ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.09.2009 року Справа № 28/117-09
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Прокопенко А.Є. –доповідач,
суддів: Крутовських В.І, Дмитренко А.К.
при секретарі судового засідання
За участю представників сторін:
позивач: ОСОБА_2 фізична особа - підприємець, свідоцтво №НОМЕР_1 від 11.12.96;
від відповідача: Лисюк С.О. представник, довіреність №2/09 від 02.09.09;
від відповідача: Білоус А.В. представник, довіреність №1/03 від 05.03.09;
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю комерційно-виробничої фірми “Майстер-авто”, м. Марганець на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.04.09р. у справі № 28/117-09
за позовом фізичної особи –підприємця ОСОБА_2, м. Марганець
до товариства з обмеженою відповідальністю комерційно-виробничої фірми “Майстер-авто”, м. Марганець
про стягнення 64786 грн. 37 коп.
за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю комерційно-виробничої фірми “Майстер-авто”, м. Марганець
до фізичної особи –підприємця ОСОБА_2, м. Марганець
про визнання договору недійсним
У відповідності із ст. 77 ГПК України у судовому засіданні оголошувалась перерва до 24.09.2009р.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 15.04.09р. у справі № 28/117-09 (суддя –Манько Г.В.) задоволено первісний позов фізичної особи –підприємця ОСОБА_2 про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю комерційно-виробничої фірми “Майстер-авто” штрафу в сумі 64 786 грн. 37 коп. та судових витрат, в задоволенні зустрічного позову товариства з обмеженою відповідальністю комерційно-виробничої фірми “Майстер-авто” до фізичної особи –підприємця ОСОБА_2 про визнання договору №1-21/01/08 від 21.01.08р. недійсним відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, товариство з обмеженою відповідальністю комерційно-виробнича фірма “Майстер-авто” просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволені позовних вимог фізичної особи –підприємця ОСОБА_2 відмовити повністю, а позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю комерційно-виробничої фірми “Майстер-авто” задовольнити в частині визнання пункту 3.2 Договору №1-21/01/08 від 21.01.2008р. недійсним, посилаючись на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити рішення господарського суду без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на необґрунтованість доводів скаржника.
Відповідачем 15.09.2009р. надано до апеляційного господарського суду доповнення до апеляційної скарги, в якому скаржник, посилаючись на норми матеріального права, визнає можливість задоволення позовних вимог шляхом стягнення з нього неустойки в розмірі 847 грн. 56 коп., розрахунок якої наведено у зазначеному доповненні, та відмовити у задоволенні решти позову.
Перевіривши матеріали справи, заслухавши доводи представників сторін, апеляційний господарський суд, -
ВСТАНОВИВ:
Позивачем та відповідачем було підписано договір № 1-21/01/08 від 21.01.2008р. про використання вантажного автомобіля (далі - договір).
Предметом договору передбачено, що Господарство, надає Замовнику вантажний автомобіль для поїздок в межах України.
В Договорі зазначена вартість використання автомобілів різних моделей за 1 кілометр пробігу.
В розділі 2 Договору зазначено, що всі розрахунки “Замовник” проводить з Господарством на підставі рахунку Господарства протягом 5 календарних днів після підписання Акту приймання-здачі виконаних робіт. Оплата проводиться у формі готівкового або безготівкового розрахунку.
В розділі 3 Договору вказано, що за невиконання умов цього договору Сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства. При невиконанні або частковому виконанні п. 2.2 Договору “Замовник” оплачує “Господарству” штраф у розмірі 50% від суми виконаних робіт.
Термін дії договору з моменту підписання і до 31.12.2008р., що зазначено в п. 4.2 Договору.
Сторонами не надано та судом не встановлено будь-яких належних доказів того, що сторонами вносились зміни в п.п. 2.2, 3.1, 3.2 Договору.
Фізичною особою –підприємцем ОСОБА_2 надано послуги по перевезенню вантажів товариства з обмеженою відповідальністю комерційно-виробничої фірми “Майстер-авто”, що підтверджуються рахунками та актами виконаних робіт за період з 05.02.2008р. по 25.11.2008р.
Відповідно наданих та встановлених судом доказів вбачається, що товариство з обмеженою відповідальністю комерційно-виробнича фірма “Майстер-авто” в порушення умов договору, а саме п. 2.2 оплату вартості отриманих послуг здійснював несвоєчасно чим порушив зобов`язання за договором.
Згідно приписів ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, дія яких поширюється на спірні взаємовідносини, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів та умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов’язання і одностороння зміна умов договору не допускається.
Згідно статті 530 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись в установлений законом або договором строк.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов`язання настають правовові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки та відшкодування збитків.
15.09.09р. відповідачем надано доповнення до апеляційної скарги, у якому відповідач просить позовні вимоги задовольнити частково, стягнути з нього неустойку в розмірі 847грн. 56 коп., а в решті позову відмовити. В обґрунтування зазначеного відповідач посилається на приписи ст.. 231 Господарського кодексу України відповідно яких штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюється у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, яка відповідно ч.2 ст. 343 цього ж кодексу не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ.
Апеляційний господарський суд вважає доводи, викладені у доповненні до апеляційної скарги необґрунтованими.
Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.
Отже, зазначені види забезпечення виконання зобов’язань є спеціальними заходами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов’язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора.
Крім того, вбачається, що законодавець не забороняє сторонам передбачити в договорі положення щодо сплати штрафу за порушення зобов’язання, як і не прив'язує цей вид неустойки до конкретного виду правовідносин, в зв'язку з чим твердження відповідача про неможливість застосування до спірних правовідносин положень договору щодо стягнення штрафу є помилковим.
За викладених підстав позовні вимоги по первісному позову задоволені обґрунтовано.
По зустрічному позову.
Відповідно заяви про збільшення позовних вимог за зустрічним позовом, отриманому господарським судом 13.04.2009р., фізична особа –підприємець ОСОБА_2 просив визнати недійсним договір № 1-21/01/08 від 21.01.2008р. за підстав недодержання при його укладанні вимог про нотаріальне посвідчення правочину, оскільки згідно вимог п.2 ст. 799 ЦК України договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.
Відповідно п. 1.1, 1.2 договору “Господарство” надає Замовнику вантажний автомобіль для поїздок в межах України на вимогу Замовника. Оплата за використання вантажного автомобіля складає: МАЗ, КрАЗ з причепом –5 грн. 10 коп. за 1 км., КрАЗ без причепа –4 грн. 75 коп. за 1 км., МАЗ без причепа –4 грн. 65 коп. за 1 км.
Отже, згідно предмету договору, вантажні автомобілі надаються відповідачу на підставі його вимоги, акти прийому-передачі автомобілів у користування, що підтверджувало б орендні відносини між сторонами, сторонами не складались. На підтвердження виконання умов договору відповідно п. 1.1, 1.2 сторони складали акти приймання-здачі виконаних робіт по наданню послуг по використанню автомобіля.
Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Апеляційний господарський суд вважає, що оспорюваний договір не підпадає під ознаки договору оренди, в даному випадку позивач надавав послуги, які споживались відповідачем в процесі вчинення певної дії.
Таким чином, господарський суд обгрунтовано відмовив відповідачу у задоволенні зустрічного позову.
Апеляційним господарським судом розглянуто лист відповідача №б/н від 14.09.09р. в якому викладено клопотання про зменшення розміру стягуваної неустойки, визначивши в її сумі 847 грн. 56 коп., посилаючись на важке матеріальне становище підприємства.
Апеляційний господарський суд не вважає за можливим задовольнити клопотання відповідача про зменшення розміру стягуваного штрафу за наступних підстав.
Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно до п.3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання.
Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафу, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання суд повинен об’єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Відповідно ч.1 ст. 145 ГК України майновий стан суб’єкта господарювання визначається сукупністю належних йому майнових прав та майнових зобов’язань, що відображається у бухгалтерському обліку його господарської діяльності відповідно до вимог закону. Надана відповідачем у якості доказу тяжкого фінансового становища копія розшифровки дебіторської заборгованості за 2008 рік не є належним доказом фінансового становища за 2008 рік, оскільки не визначає в повному обсязі фінансового стану підприємства за 2008 рік.
З врахуванням вищезазначеного підстави для зменшення розміру стягуваного штрафу відсутні.
Приймаючи до уваги викладене, рішення господарського суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга –без задоволення.
Керуючись ст.ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.04.09р. у справі № 28/117-09 залишити без змін, апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю комерційно-виробничої фірми “Майстер-авто” (м. Марганець) –без задоволення.
Головуючий А.Є. Прокопенко
Суддя В.І. Крутовських
Суддя А.К. Дмитренко