Справа № 159/2837/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Панасюк С.Л.

Провадження № 22-ц/773/1665/16 Категорія: 20 Доповідач: Шевчук Л. Я.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2016 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого – судді Шевчук Л. Я.,

суддів – Киці С. І., Данилюк В. А.,

секретар с/з – ОСОБА_1,

з участю:

представника ОСОБА_2 – ОСОБА_3,

представника ОСОБА_4 – ОСОБА_5,

представника ОСОБА_6 – ОСОБА_7,

третьої особи – ОСОБА_8,

представника третьої особи – ОСОБА_9,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_6, ОСОБА_10, Дубівської сільської ради Ковельського району Волинської області, ОСОБА_4, третя особа на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Ковельського районного нотаріального округу Волинської області ОСОБА_8, про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_6, ОСОБА_10 про визнання недійсним договору купівлі-продажу житлового будинку, за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_6, ОСОБА_10, третя особа на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Ковельського районного нотаріального округу Волинської області ОСОБА_8, про визнання недійсним шлюбного контракту, за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_10, ОСОБА_4, третя особа на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Ковельського районного нотаріального округу Волинської області ОСОБА_8 про визнання частково недійсними договорів купівлі-продажу, за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 09 вересня 2016 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 09 вересня 2016 року в задоволенні всіх зазначених позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із постановленим судовим рішенням, ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції змінити та визнати недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться в с. Дубове по вул. Шевченка, 5 Ковельського р-ну Волинської області, укладений 27 березня 2006 року між ОСОБА_10, яка діяла як представник ОСОБА_4 та ОСОБА_6, посвідчений приватним нотаріусом Ковельського районного нотаріального округу Волинської області ОСОБА_8 та зареєстрований в реєстрі за № 356, а також просить визнати недійсним шлюбний договір, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_10 24 липня 2003 року, посвідчений приватним нотаріусом Ковельського районного нотаріального округу Волинської області ОСОБА_8 В решті рішення суду просить залишити без змін.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4 – ОСОБА_5, представник позивача ОСОБА_2 – ОСОБА_3 апеляційну скаргу підтримали та просили скаргу задовольнити, представник відповідача ОСОБА_6 – ОСОБА_7, третя особа ОСОБА_8 та її представник ОСОБА_9 апеляційну скаргу заперечили і просили її відхилити, інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з’явилися, хоча у встановленому законом порядку були повідомлені про час та місце судового засідання, а тому апеляційний суд розглянув справу у їх відсутності.

Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду лише в частині відмови в позові про визнання недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку та в частині відмови в позові про визнання недійсним шлюбного договору, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не робить висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині рішення.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, а також доводи апеляційної скарги, пояснення осіб, які беруть участь у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині залишити без змін з наступних підстав.

Судом встановлено, що за нотаріально посвідченою довіреністю від 27 грудня 2005 року ОСОБА_4 уповноважила ОСОБА_10 продати за ціну та на умовах за її розсудом, належний їй на праві власності житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами, який знаходиться в с. Дубове, по вул. Шевченка, 5 Ковельського району Волинської області (а.с.201, том1).

Зазначена довіреність ніким не оспорювалася і не визнана недійсною.

Також із матеріалів справи убачається, що 27 березня 2007 року був укладений договір купівлі-продажу житлового будинку № 5 по вул. Шевченка в с. Дубове Ковельського району Волинської області (а.с.97-98, том 1), відповідно до умов якого з однієї сторони ОСОБА_10, яка діяла від імені ОСОБА_4 на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Рівненської області 27 грудня 2005 року, зареєстрованої в реєстрі за № 1539, іменована надалі як продавець, а з другої сторони ОСОБА_6, іменований надалі як покупець, уклали договір купівлі-продажу зазначеного житлового будинку, за яким продавець передала у власність покупця, а покупець прийняв у власність житловий будинок, розташований в с. Дубове, Ковельського району, Волинської області по вул. Шевченка, 5. Відповідно до п. 5.1 цього договору продавець стверджує і доводить до відома покупця, що відчужуваний за цим договором цілий житловий будинок є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_2, а покупець стверджує та доводить до відома продавця, що купує відчужуване за цим договором майно за спільні кошті, нажиті разом з дружиною ОСОБА_10 у спільну сумісну власність подружжя - покупця ОСОБА_6 та його дружини ОСОБА_10, з якою ОСОБА_6 перебував та на даний час перебуває у шлюбі (п. 1.1., 5.1. договору купівлі-продажу).

Отже, в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_10, яка представляла інтереси ОСОБА_4 при укладенні договору купівлі-продажу житлового будинку, вчинила даний правочин в своїх інтересах, оскільки відповідно до умов договору купівлі-продажу житлового будинку дане нерухоме майно було придбано за спільні кошти подружжя ОСОБА_10 та ОСОБА_6 і у спільну сумісну власність подружжя, хоча згідно ч. 3 ст. 238 ЦК України представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

За таких обставин суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що ОСОБА_10, укладаючи від імені ОСОБА_4 договір купівлі-продажу житлового будинку у спільну сумісну власність їх подружжя, вчинила правочин як представник в своїх інтересах, що є підставою для визнання вказаного договору купівлі-продажу житлового будинку недійсним.

Разом з тим, як було встановлено судом, довіреність на право відчуження спірного житлового будинку від імені ОСОБА_4 видана 27 грудня 2005 року, договір купівлі-продажу житлового будинку укладений 27 березня 2006 року, а з позовом в суд про визнання недійсним зазначеного правочину ОСОБА_4 звернулася лише 28 травня 2015 року, тобто через 9 років і 2 місяці після укладення договору.

Згідно ст. ст. 256, 257 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Стаття 267 ЦК України передбачає, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

ОСОБА_10 та ОСОБА_6 заявили про застосування строку позовної давності щодо вимог ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу житлового будинку недійсним (а.с. 84-85, том 1).

Будь-яких доказів на підтвердження того, що позивачем з поважних причин був пропущений строк позовної давності ні позивачем ні її представником подані не були, не здобуті такі докази і в судовому засіданні.

Встановивши, що строк звернення до суду з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу житлового будинку позивачем пропущено без поважних причин, суд першої інстанції підставно відмовив в позові саме з цих підстав.

При цьому, колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги про те, що позивачем з поважних причин пропущений строк позовної давності з посиланням на те, що з приводу даного спору були звернення у правоохоронні органи, які оформлені у єдиний матеріал № 5174-11р, так як ці звернення ініційовані у 2011-2012 роках не самою позивачкою ОСОБА_4, а її дочкою - ОСОБА_3 та її чоловіком - ОСОБА_2 (а.с.113,133, том 1). Відмова в порушенні кримінальної справи за цими зверненнями зумовлена якраз позицією ОСОБА_4, яка пояснила у ході перевірки звернень, що у 2005 році до неї звернулась сім’я ОСОБА_10, яка з 1998 року проживала у спірному будинку на умовах найму, з проханням продати їм цей будинок разом із земельною ділянкою. На цю пропозицію вона погодилася і в той же день вони погодили ціну за будинок та земельну ділянку, яка становила 4000 доларів США.

Також колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову в позові ОСОБА_4 про визнання недійсним шлюбного контракту з огляду на наступне.

24 липня 2003 року між ОСОБА_10 та ОСОБА_6 був укладений шлюбний договір, який посвідчений приватним нотаріусом Ковельського районного нотаріального округу Волинської області ОСОБА_8 (а.с.186, том 1).

Відповідно до ст. 92 СК України шлюбний договір може бути укладено особами, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, а також подружжям.

Шлюбний договір на вимогу одного з подружжя або іншої особи, права та інтереси якої цим договором порушені, може бути визнаний недійсним за рішенням суду з підстав, встановлених Цивільним кодексом України (ст.103 СК України).

Суд першої інстанції підставно вказав на те, що на момент укладення оспорюваного шлюбного договору Сімейний Кодекс України, прийнятий 10.01.2002, хоч і був опублікований, але не набрав чинності. Проте це не означає, що оспорюваний шлюбний договір є нікчемним чи недійсним, оскільки зміст цього правочину не суперечив актам цивільного законодавства, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Сімейний Кодекс України набрав чинності пізніше, отже, цим було підтверджено, що цей Кодекс, а отже, і укладений на його основі шлюбний договір, відповідає актам цивільного законодавства, інтересам держави і суспільства.

Крім того, відповідно до ст. 103 СК України шлюбний договір може бути визнаний недійсним за рішенням суду на вимогу одного з подружжя або іншої особи, права та інтереси якої цим договором порушенні. Проте, позивач ОСОБА_4 не довела, що шлюбним договором, укладеним між ОСОБА_10 та ОСОБА_6 24 липня 2003 року, якимось чином були порушені її права, свободи чи інтереси.

Таким чином, суд першої інстанції підставно відмовив у задоволенні цієї позовної вимоги.

За правилами ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції, вони були предметом розгляду в суді першої інстанції та їм дана правильна правова оцінка. Зазначені доводи не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судом допущено порушення норм матеріального або процесуального права, які передбачені ст. 309 ЦПК України, як підстави для скасування рішення.

На підставі наведеного колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги та залишення рішення суду першої інстанції в частині відмови в позові ОСОБА_4 про визнання недійсним договору купівлі-продажу житлового будинку та про визнання недійсним шлюбного контракту без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 319 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 09 вересня 2016 року в даній справі в частині відмови в позові ОСОБА_4 про визнання недійсним договору купівлі-продажу житлового будинку та в частині відмови в позові ОСОБА_4 про визнання недійсним шлюбного контракту залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді