Україна
Харківський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 вересня 2009 року Справа № 38/301-08
Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Фоміної В.О., судді Гончар Т.В., судді Лакіза В.В.
при секретарі Горбачовій О.А.
за участю представників:
позивача –Бойко Л. Б. (дов. № 70 від 18.05.09р.), Коблякової Т. І. (дов. № 71 від 18.05.09р.)
відповідача - ОСОБА_3 (дов. у справі) не з*явився після перерви
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу АТЗТ «Інтурбізнесцентр «Дружба» (вх.№740 Х/2-5) на рішення господарського суду Харківської області від 04.03.2009 року
по справі № 38/301-08
за позовом Акціонерного товариства закритого типу «Інтурбізнесцентр «Дружба», м. Харків
до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, м. Харків
про стягнення 36155,30 гривень, -
встановила:
У листопаді 2008р. Акціонерне товариство закритого типу «Інтурбізнесцентр «Дружба»(далі –АТЗТ «Інтурбізнесцентр «Дружба») звернулося до господарського суду і після доповнення позовних вимог просило:
визнати недійсним акт «здавання-прийняття робіт/послуг»від 1.12.2005 р.;
стягнути 3958,30 грн. різниці між сплаченою сумою передплати та вартістю встановлених щитів з врахуванням індексів інфляції з 27.12.2005 р. по 01.02.2009 р.;
стягнути 4674,60 грн. вартості сплачених позивачем робіт по усуненню недоліків якості щита з врахуванням індексів інфляції з 26.05.2008 р. по 01.02.2009 р.);
стягнути 18706,00 грн. витрат по сплаті за користування місцями для розташування «спеціальних конструкцій»по пр. Гагаріна, 185;
стрягнути 5464,00 грн. витрат по сплаті за користування місцями для розташування «спеціальних конструкцій»за адресою: перехрестя вул. Червоношкільна набережна та вул. Вернадського;
зобов'язати відповідача оформити належним чином технічну документацію на 2 щита 6x3 м. та передати по Акту прийомки-передачі 2 щита 6x3 з технічною документацією у відповідному порядку;
стягнути 4106,56 грн. за послуги на отримання дозволів на розміщення «спеціальних конструкцій»за адресою: перехрестя вул. Червоношкільна набережна та вул. Вернадського;
стягнути моральну шкоду у розмірі 5000,00 грн.;
стягнути 326,00 грн., сплачених за послуги зі складання договорів та отримання дозволів на розміщення «спеціальних конструкцій»;
стягнути 3746, 14 грн. у зв'язку з неможливістю начислення амортизаційних нарахувань через ненадання відповідачем відповідних документів станом на жовтень 2008 р., що підтверджують перехід права власності на щити до АТЗТ;
стягнути 4766 грн. 37 коп. як «витрати на узгодження з відповідними організаціям на розміщення щита»та одноразову фінансову допомогу «Міськсвітлу» за підключення до електромереж м. Харкова рекламного щита на двох опорах (одностороннього) в кількості однієї штуки по пр. Гагаріна, 185;
зобов'язати відповідача провести узгодження нового місця розміщення рекламного щита, демонтаж, приведення земельної ділянки у належний стан (привезення чорнозему, засипання ями, посів газонної трави), перенесення та транспортування рекламного щита, підготовку ями для розміщення фундаменту щита та монтаж щита;
покласти на відповідача судові витрати по справі.
Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем робіт по виготовленню, транспортуванню, збірці та встановленню рекламних щитів і лайтбоксів за договором б/н від 29.11.2005 р. (далі-Договір), а також правом на відшкодування завданих відповідачем збитків, та компенсації моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Рішенням господарського суду Харківської області від 04.03.2009 року по справі № 38/301-08 (колегія суддів у складі: головуючого судді Жельне С.Ч., суддів Лаврової Л.С., Аюпової Р.М.) в задоволенні позову АТЗТ «Інтурбізнесцентр «Дружба»відмовлено повністю. Рішення мотивовано не підтвердженням позовних вимог в ході судового розгляду.
АТЗТ «Інтурбізнесцентр «Дружба» в апеляційній скарзі порушує питання про його скасування повністю та прийняття нового рішення, яким задовольнити позовні вимоги товариства, посилаючись на порушення норм матеріального права. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом не було з’ясовано, що роботи за Договором фактично не були виконані на день підписання Акту «здавання-прийняття робіт/послуг»від 01.12.05р. (далі –Акт), тому висновок суду про здійснення у повному обсязі робіт станом на 01.12.05р. не відповідає дійсності. Право власності на рекламні щити не було передано замовнику від відповідача (виконавця), який до того ж не здійснив всіх необхідних узгоджень щодо місць розміщення рекламних щитів та лайтбоксів (хоча отримав за це відповідну суму коштів). Лайтбокси відповідачем виготовлені та установлені не були. До того ж передача двох встановлених щитів на баланс позивача не відбулася. Невиконання вимог Договору підряду виконавцем є протиправною дією.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу з нею не погоджується, оскаржуване рішення господарського суду Харківської області вважає законним та обґрунтованим, посилаючись на те, що підстав щодо визнання Акту недійсним немає, відповідач не є власником встановленої конструкції, недоліки рекламної конструкції під час її контрольних оглядів за період з 2005р. по 2008 р. не були виявлені, обов’язок узгодження та встановлення місць рекламних конструкцій на відповідача Договором підряду не покладався. Не отримавши дозволу на розміщення конструкцій (лайтбоксів) позивач позбавив відповідача можливості закінчити роботи. Технічна документація була передана позивачу при підписанні Договору, як передбачено п.5.2 Договору.
17.09.2009 року в судовому засіданні оголошено перерву до 24.09.2009 року до 11 год. 30 хв.
Дослідивши матеріали справи, викладені у апеляційній скарзі, заслухавши пояснення уповноважених представників сторін у судовому засіданні, перевіривши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.
29.11.2005 р. між АТЗТ «Інтурбізнесцентр «Дружба»( замовник) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 ( виконавцем) було укладено Договір, згідно з п. п. 1.1 - 1.2 якого відповідач зобов'язувався своїми силами із своїх матеріалів і на своєму обладнанні виготовити, зібрати, транспортувати до місця установки та встановити в узгоджених із АТЗТ «Інтурбізнесцентр «Дружба»місцях два рекламних щити розм. 6х3 із зміщеним центром на одній опорі в кількості 1 шт. та на двох опорах в кількості 1 шт., виготовити двосторонній лайтбокс розміром 2х3 в кількості 2 шт. по затвердженим макетам.
Загальна вартість замовлення відповідно до розділу 2 Договору була визначена сторонами у сумі 34175,81 грн. Замовник повинен був перерахувати виконавцю передоплату в розмірі 23923,07 грн. (70% від загальної вартості), яку ним було сплачено, про що свідчать платіжні та банківські документи від 29.11.05р. (а.с. 14-15, т. 2). Передплата була перерахована відповідно до умов Договору до початку робіт на поточний рахунок відповідача протягом 5 банківських днів з моменту підписання Договору.
Відповідно до розділу 4 договору строк виконання робіт повинен був складати 20 робочих днів з моменту передоплати. До того ж розділом 5 Договору передбачено, що замовник самостійно сплачує погодження «дозволів» на встановлення і експонування щитів з власником місця і зацікавленими особами.
Згідно п. 5.2 до Договору додається калькуляція, визначаюча вартість замовлення в п. 2, технічна документація, характеризуюча конструкції.
Актом здавання-прийняття робіт/послуг від 01.12.05р. сторони засвідчили, що були здійснені у повному обсязі роботи за Договором з виготовлення та розміщення рекламних щитів і лайтбоксів, обумовлених Договором на суму 23923,07 грн. Недоліків позивачем у виконаній відповідачем роботі даним актом не було виявлено.
В дійсності тільки 21.02.2006р. позивачу був виданий Комунальним Підприємством «Міський інформаційний центр»( далі –КП «МІЦ») дозвіл № 10093 та дозвіл № 10094 на розміщення зовнішньої реклами по пр. Гагаріна 185 (а.с. 137-140, т.2).
Таким чином фактично відповідач не міг встановити два рекламних щити розм. 6х3 по пр. Гагаріна, 185, вартістю 21509,47 грн. (12448,47грн.+9061,00грн. ) у строки передбачені Договором ( розд. 4 ) без таких дозволів.
Різниця між сплаченими позивачем та виконаними відповідачем роботами складає 2413,60 грн. (3958,30 грн. з індексом інфляції).
Факт встановлення щитів на початку 2006 року за адресою: пр. Гагаріна, 185 підтверджується вказаними вище дозволами і листами ВАТ по газопостачанню та газифікації «Харківміськгаз»№ 09/903 від 20.03.2006р., № 09/2126 від 26.05.2006р. (т. 2 а.с. 113-114).
В листах ВАТ «Харківміськгаз»повідомляв позивача, що 13.01.2006р. СПДФО ОСОБА_7, який виконував роботи по встановленню рекламного щита по пр. Гагаріна 185, надано попередження з вимогами припинення ведення робіт в охоронній зоні газопроводу та необхідність перенесення щита. ФОП ОСОБА_7 виконував земельні роботи на підставі Договору про співробітництво від 02.09.2005р., укладений між ним та відповідачем. ( а.с.114 т.1). Також 13.06.2006 р. Відділ реклами Управління містобудування та архітектури Харківського міськвиконкому повідомив позивача про необхідність погодити розміщення конструкції до 30.11.2006р. У разі невиконання вимог дозвіл на розміщення реклами на 2007р. продовжуватись не буде.
Між тим наявні в матеріалах справи копії Дозволів № 10093 та № 10094 від 21.02.2006р. (а.с. 137-140 т.2) свідчать про продовження строків дії дозволів до 30.06.2009р.
Лайтбокси, вартість кожного з яких згідно розділу 3 договору становить 6333,17 грн., встановлені відповідачем не були, що ним і не заперечується. Втім акти вибору місця № 4986 від 23.01.2006р. та № 5550 від 27.03.2006р. під розташування спеціальної конструкції за адресою вул. Червоношкільна набережна, вул. Вернадського були видані позивачу, як замовнику – Комунальним Підприємством «Міський інформаційний центр».
Доказів виготовлення лайтбоксів виконавцем до справи надано не було.
Згідно п.1,2 Договору установка конструкцій робиться у місці, погодженому із замовником. Сторони ж договору не передбачали як умов так і порядку такого погодження.
Між тим 01.09.2005р. АТЗТ Інтурбізнесцентр «Дружба»з КП «Міський інформаційний центр»були заключені договори № 3449 та № 3450, (а.с. 63-77, т. 2) згідно яких позивачем у період з 01.09.2005 р. по 21.12.2006 р. було сплачено 18706 грн. на користь центру, як плату за користування місцями для розташування «спеціальних конструкцій», за адресою: пр. Гагаріна, 185, що були виготовлені ФО-П ОСОБА_4 За період з 27.09.2005 р. по 24.11.2006 р. позивачем тому ж підприємству було сплачено 3331,70 грн. (5464,00 грн. з індексом інфляції) за такі ж послуги за користування місцями для розташування «спеціальних конструкцій»на перехресті вул. Червоношкільна набережна та вул. Вернадського, про що свідчать банківські документи про рух коштів на рахунках та реєстри платежів ( т. 2 а.с. 20-49 та т. 3 а.с. 105-140).
Відповідно до трьох інших актів «здавання-прийняття робіт/послуг»від 01.12.2005 р. позивач та відповідач засвідчили, що були у повному обсязі виконані роботи щодо проведення погоджень на розміщення щитів стаціонарних за адресою: пр. Гагаріна, 185 з енергослужбами, ГАЇ та іншими установами. Крім того, між ними був підписаний Акт «здавання-прийняття робіт/послуг»від 15.12.2005 р., яким підтверджено виконання ФО-П ОСОБА_4 послуги по укладенню договорів із КП «МІЦ»відносно розташування об'єктів реклами.
Позивачем було сплачено відповідачу 2504 грн. (4106,56 грн. з індексом інфляції) для отримання дозволів на розміщення спеціальних рекламних конструкцій за адресою: перехрестя вул.Червоношкільна набережна та вул. Вернадського (а.с. 152 т. 1). Хоча у позивача за договором (розд. 5) був обов*язок самостійно сплачувати погодження «дозволів»на встановлення і експонування щитів з власником місця і з зацікавленими особами.
Протягом 2005 - 2007 р.р. позивачем було витрачено 4766,37 грн. для оплати вартості узгоджень з різними організаціями розміщення рекламних щитів та одноразової фінансової допомоги КП ЕЗО “Міськсвітло”. У період з 2005 р. по 2006 р. АТЗТ Інтурбізнесцентр «Дружба»було сплачено відповідачу 200грн. ( 326 грн. з індексом інфляції) за послуги зі складання договорів на отримання дозволів на розміщення «спеціальних конструкцій»за адресою вул. Червоношкільна набережна та вул. Вернадського.
Одним з видів діяльності ФО-П ОСОБА_4, передбачених свідоцтвом про єдиний податок ( а.с. 14, т. 1 ), є оформлення «дозволів» на об’єкти реклами. Однак позивач уповноважував ОСОБА_4 представляти його інтереси у взаємовідносинах із КП «Міський інформаційний центр», пов*язаних з отриманням документів та виконувати інші дії на виконання своїх повноважень на підставі виданої ним довіреності б/н від 01.10.2005р. ( а.с. 94, т. 1),
З долученого до матеріалів справи Акту проведення зовнішнього огляду спеціальної рекламної конструкції від 26.05.08р. (а.с.50, т.2), складеного представником КП «МІЦ», видно, що рекламний щит на одній опорі, встановлений по пр. Гагаріна, 185 експлуатується більше двох років, не відповідає проектній документації. Рекомендовано провести заходи по відновленню експлуатаційних властивостей конструкції, здійснити затяжку гаєк та встановити контргайки.
Частина недоліків була ліквідована позивачем за власною ініціативою на суму 4200,00 грн. (4674,60 грн. з індексом інфляції) сторонньою особою –ТОВ «СКСВ ЛЕГИОН »( підрядником) згідно умов договору №28-57р від 28.05.2008р., укладеного з позивачем ( а.с.51-60, т.2 ).
На твердження позивача, в ході багаточисленних переговорів сторони Договору від 29.11.2005р. не досягли порозуміння відносно своєчасного, повного виконання зазначеного договору та складання Акту -передачі повної кількості, згідно з договором, вищезазначених щітів та лайтбоксів. Тому ним була направлена претензія № 209 від 19.11.08р., якою позивач вимагав: повернення суми передоплати у розмірі 23923,07 грн., повернення витрат у розмірі 28125,16 грн. за сплату «погоджень»та плату за користування земельними ділянками, на яких повинні бути розташовані рекламні щіти та лайтбокси.
У відповідь на зазначену претензію відповідач визнав її необґрунтованою, запропонував підписати додані Акти здавання-приймання і додаткову угоду до договору б/н від 29.11.05р., згідно якої провести перерахунок суми, підлягаючій доплаті замовником за виготовлені дві металоконструкції, які є його власністю, в розмірі 3965,14 грн.
Відмовляючи в задоволенні позову про визнання недійсним Акту «здавання-прийняття»від 01.12.2005р. суд першої інстанції виходив з того, що законом або договором можливості визнання акту такого роду недійсним не передбачено, що зумовило необхідність відмовити в позові в цій частині вимог. З чим не погоджується колегія судді апеляційної інстанції.
Як вірно зазначив суд першої інстанції частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способи захисту цивільних прав та інтересів судом встановлені ст. 16 Цивільного кодексу України. Цією нормою також встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Як спосіб захисту прав суб'єктів господарювання, ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України передбачено визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єктів господарювання або споживачів. Отже, господарські суди розглядають на загальних підставах справи у спорах про визнання недійсними актів, прийнятих іншими органами, у тому числі, актів господарських товариств, які відповідно до закону чи установчих документів мають обов'язковий характер для учасників правовідносин, що виникають чи припиняються з прийняттям такого акту.
Оскаржуваний Акт «здавання-прийняття»за своїми ознаками до таких актів не належить, законом або договором можливості визнання акту такого роду недійсним не передбачається також.
Особливості правовідносин, що виникли між замовником та виконавцем регулюються Цивільним Кодексом України, зокрема главою 61 Підряд. Можливість визнання судом недійсним Акту передання-прийняття передбачена у разі відмови однієї із сторін від підписання такого акту згідно ч.4 ст.882 ЦК України при здійсненні робіт за договором будівельного підряду. Загальні ж положення глави 61 ЦК України, регулюючі підряд, не передбачають можливості визнання судом недійсним акта від 01.12.2005р.
Акт «здавання-прийняття»не є нормативно затвердженим документом. В даному конкретному випадку Акт здавання -прийняття робіт/послуг від 01.12.2005 р. засвідчує лише факт виконання робіт відповідачем і прийняття цих робіт позивачем і не може розглядатись як документ, який має обов'язковий характер для учасників правовідносин, що виникають чи припиняються з прийняттям такого акту.
Враховуючи, що Акт передання-прийняття не має характеру акта в розумінні ст. 12 ГПК України, зазначений спір не підлягає вирішенню у господарських судах України Такої ж думки дійшов Верховний Суд України в своїй постанові від 19.08.2008р. № 48/400.
Тому рішення в цій частині вимог підлягає скасуванню, а провадження у справі в частині вимог про визнання недійсним Акту «здавання-прийняття робіт/послуг»від 01.12.2005р. припиненню.
Відмовляючи в частині позовних вимог про стягнення 3958,30 грн. (в редакції від 03.03.2009р. вх.№5957) різниці між сплаченою сумою передплати та вартістю встановлених щитів з врахуванням індексів інфляції з 27.12.2005р. по 01.02.2009р. суд першої інстанції виходив з того, що виконання зобов’язань відповідачем було обумовлено узгодженням із замовником місця розташування спеціальних конструкцій до чого виконавець робіт був позбавлений можливості виконати відповідну частину своїх зобов’язань перед замовником. Кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов’язань.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.
Порушення зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та умов цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).
Договір від 29.11.2005р. на час звернення замовника із позовом є дійсним, не розірваним, не визнаним недійсним, та не передбачає обов’язку виконавця здійснювати узгодження місць розташування рекламних конструкцій, а виконання зобов’язань відповідачем обумовлено узгодженням із замовником місць розташування як рекламних щитів так і лайтбоксів, до чого відповідач був позбавлений можливості виконати відповідну частину своїх зобов’язань, оскільки встановити рекламні конструкції відповідач мав можливість після отримання позивачем дозволів на їх розміщення. Як вже встановлено, позивач отримав дозволи на розміщення рекламних щитів по пр. Гагаріна, 185 № 10093 та №10094 тільки 21.02.2006р.Таким чином замовник не вчинив своєчасних дій щодо встановлення місць розташування рекламних конструкцій. А роботи за Договором могли бути виконані відповідачем тільки після вчинення таких дій позивачем.
Згідно ст. 613 ЦК України, кредитор є таким, що прострочив, якщо він… не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов’язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого зобов’язання. Прострочення боржника не настає, якщо зобов’язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора (ч. 4 ст. 612 ЦК України) (незалежно від того 01.12.2005р. чи на початку 2006р. вважати виконаним зобов’язання відповідача).
Частиною 2 ст. 22 ГК України передбачено, що після закінчення прострочення кредитора, боржник відповідає за виконання на загальних підставах. Однак позивачем не доведено факт порушення зобов’язань відповідачем після закінчення прострочення позивача ( отримання дозволів 21.02.06р.) щодо установки рекламних щитів.
А вимагати повернення того, що було виконане сторонами за зобов’язанням, згідно з ч. 4 ст. 653 ЦК України до моменту зміни або розірвання договору вони не мають права.
До того ж умовами Договору не передбачено стягнення вищевказаної різниці у разі його часткового виконання. Тому рішення суду про відмову в позові в частині вимог про стягнення 3958,30 грн. правомірне та залишається в цій частині без змін.
Відмовляючи позивачу в стягненні 4674,60 грн. вартості сплачених замовником іншому підряднику робіт по усуненню недоліків якості щита (з врахуванням індексу інфляції з 26.05.2008р. по 01.02.2009р.) суд першої інстанції виходив з того, що Актом здавання-прийняття робіт/послуг від 01.12.2005р. замовник до якості виконаних робіт претензій не заявив, тому дійшов висновку, що вимоги в цій частині позову задоволенню не підлягають, з чим погоджується колегія суддів апеляційної інстанції.
В обґрунтування вимог позивач посилається на технічні недоліки рекламної конструкції, вказані в «Акті проведення зовнішнього огляду спеціальної рекламної конструкції»від 26.05.2008 р. КП «МІЦ», які були усунені не відповідачем, а іншою підрядною організацією, згідно договору із замовником (а.с. 62, т. 1). Оскільки рекламний щит належить відповідачу , то позовна вимога про стягнення з нього суми 4674,6 грн. на ремонт конструкції, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Проте актом «здавання-прийняття робіт/послуг»від 01.12.05р. недоліки замовником не встановлювались, факт підписання ним вказаного акту не заперечується та замовник згідно ст. 853 ЦК України зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Як свідчать матеріали справи, замовник такої заяви не зробив, тому втратив право в подальшому посилатися на ці відступи від умов договору. Таким чином позивачем не доведено факт наявності недоліків, допущених відповідачем при виконанні робіт по виготовленню та встановленню спеціальної рекламної конструкції, розташованої за адресою пр. Гагаріна,185, згідно умов Договору від 29.11.2005р.
Якщо б підрядник відступив від умов договору, що погіршило роботу або допустив інші недоліки в роботі, замовник має право за своїм вибором, згідно ст. 852 ЦК України вимагати безоплатного виправлення цих недоліків або виправити їх за свій рахунок з правом на відшкодування своїх витрат, якщо інше не встановлено Договором. За наявності ж у роботі істотних відступів від умов договору або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків. Однак, з вимогою розірвати договір позивач ні до суду ні за згодою підрядника не звертався.
Тобто, збитки підлягають стягненню за умови розірвання договору підряду. А згідно вимог ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Враховуючи, що позивачем не доведений факт наявності вказаних вище недоліків та роботи прийняті за Актом «здавання-прийняття робіт/послуг»від 01.12.05р. без зауважень, підстав для стягнення 4674,60 грн. вартості сплачених замовником іншому підряднику робіт по усуненню недоліків немає. Отже, вимога щодо стягнення вартості недоліків не підлягає задоволенню. Рішення в цій частині вимог залишається без змін.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні вимог про стягнення сплачених АТЗТ «Інтербізнесцентр»«Дружба»на користь КП «МІЦ»-18706,00 грн. як оплату за користування місць для розташування за період з 01.09.05р. по 21.12.2006р. спеціальних конструкцій, розташованих по пр. Гагаріна,185 які були виготовлені та встановлені ФОП ОСОБА_4 та 5464 грн. за такі ж послуги за використання місць розташування спеціальних конструкцій на перехресті вул.Червоношкільна набережна та вул. Володарського, які позивач вважає збитками, завданими йому відповідачем невиконанням зобов’язань за договором, оскільки сума вказаних витрат у позивача не є збитками, виникла на виконання ним зобов’язань з інших підстав ( за договорами ), правовідносини за якими виникли у позивача з іншою особою - КП «МІЦ»і не породжують обов’язків відповідача.
З таких же підстав, не пов’язаних з Договором від 29.11.2005р., не підлягають задоволенню вимоги про стягнення сум витрат, а саме: 4106,56 грн. сплачених позивачем для отримання дозволів на розміщення рекламних конструкцій, 4766,37 грн. витрачених позивачем для оплати вартості узгоджень з різними організаціями розміщення рекламних щитів, 326,00 грн. сплачених ним же відповідачу за послуги зі складання договорів та отримання дозволів на розміщення конструкцій, 3746,14 грн. надлишково перерахованого прибутку у зв’язку з неможливістю нарахування амортизаційних відрахувань.
Тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволені цих вимог. Рішення в цій частині позовних вимог залишається без змін.
Щодо позовних вимог зобов’язати відповідача оформити належним чином технічну документацію на два щити 6х3 та передати по Акту прийомки-передачі 2 щита 6x3 з технічною документацією у відповідному порядку слід зазначити наступне.
На підставі ст. 861 ЦК України підрядник зобов'язаний передати замовникові разом з результатом роботи інформацію щодо експлуатації або іншого використання предмета договору підряду, якщо це передбачено договором або якщо без такої інформації використання результату роботи для цілей, визначених договором, є неможливим.
Відповідно до даної статті обов’язок підрядника передати замовнику інформацію про об’єкт підряду не носить загальнообов’язкового характеру і виникає у двох випадках: а) коли це передбачено договором; б) коли без такої інформації неможливе використання роботи для її цілей. Обсяг інформації в першому випадку повинен узгоджуватися в договорі, у другому - визначатися технічною складністю і новизною об’єкта підряду, а також умовами договору.
Якщо договором не встановлюються наслідки невиконання підрядником його обов’язку передати інформацію, такий обов’язок випливає зі специфіки зобов’язання (без такої інформації використання результату роботи для цілей, визначених договором, є неможливим). У цих випадках повинні діяти загальні норми цивільного права про відповідальність за невиконання зобов’язання (гл. 51 ЦК) Підрядник несе відповідальність як за прострочення в передачі інформації, так і за її недоліки, наявність яких спричинила для замовника майновий збиток.
Згідно умов п. 5.2 Договору до нього додається калькуляція, визначаюча вартість замовлення в п. 2, технічна документація, характеризуючи конструкції.
Як видно з матеріалів справи в п. 3 Акту проведення зовнішнього огляду спеціальної рекламної конструкції від 26.05.08р. (т. 1, а.с. 61) вказано, що роботи виконані по розробленій проектній документації ТОВ «Інститут Харківпроект». Робоча документація рекламного щита на збірній залізобетонній плиті виготовлена цим інститутом на замовлення фірми «ВИАЛ», ТОВ у липні 2002 р., а не ФО-П ОСОБА_4 Виконавець користувалася цією документацією, яка була надана замовнику в чотирьох контрольних екземплярах, які супроводжуються відповідними змінами та контролем при експлуатації.
Натомість в обґрунтування своїх заперечень на позовну вимогу ФО-П ОСОБА_4 додала документацію проекту рекламного щита виготовлену на замовлення ТОВ РА «Багіра»(а.с. 83, т. 1) ТОВ «Інститут «Харківпроект».
Вказане підтверджує той факт, що виконавець ОСОБА_4 не передала замовнику робочу та технічну документацію згідно п. 2 Договору, що характеризує конструкції, по причині відсутності у відповідача зареєстрованої документації розробника.
До того ж стаття 334 ЦК України передбачає, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ч. 6 ст. 853 ЦК України якщо ухилення замовника від прийняття виконаної роботи ( що пропонувалося йому відповідачем у відзиві на його претензію ) спричинило зміну строку здачі роботи вважається, що право власності на виготовлену річ перейшло до замовника у момент, коли мало відбутися її передання.
Правило ч. 6 цієї статті щодо моменту переходу до замовника права власності на виготовлену річ має на меті перекладання на замовника, який ухиляється від прийняття виконаної роботи ризику випадкового знищення або пошкодженої речі (виконаної роботи).
Таким чином рішення суду від 04.03.2009р. в частині відмови в позові про зобов'язання відповідача оформити належним чином технічну документацію на 2 щита 6x3 м. та передати по Акту прийомки-передачі 2 щита 6x3 з технічною документацією у відповідному порядку підлягає скасуванню в частині відмови в позові про зобов'язання відповідача оформити належним чином технічну документацію на 2 щита 6x3 м. та передати її позивачу у відповідному порядку. В цій частині прийняти нове рішення, яким позов в цій частині вимог задовольнити. В решті вимоги рішення залишається без змін.
АТЗТ Інтурбізнесцентр «Дружба»вимагає зобов'язати відповідача провести узгодження нового місця розміщення рекламного щита, демонтаж, приведення земельної ділянки у належний стан (привезення чорнозему, засипання ями, посів газонної трави), перенесення та транспортування рекламного щита, підготовку ями для розміщення фундаменту щита та монтаж щита.
Колегія суддів погоджується з висновком суду про відмову в задоволенні вказаної вимоги.
Як вірно зазначив суд першої інстанції відповідно до ч. 1 ст. 197 ГК України та ч. 2 ст. 532 ЦК України, господарське зобов'язання може бути виконано в тому місці, яке визначено господарським договором або змістом зобов'язання.
Оскільки згідно п. 1.2 Договору від 29.11.2005 р. установка конструкцій здійснюється у місці, погодженому із замовником, вимога позивача до відповідача про здійснення робіт з перенесення рекламного щита по пр. Гагаріна, 185 є неправомірною та не підлягає задоволенню. Рішення в цій частині залишається без змін.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволені вимог позивача про стягнення з відповідача 5000 грн. моральної шкоди.
Стаття 611 ЦК України передбачає відшкодування моральної шкоди у випадках, встановлених законом або договором. Отже, не завжди можливе відшкодування моральної шкоди. Договір від 29.11.2005р не передбачає відшкодування моральної шкоди за порушення зобов’язань. Відшкодування моральної шкоди служить меті захисту особистих немайнових прав і які не можуть бути предметом зобов’язань. Отже, порушенням зобов’язань безпосередньо особисті немайнові права не зачіпаються.
А відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральною визнається шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Позивачем не надано належних доказів вчинення відповідачем протиправного діяння, що зумовило порушення немайнової сфери позивача, тому висновок суду першої інстанції, що не підлягає стягненню з відповідача на користь АТЗТ Інтурбізнесцентр «Дружба»5000 грн. моральної шкоди є цілком правомірним.
Наведені апелянтом у своїй апеляційній скарзі твердження про порушення судом норм чинного законодавства не спростовані певними доказами та не відповідають законодавству.
З врахуванням викладеного, колегія суддів погоджується не в повному обсязі з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав щодо задоволення позовних вимог.
Приймаючи до уваги вищевказане, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга АТЗТ «Інтурбізнесцентр «Дружба»підлягає частковому задоволенню. Рішення господарського суду Харківської області від 04.03.2009 року в частині відмови в позові про зобов'язання відповідача оформити належним чином технічну документацію на щити та передати її позивачу у відповідному порядку підлягає скасуванню, в позов в цій частині вимог задоволенню. Рішення в частині відмови в позові про визнання недійсним Акту «здавання-прийняття»від 01.12.2005р. підлягає скасуванню, провадження у справі в цій частині вимог підлягає припиненню. В іншій частині рішення залишається без змін.
Керуючись п. 1 ст. 80, ст.ст. 99, 101, пунктом 2 ст. 103, п. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України,
постановила:
Апеляційну скаргу АТЗТ «Інтурбізнесцентр «Дружба»задовольнити частково.
Рішення господарського суду Харківської області від 04.03.2009 року в частині відмови в задоволенні позову про зобов'язання ФО-П ОСОБА_4 оформити належним чином технічну документацію на 2 щита 6x3 м. та передати її АТЗТ «Інтурбізнесцентр «Дружба»у відповідному порядку скасувати.
Прийняти в цій частині нове рішення, яким позов в цій частині задовольнити. Зобов’язати ФО-П ОСОБА_4 оформити належним чином технічну документацію на 2 щита 6x3 м. та передати її АТЗТ «Інтурбізнесцентр «Дружба»у відповідному порядку.
Рішення господарського суду Харківської області від 04.03.2009 року в частині відмови в позові про визнання недійсним Акту «здавання-прийняття»від 01.12.2005р. скасувати.
Прийняти в цій частині нове рішення.
Провадження у справі в частині вимог про визнання недійсним Акту «здавання-прийняття»від 01.12.2005р. припинити.
В іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 04.03.2009 року по справі № 38/301-08 залишити без змін.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом місяця до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя Фоміна В.О.
Судді Гончар Т.В.
Судді Лакіза В.В.
Повний текст постанови підписано 28 вересня 2009 року