Україна АПЕЛЯЦІЙНИЙ    СУД     ЧЕРКАСЬКОЇ    ОБЛАСТІ

Головуючий у 1 інстанції Доповідач

Очеретяний В. А. Євтушенко В. Г.

права № 11 - 510 2006 року Категорія ч. 2 ст. 164 КК України

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2006 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області у складі:

Головуючого судді                                   Демиденка А. І.

суддів                                              Євтушенка В. Г., Лиги М. П.

за участі:

прокурора                              Гришанової Н. Д.

адвоката                                 ОСОБА_1

засудженого                           ОСОБА_2

розглянула в судовому засіданні в м. Черкаси справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2 на вирок Уманського міськрайонного суду від 18 квітня 2006 року, яким

ОСОБА_2, 2.   12.  1966 р. н., уродженець с. Кочержинці Уманського району, раніше судимий 19. 03. 2004 року Уманським районним судом за ч. 1 ст. 164 КК України на 1 рік обмеження волі, засуджений за ч. 2 ст. 164 КК України на 2 роки обмеження волі.

Початок строку відбування покарання визначено - з часу його прибуття до кримінально-виконавчої установи.

ОСОБА_2 визнаний винним у тому, що він, будучи зобов'язаний згідно рішення Уманського районного суду від 26. 07. 1994 року щомісячно сплачувати аліменти на користь ОСОБА_3 на утримання дочки ОСОБА_4, 23 листопада 1993 року народження, в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку, з 1 грудня 2004 року злісно ухиляється від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дитини, добровільно аліменти не сплачує, на повідомлення державного виконавця не з'являється, на попередження про притягнення до кримінальної відповідальності за згісне ухилення від сплати аліменів не реагує, ніякої іншої матеріальної чи фінансової допомоги на утримання дитини не надає, в результаті чого станом на 1 березня 2006 року він має заборгованість по несплаті аліментів за 15 місяців в розмірі 1530 грн.

У поданій на вирок апеляції засуджений ОСОБА_2 вважає, що суд при призначенні покарання не врахував усі обставини справи, зокрема, що він перебуває на обліку, як безробітний, що він не платив аліменти в зв'язку з тривалим лікуванням із-за тяжкої хвороби та в силу тяжких сімейних обставин, оскільки він має сім'ю і на його утриманні знаходяться пристарілі батьки-пенсіонери, а також співмешканка ОСОБА_5, яка є інвалідом дитинства, непрацездатна, являється вагітною.

Просить визнати ці обставини як такі, що пом'якшують його покарання, врахувати його щире каяття, погашення ним заборгованості перед потерпілою, та посилаючись на те, що перебування його в місцях обмеження волі тільки поставить в скрутніше становище не тільки його сім'ю, а й потерпілу, просить про пом'якшення призначеного йому покарання, яке він вважає занадто суворим.

Прокурор, який брав участь у судовому розгляді справи, приніс заперечення на апеляцію засудженого, доводи якої вважає безпідставними.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого ОСОБА_2, який підтримав свою апеляцію, заслухавши учасників судового розгляду в дебатах, а також - останнє слово засудженого, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляція підлягає задоволенню таких підстав.

Висновок суду про винність ОСОБА_2 у вчиненні злочину, за який його засуджено, підтверджується розглянутими в судовому засіданні доказами у справі, що, як правильність кваліфікації дій винного за ч. 2 ст. 164 КК України, не оскаржується апелянтом та іншими учасниками судового розгляду справи.

При призначенні покарання засудженому ОСОБА_2 суд у відповідності з вимогами ст. 65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, а також обставини, що пом'якшують його покарання і обгрунтовано призначив засудженому покарання у вигляді обмеження волі в межах санкції ч. 2 ст. 164 КК України.

Разом з тим, колегія суддів знаходить, що при цьому суд, мав підстави порушити питання про можливість виправлення ОСОБА_2 без відбування призначеного йому покарання на підставі ст. 75 КК України.

Суд встановив, що ОСОБА_2 вичинив злочин невеликої тяжкості, характеризується позитивно, щиро кається, частково добровільно погасив потерпілій заборгованість по сплаті аліментів, має захворювання - міопія високого ступеню обох очей.

В засіданні апеляційної інстанції засуджений також надав суду нові дані про його працевлаштування різноробочим на Уманському тепличному комбінаті, що він має сім'ю, до складу якої входять пристарілі батьки пенційного віку, співмешканка ОСОБА_5, яка є інвалідом дитинства,

непрацездатна і являється вагітною (11-12 тижнів), дані про повну сплату заборгованості по аліментах потерпілій.

При цьому, колегія суддів враховує і те, що суд не знайшов обставин, які обтяжують покарання винного.

На думку колегії суддів ці обставини істотно знижують ступінь тяжкості злочину, вчиненого ОСОБА_2, який в цілому характеризується позитивно, що дає підстави вважати можливим його виправлення без відбування призначеного судом першої інстанції покарання з випробуванням на протязі 1 року з покладенням на нього зобов'язання не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої системи та повідомляти ці органи про зміну місця прооживання і роботи відповідно до ст. ст. 75, 76 КК України.

Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів -

ухвалила;

апеляцію засудженого ОСОБА_2 задовольнити.

Вирок Уманського міськрайонного суду від 18 квітня 2006 року відносно ОСОБА_2 змінити.

Згідно ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік.

На підставі ст. 76 КК України покласти на засудженого зобов'язання не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої системи та повідомляти ці органи про зміну місця прооживання і роботи.

Судді (підписи)

суддя апеляційного суду Черкаської області