Вугледарський міський суд Донецької області

м. Вугледар, вул. Трифонова, 22, 85670, (06273) 6-44-66

м. Вугледар 30 вересня 2010 року

Вугледарський міський суд Донецької області в складі: головуючого - судді Гайдара А.В., при секретарі Радаєвій Н.Г., за участю представника позивача - ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою

ОСОБА_2 до Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» в особі Відокремленого підрозділу «Шахта «ОСОБА_3 № 3» про відшкодування моральної шкоди завданої пошкодженням здоров’я на виробництві, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із позовною заявою до відповідача про відшкодування моральної шкоди, в наслідок пошкодження здоров’я при виконанні трудових обов’язків.

Позовні вимоги мотивовані тим, що з 27.12.1977 року по 11.02.2007 року позивач працював на підприємстві вугільної промисловості, а саме ДП “Донецька вугільна енергетична компанія” ВП «ОСОБА_3 №3» з повним робочим днем у шахті.

У акті розслідування професійного захворювання від 03.05.2007 року, комісія по розслідуванню прийшла до висновку, що професійне захворювання настало внаслідок недосконалих технологічних процесів, фізичних перевантажень. В результаті професійного захворювання позивач отримав: “хронічний вертеброгенну пояснично-кресцову радікулопатію”. 10 липня 2007 року рішенням Медико-соціальної експертної комісії, позивачу було первинно встановлена втрата професійної працездатності на 40 % та ІІІ група інвалідності. Позивач просить суд стягнути з Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» в особі ВП «ОСОБА_3 №3» моральну шкоду у сумі 50 000 грн.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1, підтвердив позовні вимоги та їх обґрунтування.

Представник відповідача Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» в особі ВП «ОСОБА_3 №3» в судове засідання не з’явився, надав письмову заяву, в якій просив суд розглянути справу без його участі, позовні вимоги не визнав повністю та вважав, що позивачем не надані докази спричинення йому моральної шкоди, а також позивачем пропущений строк позовної давності.

Суд, з’ясувавши думку представника позивача, дослідивши докази, надані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні відповідними документами встановлено, що позивач з 27.12.1977 року по 11.02.2007 року позивач працював на підприємстві вугільної промисловості, а саме ДП “Донецька вугільна енергетична компанія «ВП «ОСОБА_3 №3» з повним робочим днем у шахті, (а.с. 5-9)

При виконанні трудових обов’язків позивач отримав професійне захворювання яке встановлене йому в акті розслідування професійного захворювання від 03 травня 2007 року. 10 липня 2007 року рішенням Медико-соціальної експертної комісії, позивачу було первинно встановлена втрата професійної працездатності на 40 % та ІІІ група інвалідності, (а.с. 10-13)

Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачається відшкодування власником або уповноваженим ним органом працівникові моральної шкоди. Відшкодування такої шкоди провадиться тоді, коли порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральна шкода відшкодовується працівникові безпосередньо роботодавцем за таких умов: наявності факту порушення роботодавцем законних прав працівника; у раз: виникнення у працівника моральних страждань, або втрати нормальних життєвих зв'язків, або виникнення необхідності для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. за наявності причинного зв'язку між попередніми умовами.

Згідно з роз'ясненнями, даними в п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (з: змінами, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 200'. року), відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок відшкодування моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про охорону праці» відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Однак, Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України згідно з п. 22 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» не відповідає за завдану моральну шкоду, оскільки зупинено дію абз.4 ст. 1 підпункту «є» пункту І частини першої ст. 21, частини 3 статті 28, частини 3 ст. 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які потягли втрату працездатності» у частині відшкодування моральної шкоди застрахованим особам і членам їхніх сімей.

Крім того, із Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» виключена ч. З ст. 34 відповідно до положень Закону України від 23 лютого 2007 року «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»,.

В судовому засіданні встановлено, що внаслідок професійного захворювання пошкоджено здоров’я позивача, чим завдано моральну шкоду, яка обумовлена моральними та фізичними стражданнями з приводу пошкодження здоров’я, погіршення життєвих умов, що потребує від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Викладене є підставою для відшкодування позивачеві моральної шкоди відповідачами у відповідності зі ст. 237-1 КЗпП України.

Згідно з п.4.1 Рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 р. №1-9 рп/2004 моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я. Як наслідок, моральна шкода, заподіяна умовами виробництва, спричинює порушення таких особистих немайнових прав, як право на життя, право на охорону здоров’я тощо.

У випадку втрати потерпілим працездатності він зазнає значно більше моральної шкоди, ніж яка заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.

Задовольнити вимоги позивача про стягнення з відповідача ДП “Донецька вугільна енергетична компанія” ВП «ОСОБА_3 №3» 50 000 грн. в порядку відшкодування моральної шкоди суд не находить можливим, оскільки така сума є завищеною та не відповідає глибині моральних та фізичних страждань позивача, ступеню втрати ним професійної працездатності.

Тому суд, враховуючи вимоги розумності, справедливості і домірності завданої моральної шкоди, з огляду на важкі безстрокові наслідки професійного захворювання, постійний характер негативних наслідків, обмеження життєдіяльності, порушення та зміну звичайного укладу життя і особистих зв’язків, вважає за можливе та необхідне стягнути з відповідача Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» в особі Відособленого підрозділу «Шахта «ОСОБА_3 № 3» на користь позивача 7 000 грн. в порядку відшкодування моральної шкоди, що буде еквівалентним завданим моральним стражданням.

Прийняти до уваги заперечення представника відповідача ДП “Донецька вугільна енергетична компанія” ВГІ «ОСОБА_3 №3», про те що позивач знав в яких умовах він повинен був працювати, добровільно йшов на це. а також, що підприємство не має фінансової можливості відшкодувати спричинену шкоду, суд не може, так як ці ствердження не ґрунтуються на законі.

У відповідності з ч.3 ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача (відповідачів) в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

На підставі вищезазначеної норми ЦПК України з відповідача ДП "Донецька вугільна енергетична компанія «ВП «ОСОБА_3 №3» на користь держави необхідно стягнути державне мито у розмірі 2 грн. 80 коп. та витрати з інформаційно - технічного забезпечення розгляду цивільної справи у розмірі 5 грн.

На підставі викладеного, у відповідності до ст.ст. 1167, 268, 1202 ЦК України та ст. ст. 153, 173, 237-1 КЗпП України, ст. 9 Закону України «Про охорону праці», постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (зі змінами, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 2001 року, ст. 34 Закону "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, Рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 р. №1-9 рп/2004, керуючись п. 22 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», Декретом Кабінету Міністрів України «Про державне мито», ст. 3 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов’язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів», керуючись ст. ст. 3, 8, 10, 15, 60, 79, 81, 88, 212 - 215 Цивільно-процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_4 задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» в особі Відокремленого підрозділу «Шахта «ОСОБА_3 № 3» на користь ОСОБА_2, одноразово 7 000 (сім тисяч) гривень в порядку відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров’я при виконанні трудових обов’язків.

Стягнути з Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» в особі Відокремленого підрозділу «Шахта «ОСОБА_3 № 3» на користь держави судовий збір у розмірі 2 (дві) гривні 80 копійок та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільної справи у розмірі 5 (п’ять) гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти дні) з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Вугледарського

міського суду ОСОБА_5