АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ   ОБЛАСТІ

88000, м. Ужгород , вул. О.Довженка, 7                                           тел./факс: (0312) 61-53-83

Справа № 22-978                                                     Головуючий у 1 інстанції: Розман М.М.

Категорія - 25                                                           Доповідач: Ігнатюк Б.Ю

_УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27   червня  2006   року  колегія   суддів   судової  палати   в  цивільних   справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:

головуючого - Ігнатюк Б.Ю.

суддів -  Панько В.Ф., Мацунич М.В.

при секретарі - Карбованець М.В.

за участю апелянта ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2,

представника позивача ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тячівського районного суду від 14 квітня 2006 року по справі   за   позовом       ОСОБА_4 до   ОСОБА_1 про захист честі, гідності, ділової репутації та стягнення моральної шкоди ,-

ВСТАНОВИЛА:

Вказаним рішенням позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_1 задоволено частково: стягнуто з відповідача в користь позивача 3 тис. грн. моральної шкоди за приниження честі, гідності та ділової репутації позивача.

З цим рішенням відповідач не погодився, порушив питання про його скасування та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального права.

В судовому засіданні апелянт та його представник скаргу з наведених підстав підтримали.

Представник позивача вважав, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, оскільки оскаржуване рішення прийнято у відповідності з нормами матеріального права та відповідає встановленим обставинам справи.

Заслухавши доповідача, учасників процесу, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції констатував доведеність поширення відповідачем неправдивої інформації, яка принижує честь, гідність і ділову репутацію позивача. І з таким висновком колегія суддів погоджується.

Так, встановлено, що відповідач письмово звертався до УСБУ у Закарпатській області, ДПА України, де зазначав позивача - працівника податкової міліції - як причетного до процесу приватизації нерухомих об'єктів. Вказаними органами проводились відповідні перевірки і причетність позивача до процесу приватизації не встановлено.

Посилання апелянта на наявність рішення Конституційного Суду України як на підтвердження його конституційного права на звернення, а тому і відсутність його винних дій у поширенні неправдивих відомостей стосовно позивача, не може бути прийняте до уваги.

Так, рішення КС України №8-р/п 2003 від 4.10.2003 року стосується особи, яка звертається до відповідних правоохоронних органів із листами, заявами, скаргами на дії посадової особи цього органу у зв'язку з порушенням її прав. В даному випадку відповідач не посилався у своїх зверненнях на порушення його особистих прав, а вказував на неправомірні дії позивача як працівника податкової міліції у процесі приватизації певних об'єктів, що потягнуло за собою відповідні перевірки вищевказаними органами.

ЗУ "Про звернення громадян" дійсно надано право громадянам звертатись в державні органи з листами, заявами скаргами. Однак з врахуванням фактора часу - письмові звернення відповідача до вказаних органів мало місце після початку перевірки його підприємницької діяльності позивачем - та з врахуванням не одноразового звернення із одним тим же питанням, слід констатувати про зловживання відповідачем права на звернення, що не звільняє його від відповідальності.

Крім цього, розповсюдження неправдивих відомостей, що принижують честь, гідність та ділову репутацію позивача як працівника ПМ ДПІ мало місце і серед громадян, що підтверджено в суді першої інстанції поясненнями свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 Покази цих свідків також слід враховувати, оскільки під час розгляду справи позивач додатково аргументував свої позовні вимоги саме розповсюдженням неправдивих відомостей, які принижують його честь, гідність та ділову репутацію відповідачем серед людей.

Що ж стосується розміру стягнутої моральної шкоди, то судом першої інстанції дане питання вирішено з врахуванням вимог ч.З ст.23 ЦК України.

З врахуванням наведеного колегія суддів констатує про відповідність оскаржуваного рішення нормам матеріального права та безпідставність доводів апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 307,308,315 ЦПК України, судова колегія

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити. Рішення Тячівського районного суду від 14 квітня 2006 року залишити без змін. Ухвала набирає законної сили негайно та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня її проголошення.