ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.09.2009 року Справа № 20/215-09
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Мороз В.Ф. (доповідач),
суддів: Стрелець Т.Г., Логвиненко А.О.
при секретарі:
за участю представників сторін:
від позивача: представник у судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
від відповідача: Шепотін В.С., довіреність від 30.06.09;
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Ніко Тьюб", м.Нікополь на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.07.2009 р. у справі № 20/215-09
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сонар", м.Миколаїв
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Ніко Тьюб", м.Нікополь
про стягнення 8 391, 65 грн.,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 23.07.09 р. (суддя Пархоменко Н.В.) частково задоволено позов про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Ніко Тьюб” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сонар" - 7795, 38 грн. –основного боргу, 393,05 грн. –пені, 48,99 грн. –3-х% річних, 153, 73 грн.- інфляційних витрат. Рішення суду першої інстанції мотивовано невиконанням відповідачем зобов”язань щодо сплати поставленої продукції на підставі договору поставки №13131 від 29.09.2008р.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області та припинити провадження по справі. Апеляційна скарга мотивована тим, що при прийнятті рішення господарським судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права через невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Відповідач вказує в апеляційній скарзі на те, що видаткові накладні №РН-0008335 та № РН-0008336 від 29.09.08 р. не містять посилання на договір поставки ТФ №1313 від 29.09.08 р., а тому слід вважати що постачання товару здійснено не на виконання зазначеного договору. Крім того відповідач вважає, що його вини в порушенні зобов’язання перед позивачем не має, оскільки зобов”язання ним не порушувалось, а строк його виконання й досі не настав.
Позивач згідно відзиву проти задоволення апеляційної скарги заперечує, просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, вважаючи його обґрунтованим та законним.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення відповідача, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 29 вересня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сонар" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Ніко Тьюб" було укладено договір поставки № 1313 (далі - Договір) згідно якого позивач зобов”язався поставити, а відповідач в свою чергу оплатити продукцію матеріально-технічного призначення (далі - товар) згідно відповідній специфікації.
Відповідно до видаткових накладних № РН-0008335 від 29.09.2008 р. на суму 7741, 56 грн. та № РН –0008336 від 29.09.08 р. на суму 53,82 грн. позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 7795,38 грн.
Відповідно п.4.1 договору відповідач здійснює розрахунок по даному договору в сумі 100% вартості товару, вказаного в специфікації до договору шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача протягом 20-ти банківських днів з моменту поставки товару та надання постачальником рахунку.
Згідно додаткової угоди №1313- д/1 до договору №1313 від 29.09.08 р. підписаної сторонами узгоджено погашення кредиторської заборгованості у сумі 7741, 56 грн., згідно з графіком з січня 2009 р. по травень 2009 р.
Поставлений товар відповідачем був прийнятий, про що свідчить розпис уповноваженої на це особи та печатка відповідача.
Відповідач в порушення умов договору за поставлений товар належним чином не розрахувався, в результаті чого виникла заборгованість в розмірі 7795,38 грн.
Згідно зі статтею 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону.
Відповідно до пункту 1 статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до пункту 6 статті 265 Господарського кодексу України, до відносин поставки, не врегульованих чинним Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Статтею 692 Цивільного Кодексу України встановлено, що покупець за загальним правилом зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Згідно із ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
В силу ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до п. 7.5 договору у випадку несвоєчасного здійснення розрахунків до договору відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ діючої в період за який нараховується пеня, за кожен день прострочки.
Враховуючи, що відповідачем не виконано зобов’язання щодо оплати поставленого товару судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову щодо стягнення 7795, 38 грн. –основного боргу, 393,05 грн. – пені, 48,99 грн. –3-х% річних, 153, 73 грн. - інфляційних витрат.
Судом першої інстанції обґрунтовано відхилено з посиланням на додаткову угоду №1313-д/1 доводи відповідача щодо поставки товару не на виконання договору , а також з вказівкою на ст. 666 ЦК України доводи щодо ненастання строку оплати та неотримання супровідних документів до продукції у т.ч. рахунків фактур.
Заперечення відповідача не можуть бути підставою для звільнення його від оплати поставленого товару, прийнятого без зауважень та не спростовують допущену ним прострочку в оплаті.
За викладеного судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції та не можуть бути підставою для його скасування. Рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст.101-105 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Ніко Тьюб", м. Нікополь залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.07.2009 р. у справі № 20/215-09 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом місяця до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя В.Ф. Мороз
Судді Т.Г. Стрелець
А.О.Логвиненко