УКРАЇНА АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11-512 2006 р. Головуючий в суді 1 інстанції
Категорія ст..367 ч.2 ДІДЕНКО Т.І.
КК України Доповідач в апеляційній інстанції
НЕДІЛЬКО М.І.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 червня 2006 року колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду
Черкаської області в складі:
головуючого ДЕМИДЕНКА А.І.
суддів НЕДІЛЬКА М.І., ЯТЧЕНКА М.О.
з участю прокурора ГРИШАНОВОЇ Н.Д.
потерпілого ОСОБА_1
адвокатів ОСОБА_20., ОСОБА_3
розглянула кримінальну справу за апеляційною скаргою потерпілої ОСОБА_1 на постанову Монастирищенського районного суду від 7 березня 2006 року, якою кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_4 за ст.. 367 ч. 2 КК України закрито на підставі ст.. 30 ч. 7 Закону України «Про статус депутатів місцевих Рад» за відсутністю згоди місцевої Ради на притягнення його, як депутата, до кримінальної відповідальності.
Згідно матеріалів кримінальної справи ОСОБА_4 органом досудового слідства звинувачується в тому, що він, працюючи на посаді директора ВТСГП «Украгро» с. Велика Севастьянівка Христинівського району з часу заснування, тобто з 27 січня 1997 року, являючись службовою особою, з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, використовуючи на умовах оренди земельну ділянку водного фонду, що розташована в адміністративних межах Великосевастьянівської сільської Ради загальною площею 65,6 га і носить назву став «Високий», несучи персональну відповідальність за охорону життя людей в межах закріпленої в установленому місцевою державною адміністрацією порядку ділянки водної поверхні, відповідно до п. 1,3 Правил охорони життя людей на водних об'єктах України, затверджених наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, в період часу з 21.12.2002 р. по 21.01.2003 р. в с. Велика Севастьянівка неналежно виконував свої службові обов'язки, покладені на нього п. 11.11 вищевказаних правил через несумлінне ставлення до них та не вжив заходів до належного огородження небезпечної ділянки - вирубані і в льодовому покритті ставу ополонки розміром 2x4,5 м, в результаті чого 21.01.2003 р. близько 13-ї години малолітні ОСОБА_5, 1995 р. народження та ОСОБА_6, 1996 року народження потрапили в неогороджсну небезпечну ділянку та загинули внаслідок механічної асфіксії через утоплення, що є тяжким наслідком.
Під час знаходження справи в суді, підсудний ОСОБА_4 повідомив, що він є депутатом Великосевастьянівської сільської Ради та надав копію посвідчення депутата.
Постановою суду від 26.12.2005 р. в зв'язку з цим прокурору району надано термін до 17.01.2006 р. для виконання ст.. 31 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад».
Рішення Великосевастьяніської сільської Ради від 27.01.2006 року - сесії, згоди на притягнення депутата сільської Ради ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності не надано.
В зв'язку з цим прокурор Христинівського району 27.01.2006 року звернувся з поданням про дачу згоди на притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_4 до сесії Христинівської районної Ради.
В зв'язку з тривалим невиконанням подання прокурора щодо цього судом був продовжений строк виконання вимог ст.. 31 Закону України «Про статус депутатів місцевих Рад» до 7.03..2006 р. Але вимоги цього закону прокурором так виконані і не були.
2
Закриваючи справу суд в постанові вказав, що при цьому врахував думку прокурора, потерпілих, підсудного, які проти цього не заперечують і керувався вимогами ч. 7 ст. ЗО Закону «Про статус депутатів місцевих рад».
В апеляційній скарзі та доповненні до неї потерпіла ОСОБА_1 не погоджуючись із постановою суду посилається на незаконність рішення Христинівської районної Ради, на підставі якого справа відносно ОСОБА_4 була закрита.
Вказує, що при вирішенні цього питання із наявних 33 депутатів 25 проголосували за притягнення ОСОБА_4 до відповідальності. При цьому неорганізована була участь в роботі сесії всіх 69 депутатів оскільки були присутні лише 33.
Зазначає, що посилання суду в постанові на те, що нібито вона, ОСОБА_1, не заперечувала проти закриття справи є невірним оскільки вона на протязі всіх судових засідань наполягала на розгляді даної справи і відшкодуванні збитків.
Крім того постанова суддею 7.03.2006 року не оголошувалась, а надійшла на її адресу 19.03.2006 року поштовою кореспонденцією.
До того ж ОСОБА_4 на наступних виборах в депутати до місцевої Ради не обирався, що, як слід розуміти на її думку, дає підстави для притягнення його до кримінальної відповідальності.
Просить постанову суду скасувати і справу направити на новий судовий розгляд в
той же суд в іншому складі суду.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, вислухавши потерпілу, обвинуваченого і їх адвокатів та дослідивши матеріали справи колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляції ОСОБА_1
Як встановлено із матеріалів кримінальної справи, станом на час розгляду справи ОСОБА_4 являвся депутатом Севастянівської сільської Ради. На той час. Тобто в період із 8.09.2005 р. по 4.04.2006 р. діяла ст.. 7 Закону України «Про статус депутатів місцевих Рад», яка гласила, що депутата місцевої ради не може бути притягнуто до кримінальної відповідальності, арештовано або піддано заходам адміністративного стягнення, що накладаються в судовому порядку, без попереднього розгляду питання місцевою радою.
Таким чином на притягнення ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності мала бути дана згода сесії депутатів сільської або районної ради.
Як вбачається із справи, сесія сільської ради своїм рішенням від 27.01.2006 р. згоди на притягнення ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності не дала.
На сесії Христинівської районної ради в зв'язку з відсутністю необхідної кількості депутатів рішення відносно ОСОБА_4 не було прийнято.
За таких обставин суд першої інстанції у відповідності з вимогами закону прийняв вірне і обґрунтоване рішення про закриття кримінальної справи відносно ОСОБА_4
До того ж в день винесення постанови сама потерпіла ОСОБА_1 звернулась із заявою до суду, в якій просила справу відносно ОСОБА_4 закрити, вказуючи, що матеріальних і моральних претензій вона до нього не має. Як поясняла вона при розгляді справи в апеляційній інстанції, вказану заяву вона писала добровільно, без вчинення на неї тиску і в тім числі і з боку прокурора. Останній лише роз'яснив підстави закриття даної справи.
Тому її посилання в апеляції на те, що вона у всіх судових засіданнях ставила питання про притягнення ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності і стягнення із нього шкоди не відповідає фактичним обставинам справи.
Не заслуговує на увагу і її посилання в апеляції на те, що ОСОБА_4 на даний час не є депутатом сільської Ради і, як слід розуміти, його можна притягнути до такої відповідальності.
Як зазначено вище, постанова суду винесена на час виконання ОСОБА_4 депутатських обов'язків і його депутатської недоторканості.
Подальше вибуття його з депутатського корпусу і скасування депутатської недоторканості не є підставами для скасування постанови суду.
За таких обставин підстав для скасування постанови суду, про що просить в своїй апеляційній скарзі потерпіла ОСОБА_1, немає.
Керуючись ст., ст.. 365, 366 КПК України, колегія судців, -
УХВАЛИЛА:
Постанову Монастирищенського районного суду від 7 березня 2006 року відносно ОСОБА_4 залишити без зміни , а апеляцію потерпілої ОСОБА_1 - без задоволення.