобу, його митне оформлення протягом 48 годин з моменту прибуття транспортного засобу під завантаження (відвантаження) зусиллями вантажовідправника; забезпечити своєчасне оформлення товарно-транспортних, митних та інших документів, які необхідні для безперешкодного проходження митного, карантинного, екологічного контролю та передачі їх одержувачу.
Водночас, 03.08.2005 р. між сторонами був укладений договір-заявка за НОМЕР_1 (а.с.42).
Як вбачається з матеріалів справи, у своїх позовних вимогах ТОВ "КТК Транс" просить господарський суд Вінницької області стягнути із СПД ОСОБА_1 7000 грн. штрафних санкцій, оскільки вважає, що в зв'язку з неналежним оформленням документів для проходження ветеринарного контролю з вини відповідача, працівники Галицької митниці не дозволили здійснити доставку вантажу в Данію, тому автомобіль НОМЕР_2 з 10 по 23 серпня 2005 р. незаплановано залишався на території митниці.
При визначенні суми штрафних санкцій позивач посилається на п. 5.4 договору від 03.08.2005 р., укладеного між сторонами. Відповідно до вказаного пункту договору, у випадку прострочення платежу, відповідач виплачує позивачу штраф в розмірі 0.1% від суми фрахту за кожну добу прострочення.
Однак, в порушення п. 5.4 договору, позивач розраховував суму штрафу не від суми фрахту за кожну добу прострочення, а від суми збитків, що стверджується розрахунками, наведеними в позовній заяві.
Так, вказані штрафні санкції позивач обчислював в розмірі 0.1% від суми збитків, які на його думку складають 4548,09 грн.: це витрати на купівлю пального, виплати заробітної плат водієві, виплати добових, сплата податків і обов'язкових платежів та ін. Розмір штрафних санкцій, згідно розрахунків позивача, складає 81865,62 грн. Але позивачем в процедурі розрахунку була допущена помилка. Якщо провести правильний розрахунок, то сума штрафних санкцій складатиме 818,65 грн., а не 81865, 62 грн.
Крім того, в п. 6.2 вищезазначеного договору, на який позивач також посилається в позовній заяві, сторони погодили, що за наднормативний простій автомобіля з вини відповідача, позивач має право збільшити суму фрахту чи утримати штраф з відповідача в розмірі 50 доларів США. в гривнях за курсом НБУ на день оплати при міжнародних перевезеннях.
Відповідно до п. 6.2 договору, позивач просить стягнути 3282,50 грн. за 13 діб простою в період з 10 по 22 серпня 2005 р. із розрахунку 252,50 грн. за один день.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивач не довів суду факт укладення договору-доручення від 03.08.2005 р., оскільки сторонами не було надано суду оригіналу цього договору, а також доказів, що він передавався факсимільним зв'язком.
Ксерокопія договору-доручення б/н від 03.08.2005 р., яка міститься в матеріалах справи на а.с. 36-37 не містить ознак, властивих документу, що передається засобами факсимільного зв'язку, а саме: дати, часу передачі, номера телефону, з якого передано документ, а тому не розцінюється апеляційним господарським судом як належний доказ. Відповідач в своїх поясненнях на а.с. 104-105 проти укладення такого договору заперечує.
Відповідно до ст. ст. 208,930 ЦК України, правочин між позивачем та відповідачем мав би бути укладений в письмовій формі. В ст. 207 ЦК України передбачено , що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або в кількох документах, листах, телеграмах, яким обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами), а для юридичних осіб, якщо він підписаний її повноважною особою та скріплений печаткою. Згідно ст. ст. 33,36 ГПК України, кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається, як на підставу своїх доводів та заперечень та надати в обгрунтування них докази. Якщо обставини справи вимагають підтвердження оригіналів доказів, докази мають бути надані в оригіналі.
В засіданні апеляційного господарського суду представник позивача пояснив, що оригінал договору б/н від 03.08.2005 р. відсутній. Доказів передачі договору засобами факсимільного зв'язку надати не може. Також пояснив, що оригінал договору, отриманий засобами фасимільного зв'язку, він надати не може, в зв'язку із його втратою.
Колегія суддів також погоджується з судом першої інстанції, що правовідносини між позивачем та відповідачем виникли лише на підставі договору-заявки НОМЕР_1 від 03.08.2005 р.
Так, згідно вказаного договору-заявки, відповідач по відношенню до позивача та відправника вантажу виступав в якості експедитора, який організовував перевезення, а не в якості перевізника.
Відповідно до ст. ст. 929, 930 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо). Договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі.
Але договір-заявка НОМЕР_1 від 03.08.2005 р. не містить додаткових зобов'язань відповідача, зокрема, щодо оформлення товарно-транспортних, митних та інших документів, необхідних для безперешкодного проходження митного, карантинного, ветеринарного контролю, відповідальності у вигляді пені, штрафу за прострочення в оплаті. В ньому зазначається, зокрема, маршрут, відправник та одержувач вантажу, дата і час завантаження, вид вантажу.
Таким чином, позивач не довів обов'язок відповідача оформити ветеринарні та інші документи на вантаж, а відтак і відповідальність відповідача за неналежне оформлення цих документів та обов'язок відповідача сплатити штрафні санкції.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції про безпідставність позовних вимог позивача.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що місцевим господарським судом було правомірно прийнято рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу та не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення господарського суду Вінницької області від 06 листопада 2006 року у справі №4/305-06 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КТК Транс", м. Хмельницький - без задоволення.
2. Справу №4/305-06 повернути до господарського суду Вінницької області.
Головуючий суддя Зарудяна Л.О.
судді:
Вечірко І.О
Ляхевич А.А.
Віддрук.4 прим.:
1 - до справи
2 - позивачу
3 - відповідачу
4 - внаряд